Броньовані автомобілі залишають Україну: чи є підстави для занепокоєння щодо оборонного комплексу?
Україна справедливо гордиться зростанням виробництва безпілотників, кількість яких сягає мільйонів. Крім того, вітчизняні бронеавтомобілі демонструють значний прогрес, і їхнє виробництво незабаром стартує в Іспанії.
Нещодавно стало відомо, що іспанська компанія Tecnove уклала угоду з українським НВО "Практика" про запуск виробництва броньованих автомобілів "Козак" і "Джура" на базі іспанського муніципалітету Еренсія. Броньовані автомобілі будуть випускатися в трьох моделях: санітарно-евакуаційній машині, автомобілі для Сил спеціальних операцій та стандартному бронеавтомобілі для перевезення військових.
Іспанські експерти охарактеризували "Джуру" як "універсальний пристрій, здатний виконувати завдання в екстремальних умовах та адаптуватися до різних конфігурацій". У свою чергу, "Козак" був представлений як "транспортний засіб з високим рівнем захисту, відмінною маневреністю, надійною конструкцією, призначений для виконання різноманітних тактичних місій".
Розширення виробництва — це позитивний сигнал, враховуючи потреби армії. Проте деякі аналітики цілком обґрунтовано ставлять запитання: чи не було б доцільніше збільшувати обсяги виробництва в Україні, щоб зміцнити власні виробничі потужності? УНІАН провів інтерв'ю з військовими та експертами, щоб дізнатися, наскільки успішними є українські розробки у сфері бронетехніки, а також які наслідки матиме перенесення виробництв за кордон для оборонно-промислового комплексу та економіки країни в цілому.
Військово-промисловий комплекс України переживає активний розвиток. Для ілюстрації цього процесу достатньо згадати кілька показників: у минулому році українські компанії виготовили та зібрали понад 1,5 мільйона FPV-дронів, а Міністерство оборони має намір закупити 4,5 мільйона таких безпілотників у 2025 році. Крім того, спостерігається зростання виробництва інших видів техніки та озброєння.
"Протягом останніх двох років обсяги виробництва артилерійських систем зросли втричі, бронетранспортерів - у п'ять разів, протитанкових засобів - у два рази, а виробництво боєприпасів - у два з половиною рази," - повідомив у березні український прем'єр Денис Шмигаль.
Найпоширенішими бойовими броньованими машинами (ББМ) в армії України є бронеавтомобілі. Основна частина цих машин виготовляється двома приватними компаніями, які активно змагаються на національному ринку. Це компанії "Українська бронетехніка" та НВО "Практика".
Мова йде про виготовлення сотень нових автомобілів щорічно. Як повідомлялося ще в грудні 2019 року, компанія "Українська Бронетехніка" вже створила понад 200 спеціалізованих бронеавтомобілів "Варта". Сьогодні це число суттєво зросло.
Офіційно колісні бронеавтомобілі створені для транспортування піхоти до зони бою. Однак, через нестачу сучасних бойових машин піхоти (які, до речі, ми не виробляємо, як і танки), ці автомобілі часто залучаються до штурмових операцій.
Іншими словами, в умовах російсько-українського конфлікту вони стали універсальними солдатами, здатними виконувати різноманітні завдання. При цьому їх виготовлення є відносно простим і недорогим, на відміну, наприклад, від класичних бойових машин піхоти.
Іншою важливою перевагою колісних бронемашин є їхня здатність розвивати швидкість понад 100 кілометрів на годину, що іноді вберігає від атак FPV-дронів.
Вітчизняні броньовані автомобілі здобули високу популярність серед своїх основних споживачів — українських військовослужбовців.
"Козак" відповідає сучасним вимогам - це стосується броні, модульної системи та двигуна, - зазначає начальник штабу батальйону морської піхоти 38-ї окремої бригади з позивним "Борзий" в інтерв'ю для агентства УНІАН. - Це сучасний автомобіль, який виконує функції транспорту для особового складу, евакуаційного засобу, а також служить для вогневої підтримки і доставки провізії та боєприпасів. Основні переваги цієї машини полягають у потужному двигуні, модульній конструкції та надійній броні. Ми неодноразово піддавалися атакам FPV-дронів, і модуль витримував удари, люди залишалися неушкодженими."
За словами військового, цей бронеавтомобіль виглядає вражаюче в порівнянні з іноземними аналогами, такими як американський MaxxPro або турецький Kirpi.
