157 мільйонів за бездіяльність. Чому судді скасованого ОАСКу досі отримують кошти з державного бюджету?

Протягом останніх трьох років з державного бюджету України було витрачено 157 мільйонів гривень на суддів Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК), який, нагадаємо, був ліквідований три роки тому.

Цей суд колись вважався втіленням корупції та замкнутого кола безвідповідальності. Його судді ухвалювали рішення, які заважали протестам під час Революції Гідності, зупиняли кваліфікаційне оцінювання суддів, скасовували декомунізацію, масово відновлювали неатестованих правоохоронців і навіть розробляли плани щодо повернення Януковича до влади під час повномасштабного вторгнення Росії. Після того, як НАБУ оприлюднило "плівки" з кабінету голови ОАСКу Павла Вовка, стало очевидним, з якою безсоромністю він та його оточення приймали рішення, що впливали на важливі судові справи та інституції. Завершальним акордом стало викриття детективами НАБУ його брата, який отримав хабар у розмірі 100 тисяч доларів для передачі суддям ОАСКу.

Тоді президент нарешті подав законопроєкт щодо ліквідації Окружного адміністративного суду Києва, який Верховна Рада ухвалила 13 грудня 2022 року. На сьогоднішній день Вовк та кілька інших суддів цього суду стали обвинуваченими у формуванні злочинного угрупування, яке прагнуло здобути контроль над основними інститутами суддівського управління.

Вовка звільнили лише в 2025 році, проте у нього є значні шанси відновити свою позицію завдяки рішенню Верховного Суду. Більше 40 інших суддів ОАСК досі зберігають свої статуси й отримують значні виплати. Декілька з них намагаються піти на почесну пенсію з великими довічними компенсаціями, зберігають свій вплив у системі або очікують на сприятливий момент, щоб знову повернутися до ухвалення рішень.

Матеріали "плівок Вовка" лягли в основу щонайменше двох кримінальних проваджень, які дісталися судового розгляду.

1) Ключова справа (№ 991/2030/22), що розглядається у Вищому антикорупційному суді, пов'язана з намаганнями певної групи суддів ОАСК здійснювати вплив на державні рішення та управління судовою системою. Серед підозрюваних можна виділити Павла Вовка, Євгенія Аблова та Ігоря Погрібніченка, чиї імена також згадуються у іншій справі.

Слідство завершилося ще в 2021 році, але захист усіма можливими способами намагався затягнути розгляд справи. Наприклад, обвинувачені, що були частиною "оасківців", залучили адвоката з порушеннями зору і вимагали перевести 220 томів документів справи на шрифт Брайля. У результаті суд обмежив можливості захисту ознайомитися з матеріалами до літа 2022 року, коли НАБУ та САП направили обвинувальний акт до ВАКС.

Після цього почалися типові тактики затягування: відводи суддів, зміни адвокатів, регулярні відсутності на засіданнях та потік різноманітних клопотань. Ситуація ставала навіть комічною: одне із засідань не відбулося, оскільки адвокат вирішив провести час з дітьми в аквапарку. У 2025 році спостерігався "футбол" між судовими інстанціями: захист активно оскаржував процесуальні рішення, навантажуючи то Апеляційну палату ВАКС, то Верховний Суд.

Наступна зустріч у цій справі призначена на 29 січня 2026 року. При такому темпі існує ймовірність, що процес у першій інстанції затягнеться на три роки. Після цього відбудеться розгляд апеляції, тому остаточне рішення може бути ухвалене ще нескоро.

2) Друге провадження (757/21651/24-к) стосується блокування роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів і тиску на судові органи. В ньому фігурують Павло Вовк, Євген Аблов, Ігор Погрібніченко, а також суддя Суворовського райсуду Одеси Іван Шепітко.

Ця справа тривалий час "мандрівала" між суддями Печерського районного суду Києва через численні самовідводи, і лише на завершення 2025 року її було передано до Подільського суду, де слухання, нарешті, розпочалися. Проте, слід зазначити, що можливості для покарання у цій справі фактично відсутні: терміни давності не залишають суду можливості залучити винних до відповідальності.

