"Підвищення активності не завжди свідчить про успішність наступальних дій." Військовий аналітик щодо обстановки на передовій.
"У березні російські війська досягли незначних успіхів у захопленні територій."
Головнокомандувач Олександр Сирський зазначив, що з огляду на зміни в погодних умовах супротивник посилив свої наступальні дії, які розгорнулися практично вздовж усієї 1200-кілометрової лінії фронту. Збройні сили України залишаються на активній оборонній позиції. Водночас німецьке видання Welt інформує, що російський весняний наступ втратив свою силу. Ці повідомлення виглядають дещо суперечливими. Як ви інтерпретуєте цю ситуацію? Які події наразі відбуваються на фронті?
Я не бачу суперечностей в цих повідомленнях. Головнокомандувач каже про активізацію противника на всіх ділянках фронту, але питання - наскільки ці наступальні дії є ефективними. Вони не є дуже ефективними. Поки немає загальних даних за квітень, хоча я не здивуюсь, що вони приблизно такі ж, як за березень. А в березні росіяни мали мізерні територіальні здобутки. Вони також були дуже активні, так само було багато бойових зіткнень, але вони зазнали величезних втрат і здобули дуже мало територій. Я не здивуюсь, що така сама ситуація в них у квітні. Тому активізація по всьому фронту ще не означає ефективність наступу.
Де зараз найгарячіше на фронті?
Слова Олександра Сирського відображають реальність. Йдеться про перетин двох регіонів на півдні України, а також про активність ворога в напрямку Костянтинівки, Слов'янська, Краматорська та Лиману. Останні події вказують на те, що агресор прагне захопити Донецьку область. Проте цей намір ми відзначаємо вже не перший місяць, адже він мав місце і минулого, і позаминулого року. Сьогодні всі дії ворога націлені на контроль над Донеччиною. Запланований ними весняно-літній наступ має саме цю мету. Вони ставлять перед собою завдання щодо Костянтинівки, Лиману, Слов'янська та Краматорська.
"Це й є суть виклику."
Росіяни останніми днями знову сфокусувалися на прикордонні Сумської області і намагаються взяти під контроль українські населені пункти безпосередньо біля кордону. Наскільки це важкий виклик для Сил оборони України і яка мета ворога? Не маючи успіхів на Донеччині, він взявся за Сумщину, щоб прозвітувати бодай про якісь територіальні здобутки?
Вони прагнуть звітувати перед своєю внутрішньою аудиторією не лише про захоплення кількості населених пунктів на Сумщині, а й про створення так званої "буферної зони". Якщо говорити відверто, то це фактично означає зону окупації. Якщо ми розглянемо їхні просування на кордоні, то помітимо, що існують певні території на Харківщині, які сформувалися два роки тому, і на Сумщині, що з'явилися рік тому. Ці "зони присутності" - десь вони позначені як "червоні", десь як "сірі" - можуть об'єднатися. Якщо це станеться, вони зможуть оголосити: "Місія виконана, "буферна зона" створена. Це наша перемога". Це є викликом для нас. Крім того, ці дії на кордоні потребують нашої реакції, що, у свою чергу, вимагає перекидання резервів. Таким чином, відбувається ще й відволікання уваги від справжніх загроз, що є другою метою ворога. І захоплення територій - це також частина їхнього плану.
Денис Попович. Зображення з приватного архіву.
"Поживемо - побачимо"
Міністерство оборони України нещодавно анонсувало формування дроново-штурмових підрозділів у складі Збройних сил. Ця інноваційна концепція бойових дій поєднує в собі використання повітряних і наземних безпілотників разом із піхотинцями, створюючи інтегровану бойову одиницю. Які, на вашу думку, переваги можуть принести ці підрозділи для Збройних сил України?
