Це може виявитися навіть більш небезпечним, ніж змова 1938 року; з Трампом слід продовжувати вести переговори. Інтерв'ю з Мережком.

3 березня в Лондоні відбувся терміновий саміт лідерів провідних європейських країн, під час якого вони обговорили свою стратегію у зв'язку з загостренням конфлікту між Україною та США. Європейські лідери не лише підтвердили свою підтримку Україні, але й шукали способи утворення коаліції, враховуючи небажання Сполучених Штатів продовжувати надавати допомогу українцям і протистояти Росії. В рамках зустрічі британський прем'єр Кір Стармер запропонував чотирьохступеневий план, який передбачає створення "коаліції охочих" для захисту угоди в Україні та забезпечення мирного вирішення конфлікту.

Європейські лідери скористалися самітом у Лондоні, не лише для того, щоб підкреслити свою солідарність з Україною, але й щоб спробувати знову залучити президента Володимира Зеленського до переговорів з президентом США Дональдом Трампом. Ситуація в Україні в Штатах суттєво відрізняється. Після конфлікту в Білих домі Трамп має намір розглянути можливість скасування військової допомоги Україні, яка була затверджена за адміністрації Байдена, а також вжити інших заходів, які можуть обмежити або взагалі припинити співпрацю між США та Україною.

Власне, після конфлікту події розвиваються так - Європа намагається помирити Трампа та Зеленського і розробити шляхи підтримки України, а США продовжують свій тиск на українського лідера та нашу країну загалом.

У ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA народний депутат України, а також голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко висловив свої думки щодо актуального стану двосторонніх відносин між Україною та США, а також про роль європейського чинника в наданні допомоги.

Для об'єктивних спостерігачів напади президента США та його адміністрації на Володимира Зеленського виглядають як ретельно спланована політична пастка, спрямована на дискредитацію українського лідера та усунення його як перешкоди для подальшого співробітництва з Кремлем у питаннях врегулювання війни в Україні. В США було розпочато кампанію, що має на меті очорнити Україну, фактично вимагаючи відставки Зеленського. Радник з національної безпеки США Майк Волтц зазначив, яким чином американці уявляють нового президента України. Він підкреслив, що це має бути особа, здатна "взаємодіяти з росіянами", "зупинити війну" та "забезпечити тривалий мир з Росією", при цьому готова на територіальні поступки. Держсекретар США Марко Рубіо вважає дії Зеленського у Білому домі перешкодою для зусиль адміністрації Трампа щодо вирішення конфлікту в Україні, а спікер Палати представників, республіканець Майк Джонсон, також висловив думку, що Україні може знадобитися новий лідер, якщо чинний не відповідатиме вимогам США.

- У мене є власне припущення стосовно того, що, можливо, хтось просуває в команді Трампа ідею усунення Володимира Зеленського через того, хто має зв'язки з Росією, тому що це суто російський наратив, і усунення президента України, особливо зараз під час війни, може бути тільки і виключно в інтересах Росії. Взагалі ставити питання про усунення президента іншої країни іноземними державами - це втручання у внутрішні справи держави. Цього не має бути, в принципі. Особливо, якщо йдеться про відносини між близькими партнерами, тому що наші країни залишаються друзями. Тому такі заяви є абсолютно неприпустимими.

Ми втомилися пояснювати американським колегам, чому небезпечно проводити вибори під час війни і чому це суперечить і Конституції, і праву України. Але чомусь деякі представники американської сторони ще досі цього не зрозуміли. Для мене таким виходом завжди було просто приїхати в Київ, побачити на власні очі, що відбувається. Це найкращий варіант, який дозволяє американському політику позбутися будь-яких там стереотипів, упереджень стосовно України.

В будь-якому випадку, слід визнати, що наші стосунки опинилися в досить складній ситуації, і ми стикаємося з певною кризою комунікації. Варто зазначити, що винити в цьому українського президента не варто. Володимир Зеленський проявив гідність під час своїх переговорів у Білому домі. Він активно відстоював інтереси своєї нації, наводячи аргументи та пояснення. Можливо, він виявляв деякі емоції, але це абсолютно зрозуміло, адже він представляв країну, яка бореться за своє існування.

Знаєте, навіть якщо звернутися до уроків історії, країну, яка стала жертвою Мюнхенської угоди, ніхто не звинувачував у винуватості у війні. Жертви ніколи не піддаються осуду. Проте, в контексті України це може статися. Тому, ця ситуація може бути гіршою, ніж змова 1938 року. Я закликаю американське керівництво бути вкрай обережним і відповідальним, адже уроки Другої світової війни не можна ігнорувати. Повторення тих самих помилок, які мали місце тоді, недопустиме. Хоча ситуація є складною, я все ж намагаюся знаходити можливості навіть у кризах. І є шанс налаштувати наші відносини на більш конструктивний рівень.

