Чому необхідно терміново переглянути процес мобілізації?

Останнім часом ми багато дискутуємо про те, як світ може навчитися у нас мистецтву ведення війни. Ми вражені технологічними досягненнями та інноваціями, які впроваджують українські виробники озброєння. І це абсолютно заслуговує на увагу. Проте не можна ігнорувати ту величезну кількість проблем, що накопичуються у військових підрозділах через виснаження особового складу та критичну нестачу нових військовослужбовців, які могли б їх замінити. На четвертому році конфлікту термін "мобілізація" стає одним з ключових факторів, що визначають наш успіх. Можливо, навіть найважливішим.

2025 рік можна вважати роком значних українських успіхів. Російські війська, незважаючи на величезні зусилля та втрати, не здобувають помітних переваг на фронті. Це, безсумнівно, внесло зміни у сприйняття російсько-українського конфлікту в адміністрації президента США, де вже почали обговорювати можливість надання Києву ракет Tomahawk дальнього радіусу. У вересні Україна отримала перші партії допомоги, фінансовані країнами НАТО.

крилата ракета "Tomahawk", фото: gettyimages

НАТО та Європейський Союз офіційно визнають лідируючі позиції українських технологій у численних сферах інновацій. Зокрема, європейська ініціатива щодо створення "стіни дронів" буде базуватися на українських безпілотних зенітних перехоплювачах, які виготовлятимуться у Великій Британії.

Навіть у контексті війни, з настанням осені, можна виявити чимало позитивних змін. Наприклад, на відміну від літнього періоду, коли українські атаки та спецоперації здебільшого здійснювались за допомогою дронів, восени спостерігається зростання використання ракет. Це суттєво підвищує потенціал, зокрема, для ураження російських підприємств оборонно-промислового комплексу. Водночас триває процес ослаблення російської економіки. Часткове знеструмлення Бєлгорода після ракетного удару по об'єктах енергетичної інфраструктури можна вважати одним із важливих досягнень, здатних вплинути на подальший хід війни. Додатково до цього, в серпні українські дрони вивели з ладу майже чверть потужностей нафтопереробки супротивника.

Проте, всі згадані ключові події для українського народу не гарантують стабільність на фронті. Більш того, вони не дають підстав для впевненого оптимізму щодо можливого продовження війни у 2026 році, адже наразі немає жодних ознак цього. Адже фронт — це в першу чергу люди. І хоча термін "людський ресурс" може звучати сухо, сьогодні це одна з найскладніших проблем, з якими ми стикаємось, і один із найважливіших викликів, які потрібно вирішити.

Військові та досвідчені аналітики одностайно зазначають, що ситуація на фронті є вкрай критичною. Це зумовлено, перш за все, тривалою виснаженістю та серйозною нестачею особового складу в підрозділах, які перебувають на лінії зіткнення. Ситуація поступово погіршується, особливо на фоні відкриття понад 200 тисяч справ за самовільне залишення частини та більше ніж 50 тисяч за дезертирство, а також примусової "бусифікації" переважно робітників і селян. Водночас спостерігаються численні зловживання, зокрема, безкарні прокурори з інвалідністю. Якщо в 2022 році було зафіксовано менше 7 тисяч кримінальних проваджень, то в 2023 році їхня кількість зросла до понад 17 тисяч, а в 2024-му – до понад 67 тисяч. Лише за перші сім місяців 2025 року вже зареєстровано понад 110 тисяч нових справ. Більше ніж 15 тисяч "ухилянтів" отримали повідомлення про підозру, а щодо дезертирства було порушено 1248 кримінальних проваджень.

Український військовий у траншеї на лінії фронту, зображення: gettyimages

Колишній народний депутат, а нині військовослужбовець Ігор Луценко влітку висловив слушну думку: "За шість місяців було зафіксовано 107 тисяч СЗЧ, що приблизно відповідає чисельності армії Іспанії. На друге півріччя прогнозуємо, що ситуація нагадуватиме армію Італії. А що стосується 2026 року? З моїх спостережень, на фронті справді воює близько 400 тисяч, тож до 2027 року ця цифра може зрости".

Таким чином, з одного боку, кожен третій солдат Сил оборони вважається "ухилянтом", а з іншого – відсутні ефективні рішення для укріплення фронту. Розкол у суспільстві загострюється через відчуття несправедливості мобілізаційних заходів. Наприклад, у кінці вересня 2025 року командир 3-го армійського корпусу Андрій Білецький зазначив, що мобілізація переважно торкнулася малозабезпечених верств населення. "Кого в першу чергу призивають? Це переважно села і невеликі населені пункти. Навіть у містах ніхто не звертає уваги на великі мережі спортзалів. Усі акценти робляться на автовокзалах, електричках та інших місцях, куди з сіл і районів прибувають люди для роботи в обласних центрах", – підкреслив військовий. До його коментарів про спортзали слід додати також ресторани і дорогі бутіки, а також сотні тисяч дітей, яких їхні заможні батьки ховають вдома. Цілком виправданою є також згадка Білецького про надто багато заброньованих "осіб дивовижних категорій", які не мають жодного відношення ані до критичної інфраструктури, ані до громадського транспорту, ані до військово-промислового комплексу.

