"Бунт" в УПЦ МП: "прощавай, Москва" чи "вивільнення емоцій"?
Зображення: iverskiy.od.ua Митрополити Онуфрій і Агафангел у Києво-Печерській лаврі Які події мали місце?
У вечірній час 31 жовтня в Telegram-каналі Одеської єпархії УПЦ МП було опубліковано заяву митрополита Агафангела, що очолює Одеську та Ізмаїльську єпархії. У документі йдеться про необхідність засудження рішення синоду РПЦ, яке передбачає усунення митрополита Іларіона з посади Донецького та Маріупольського митрополита через проблеми зі здоров’ям, а також його переведення на спокій у межах Сімферопольської єпархії.
Заява викликала справжній цунамі-ефект — її активно поширювали на своїх платформах колеги Агафангела з інших єпархій. Зрештою, документ був оформлений у вигляді відкритого листа-звернення, під яким на сьогоднішній день підписалися 31 ієрарх Української Православної Церкви Московського Патріархату.
Повний текст можна знайти, наприклад, на веб-ресурсі Вінницької єпархії.
Тобто УПЦ МП виступила проти власної ж матері-церкви РПЦ? Ого!
Так, дійсно. Проте не вся Українська православна церква Московського патріархату, а лише певна частина її єпископів. Тим не менше, ця група має значний вплив.
Цікаво. А чи підписалися Онуфрій та митрополит Антоній Паканич, який відповідає за справи в УПЦ МП і є головним представником інтересів Москви в цій організації?
Ні. Понад те, на офіційному ресурсі УПЦ МП жодних згадок про лист 31 ієрарха немає.
Зображення: facebook/Інформаційний центр УПЦ Верхівка УПЦ МП Отже, які саме вимоги висувають "бунтівники"?
Ви будете сміятися. Дослівно вони закликають РПЦ "до відмови від агресивної церковної політики щодо Української Православної Церкви та її багатостраждальної пастви, до поваги кордонів канонічної Української Православної Церкви, суверенітету та територіальної цілісності України".
Проте перш за все необхідно анулювати ухвалу про "переведення на спокій" (іншими словами, про фактичне звільнення) Іларіона з Донецька.
Більше того, вони позиціонують себе як "канонічно самостійні", апелюючи до Томосу (Грамоти) для УПЦ МП, виданого Патріархом Алексієм у жовтні 1990 року. Проте в Києві та Москві добре усвідомлюють, що цей документ справді надає УПЦ МП значні права на самоуправління, але ніколи не слугував Томосом і однозначно не підтверджує її канонічну незалежність.
Текст називається "Прокинулися". А хто ж такий митрополит Іларіон, чия особа стала причиною конфлікту?
24 жовтня 2024 року Синод Руської Православної Церкви ухвалив рішення звільнити митрополита Іларіона (Шукало) від керівництва Донецькою єпархією Української Православної Церкви. Замість цього, його направили на спокій до Сімферопольської єпархії, при цьому залишивши за ним фінансову підтримку з його попередньої посади.
Зображення: митрополит Іларіон (Шукало) У центрі уваги знаходиться митрополит Іларіон (Шукало)
Новим керівником Донецької та Маріупольської кафедр став єпископ Владімір (Самохін) з Владивостока.
В Москві діяли, з їхньої точки зору, логічно. Донецьку область вони вважають "своєю територією", а УПЦ МП була, є і залишається - з позиції канонічного права - частиною РПЦ. Навіть більше, перші особи УПЦ МП, митрополити Онуфрій та Антоній (Паканич) - все ще номінально є членами Синоду РПЦ.
Отже, Москва вважає, що має всі формальні підстави для здійснення контролю. Глава єпархії УПЦ МП в Донецьку та Маріуполі, хоча і проявляв максимальну лояльність до Москви, з якоїсь причини перестав задовольняти її вимоги, тому туди було направлено нового єпископа. А попереднього перевели до Криму з належними почестями, під опіку митрополита Тихона (Шевкунова), одного з найвпливовіших ієрархів Російської Православної Церкви.
Чи справді Росія анексувала в УПЦ МП лише єпархії в Донецькій та Луганській областях? Схоже, що подібні дії мали місце й раніше, і ніхто на це не реагував.
Абсолютно вірно. Кримські єпархії перепідпорядкували майже одразу після окупації. Слідом - ті, що знаходилися на захоплених територіях Донеччини і Луганщини. Ну, і вже після великого вторгнення - ті, що "прописані" в окупованій частині Запорізької та Херсонської областей. На Харківщині було те саме. В процесі її звільнення відступали не тільки російські військові, а й попи-колаборанти. Наприклад, митрополит Ізюмський і Купʼянський УПЦ МП Єлисєй (Іванов), який навіть публічно благословляв очільника проросійської "адміністрації".
Фото: risu.ua Митрополит Єлисей та очільник проросійської "адміністрації" Віталій Ганчев
Керівництво УПЦ МП жодного разу не висловилося з цього приводу.
Навіть у день, що настигнув після відомого Собору в Феофанії в травні 2022 року, усі кримські парафії УПЦ МП одноголосно висловили незгоду з рішеннями цього Собору стосовно "розриву з Москвою" і самостійно "попросили" про підпорядкування Москві. У підсумку, на посту голови "Кримської митрополії" був призначений Лазар (Швець).
Київська митрополія УПЦ МП ігнорує цю подію, що викликає певні питання. Так само, як у жовтні 2023 року, коли Лазаря відправили "на спокій", а його місце в Криму зайняв так званий "духівник Путіна" Тихон (Шевкунов). Хоча Шевкунов ніколи не був "духівником" у традиційному сенсі, в рамках РПЦ він займав важливу позицію. Його навіть вважали можливим "наступником" Кирила. Власне, саме це і призвело до його заслання з Пскова, де він створив потужну церковну та навколицерковну інфраструктуру, в Крим.