Згідно з інформацією, що надходить з американських медіа, Трамп має намір вивчити кілька заходів, щоб наголосити Україні на її помилках. Зокрема, президент США може подумати про скасування військової підтримки, що була затверджена командою Байдена.

Важко уявити, що Трамп зупинить підтримку України. Я не впевнений, чи усвідомлює він, які наслідки це матиме для країни, особливо для мирного населення, якщо військова допомога буде припинена. Це було б справжнім злочином, якщо таке станеться. Я вважаю, що він прагне залишатися популярним політиком, тому такий крок виявився б надто неприйнятним для більшості американців. Отже, я не вірю, що Трамп наважиться на це і сподіваюся, що так і буде.

Стосовно, власне, логіки Трампа і його політики, певних реверансів у бік кремлівського диктатора. Я дуже уважно послухав інтерв'ю нинішнього державного секретаря Марко Рубіо. Намагаючись зрозуміти логіку свого партнера, навіть коли ти не погоджуєшся з цією логікою. Основний аргумент, який висуває Рубіо і Трамп, полягає в тому, що зараз не треба "демонізувати Путіна", а треба зробити так, щоб він сів за стіл переговорів і почав серйозну розмову. Можливо, у цьому якась логіка з погляду Трампа та його адміністрації і є. Але це стало і причиною непорозуміння в Овальному кабінеті. Тому що коли український президент почув про цю дипломатію, то висловив свої аргументи з огляду на власний досвід, який переконливо свідчить про те, що вести перемовини з Путіним - це нереально. Вони не закінчуються досягненням компромісу і завжди закінчуються ще більшою агресією. Це досвід України. Ми це знаємо. І президент України намагався поділитись цим досвідом, але його просто не захотіли слухати.

Можливо, Трампу необхідно пройти певний шлях помилок. Треба, знаєте, пересвідчитися на власному досвіді, що Путін є абсолютно не договороздатним. Головне, щоб це не відбулося за рахунок нашої безпеки. Тому президент дуже чітко сказав, що так, перемовини можуть бути, це ваше право, але для нас головне, щоб ми не стали жертвою цих перемовин, щоб у нас були гарантії безпеки, коли такі перемовини розпочнуться та постане питання про перемир'я. Треба розуміти, що Путін буде використовувати абсолютно все, включно з перемовинами, з перемир'ям, аби знищити нас. Тому для України питання гарантій безпеки - ключове. Президент намагався це пояснити, але, на жаль, його не захотіли почути.

- Щодо гарантії безпеки, які є однією з проблем, вирішення якої Україна та США бачать кардинально по-різному. Рубіо і Волс кажуть: "США неодноразово пояснювали Україні, спочатку припинення вогню, мирна угода, потім обговорення гарантій безпеки". Також Волс зазначає: "Україна має погодитися на територіальні поступки в обмін на гарантії безпеки". Зеленський на все це каже: "Ми не збираємося йти ні на які територіальні поступки, незважаючи на сигнали, які йдуть з США. Причому сигнали досить серйозні". Чи можемо ми знайти якесь порозуміння з американцями щодо цього?

Якщо чесно, мене вражає ситуація, в якій ми опинилися. Не хочу звинувачувати деяких американських колег у непрофесійності, але їхні дії викликають питання. Вимагати від жертви агресії територіальних поступок агресору - це вже сталося в історії, нагадуючи Мюнхенську угоду перед початком Другої світової війни. Чому знову повторювати такі помилки і не навчатися на них? Я не можу цього зрозуміти. Люди повинні усвідомлювати, що територіальні поступки з боку України є неможливими з юридичної та конституційної точки зору, і це створює серйозну загрозу. Я не розумію, чому таке відбувається, але, безумовно, нам потрібно продовжувати діалог.

Суть в тому, що у нас немає альтернативного президента США. Вагомою мірою наша безпека пов'язана зі Сполученими Штатами. Нам потрібно проявляти як рішучість, так і мудрість, а також терпіння. Це вимагає значних зусиль і підтримки з боку наших партнерів.

- Пане Олександре, але з кожним днем ці американські "пропозиції", скажімо так, все більше виглядають ультиматумом. Тобто сьогодні відбувається не пошук якогось діалогу, не давайте сядемо й обговоримо, а Україна це повинна зробити або буде покарання.

- Мене дуже неприємно вразила в цій ситуації одна річ, яка все більше проглядається останнім часом. На превеликий жаль, ставлення нинішньої адміністрації до України, яка є партнером Сполучених Штатів, виглядає гірше, ніж ставлення до кремлівського диктатора, як не парадоксально. Це дуже неправильно. Але у нас є дуже багато однодумців і друзів в американському істеблішменті, у Конгресі, у засобах масової інформації, серед діячів американських церков також. Тобто більшість американського суспільства розуміє необхідність подальшої підтримки України. Можна сказати, що Америка залишається загалом на боці України. І це надзвичайно важливо.