співробітники ТЦК перевіряють документи під час патрулювання, Харків, фото: gettyimages

Коли за таких обставин міністр оборони України Денис Шмигаль стверджує, що "мобілізаційний рівень в Україні протягом останнього року залишається абсолютно стабільним і демонструє тенденцію до зростання", а також зазначає, що "ми мобілізуємо необхідну кількість особового складу для покриття втрат і створення невеликих резервів", це може свідчити про те, що керівник оборонного відомства або не усвідомлює масштаби проблеми, або навмисно ігнорує її.

Насправді ж є усі підстави казати про те, що проблема у поточному році набуває стратегічного масштабу та може негативно вплинути не перебіг війни.

Можливо, тимчасова більш гнучка структура військових формувань може сприяти покращенню та зміцненню основ Сил оборони, забезпечуючи більший вибір для новобранців і розширюючи можливості для командування. Крім того, впровадження суворіших критеріїв відбору та збільшення стимулів може підвищити мотивацію військовослужбовців. Як колись Василь Маргелов зміцнив повітряно-десантні війська СРСР у 50-х роках минулого століття, так і сучасний головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський шукає нові підходи у формуванні Штурмових військ. Однак просте копіювання елітних підрозділів, таких як Десантно-штурмові війська або Сили безпілотних систем, не зможе вирішити стратегічну задачу - зміцнення мобілізаційного резерву ЗСУ.

Ця сфера потребує хоч і виважених, проте дуже швидких рішень. Довготривалий дрейф недосконалої системи мобілізації може призвести до незворотних негативних наслідків. Цілком очевидно, що фундаментом удосконалення системи та створення умов для посилення мобілізаційного резерву ЗСУ мають бути запровадження більш радикальних та одночасно збалансованих механізмів відповідальності. Забезпечення рівних умов - ось єдиний шлях до цементування суспільства.

По-перше, слід встановити уніфіковані принципи ротації військовослужбовців на ЛБЗ і забезпечити їх реалізацію. Відповідальність за організацію ротацій має лягти на командирів корпусів, а також окремих бригад, полків і батальйонів.

А ще потрібні рішучі кроки від чинної влади, які здатні змінити ситуацію щодо мобілізації. Багато з них не є цілком новими, але їх системне запровадження та неухильне дотримання здатне змінити ситуацію.

По-перше, необхідно рішуче боротися з корупцією в органах, які займаються мобілізацією, запроваджуючи суворі покарання, які, на жаль, практично не помічаються суспільством. Таке нерівноправне становище в суспільстві викликає недовіру до влади та демотивує громадян щодо мобілізації та захисту країни. Важливо конфіскувати майно корупціонерів і тих, хто незаконно збагачується, а кошти від його продажу витрачати на закупівлю озброєння для Збройних Сил. Усі мають усвідомити, що всі громадяни України мають однакові умови для мобілізації та виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту держави.

Другий аспект. Для зменшення ризиків корупції та зловживань у сфері мобілізації слід запровадити систему пошуку через єдиний електронний реєстр громадян. Це передбачає облік усіх чоловіків без винятку, оцінку їхньої придатності до військової служби та встановлення порядку мобілізації до Збройних Сил. Такий підхід забезпечить прозорість і справедливість у суспільстві, а також полегшить контроль за тими, хто намагається уникнути мобілізації. Крім того, важливо організувати рейди в таких місцях, як ресторани, торгові центри та спортивні клуби.

Третій пункт. Заборонити будь-які форми "економічного бронювання" та запобігти їх впровадженню. Необхідно позбавити цього права всі організації, які не мають безпосереднього відношення до забезпечення оборонних потреб. Також слід скасувати бронювання для установ, що отримують фінансування з-за кордону, включаючи гранти, оскільки це є елементом несправедливості. Зокрема, це стосується і міжнародних організацій.

Четверте. Розширити повноваження командирів військових частин, починаючи з окремих батальйонів та вище, стосовно дозволу на рекрутинг без залучення ТЦК. Продовжуючи розвиток рекрутингу під відомі "бренди" корпусів, бригад, а також окремих полків і батальйонів, передбачити їх перетворення на дивізії. Також запланувати трансформацію бригад Територіальної оборони в механізовані, шляхом поступового нарощування озброєння. Командири зазначених бригад повинні отримати повну відповідальність за прийняття рішень щодо всіх підпорядкованих підрозділів.

