Чому політикам Польщі незабаром потрібно буде зменшити антиукраїнські висловлювання.
До закінчення президентських виборів у Польщі залишився більше місяця, проте вже тепер можна виділити основні питання кампанії: безпека, міграція та ситуація в Україні.
Безпека виступає не лише як охорона державних кордонів і збільшення витрат на оборону, а й як посилення європейського потенціалу після приходу Дональда Трампа до влади в Сполучених Штатах. У цьому контексті міграційна політика передбачає більш суворий контроль за прибуттям до Польщі, а також активну боротьбу з мігрантською злочинністю.
Ці питання є характерними для традиційного репертуару правих політиків, проте під час дебатів кандидатів на пост президента Польщі можна почути хоча б деякі конструктивні ідеї.
Замість цього, висловлювання щодо України та її громадян є яскравим прикладом популістичних тенденцій та розпалювання негативних почуттів.
І кандидат від "Громадянської коаліції" Рафал Тшасковський, і афілійований з партією "Право і справедливість" кандидат Кароль Навроцький вже кілька разів заявляли, що не відправлять польські війська у складі європейської миротворчої місії в Україну.
Кандидат від політичної сили "Конфедерація" Славомір Менцен вирішив вирушити до Львова, щоб зробити це оголошення на Цвинтарі Орлят, а також взяти участь у дискусії щодо "бандеризму".
Уся ця трійка, яка лідирує в соцопитуваннях, в один голос просуває ідею обмеження виплат допомоги для родин 800+ (залишити її тільки тим українським біженкам, хто працює та платить податки у Польщі), що може значно погіршити становище родин, де є особи з інвалідністю, важкохворі або літні родичі, що вимагають постійної опіки.
Існують також менш значні сюжети, як-от звинувачення Навроцького на адресу українських мігрантів у неналежній поведінці під час очікування в чергах до польських лікарів. Проте результат залишається незмінним — Україна та українці в Польщі регулярно зображуються в негативному контексті.
Дії політиків можна зрозуміти через настрої в суспільстві: поки що поляки підтримують надання військової допомоги Україні, допомога біженцям вже викликає байдужість у більш ніж половини населення.
За думкою польського населення, Україні слід розглянути можливість укладення миру, навіть якщо це передбачає певні територіальні поступки на користь Росії. Виборці втомлені від війни і вважають, що вже витратили чимало ресурсів на цей конфлікт.
Проте існує ще один важливий момент: польські політики, незалежно від того, чи вони представляють правий, чи центристський спектр, не надто враховують думку українців, оскільки українці не є їхніми виборцями. Українські мігранти поки що незначно набувають громадянства Польщі.
У Польщі отримати громадянство є досить рідкісним явищем для іноземців, і це стосується не лише українців.
Польський індекс натуралізації, який визначає відношення між числом мігрантів, що здобули громадянство, та загальною кількістю іноземців з візами і картами побуту на термін понад шість місяців, у 2021 році склав лише 1,7%. Це значення є нижчим за середній показник по Європейському Союзу, який становить 2,2%.
У 2021 році Іспанія, співмірна з Польщею за площею та кількістю населення, надала громадянство 144 тисячам мігрантів. Франція та Німеччина визнали громадянами по 130 тисяч осіб кожна, Італія - понад 120 тисяч, Швеція - майже 90 тисяч.
Водночас у Польщі кількість натуралізованих іноземців не дотягла навіть до 10 тисяч.
Чому це відбувається? Для того щоб отримати польське громадянство через адміністративну процедуру, іноземець мусить мати надійне джерело доходу, орендувати житло або бути його власником, продемонструвати знання польської мови на рівні В1, а також виконати одну з наступних умов:
а) протягом щонайменше трьох років безперервно та легально проживати в країні на підставі дозволу на постійне проживання або дозволу на проживання довгострокового резидента ЄС;
б) протягом не менше двох років без перерви і на законних підставах проживати на основі дозволу на постійне проживання або статусу довгострокового резидента, а також щонайменше три роки бути в шлюбі з особою, яка має польське громадянство;
в) протягом щонайменше 10 років безперервно та легально проживати в Польщі, маючи дозвіл на постійне проживання, дозвіл на проживання довгострокового резидента ЄС або право на постійне проживання;
г) протягом щонайменше одного року безперервно та легально проживати в Польщі, маючи дозвіл на постійне проживання, отриманий у зв'язку з польським походженням або "картою поляка".
Хоча ці вимоги не є суворими (не треба відмовлятися від "старого" громадянства, достатньо мати помірні доходи), донедавна їх могли виконати не так багато іноземців.
Більшість українців та білорусів спочатку приїжджали до Польщі як тимчасові працівники, і лише після кількох, а часом кільканадцяти років оселялися тут.
