Чому прозахідні політичні сили Румунії тривалий час не могли сформувати уряд і як відбувся процес подолання кризи?
Завдяки ряду компромісів Румунія врешті-решт призначила нового прем'єр-міністра.
Спроба змінити формат коаліції та призначити нового прем'єра майже призвела до проведення дострокових парламентських виборів.
Певний час країна не мала повноцінних ані президента, ані прем'єра - на обох посадах працювали виконувачі обов'язків.
Дізнайтеся про те, як Румунія поступово подолала серйозну політичну кризу, в статті Сергія Герасимчука та Ростислава Клімова з Ради зовнішньої політики "Українська призма". У матеріалі "Румунія на шляху до відновлення: як перемога над ультраправими змінює ситуацію в сусідній країні" представлено ключові моменти. Нижче - короткий виклад.
Румунська політична криза розпочалася вже між турами президентських перегонів. 5 травня, тобто вже наступного дня після першого туру, прем'єр-міністр Марчел Чолаку заявив про свою відставку.
Цей крок був реакцією на результат кандидата в президенти від владної коаліції: висуванець від проурядових партій Крін Антонеску посів лише третє місце і не вийшов до другого туру.
Отже, між першим і другим турами президентських виборів коаліція насправді розпалася, що призвело до ситуації, коли країна опинилася з урядом у відставці в надзвичайно важливий період політичної боротьби.
Розпад коаліції призвів до втрати парламентської більшості напередодні ключового етапу виборів, створивши таким чином вакуум у владі. Сам Чолаку визнав, що в разі обрання нового президента його б все одно змусили залишити свою посаду.
Новообраний президент Румунії Нікушор Дан з перших днів своєї каденції оголосив про намір об'єднати зусилля чотирьох проєвропейських політичних партій задля створення уряду та запобігання приходу популістів до влади.
Серед цих політичних сил можна виділити: Національну ліберальну партію (PNL), Соціал-демократичну партію (PSD), альянс "Союз рятунку Румунії" (USR) та Демократичний союз угорців Румунії (UDMR).
Об'єднання таких різноманітних партнерів стало справжнім викликом. Між провідними сторонами накопичилося чимало негативу, розбіжностей та відсутності довіри один до одного.
Хоча врешті-решт компромісний план знайшли: повторити модель ротаційного прем'єрства, яка вже застосовувалася раніше.
Врешті-решт, компромісною особистістю, яка зуміла очолити новий уряд, став екс-в.о. президента Іліє Боложан.
23 червня під час пленарного засідання обох палат румунського парламенту було затверджено новий коаліційний уряд, очолюваний Боложаном.
Тривала урядова криза і труднощі в створенні нової парламентської більшості виявили слабкі сторони Румунії.
Півтора місяця політичної бездіяльності призвели до затримки в реалізації важливих реформ.
Новий уряд Боложана зобов'язаний виправити ситуацію: зменшити дефіцит, здійснити податкову реформу, оптимізувати витрати - все це необхідно для того, щоб Румунія відповідала Маастрихтським критеріям і могла в майбутньому розглядати можливість вступу до єврозони.
Якщо нова влада виправдає сподівання Євросоюзу, Румунія може вже в найближчі роки досягти давніх цілей: наблизитися до вступу в єврозону та стати повноправним гравцем європейської політики.
А це своєю чергою має стати "щепленням" від зростання популярності праворадикалів.