Український військовий у траншеї на лінії фронту, зображення: gettyimages

П'яте. Оптимізувати процес переведення військовослужбовців між частинами, що передбачає отримання відповідного погодження, зокрема подання запиту на переведення в іншу військову одиницю. Зараз військові часто зазначають, що для переведення, наприклад, з Збройних сил України до Національної гвардії, їм потрібно звертатися до структурних підрозділів кадрового забезпечення.

Шостий пункт. Розробити та швидко реалізувати ефективну програму для всіх державних службовців, які здатні виконувати свої обов'язки за віком та здоров'ям, щодо їхньої мобілізації, проходження служби та участі у бойових діях, з регулярною ротацією кожні 12 місяців. Справжня мобілізація державних службовців повинна відбуватися на фоні скорочення державного апарату вдвічі або втринадцятеро. Паралельно необхідно запровадити програму заміни принаймні 50% чоловіків віком 27-45 років у державних органах на жінок, ветеранів, пенсіонерів та осіб з інвалідністю, оскільки саме ці вікові категорії вважаються найбільш ефективними у військових умовах. Протягом 6-8 місяців у всіх силових структурах країни слід провести заміну чоловіків на жінок на тилових посадах (включаючи кадрові, логістичні, юридичні та фінансові служби). Одночасно має бути введена заборона на призначення чоловіків у віці 25-60 років на тилові посади. Вкрай важливо також розробити та ухвалити Закон України, який заборонить з 1 січня 2027 року займати державні посади чоловікам, які не проходили військову службу.

Сьоме. Підвищити рівень грошового забезпечення військових, яке не може бути нижчим, ніж у інших державних установах. Сьогодні, як відомо, середня зарплата в державних органах та установах набагато вище грошового забезпечення військовослужбовців (часом перевищує 50 тисяч гривень проти 22 - 25 тисяч у військовослужбовців). Також варто розширити можливості для рекрутингу добровольців за рахунок фінансового заохочення підписання контракту (наприклад, на рівні 5 тисяч євро) через створення спеціального Рекрутингового фонду, який може наповнюватися внесками великого бізнесу (не з державного бюджету та донатами іноземних держав). При цьому, визначену та вказану премію варто поступово виплатити також всім мобілізованим раніше військовослужбовцям, однак, за принципом їх реального виконання завдань на ЛБЗ. Крім того, важливим було б удосконалення та запровадження додаткового соціального пакету при укладанні контрактів (особливо у частині отримання сертифікатів на житло та забезпечення пільгових умов отримання освіти для військовослужбовців та одного з членів їх сімей).

Восьмий пункт. Важливо оголосити про запровадження загальної військової підготовки для всіх громадян країни, починаючи з 18-річного віку. Мова йде про підготовку до війни, участь у бойових операціях та захист держави, що включатиме медичну підготовку, а також освоєння індивідуальної (стрілецької) зброї та штатної зброї для взводу (гранатометів, кулеметів). Ця ініціатива матиме величезне психологічне значення, адже створить відчуття єдності всіх громадян і суспільства у найважливішій справі - захисті нашої Батьківщини.

Дев'яте. Поліпшити системний підхід до залучення до військової служби українців, які проживають за межами країни, включаючи створення відкритої пропозиції для тих, хто незаконно перетнув кордон. Після завершення війни слід ввести систему відповідальності без терміну давності, що може передбачати значні штрафи. Також необхідно скасувати практику видачі дозволів на виїзд за кордон для призовників у віці 18-22 роки. У певних випадках держава повинна мати право анулювати українське громадянство особи, а також конфіскувати її майно.

Десятий пункт. Розпочати поступову ліквідацію ТЦК шляхом переведення комунікації відповідного підрозділу Міністерства оборони України з військовозобов'язаними в електронну платформу Дія, включаючи впровадження електронних повісток. Медичні комісії повинні працювати на районному рівні, не маючи повноважень для прийняття рішень. Всі рішення повинні ухвалюватися військово-медичною комісією на основі розгляду електронних медичних документів, без зазначення прізвищ військовозобов'язаних.

Одинадцяте. Поліпшити системний підхід до залучення іноземців у збройні сили, як через рекрутинг, так і через приватні військові компанії з-за кордону. Необхідно оперативно прийняти відповідні законодавчі акти для створення і функціонування в Україні національних приватних військових компаній. Це дозволить швидко інтегрувати підготовлених іноземних фахівців до лав Збройних сил України на платній основі. Додатково, закон має заохочувати великий бізнес до закупівлі вітчизняних озброєнь, зокрема систем протиповітряної оборони, для захисту своїх виробничих об'єктів. Важливо також передбачити необхідну логістику, включно з компенсаціями для посередників та транспортними послугами для представників іноземних держав, а в окремих випадках – організувати відрядження для працівників рекрутингової системи.

Безсумнівно, виконати всі ці етапи непросто, вони можуть негативно позначитися на популярності влади і не можуть бути здійснені без відповідної політичної рішучості. Проте наші можливості обмежені.