- Щодо угоди про надра, яка повинна була бути підписана 28 лютого. На ваш погляд, це відбудеться?

- На мій погляд, шанси є великі, що ця угода буде підписана. Це могло б бути таким кроком примирення і з боку Сполучених Штатів, і з боку України. Можна використати цю нагоду для того, щоб щонайменше повернутись до нормальних союзницьких відносин. Я на це принаймні сподіваюся.

Трамп сприймає цю угоду як засіб забезпечення безпеки для України. Він стверджує, що якщо на території України з'являться американські експерти, які займуться видобутком природних ресурсів, то Путін не насмілюватиметься знову нападати. Я намагаюся розібратися в цій логіці, але мені вона не є зрозумілою. По-перше, спочатку Україні слід забезпечити своє існування, захиститися, здобути перемогу та відновити контроль над територіями, що були окуповані Росією. Лише після цього можна говорити про такі угоди. По-друге, наскільки це може стати надійною гарантією безпеки для України, чи дійсно присутність американських спеціалістів здатна стримати Путіна від нових агресивних дій? Я в цьому маю великі сумніви.

- Європейські лідери напередодні зібралися в Лондоні, підтримали Володимира Зеленського після сварки у Білому домі, але висловилися за те, що відновлення повноцінного контакту України і США потрібне. Тобто Зеленський повинен, скажімо так, замиритися з Трампом. Це можливо у найближчий час?

Це, як кажуть, з категорії: "це неможливо", але "це потрібно". Я не впевнений, наскільки реально відновити стосунки з Трампом, проте це вкрай важливо. Тут ми можемо покладатися на мудрість і досвід європейської дипломатії, особливо британської. Вже помітно, що Велика Британія активізує свої зусилля в цьому напрямку. Незабаром відбудеться державний візит Трампа до Великої Британії, і я спостерігаю, що в цю ініціативу будуть залучені не лише прем'єр-міністр, але й сам король. Британська дипломатія вміє знаходити спільну мову зі своїм найбільшим союзником.

Щодо саміту, то Європа дійсно пробудилася, адже питання України є важливим для європейської безпеки та її майбутнього. Путін і Росія не лише прагнуть знищення України та нашого народу, але й намагаються встановити своє домінування в Європі. Тому важливо об'єднуватися і діяти спільно. Є вже певні ознаки цього: існують проєкти та заяви. Якою буде їхня реалістичність, покаже час, але важливо, що вони висуваються, і європейці шукають способи взаємодії як з Трампом, так і щодо забезпечення безпеки України.

- Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск каже, що єдність Європи справить враження на Трампа. На ваш погляд, чи відбувається реальне єднання Європи, що вона нарешті стає силою, з якою треба рахуватися, і чи це може вплинути на Трампа у питанні щодо України?

- Є розуміння небезпеки з боку Росії для Європи, розуміння того, що не можна іноді покладатись повністю на свого заокеанського союзника, а треба брати справу у власні руки. Ми вже бачимо, що вимальовується тісний союз у плані такого лідерства - це Велика Британія Кіра Стармера, це Франція президента Макрона і незабаром до цього долучиться новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Тобто це і є таке ядро нового колективного лідерства Європи. Ці три країни матимуть провідну роль у силу того, що вони мають відповідний і економічний, і військовий потенціал, і політичну вагу в Європі. Тобто процес консолідації Європи відбувається, я в це вірю, і ми маємо прискорювати його.

Одночасно, зв’язки між Європою та Сполученими Штатами залишаються надзвичайно важливими для всього Західного світу та демократії в цілому. Я продовжую підтримувати ідею зміцнення трансатлантичних зв’язків. Однак Європа усвідомила необхідність покладатися на свої власні ресурси та створювати незалежну систему безпеки, без якої неможливо уявити ситуацію, що склалася навколо України. Наша країна стала критично важливою складовою європейської архітектури безпеки, і нам необхідно активно працювати в цьому напрямку.

Велика Британія, Франція та Україна мають намір розробити власний план для мирного врегулювання конфлікту, після чого вони планують обговорити його зі Сполученими Штатами, як зазначив Кір Стармер. Лідер Великої Британії повідомив, що він і Макрон досягли згоди про початок переговорів, які будуть окремими від діалогу між США та Росією. Як ви вважаєте, наскільки реалістичною є ця ініціатива?

- Це надзвичайно важливо, і на цьому треба наполягати. Тому що зараз є небезпека того, що Путін каже так Трампу: "Давайте вирішувати питання України без участі самої України, без участі Європи". Тобто ми великі держави, ми якось вирішимо це питання, знайдемо компроміс. Але це пастка. Всі це розуміють. Нам треба уникнути такої ситуації, коли доля не тільки України, а доля також і європейської безпеки вирішується за спиною України та Європи. Це найгірший варіант перемовин. І це ніколи не призведе до миру та зупинення російської агресії. Тому такі мирні плани з боку Європи є надзвичайно важливими.