Те, що багато мігрантів починали працювати одразу, без належного періоду адаптації, негативно вплинуло на їхнє вивчення мови. А ще, спроба зареєструватися на державний сертифікований іспит В1, який проводять лише чотири рази на рік, стала справжнім випробуванням!
Міграційні процеси українців до Польщі почали активізуватися у 2014-2015 роках, і на момент початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Польщі вже проживало близько 1 мільйона українських трудових мігрантів. Після 2022 року їх кількість збільшилася на понад мільйон українських біженців, з яких деякі повернулися на батьківщину або вирушили до інших країн Європейського Союзу.
На початку 2025 року чисельність української спільноти в Польщі становить приблизно 1,7 мільйона людей.
Це більше ніж 4% від загальної кількості населення країни.
Протягом останнього десятиріччя, з 2015 по 2024 рік, менше ніж 40 тисяч українців отримали польське громадянство, а саме 31,9 тисячі осіб, згідно з інформацією Міністерства внутрішніх справ. Хоча дані за 2024 рік щодо країни походження заявників ще не оприлюднені, відомо, що загальна кількість позитивних рішень склала 16,3 тисячі. У попередні роки українці становили приблизно половину всіх заявників.
Оскільки походження та досвід мігрантів не є єдиними чинниками, що формують голоси виборців, можна зрозуміти, чому польські політики не активно взаємодіють з цією групою. Вони не приділяють уваги врахуванню її інтересів і, щонайменше, не намагаються їх зневажати.
У 2019 році польські політичні партії активно включали іноземців, зокрема українців, у свої списки, прагнучи продемонструвати свою відкритість до різноманітності та міграційних процесів. Проте на виборах 2023 року ситуація змінилася, і вектор став більш консервативним.
Навіть "Громадянська коаліція" не прагне надсилати українцям оптимістичні повідомлення. Єдина польська політикиня, яка відвідала Київ на третю річницю повномасштабного конфлікту, - це Магдалена Беят, представниця лівих сил.
Цей випадок, коли українські голоси залишаються без уваги під час виборчої кампанії, може зазнати змін у найближчі кілька років.
З часом українці все більше адаптуються до польського суспільства, освоюють мову та просто живуть у Польщі необхідну кількість років.
Якщо у 2015 році польський паспорт отримали лише 2 тисячі українських мігрантів, а у 2019 році ця кількість зросла до 3,6 тисячі, то у 2023 році вона вже досягла приблизно 5,6 тисячі. Виходячи з цього, можна припустити, що у 2024 році статистика може показати від 7 до 8 тисяч нових громадян.
Протягом 2021-2024 років 39,1 тисячі українців отримали у Польщі статус довготермінового резидента ЄС. Оскільки, щоб його отримати, вони вже прожили у Польщі п'ять та більше років, можна припустити, що більшість із них залишатиметься у країні й надалі.
Це свідчить про те, що в період з 2024 по 2027 роки вони зможуть подати клопотання на отримання польського громадянства.
У 2023-2024 роках більше 23 тисяч осіб українського походження отримали статус постійного мешканця. Переважно це стосується тих, хто має "карту поляка" або є подружніми партнерами громадян Польщі. Вони матимуть можливість подавати документи на отримання паспорта у період з 2024 по 2026 рік.
Хоча додатковим "фільтром" при отриманні польського громадянства має стати складення спеціального інтеграційного іспиту на знання польських звичаїв, історії та суспільних норм, Міністерство внутрішніх справ та адміністрації не планує запуск цієї процедури раніше 2027 року.
До речі, не можна відкидати ймовірність того, що на польський паспорт можуть претендувати навіть ті, хто тривалий час живе за межами України, але раніше не вважав за необхідне отримувати польське громадянство через неоднозначні положення українського законодавства.
Деякі правознавці трактують конституційне положення про єдине громадянство та законодавчу відмову визнати подвійне громадянство як пряме обмеження на можливість натуралізації в інших державах, за винятком випадків, коли перед цим відбувається відмова від українського громадянства.
Фінальну крапку в цьому питанні може поставити новий законопроект "Про множинне громадянство", який Верховна Рада ухвалила в грудні 2024 року. На даний момент документ пройшов перше читання та переданий на доопрацювання. Закон дозволить українцям мати кілька громадянств, якщо вони отримали їх у країнах, що є союзниками України, зокрема в державах Європейського Союзу та НАТО.
Такі можливості натуралізації українців можуть суттєво змінити гру для польських політиків.
Наприклад, щоб потрапити до Сейму з низького місця у списку від великої прохідної партії, типу "ПіС" і "Громадянської коаліції", достатньо здобути 10-15 тисяч голосів.
Таким чином, деморалізація кількох тисяч виборців через антиукраїнські та антимігрантські висловлювання може стати вирішальним фактором на користь опонентів.
Матеріал спочатку був опублікований на ресурсі "Наш вибір" і публікується тут з дозволу власника авторських прав.
