Албанія довела, що невдача України на Євро не була випадковістю.
Національна збірна України надто довго чекала призначення на посаду наставника Сергія Реброва. Та й сам Сергій Ребров надто довго чекав призначення на посаду керманича головної команди країни. Цей союз вважався у нас практично ідеальним. Ребров - другий після Шевченка тренер, якого так хотіла бачити вся країна біля керма національної команди.
Коли Сергій Станіславович нарешті став головним тренером збірної України, вся країна зітхнула з полегшенням. Ми нарешті отримали справжнього наставника, а не просто фігуру на постаменті чи звичайного вчителя фізкультури.
Однак відтоді пройшло більше року, і більшість нашої країни перебуває в шоковому стані. Ми не можемо осягнути, чому у такого талановитого тренера практично нічого не вдається на новій посаді.
У відбіркових матчах до Євро-2024 Сергій Ребров демонстрував пристойний рівень гри зі своєю командою, зокрема в поєдинках проти сильних суперників, таких як Англія та Італія. Проте, у протистояннях із середняками, як на етапі відбору, так і в плей-оф, збірна України виглядала невиразно, безглуздо та фрагментарно. Зазвичай команда виявляла труднощі в перших таймах, але після перерви змогла героїчно здобути необхідний результат.
І нехай, міркувала в той час наша країна. Хай це не стане миттєвим успіхом, але команда Реброва завжди знаходить способи досягти своєї мети.
Євро-2024 повернув нас до реальності. Насправді, ми опинилися на тому ж місці, де завжди були. І Сергій Ребров, на жаль, виявився в ситуації, що нагадує розбиту надію. Можна довго говорити про особливості нашої групи, де всі команди здобули однакову кількість очок, але ніхто з учасників нашої групи, окрім нас, не зазнав таких великих поразок, як ми від Румунії.
Після дебютного матчу на Євро-2024 вся наша країна записала до головних негідників Андрія Луніна. Було за що. За широкою спиною кіпера "Реала" сховався головний тренер збірної України. Матч проти Словаччини знову відродив віру країни в Реброва, а гра проти Бельгії насамперед дала привід кинути камінь у город "змовників" із паралельного поєдинку.
Незважаючи на суперечності, пов'язані з тренерською діяльністю на Євро-2024, Ребров залишився на чолі національної команди. Причина цього полягає не лише в підтримці виконкому УАФ і Андрія Шевченка, які беззастережно стоять на боці тренера. Футбольна спільнота країни, хоча вже не так одностайно і з таким же запалом, як рік тому, також продовжила висловлювати довіру Сергію Станіславовичу.
Новий сезон приносить нові виклики, нові ігрові цикли та відбіркові турніри. Сергій Ребров вже здобув досвід, подолав труднощі, пов'язані з розвитком команди, та зробив кілька помилок. Попереду чекає лише покращення. Саме так міркувала країна, і я поділяв ці сподівання.
Мене справді здивував вибір Сергія Станіславовича для стартових матчів Ліги націй. Я можу лише підкреслити свою думку, що Ребров формував список гравців на зустрічі з Албанією та Чехією, спираючись або на минулі досягнення, або на особисті зв'язки, або ж, здається, переносився в інший вимір.
Водночас я стверджував, що тепер ці товариші, які отримали виклик на дебютні матчі збірної України нового сезону, повинні гризти землю, щоб, з одного боку, хоч якось дозволити нам (та й собі) забути про провал на Євро-2024, а з іншого - віддячити своєму тренеру за довіру.
***
В результаті матчу стало зрозуміло, що ситуація вийшла з-під контролю. Гравці, яких Сергій Ребров обрав для зустрічі з Албанією, виявилися абсолютно неефективними. Сергій Ребров, який продовжує свою діяльність з національною командою, в цьому конкретному матчі продемонстрував повну відсутність взаєморозуміння.
У підсумку все жило саме по собі. Футболісти у жовтих футболках немов усім своїм виглядом намагалися вистрибнути з цих футболок і продемонструвати всій країні, що, мовляв, ми й гадки не маємо, що ми тут робимо, і для чого нас зібрали.
Одночасно наставник цих гравців у жовтих футболках на своєму місці з тривогою жестикулював, запитуючи, чи це кінець світу, чи лише його власні муки. Він вичікував, коли ж нарешті завершиться це абсурдне дійство, намагаючись якомога швидше пришвидшити фінал очікуваного безладу.
Так ці незалежні дві частини, які за ідеєю мали стати єдиним цілим, і баражували по ходу всього поєдинку. Ні футболісти не знали, що робити, ні тренер не знав.
Після завершення матчу Ребров висловив своє невдоволення щодо помилок, які допустили його підопічні. Він звернув увагу на дитячі помилки, які стали причиною невдалого виступу. Футболісти, такі як Миколенко, Яремчук і Конопля, також висловлювали свої переживання після гри, визнаючи власні прорахунки і щиро намагаючись зрозуміти, чому їхній виступ не виправдав очікувань.
Це вже замкнене коло. І змінити це замкнуте, не побоюсь цього слова порочне коло передислокацією одних лише "ліжок" уже не вдасться. Потрібні кардинальніші заходи. І кардинальніші висновки. Добре, що час для цих висновків і рішень поки що є.
Але аж ніяк не факт, що хтось, зокрема, Сергій Ребров, висновки, що напрошуються, робитиме. Я тепер уже й сумніваюся, чи він здатний на таке.
Хоча... Степаненка та Сидорчука він так і не вирішив залучити до гри, напевно, усвідомлюючи, що ситуація може стати ще складнішою. Отже, він все ще здатен розрізняти важливе від незначного...
Ще одне важливе зауваження. Перед матчем проти Албанії Сергій Ребров висловив дуже влучні думки стосовно ситуації в нашій країні. Зокрема, він згадував про тих, хто постраждав і загинув внаслідок підлого атаки ворога на Полтаву. Сергій Станіславович тоді підкреслив, що "всі футболісти вийдуть на поле з емоціями, щоб продемонструвати, що Україна жива".
На мою думку, всі підопічні Реброва виступили в матчі з Албанією з такими емоціями, що це виглядало так, ніби України не існує.
На щастя, нашу країну уособлюють аж ніяк не футболісти. І захищають її аж ніяк не футболісти. А справжні герої.