Отже, у найкращому випадку, ми зможемо дочекатися рішення у справі Вовка та інших суддів ОАСКу лише через кілька років. Судді мають великий досвід у затягуванні розглядів, тому з огляду на сучасні процесуальні можливості, досягнення справедливості затягнеться на значний термін.

Вища рада правосуддя (ВРП) має право звільнити суддю з посади на підставі результатів двох окремих процесів: кваліфікаційного оцінювання та дисциплінарного провадження. Ці процедури є набагато швидшими й простішими у порівнянні з кримінальними справами, оскільки вимагають меншого рівня доказів. Крім того, вони є незалежними, що означає, що їх результати не залежать від наявності чи відсутності вироку у рамках кримінального провадження.

З 2023 року ВРП змогла остаточно звільнити лише трьох з майже 50 суддів ОАСКу: Тетяну Шейко, яка не пройшла кваліфікаційне оцінювання, та Павла Вовка й Альону Мазур у межах дисциплінарного провадження. На звільнення також подали кандидатури Євгенія Аблова, Володимира Келеберду, Костянтина Пащенка. Втім щодо них ВРП не може поставити остаточну крапку в дисциплінарних справах через відсутність кворуму.

Після започаткування діяльності Служби дисциплінарних інспекторів у 2025 році Вища рада правосуддя ініціювала значну кількість дисциплінарних проваджень. Однак, якщо не враховувати справу Келеберди, жодна з них не отримала подальшого розвитку. Багато інших справ залишаються не розпочатими, незважаючи на те, що вони вважаються пріоритетними. Прикладом цього є чотири скарги на Ігоря Погрібніченка, одного з ключових соратників Вовка.

Отже, це затягування процесу свідчить про те, що судді ОАСКу продовжують утримувати свій вплив у системі правосуддя, а представники ВРП, принаймні, остерігаються порушити їхню "недоторканність".

Інший механізм звільнення -- кваліфікаційне оцінювання суддів, "оасківці" масово саботували ще у 2019 році за вказівкою Вовка. Вони продовжують уникати тестування й досі, зазвичай, завдяки старій схемі "впасти на больничку". Наприклад Ігор Качур та Віталій Амельохін двічі не зʼявилися на іспит у 2019-му, чотири рази у 2024-му та ще раз у 2025-му.

Протягом двох з половиною років функціонування оновленої Вищої кваліфікаційної комісії суддів, лише чотири судді Окружного адміністративного суду Києва були рекомендовані до звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання: Тетяна Шейко, Петро Ковзель, Любов Маруліна та Марина Бояринцева. Щодо всіх, окрім Шейко, остаточне рішення Вищої ради правосуддя ще не ухвалено. Це означає, що вони все ще мають можливість отримати почесну відставку та довічні виплати.

Ще 18 суддів ОАСК вже пройшли всі попередні етапи кваліфікаційного оцінювання, як того вимагає закон, -- залишилась лише співбесіда. Важливо, що Вища кваліфкомісія може провести співбесіду й без судді, якщо він систематично не з'являється. Втім, окремі члени-доповідачі з ВККС навіть не призначають дати співбесіди, що знову ж таки говорить про вплив суддів ОАСКу або страх перед ними.

Особливо вражає затягування процесу стосовно суддів Саніна та Огурцова, які разом з Вовком є підсудними у кримінальному провадженні. Щодо Олександра Кармазіна, то в 2025 році він вже не зміг пройти конкурсний відбір до апеляційних судів. Інформацію про нього було проаналізовано Громадською радою доброчесності, проте ВККС не виявляє бажання швидко оцінити, чи відповідає суддя займаній посаді.

Навіть найменші успіхи Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів можуть бути нівельовані Верховним Судом. У 2025 році Велика Палата Верховного Суду почала розгляд низки справ, які можуть призвести до повернення мантій найбільш суперечливим суддям, зокрема колишньому голові Окружного адміністративного суду Києва Павлу Вовку, справа якого наразі розглядається (наступне засідання заплановане на 29 січня 2026 року).

Вовк оскаржує своє звільнення, стверджуючи, що матеріали негласних слідчих розшукових дій (НСРД) можуть бути використані виключно в рамках кримінального провадження, а ВРП не мала повноважень для їх оцінки. Водночас, усталена практика Верховного Суду дозволяє застосування матеріалів НСРД. Проте, можливо, ВС перегляне свою позицію на користь Вовка. Якщо суд ухвалить рішення на його користь, це стане важливим сигналом: навіть після ліквідації суду та звільнення за очевидні порушення, існує можливість повернення до професії завдяки впливу у Верховному Суді.

