Цифровий дивіденд 2026: хто покриє витрати на мобільний інтернет за рахунок частот телебачення?
Фахівець у галузі телебачення та радіомовлення
До 31 грудня 2026 року Україна зобов'язана повністю звільнити діапазон 700 МГц від передавачів телевізійних мовників. Це офіційний дедлайн за планом радіочастотного спектру, встановлений НКЕК. Частоти перейдуть до мобільних операторів для розгортання 4G і 5G. Процес уже йде: у березні 2025 року завершився перший етап -- в 100-кілометровій зоні вздовж кордону у Львівській та Волинській областях на 11 передавачах DVB-T2 замінили обладнання і вивільнили канали 50-53 (694-790 МГц). Наступний етап -- Закарпаття, потім решта країни.
Ця новина є позитивною для телекомунікаційної спільноти, але не вигідна для ринку традиційного телебачення.
Що конкретно трапляється з частотами?
Мережа Зеонбуд включає чотири загальнонаціональних мультиплекси: МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5, які функціонують у дециметровому діапазоні частот від 470 до 862 МГц. Частота, що перевищує 790 МГц (канали 50 і вище), вважається "цифровим дивідендом", оскільки відповідно до рішення Європейського Союзу 2017 року, вона була виділена виключно для мобільного зв'язку. Передавачі Зеонбуду, які використовують ці канали, повинні або перейти на нижчі частоти (максимум до 49-го каналу), або припинити своє існування. Однак у нижчому діапазоні частот є обмежена кількість місць, і він вже заповнений, причому частотний план залежить від міжнародної координації з сусідніми державами.
Слід зробити важливу уточнення: МХ-7 не підлягає цій загрозі. Державний мультиплекс передає сигнал у метровому діапазоні (174-230 МГц), що абсолютно відрізняється від цифрового дивіденду. МХ-7 здатний транслювати до 12 каналів і залишає свою позицію незмінною.
Під ризиком виявилися лише мультиплекси Зеонбуду — МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5.
Де буде найбільше ураження – і чому так відбувається?
Ключовий момент: в Україні не існує територій, де ефірний Т2 забезпечує лише один мультиплекс. Кожне місто або село має кілька передавачів, що належать до різних мультиплексів. Отже, ми говоримо не про повне зникнення ефіру, а про загрозу втрати певних передавачів, що може призвести або до зменшення зони покриття, або до відсутності окремих мультиплексів у конкретних місцях.
Найскладніша обстановка спостерігається в Закарпатті та Одеському регіоні.
Закарпаття є другим офіційним етапом конверсії за планом НКЕК -- після Львівської та Волинської областей. Причина пріоритетності: область межує зі Словаччиною, Угорщиною та Румунією, і українські передавачі на каналах 50+ безпосередньо заважають розвитку 5G у цих країнах. Нижній діапазон там уже скоординований із трьома сусідами і практично не має вільних позицій. Частина передавачів буде вимкнена без можливості перенесення, що для Закарпаття означає реальні прогалини в покритті -- особливо в гірських районах і прикордонних містах, де кабельна інфраструктура слабка або відсутня.
Ситуація в Одеській області може бути пояснена іншими обставинами. Цей регіон має великий географічний розмах і численні маленькі населені пункти, розташовані в дельті Дунаю. З 2018 року тут функціонує регіональний мультиплекс МХ-5, який охоплює 22 населених пункти — від Ізмаїла та Рені до Кілії та Вилкового. Для мешканців цих прикордонних міст і сіл ефірне Т2 є практично єдиним засобом отримання телевізійного контенту. У разі вимкнення передавачів альтернативи не залишиться.
Ринок, який і так падає
Щоб зрозуміти наслідки, важливо розуміти контекст. Лінійне телебачення в Україні переживає структурний тиск одразу з кількох боків.
Ефірний телебачення Т2 продовжує залишатися популярним: згідно з даними дослідження ІТК, проведеного у червні 2025 року, приблизно 26% населення України, включаючи жителів малих міст і сіл, користуються цим форматом. Це означає, що кожен четвертий глядач в країні обирає ефірне телебачення. Варто зазначити, що вікова структура аудиторії Т2 переважно складається зі старших глядачів – саме тих, хто найменше схильний до переходу на OTT-платформи і для кого ефір залишається основним засобом перегляду контенту.
