Чи здобувають перемогу протестувальники в Грузії і які зміни можуть відбутися найближчим часом?
Редактор "Європейської правди" Юрій Панченко поговорив з грузинським політологом, експертом Georgian Strategic Analysis Center Гелою Васадзе протести у Грузії.
Які ймовірності успіху сучасних протестів у Грузії? Яка загальна обстановка в країні на сьогодні?
Радимо подивитися відеоверсію інтерв'ю з ним. А ключові тези грузинського політолога - у матеріалі Російські інструктори та альтернативний центр влади: погляд з Тбілісі на протести у Грузії. Далі - стисла версія матеріалу.
Коли акції протесту проти фальсифікації виборів не дали бажаних результатів, а протестний потенціал так і залишився нереалізованим, рішення "Грузинської мрії" призупинити діалог з ЄС спочатку виглядає непродуманим.
Навіщо в такій ситуації йти на загострення? Цьому є два можливих пояснення.
Існує версія, що влада просто образилася на нещодавнє рішення Європарламенту (який закликав провести перевибори і запровадити санкції проти ключових персон партії влади. - Ред.).
Альтернативна версія: уряд свідомо вдався до цього заходу з метою спровокувати насильство і обмежити розвиток громадянського суспільства, політичних партій та основних прав і свобод громадян.
Водночас учасники протесту поступово адаптуються до конфронтації з правоохоронцями, ускладнюючи їм можливості для неправомірних дій.
Поліція також намагається пристосуватися до нових обставин.
Державний механізм в цілому продовжує підтримувати чинну владу.
Не можна сказати, що він посипався, проте ерозія вже відбувається.
Що стосується правоохоронних органів, наразі зафіксовано лише один випадок звільнення у знак протесту.
Ті (поліцейські та спецпризначенці. - Ред.), які в даний момент знаходяться на проспекті Руставелі, в основному складаються з нових "тітушок", які лише нещодавно завершили прискорений навчальний курс на військовій базі "Вазіані".
І, за словами недоброзичливців, що я не в змозі ані підтвердити, ані спростувати, нових "правоохоронців" у Вазіані тренують російські інструктори.
Є повідомлення про те, що в центральних відділеннях поліції відмовилися приймати затриманих через їхні травми. В результаті їх довелося транспортувати до інших місць утримання, а деяких навіть доставили до лікарень.
Схожа ситуація спостерігається і в армії, яка виявляє значне невдоволення владними структурами.
Причина надзвичайно проста: серед військовослужбовців практично немає тих, хто підтримував би Росію.
Очевидно, що військові залишаються вірними владі, оскільки є частиною силових структур. Проте, якщо уряд почне застосовувати зброю проти звичайних людей, ця вірність може швидко розтанути.
Багато грузинів вірять у те, що в разі, якщо революція переможе, Росія почне бойові дії. Однак це не питання віри, це питання знання.
Росія не має готовності до відкритого військового вторгнення. Більше того, я сумніваюся, що у неї є резервні військові підрозділи, які можна було б направити в Грузію.
Ключове значення має ставлення західних держав.
Якщо Захід надасть визнання цим виборам і заявить "Грузинській мрії": "Ми розуміємо, що ви не без недоліків, але готові вас прийняти такими, якими ви є", це може завадити подальшому розвитку протестів.
Зокрема, чи готовий державний апарат, усвідомивши таку позицію Заходу, перейти на бік альтернативного політичного центру? Звичайно ж, ні.
Президентські вибори, що відбудуться 14 грудня, можуть стати поштовхом для протестних акцій. У цьому контексті президентка Саломе Зурабішвілі може виступити як новий орієнтир для державного апарату.
Більш детально про це можна дізнатися у статті "Російські тренери та альтернативний центр влади: погляд з Тбілісі на протести в Грузії".