Наслідки такого підходу катастрофічні: під удар потраплять десятки дисциплінарних рішень, де використовувалися матеріали кримінальних проваджень. Адвокатам суддів-хабарників достатньо буде сказати: "Вища рада правосуддя використала неналежні докази, отже звільнення незаконне". Це відкриє двері для повернення суддівської мантії не лише Вовку, а й десяткам інших недоброчесних суддів. Соратники Вовка, які засвітились на плівках, також уникнуть звільнення. І тоді зусилля оновлених ВРП та ВККС щодо очищення судової системи будуть зведені нанівець Верховним Судом.

До слова, використання матеріалів кримінального провадження у дисциплінарних справах стосовно суддів поширена практика у країнах-членах ЄС.

Чи буде поставлена крапка в історії "вовчого правосуддя" -- вирішить не час, а конкретні рішення або їхня відсутність. Тепер же судова система отримує новий виклик: замість скандального ОАСКу мають запрацювати Спеціалізований окружний адмінсуд (СОАС) і Спеціалізований апеляційний адмінсуд (СААС). Це вищі спеціалізовані суди, що розглядатимуть спори за участі найвпливовіших органів влади: Кабміну, міністерств, НБУ, щодо рішень комісій з відбору керівників НАБУ, САП, НАЗК тощо.

Створення цих двох адміністративних судів є не просто бажанням влади, а суворою вимогою Міжнародного валютного фонду та Європейського Союзу, закріпленою в програмі Ukraine Facility. Без їхньої реалізації Україна не зможе виконати частину своїх зобов'язань щодо євроінтеграції та не отримає необхідне фінансування. До кінця 2026 року обидва суди повинні розпочати свою роботу в повному обсязі. Наразі Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила про проведення конкурсу на 27 вакантних посад у цих судах, на який подали заявки 268 кандидатів. Відбір здійснюватиметься самою ВККС у співпраці з Експертною радою, що складається з трьох українських фахівців та трьох міжнародних експертів, які мають вирішальне право голосу. Цей комітет, залучаючи іноземних фахівців, має на меті відібрати тільки чесних і незалежних кандидатів, щоб уникнути створення "ручного" суду, подібного до ОАСК.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Після ліквідації ОАСКу його судді так і не зникли з системи, зберігаючи всі привілеї й регулярну чималу суддівську винагороду з держбюджету -- кошти, які натомість могли б витратити на десятки тисяч ударних FPV-дронів або тисячі перехоплювачів, що щодня рятують українські міста від російських БПЛА. І відповідальні за це в першу чергу Вища рада правосуддя та Вища кваліфкомісія суддів.

Якщо Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів продовжать нехтувати кваліфікаційними оцінюваннями та дисциплінарними скаргами, ситуація лише ускладниться. Судді Окружного адміністративного суду Києва можуть безтурботно дочекатися необхідного стажу, а потім піти на почесну пенсію з довічними виплатами — за кошти платників податків, не понісши жодної реальної відповідальності.

Додаткова загроза виникає від Верховного Суду, який своїми ухвалами може повернути назад навіть найменші спроби реформування системи, відновивши повноваження для суддів, які вже були звільнені, та унеможлививши звільнення інших осіб, пов'язаних із "плівками Вовка". Європейська Комісія протягом останніх трьох років підкреслює важливість проведення реформи Верховного Суду за участі незалежних експертів, яких призначать міжнародні партнери. Оновлення Верховного Суду є частиною десяти ключових реформ у контексті процесу вступу до Європейського Союзу. Проте, поки що жодних прогресивних змін не спостерігається.

Історія Окружного адміністративного суду Києва все ще продовжується. Вона відображається у зарплатних відомостях, заблокованих дисциплінарних справах, у судах різних рівнів та можливості нової справедливості. Лише завдяки постійній увазі суспільства і рішучій позиції суддів Верховного Суду, членів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів можна уникнути завершення цієї історії на користь реваншу.