Артем ФЕДЕЦЬКИЙ: У випадку з Холандом його партнери забезпечують йому моменти, тоді як Зозуля здебільшого покладався на власні зусилля.

Федецький - про друга і партнера Романа Зозулю у його 35-річчя

Артем Федецький, який прославився своїми іграми за команди "Карпати", "Шахтар", "Дніпро", німецький "Дармштадт" і національну збірну України, напередодні святкування 35-річчя Романа Зозулі поділився яскравими спогадами з футбольного та життєвого досвіду, пов'язаними з Романом.

У цій статті Артем Федецький, колишній товариш по команді та збірній, а також близький друг Романа Зозулі, в ексклюзивному інтерв'ю для Sport.ua ділиться незабутніми моментами з футбольного життя, силами характеру на полі та життєвими цінностями, які формують особистість нападника. Від запалу в грі до непохитної підтримки українських військових — це історія футболіста та людини, яка, незважаючи на всі труднощі, завжди залишається вірною своїм принципам.

- Розкажіть про вашу першу зустріч із Романом. Чи можете пригадати, як познайомилися і про що розмовляли?

Звичайно, це враження залишилося в пам'яті назавжди. "Карпати" приймали "Динамо" у себе вдома, і, якщо не помиляюся, кияни в той сезон боролися за титул чемпіонів під керівництвом Газзаєва. У цій грі Роман отримав друге попередження за симуляцію, через що був вилучений з поля. "Карпати", скориставшись чисельною перевагою, здобули мінімальну перемогу, а єдиний гол забив Батіста. Не можу згадати, чи він виходив у стартовому складі, чи з'явився на полі пізніше, але його також вилучили за спробу заробити пенальті, якого насправді не було, і це було очевидно навіть без VAR (сміється, - прим. Sport.ua).

Чи можете згадати, коли відбулася ваша перша бесіда? Це сталося в "Дніпрі" чи вже у складі збірної?

Якщо чесно, важко згадати точно. Швидше за все, це сталося в "Дніпрі". Він, напевно, ще не потрапив до тієї збірної, куди мене запрошували з "Карпат". Мені здається, що наше знайомство почалося саме в "Дніпрі", а потім ми разом відправлялися до національної команди.

- Які риси ви б виділили в його характері?

- Адекватний, правильний. Люди дійсно проявляються у скрутну хвилину. Пам'ятаю, коли ми грали чи то на відбірковому етапі чемпіонату Європи, чи то на відбірковому етапі чемпіонату світу, Роман отримав серйозну травму на стадіоні "Севільї" - розрив хрестоподібних звʼязок, матч завершився, знову ж таки, мінімальною перемогою іспанців.

Які події розгорталися далі?

Після повернення до Дніпра в 2014-2015 роках, він заснував благодійний фонд "Народна Армія". Від моменту, коли ворог розпочав агресію на сході України, захопивши Крим і вторгнувшись у Донецьку та Луганську області, Роман почав активно підтримувати військовослужбовців. Незважаючи на серйозну травму, яка вимагала від нього тривалої реабілітації, він не залишився осторонь і створив організацію, що допомагала військовим, залученим до антитерористичної операції. Доброчинні вчинки формують особистість, і Роман, як багато інших дніпрян, тоді проявив свою активність, підтримуючи наших героїв.

- Яким чином ви могли б описати його гру на полі?

- Якщо характеризувати його, як футболіста на полі, то він "неприємний нападник", він не володіє якоюсь неймовірною технікою, але завжди був таким настирливим, боровся за кожен мʼяч, бився до самого кінця. Мʼяч у захисників - хліб Романа Зозулі, навіть якщо у нього не так багато шансів якось вплинути на ситуацію, через те, що опонент може просто винести мʼяч, він все одно буде битися до останнього. Він сам свого часу казав, що коли він виходить 1 в 1, то в нього не дуже виходить ногами обігравати, краще підкинути собі на голову і забити головою. Він таким чином стільки мʼячів забив, що мені здається, що Роман на той момент був одним з кращих у цьому компоненті.

Колись Коноплянка пожартував, що Зозулі, який стоїть всього в метрі від воріт, легше буде впасти і з голови влучити у м'яч, ніж скористатися ногами.

- Це 100%. Це такі нападники, проти яких дуже важко грати, зокрема на стандартах. Можу порівняти його з Калиничем, хоча той трошки масивніший, але за стилем ведення боротьби вони схожі. Обидва такі набридливі, що будуть навіть за програний мʼяч боротися до кінця, будуть битися за кожен момент, навіть якщо ситуація не з найсприятливіших. Вони завжди будуть десь лізти та провокувати захисників.

- Тобто основні риси Романа, як нападника - непоступливість і гра головою. Можливо, щось ще можете додати, що відрізняло його від інших?

- Непоступливість, сила духу, відданість справі та прагнення боротися до останнього, незалежно від підсумку.

