Цю війну закінчить поразка Росії, — заявив повірений у справах Польщі в Україні Пйотр Лукасєвіч.
Ознайомтеся з інтерв'ю РБК-Україна, в якому тимчасовий повірений у справах Польщі в Україні Пйотр Лукасєвіч обговорює ключові теми, такі як мирні переговори, шлях України до Європейського Союзу та НАТО, двосторонні відносини з Польщею, питання українських біженців, історичні аспекти, торгові суперечки, а також актуальні польські вибори.
Невдовзі після початку широкомасштабного вторгнення Росії, Польща виявилася найнадійнішим союзником України серед усіх сусідніх країн. Її уряд, на відміну від багатьох західних лідерів, не тиснув на українців з вимогами капітулювати і вірив у можливість зупинити агресорів. Саме до Польщі направився основний потік українських біженців, багато з яких залишаються там і до сьогодні.
Однак, коли російсько-український конфлікт став більш звичним явищем, почали виникати нові виклики. Ставлення поляків до українців у Польщі вже не є таким доброзичливим, як на початку великої війни. Знову почали обговорювати давню тему — польсько-українське протистояння 40-х років минулого століття.
Ясним чинником ескалації ситуації є те, що Польща протягом цього часу пережила декілька напружених і дуже конкурентних виборчих процесів. Перший тур президентських виборів відбувся вчора, 18 травня, і вже за два тижні стане відомо, хто очолить цю важливу країну-сусідку України.
"Я не блукаю коридорами посольства, розмірковуючи про вибори та їх наслідки", - зазначає тимчасовий повірений у справах Польщі в Україні Пйотр Лукасєвіч у відповідь на запитання, чи вплинуть ці вибори на ситуацію в Україні. Він підкреслює, що між країнами склалися відмінні дипломатичні зв'язки. Більш того, Лукасєвіч акцентує, що захист України від російської агресії є ключовим національним інтересом Польщі, і це питання не залежить від виборчих процесів.
В останні дні ми стаємо свідками численних переговорів, що відбуваються на різних рівнях. Враховуючи всі новини та події, як ви вважаєте, чи наближаємось ми до закінчення війни в Україні, чи все ж перебуваємо в одному й тому ж циклі без прогресу?
На мою думку, у процесі, що відбувається, є безліч факторів, які ускладнюють оцінку близькості миру в даний момент. Проте одне можна стверджувати з упевненістю: Україна обов'язково вийде переможцем з цієї війни. Це моя загальна позиція, спостереження та глибока віра в те, що Україна здобуде успіх і перемогу у цій боротьбі.
Мир буде забезпечений Україною через демонстрацію сили, як з боку самої держави, так і завдяки потужному альянсу, що підтримує її. Цей альянс включає Європейський Союз, європейських партнерів, таких як Польща та Сполучені Штати, а також широку коаліцію демократичних країн, що охоплює багато націй, навіть поза межами Європи.
Багато союзників України вірні і готові надавати допомогу країні до повної перемоги в цій війні.
У цілому, чи вважаєте ви, що Європа дійсно готова вжити серйозних заходів проти Росії, враховуючи нещодавню зустріч "коаліції рішучих" у Києві, де також був присутній ваш прем'єр-міністр Туск? А в більш загальному контексті, яким чином можна примусити Росію зупинити цю війну?
Як я вже зазначав, в рамках нинішнього мирного процесу існує безліч складових. В цьому досить заплутаному контексті можна впевнено стверджувати, що Польща разом з іншими європейськими партнерами намагається здійснити максимальний тиск на Росію. Це включає в себе запровадження санкцій, вторинних санкцій, а також таких, що дійсно завдадуть шкоди російській економіці та зменшать її здатність вести агресивне і несправедливе вторгнення.
Ми є частиною цього, ми віддані через нашу дружбу з Україною, і перш за все через наші національні безпекові інтереси. Це дуже залежить від того, як Україна вийде з цієї війни. Отже, наша позиція -- це дружба, добросусідські відносини з Україною, з одного боку. А другий стовп -- це наші національні інтереси, наші національні безпекові інтереси, які дуже залежать від результату цієї війни.