"Я б відзначив "Козак" як більш інноваційний варіант. Він створений на платформі Ford F-550, що є його перевагою. Основними плюсами є двигун та система пожежогасіння. У випадку загоряння двигуна активується система, яка його гасить. Також в автомобілі реалізовано сучасну систему вентиляції", - зазначає начальник штабу батальйону морської піхоти 38-ї ОБрМП.
Серед недоліків "Козака" військовий зазначив його вразливість коліс до осколків. "Я б також посилив підвіску, оскільки амортизатори часто відриваються — це досить розповсюджена проблема", — підкреслив "Борзий".
Щодо "Джури", відомо, що вона створена на базі Toyota Land Cruiser 70. Це легкий броньований автомобіль з багатофункціональними можливостями. Його загальна вага коливається в межах 5000-5700 кілограмів (для порівняння, загальна вага "Козак-5" сягає 10000 кг), а дизельний двигун забезпечує потужність у 200 кінських сил.
Отже, ключовою характеристикою даного автомобіля є його легка вага та компактні розміри, що забезпечують можливість діяти непомітно. Це дозволяє використовувати "Джуру" ефективно як транспортний засіб для особового складу, санітарно-евакуаційний автомобіль, а також як засіб електронної боротьби.
Варто сказати, що Україна також активно створює нові моделі. Однією з найбільш цікавих новинок минулого року стала машина "Варта-2", яку розробила "Українаська бронетехніка". Машина може перевозити десять членів екіпажу та має бойовий модуль "Січ" з 30-міліметровою автоматичною гарматою, яка дозволяє їй знищувати деякі зразки російської бронетехніки - наприклад, бронетранспортери або БМП.
Вже у цьому році українська компанія UkrArmoTech представила на виставці озброєнь IDEX в Абу-Дабі нову бронемашину GYURZA-O2. Машина відповідає вимогам другого та третього рівнів балістичного захисту по STANAG 4569. Тобто, її броня захищає від бронебійно-запалювальних куль з патроном 7,62х39 мм та 7,62х54 мм.
В Україні розробляють досить "екзотичні" зразки техніки. Наприклад, на міжнародній виставці оборонної промисловості MSPO у Польщі компанія "Українська бронетехніка" представила дистанційно керовану наземну платформу UGV Protector. Цей пристрій здатен підтримувати зв'язок з оператором на відстані понад 15 кілометрів, а також інтегрований у систему ситуаційної обізнаності ICoMWare, що дозволяє йому ефективно використовуватися на полі бою.
Тема європейської підтримки України є надзвичайно різноманітною та багатогранною. Зокрема, Україна отримала допомогу від Іспанії, де планується виробництво "Козака" та "Джури". Історично, іспанські партнери також надали нам бронеавтомобілі VAMTAC, які можна вважати аналогом відомого американського Humvee.
VAMTAC має повну масу в 5,8 тонн, а показник корисного навантаження складає до 2,5 тонн. Це можна вважати непоганими показниками для машин такого класу.
Компанія виробник - UROVESA - на сьогодні побудувала близько 4500 автомобілів VAMTAC. А значить, іспанці мають як потужності, так і великий досвід виробництва броньованих машин.
Таким чином, для виготовлення цієї техніки у ЄС є всі умови. І в Україні це прекрасно розуміють.
У 2023 році колишній міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін висловив думку, що однією з пріоритетних задач, поставлених президентом Зеленським, є налагодження виробництва української зброї за кордоном, за умови, що міжнародні партнери готові співпрацювати у цьому напрямку.
У 2024-му французьке Le Figaro повідомило, що більшість українських виробників зброї планують перенесення діяльності за межі держави. За даними видання, майже 85% українських компаній-виробників зброї розглядають такий варіант або вже встигли перенести виробництво.
Новий тренд виникає на тлі викликів, з якими зіштовхуються компанії в Україні. До основних проблем відносять нестабільність короткострокових контрактів, затримки у постачаннях та брак довгострокових гарантій, що є критично важливими для інвестування в наукові дослідження та розробки.
Крім того, за рахунок перенесення виробництва за кордон компанії хочуть обійти фактичну заборону на експорт озброєнь. І хоча, за даними ЗМІ, влада вже готує рішення щодо часткового дозволу на продаж української зброї за кордон, досі це обмеження створювало чимало труднощів для українських виробників, які без зовнішніх замовлень відчувають брак фінансування.