Щоб ви повною мірою усвідомили глибину цинізму: один із найбільш проросійських представників УПЦ МП, запорізький митрополит Лука (Коваленко), наприкінці 2022 року зібрав своїх священників, які перебували в окупованих районах, і особисто закликав їх звернутися до Москви з проханням про підпорядкування. Це він подав як "акт доброї волі". Слід відзначити, що священники рішуче відмовилися від такого кроку. Після цього Лука без жодних докорів сумління повернувся до Києва, де разом з Онуфрієм та митрополитом Павлом (Лебедем), відомим також як "Паша-Мерседес", а також іншими впливовими особами, стояв під воротами Банкової, вимагаючи "діалогу" з Президентом Зеленським.
Зображення: Інтерфакс-Україна Митрополит Лука з Запоріжжя та Мелітополя під час обшуків, проведених СБУ. Чому виникає таке питання? Чому за кримські єпархії та Лазаря не було такої активності в захисті, в той час як навколо Іларіона піднялася справжня метушня?
Митрополит Онуфрій та увесь Синод УПЦ МП лише на словах "відрізали" себе від Москви, але насправді не готові до справжнього конфлікту зі своєю материнською організацією та патріархом Кирилом.
Агафангел і Іларіон знайомі ще з давніх часів, і тому він вирішив стати на захист свого друга.
За інформацією LB.ua, після Синоду РПЦ 24 жовтня він кілька разів особисто говорив з митрополитом Онуфрієм про необхідність втрутитися.
Незважаючи на те, що Агафангел є одним із найвпливовіших учасників Синоду УПЦ МП, Онуфрій вирішив проігнорувати його прохання. Замість цього він повернувся додому, у Чернівці. Це його звичайна реакція, коли він не бажає брати участь у якихось діях.
Але Агафангел залишився непохитним, об'єднавши більше тридцяти єпископів та оприлюднивши заяву-вимогу.
Тобто Агафангел - такий затятий революціонер?
Абсолютно ні. Таке враження можуть скласти лише ті, хто швидко забуває, або ж ті, хто не знайомий з сучасною церковною історією України.
Фото: kutoglyady.com.ua Митрополит Агафангел (Саввін)
Митрополит Агафангел є одним із найстарших за хіротонією представників УПЦ МП. Його церковна кар'єра почалася ще в часи Радянського Союзу. Він обирався депутатом першого скликання Верховної Ради від комуністичної партії. Завжди рішуче виступав проти української автокефалії та був затятим противником Філарета (Денисенка). Традиційно прагнув бути близьким до влади, що, можливо, є наслідком його радянського досвіду, і водночас відзначався своїми відверто українофобськими поглядами. Він також відомий своєю фразою "На Майдані зібралися всі сили пекла", яку висловив у 2004 році на підтримку Януковича.
Отже, Агафангела не можна вважати "борцем проти системи". Проте ті, хто добре його знає, зазначають, що в останній час його ставлення стало істотно іншим. Це особливо помітно після його візиту до Кафедрального собору в Одесі, який він сам створив і активно відновлював. Варто зазначити, що на освячення також завітав лідер РПЦ.
Існувала думка, що ситуація з листом узгоджена з керівником УПЦ МП. Кажуть, він намагається залагодити конфлікт, використовуючи Агафангела. Водночас, він надає можливість єпископам, які не задоволені відсутністю рішучості УПЦ МП в розриві з Москвою, висловити свої переживання.
Проте це не відповідає дійсності. Онуфрій не дав свого схвалення на демарш Агафангела.
А що буде з Агафангелом через це? Чи його виключать із Синоду?
Безумовно, ні, з ним нічого не трапиться. Він занадто "значний" і, як я вже зазначав, має великий авторитет в УПЦ МП.
Сам факт наявності листа-вимоги має велике значення для консервативного та закритого середовища УПЦ МП, але навряд чи призведе до якихось реальних змін. Не варто сподіватися, що його автори в найближчому майбутньому масово перейдуть до ПЦУ. Ще менш імовірно, що вони вимагатимуть від Онуфрія відновлення канонічного спілкування з Константинополем, яке було перервано Москвою, а відтак і УПЦ МП, у 2018 році в якості помсти за отримання Томосу. Більше того, одне з рішень згаданого Собору УПЦ МП у Феофанії підтверджує цей аспект.
Зображення: EPA/UPG Синод Української Православної Церкви Московського Патріархату
Водночас лист є важливим свідченням неоднорідності цього середовища, що точно мала б використати українська влада (якщо, звісно, вона вміє грати в довгу. Як саме - ми докладно писали:
Патріархат в Україні: міф чи дійсність?
Цікаво, що стосується остаточного розриву зв'язків із Москвою. Закон, що регулює це питання, набрав чинності кілька місяців тому. Чи почала УПЦ МП вже дотримуватися його вимог?
Ні, і не планують змінювати свій підхід. Їхня тактика залишається такою ж, як під час Собору в Феофанії: просто затягувати процес. А там, мовляв, "якось розберемося".
А чи не триває діалог з ПЦУ? Чи не зросла кількість громад, які переходять?
Динаміка переходів залишилася незмінною, перебуваючи на стабільному рівні. Що стосується діалогу, митрополит Епіфаній, глава ПЦУ, ще наприкінці літа закликав митрополита Онуфрія до "діалогу без жодних умов". Проте, досі немає відповіді. Цю ситуацію навіть прокоментував Вселенський Патріарх Варфоломій під час телефонної розмови з Президентом Зеленським, і його дуже засмутила отримана відповідь.