Кабельні провайдери фіксують падіння абонентських баз на 10-15% на рік: евакуація населення, блекаути, що змінили звички споживання, перехід частини аудиторії в ОТТ. Частка ОТТ/IPTV у загальному перегляді ТБ за даними Nielsen у 2024 році досягла 37% із темпами зростання +9% до попереднього року.
Ситуація на рекламному ринку також не з найкращих. Всеукраїнська рекламна коаліція знизила прогноз зростання телереклами на 2025 рік з 20-25% до 5%, тоді як для Digital TV очікується зростання на 20%. Медіагрупи вже почали вживати заходів: зменшують обсяги виробництва серіалів та відкладають запуск нових телеканалів. Декілька каналів, зокрема XSport та M1, добровільно вийшли з ефірного Т2, оскільки це стало економічно недоцільним, і тепер зосереджуються на платформах ОТТ та кабельному мовленні.
Які телеканали та мультиплексні системи зазнають найбільшого тиску?
Великі медіагрупи -- Starlight Media, "1+1 медіа", Inter Media Group -- диверсифіковані: кабель, супутник, ОТТ-платформи, власні стрімінгові продукти. Скорочення ефірного покриття в окремих регіонах для них болюче, але не критичне.
Суспільне мовлення опинилося в іншій ситуації. Канали "Перший", "Суспільне Культура" та регіональні "UA:" отримали публічний мандат для трансляцій. Вимкнення їхніх передавальних станцій у певних районах стає питанням не стільки комерції, скільки доступності суспільного мовника для громадян, які не мають інших варіантів.
Найвразливіші -- регіональні та місцеві мовники МХ-5. Вони платять Зеонбуду за кожен передавач окремо, не мають ресурсів на паралельну ОТТ-дистрибуцію і орієнтовані на місцеву аудиторію, яка якраз і дивиться ефірне ТБ. Якщо передавач зникає -- зникає їхня присутність у конкретному місті, і "переїхати" нікуди.
Для частини регіональних мовників 2026 рік може стати роком не оптимізації, а фактичного завершення.
Чотири наслідки для ринку
Прискорення переходу до OTT. Для міських глядачів відключення ефірного мовлення стало стимулом для підписки на стрімінгові сервіси. Це ще більше прискорює вже існуючий тренд, але його вплив не є рівномірним: молодше покоління в містах легко адаптується до нових умов, тоді як старші люди в регіонах просто залишаться без телебачення.
Ерозія охоплення Т2 як рекламного інструменту. Якщо передавачі вимикають у Закарпатській та Одеській областях -- рекламодавці, що купували регіональне охоплення через ефір, фактично купуватимуть менше, ніж очікують. Медіапланери мають враховувати це вже зараз, до підписання контрактів на 2026-2027 роки.
Перерозподіл рекламних бюджетів. Падіння реального охоплення Т2 прискорює відтік телерекламних бюджетів у диджитал і ОТТ. Медіагрупи з сильними цифровими продуктами виграють. Ті, хто робив ставку на ефірний Т2 як основу дистрибуції, -- зазнають втрат.
Скасування регіонального мовлення як інституту. Коли регіональні канали втрачають ефірне покриття в обласних центрах, вони перестають виконувати функції справжніх медіа і стають просто ліцензійними структурами. Це питання вже не лише до компанії Зеонбуд, а й до Національної ради: яка реальна вартість ліцензій МХ-5, якщо передавачів більше не існує?
Питання без відповідей
Регулятори уникають відкритих обговорень щодо вартості конверсії ефірного мовлення. Національна комісія з питань електронних комунікацій займається частотним плануванням, але питання фінансової компенсації для мовників виходять за межі її повноважень. Національна рада з питань телебачення та радіомовлення надає ліцензії, але не займається розподілом частот. Зеонбуд виконує роль оператора, а не регулятора.
Поки ніхто публічно не оголосив перелік конкретних передавачів під вимкнення. Мовники не знають, що втратять і коли. Рекламодавці не знають, яке охоплення насправді купують. Дедлайн -- 31 грудня 2026 року -- стрімко наближається, а системної відповіді на питання про долю ефірного мовлення в постраждалих регіонах досі немає.
Цифровий дивіденд — це не лише доступ до мобільного інтернету для сільських територій. Це також означає зменшення ефірного покриття, пришвидшення зникнення платформи Т2, яка вже не є популярною, і додатковий удар по регіональному мовленню, що і без того знаходиться на межі виживання. Важливо обговорювати ці питання вголос, поки не стало занадто пізно для змін.