- Який ваш найяскравіший футбольний спогад, повʼязаний із Романом? Або, можливо, якийсь найкращий гол, який отак можете згадати?

- Не дуже памʼятаю усі голи, які він забивав, але один з найкращих - у ворота збірної Франції. Це був перший матч відбору на чемпіонат світу в Бразилії. У тій грі Рома і забив, і пенальті заробив, який потім реалізував Ярмоленко. Цікаво ще те, що у нього тоді спливав термін дії контракту з "Дніпром". На мою думку, він тоді виклався на максимум, показав усю свою футбольну пристрасть, це був пік його карʼєри. Після чого він отримав багато пропозицій від інших клубів, серед яких був і "Шахтар", але Роман обрав залишитися в "Дніпрі". Тому назву цей матч, напевно.

Цей гол вийшов справжнім "зусиллям", адже Зозуля, ледве пересуваючись, вкинув м'яч у ворота. І насправді, подібних моментів у його кар'єрі накопичилося чимало.

Я не вагатимусь провести паралелі між ним і Ерлінгом Холандом. Обидва є центральними нападаючими, але норвежцю в зірковому "Манчестер Сіті" голи в основному створюють його товариші по команді. Зозулі ж у цьому аспекті було значно важче, адже більшість своїх голів він здобував власними зусиллями: завдяки сильним ударам головою та запеклій боротьбі, де йому завжди доводилося змагатися з центральними захисниками. Його неймовірна відданість та прагнення не поступитися не лише опоненту, а й всій команді супротивника, завжди викликали повагу як у тренерів, так і у партнерів по команді.

Нещодавно сам Зозуля поділився зі мною цікавою історією: коли Рамос вперше його побачив, у нього виникло враження, що це хтось прийшов на тренування з молодіжної команди. Пізніше, звісно, йому пояснили, що команда підписала нового нападника з "Динамо", але сама ситуація виглядала доволі кумедно. Можливо, у вас є якісь забавні спогади, пов’язані із Зозулею?

Рамос, напевно, перш за все помітив зачіску Романа (сміється, - прим. Sport.ua). Через це над ним постійно жартували, неодноразово нагадуючи, що йому варто поголитися, інакше він скоро виглядатиме, як Джанлука Віаллі. Однак Роман відповідав, що це його особливий стиль.

Доволі часто жартували, що у нього на голові Мальдівські острови. Але сам по собі Рома - весела людина, ми з ним і з Коноплянкою постійно шуткували, завжди у нас була позитивна атмосфера, тому якусь одну історію виокремити доволі важко. Взагалі, у нас уся команда була з гумором, тому весело проходили не тільки тренування, а і звичайні побутові процеси. Тим паче, що гарний настрій в колективі є великим плюсом, що бачили як Рамос, так і Маркевич, вони підтримували, тому з цим ніколи не було проблем.

Денис Бойко зазначив, що завдяки своїй незвичайній зачісці Роману створили навіть індивідуальний емодзі у вигляді малюка з чубчиком.

Це не просто дитина, це справжня Зозуля! Саме на нього малювали той смайлик (сміється, - прим. Sport.ua). Погляньте на його обличчя в той час — воно дійсно нагадувало обличчя молодого хлопця, навіть дитини. А якщо врахувати ще й зачіску, то все стає зрозуміло. Через це його часто висміювали, і Рома навіть певний час одягав бейсболку. Йому багато разів радили відпустити бороду і позбутися "островів" на голові, щоб створити більш суворий образ, але він, здавалося, вагався з цим. Врешті-решт, він вирішив послухати свою дружину і зробив те, про що давно говорила команда — поголився на нуль. Тепер він виглядає зовсім інакше. Але все це, звичайно, жарти. Хто знає, можливо, це був його стиль, або ж завдяки цій зачісці йому вдавалося забивати мʼячі!

Чи справді зачіска змінювала аеродинамічні характеристики?

Хто б міг подумати, але іноді, коли м'яч подається з флангу, його траєкторія може змінитися внаслідок відскоку від лисини. Це може вплинути на гру. Проте Рома, коли йшлося про перехоплення подач з флангів, завжди демонстрував вражаючу майстерність. На мою думку, деякі з найталановитіших гравців не здатні виконати такі маневри ногою, як він це робив головою. Чи було це результатом тренувань, чи просто його природними здібностями — важко сказати, адже я сам не був свідком його тренувального процесу.

- Як ви вважаєте, чи можна назвати Зозулю одним з найкращих форвардів свого покоління?