Згідно з висловлюваннями Сергія Висоцького, заступника голови Національної асоціації підприємств оборонної промисловості, українська індустрія озброєнь здатна виробляти продукцію на суму до 20 мільярдів доларів щорічно. Проте для повної реалізації виробничих потужностей необхідно додатково 12 мільярдів доларів. У цьому контексті "контрольований експорт" зброї виступає як потенційний механізм для збільшення завантаження фабрик. Експерти вважають, що це може забезпечити Україні близько 2 мільярдів євро податкових надходжень на рік.
Як підкреслив міністр оборони Рустем Умеров, кілька держав вже висловили намір придбати українські зразки, включаючи ракети, безпілотники та інші типи військової техніки.
Цікаво відзначити, що деякі іноземні компанії висловили намір розпочати виробництво прямо в Україні. Наприклад, у минулому році "Українська оборонна промисловість" підписала угоду з канадською компанією Roshel про організацію спільного виробництва бронетехніки. Йдеться про броньовані автомобілі класу МРАП Roshel Senator.
Варто підкреслити, що станом на березень цього року в Україну було доставлено більше 1700 автомобілів Roshel Senator. Це яскраво демонструє обсяги потреби країни в таких транспортних засобах.
Брак фінансів у держави - це не єдина причина, що змушує переносити виробництво зброї. Важливу роль відіграють також бюрократичні процедури та законодавчі бар'єри, які виникли ще задовго до початку повномасштабного конфлікту.
І звичайно ж, кожне оборонне підприємство в Україні знаходиться під прицілом російських бомб і ракет. А отже, масштабування завжди пов'язано із ризиком для життя і здоров'я персоналу.
Отже, перенесення виробництва, особливо у сфері бронетехніки, стає важливим питанням. Але чи не викличе це ще більшу "деіндустріалізацію" країни і фактичне знищення національного оборонно-промислового комплексу?
"Усе може трапитися. Я можу навести приклад компанії, що спеціалізується на виробництві дронів. Вона перенесла своє виробництво до Чехії і повністю закрила свої потужності в Україні. Тих, хто зміг, перевели туди. В Україні є певні труднощі з роботою, зокрема через безпекові питання. Тому невідомо, чи повернуться спеціалісти. Наразі держава намагається створити умови для їх повернення", - ділиться своїми думками про можливі ризики Вадим Ігнатов, власник і CEO компанії Luaz Motors.
Проте, за словами Сергія Згурця, керівника інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, не слід надто турбуватися про можливе масштабне переміщення виробничих потужностей.
"Наші підприємства мають потенціал для виготовлення машин і для Сил оборони, і для експорту, - розповідає фахівець у коментарі УНІАН. - Зараз розширення експорту і створення майданчиків в різних країнах забезпечить кращі позиції нашим підприємствам на ринку. Тож я не бачу ризиків зникнення виробництва в Україні. Існують інші ризики, а саме - ризики ударів російськими озброєннями (по підприємствах на території Україні, - УНІАН), які можуть вплинути на темпи виробництва. Тому наявність дублюючих виробництв виглядає цілком обґрунтованим кроком".
Цю думку підтримує Олег Пендзин, який є членом Економічного дискусійного клубу.
"Релокація підприємств сьогодні не є масовою, - говорить УНІАН економіст. - Треба пам'ятати, що український ВПК працює на Збройні сили України та Міністерство оборони. І якщо в контрактах буде чітко зазначено, що тендер виграє підприємство, яке знаходиться на території України, то це буде серйозним стимулом повертатися назад в Україну".
Водночас експерт звертає увагу на те, що розгортання виробництв за кордоном - особливо у галузі ВПК - надзвичайно складне завдання. Тому говорити про ризики масового "виходу" українських зброярів з України щонайменше передчасно.
"Якщо ви вважаєте, що виїзд за кордон для відкриття виробництва - це справа легка, ви дуже помиляєтеся. Кожна країна має безліч факторів, які створюють суттєві труднощі для розвитку промисловості. Це особливо актуально для військово-промислового комплексу та спеціальної техніки. У всіх країнах існують складні системи ліцензування для виробництва такої техніки. Варто зазначити, що в Україні на сьогодні ці процедури максимально спростилися. Тому я не вважаю, що це є великою проблемою, яка могла б загальмувати розвиток українського ВПК", - зазначає Олег Пендзин.
...На четвертий рік війни Росія все ще має величезні запаси зброї дальнього радіусу дії, яка може вражати цілі практично по всій території України. І однією з пріоритетних цілей ворога - є саме українські оборонні підприємства. З міркувань безпеки, а також в бажанні розширюватися та нарощувати виробництво деякі українські компанії і переносять потужності за кордон. І це не "втеча", а, навпаки, розумне масштабування в умовах війни.