На фронті в даний момент активно використовуються FPV-дрони, а також працює піхота, включаючи штурмові підрозділи. Люди виконують покладені на них завдання. Водночас, спостерігається зростаюче впровадження наземних роботизованих комплексів (НРК), які займаються транспортуванням, евакуацією та логістичними операціями. Нещодавно ці роботи почали також брати полонених і навіть відновлювати контроль над втраченими територіями противника. Важливо об'єднати всі ці елементи в єдину систему, щоб вони взаємодіяли ефективно. Необхідно знайти оптимальне місце для НРК у бойових формуваннях нашої армії та, безумовно, розробити нові настанови та тактичні прийоми для їх інтеграції. Я впевнений, що саме в цьому полягає стратегічний намір Міністерства оборони.
Цей підхід до дій на суші може стати справжнім переворотом у грі.
Я б не наважився стверджувати, що це стане справжнім проривом. Як кажуть, час покаже, як це буде функціонувати. Крім того, не слід забувати, що у противника також є FPV-дрони, і він так само прагне вдосконалити свою роботу з НРК. Хоча наразі він відстає, проте має намір нас наздогнати.
"Для росіян впровадження наземних роботів не стало основним напрямком."
Чому Росія, маючи величезну підтримку з боку Китаю, все ж таки відстає у цьому? До речі, російські пропагандисти вже не раз у своєму медіапросторі порушували питання, що Китай дає можливість Україні купувати безліч комплектуючих для тих же НРК. Як ви це прокоментуєте?
Розпочну з найголовнішого. Вони ведуть успішний бізнес і отримують прибуток. Китайський виробник заробляє, і це важливо усвідомлювати. Поки в нього є мотивація заробляти, постачання комплектуючих не викликатиме труднощів. Якщо ж Китай вирішить ввести обмеження на цей процес, нам доведеться шукати альтернативні варіанти. Це, по-перше, вимагатиме часу, а по-друге, може суттєво позначитися на фінальній вартості товару. В результаті, дрони можуть подорожчати або змінити якість. Тому важливо, що бізнес триває, і бажано, щоб він продовжував працювати. Якщо б ще й припинив постачання до Росії, це було б зовсім чудово. Але це вже інша тема.
Стосовно того, чому Росія відстала? По-перше, вона не скрізь відстала. Є сегменти, де вони нас випереджали. Зокрема, у використанні дронів на оптоволокні. Лише в останній місяці ми почали тут зрівнювати рахунок. А стосовно НРК... Так вони ж робили ставку на людей. У них люди постійно займалися і логістикою, і наступом, і продавлюванням, інфільтрацією і так далі. Тобто в росіян використання наземних роботів не було в пріоритеті. І я ще хочу звернути увагу на те, що ми починали розробляти ці НРК ще після початку антитерористичної операції (АТО), після вторгнення росіян на Донбас. Я бачив дуже багато таких зразків на виставках у 2015-2017 роках. Вони відпрацьовувалися в ініціативному порядку приватними структурами, вони пропонували це ЗСУ. Тобто було дуже багато зразків, які існували до початку повноважного вторгнення. Зараз вони просто почали входити в структуру Збройних сил і використовуватися.
"Інновації, у яких ми випереджаємо конкурентів, становлять надзвичайно цінний ресурс."
Ці новаторські концепції дроново-штурмових підрозділів безсумнівно виводять нас на новий рівень, ймовірно, в порівнянні з багатьма арміями світу. Чи згодні з цим?
Безумовно. Українська і російська армії зараз є єдиними арміями світу, які мають сучасний бойовий досвід. І щоб не казав Дональд Трамп про те, що американська армія найсильніша... Так, вона, можливо, найбільш оснащена, має багато зброї, зокрема, такої зброї, якої ніхто немає, але такого бойового досвіду, який мають російська та українська армія, в американської армії немає. Тому ті інновації, які ми пропонуємо і в яких ми випереджаємо свого противника, є дуже цінним товаром для тих європейських країн, які готуються зараз до можливої агресії з боку Російської Федерації.