Звичайно. Можливо, він виглядає незвично для нападника, якщо порівнювати його з такими гравцями, як Калинич або Селезньов. Євген є форвардом таранного стилю, орієнтованим на гру в штрафному майданчику. Калинич, котрий колись пройшов школу "Блекберна", також відзначався впертістю та боротьбою за кожен м'яч. Зозуля був на тому ж рівні, хоча мав свої особливості; можливо, його фізичні дані були дещо іншими, наприклад, габарити. Проте він прекрасно відчував себе в воротарській зоні та біля 11-метрової позначки, де проявляв свої найкращі якості. Також він вмів підключатися до гри, тримати м'яч, віддавати передачі на фланг і потім рвонути в штрафний майданчик, щоб завершити атаку.

- Ви вже згадували волонтерську діяльність Романа. Можете пригадати, як усе це починалося? Наскільки він заохочував інших партнерів до поїздок на фронт?

Під час реабілітації після травми, отриманої в матчі проти збірної Іспанії, Рома вирішив оновити душові кімнати в військовому госпіталі в Дніпрі. Цей крок став початком його активної благодійної діяльності, яка згодом призвела до заснування фонду. Він завжди виступав організатором різноманітних зборів, до яких охоче долучалися його товариші по команді, і таким чином вдавалось вирішувати нагальні потреби військових. Рома також не раз їздив на передову, щоб підтримати хлопців, і були випадки, коли ми опинялися всього в 300 метрах від ворожих позицій. Футболісти, звісно, дивувались, чому ми тут і що це означає. Коли ініціативи виходили не від Роми, він завжди їх підтримував і надавав допомогу в міру можливостей.

- Нещодавно Зозуля разом із Коноплянкою створили власне агентство. Чи чули ви вже якісь відгуки футбольної спільноти з цього приводу?

- Ніяких відгуків від їхніх клієнтів не чув, але ми особисто спілкувалися з Євгеном, коли брали участь у "Кінгз Лізі" в Мексиці. Потім я ще з цього приводу розмовляв із Зозулею, більш детально. Нехай спробують себе у новому амплуа, чому ні. Зараз у футболі агенти в першу чергу відстоюють інтереси того чи іншого клубу, посуваючи інтереси футболістів на другий план, навіть наперекір тому, що це їхні підопічні, що особисто мені дуже не подобається.

- Чому молоді футболісти мають довіряти саме їм?

Рома та Женя мають визнаний імідж і прагнуть підтримати футболістів, незалежно від їхнього досвіду — як молодих талантів, так і досвідчених гравців. Вони хочуть продемонструвати, що між агентом і спортсменом можуть існувати здорові партнерські стосунки. Діяльність агента не обмежується лише укладанням контрактів з престижними клубами та забезпеченням вигідних умов. На мою думку, якщо ти береш під опіку молодого футболіста, скажімо, 18 років, твоя роль полягає в тому, щоб супроводжувати його протягом усієї кар'єри. І під "супроводжувати" я маю на увазі не лише футбольні аспекти, а й побутові питання. Наприклад, якщо футболіст переїжджає в нову країну і не володіє мовою, агент повинен надати йому допомогу в усіх сферах життя. Звичайно, гравець також має вивчити мову тієї країни, де він гратиме, але є й інші важливі питання, такі як житло, транспорт і так далі.

Вважаєте, що агент повинен вирішувати всі проблеми, що не стосуються футболу?

Футболіст має зосереджуватися виключно на грі, а інші аспекти його кар'єри повинні залишатися в руках агента. Мене вражає їхнє ставлення до цієї ролі, адже зараз агенти часто з’являються лише перед трансфером, прагнучи отримати свої комісійні за кілька простих слів. Я завжди підписував свої контракти самостійно — в "Карпатах", "Шахтарі", "Дніпрі" та "Дармштадті", тому знаю, про що говорю. Це зовсім не просто, адже такі справи відволікають від спорту і тренувального процесу. Тому важливо мати людину, якій можна довіряти — не лише для вигідних умов, а й для допомоги в побутових питаннях, щоб футболіст міг зосередитися на своїй основній діяльності. У першу чергу, це про людські стосунки, і хлопці розуміють це так само, тому вважаю, що у них усе вийде.

Які побажання ви хочете висловити Роману з нагоди його дня народження?

Бажав би, щоб у нього волосся росло, але, напевно, це вже не станеться, хіба що через якесь хірургічне втручання, якщо він вирішить мати чудову зачіску. Хоча це, звісно, жарт. Я знаю його вже давно, розумію його погляди, ставлення і вчинки, тому хочу побажати, щоб він залишався таким, яким є. Нехай завжди буде тією людиною, яка вирізняється чесністю, порядністю і відкритістю. Бажаю, щоб усе, за що він береться, приносило йому успіх, будь то агентська робота чи щось інше. Особливо, враховуючи, що в нього є всі необхідні якості для побудови стосунків з клієнтами. І, звісно, хочу побажати йому достатку, сімейного тепла і затишку. Я привітаю його особисто, але він такий тип людини, що ніколи не змінить своїх принципів і завжди тримається до кінця. Незважаючи на те, що він зараз в Іспанії, він справжній патріот, який завжди підтримує наших військових у їхніх потребах.