Знову ж таки, успішна, вільна, демократична, суверенна та незалежна Україна є нашим шляхом до забезпечення більшої безпеки та стабільності в регіоні, і Польща, безумовно, є однією з найбільш зацікавлених країн у цьому процесі.
- Тож ви точно не бачите Україну як так звану "буферну зону", як сказав один з провідних кандидатів у президенти, чи не так?
Термін "буферна зона", запозичений з російської мови, я рішуче відкидаю і не маю наміру використовувати кремлівську риторику про "буферні зони" або "сфери впливу". Тому, Європейський Союз не є "буферною зоною". Ми знову підтверджуємо нашу підтримку та відданість Україні в її прагненні до вступу та інтеграції в розширений Європейський Союз.
- А що з НАТО?
- І НАТО, так, про це я скажу трохи пізніше.
Зараз ми говоримо про процес, активний процес інтеграції. Немає "буферних зон" в Європейському союзі як кінцевій меті вступного процесу. Україна стає нормальною державою-членом з усіма привілеями та зобов'язаннями Європейського союзу. ЄС є не лише родиною економічних інтересів, економічних суб'єктів, але й суб'єктів, які пов'язані, які поділяють однакові цінності, які поділяють більш-менш однакову демократичну систему, і Україна буде рівноправним членом цього великого історичного альянсу, який ми називаємо Європейським союзом.
Мова йде, в першу чергу, про наше бажання максимально зберегти майбутню позицію України в контексті наближення до НАТО в найближчій перспективі. Наша мета полягає в тому, щоб Україна змогла стати частиною другого стовпа західної цивілізації, до якого входять Європейський Союз і НАТО. Ми також налаштовані активно підтримувати Україну на цьому важливому шляху.
Чи вважаєте ви, що можливо забезпечити відсутність повторення російської агресії проти України в тривалій перспективі, якщо нинішня влада Путіна залишиться при кермі найближчим часом?
Зрозуміло, що ми, насамперед, сподіваємось на те, що в Росії відбудуться як драматичні, так і менш помітні зміни, які можуть призупинити це жорстоке й несправедливе вторгнення. Крім того, подальший розвиток подій у Росії залежить від самих її громадян і від того, яким чином вони прагнуть змінити свою роль у світовій спільноті в майбутньому.
Я переконаний, що Росія зрештою вийде з цього конфлікту та цього історичного етапу в ослабленому стані, а не зміцненій. Це не лише моя мета, а й глибоке бажання. Саме в цьому полягає суть цієї війни: щоб така країна, як Росія, не могла загрожувати своїм сусідам і не могла більше так агресивно утримувати свої позиції, як це було раніше.
Останні 35 років Росія перебуває у стані безперервних конфліктів — як з сусідніми державами, так і всередині країни. Можемо згадати про Чеченську війну та інші регіони, які постраждали. Таке становище не може тривати вічно. Я не маю наміру передбачати наступні війни, але ми маємо одну, яку необхідно виграти. Від результату цього конфлікту залежить наше майбутнє, а також те, якою буде ціна для Росії внаслідок цього вторгнення.
Мені хотілося б дізнатися про військову підтримку, яку ваша країна планує надати Україні. Які види озброєнь можна очікувати найближчим часом?
Як вам відомо, багато наших українських друзів і колег вже знають, що Польща стала першою країною, яка надала підтримку в найскладніші дні повномасштабного вторгнення. Ми дійсно були першими, хто відгукнувся на цю кризу, використавши всі доступні ресурси. Це сприяло успіху України в перших важливих битвах під Києвом, а пізніше під Харковом та Херсоном. Таким чином, наша допомога стала вирішальним чинником у цих перемогах.
Сьогодні польські можливості змінюються, і змінюється характер нашої допомоги. Тож ми говоримо вже не про танки, а про боєприпаси, про підготовку українських сил. Грубо кажучи, це майже 30 000 солдатів, які пройшли підготовку на території Польщі. Я вважаю, що це одна з найбільших цифр серед союзників.
Отже, йдеться про надання матеріальної підтримки, боєприпасів та різноманітних форм допомоги. Не можу не згадати про відому ситуацію з Starlink. Половина роутерів Starlink, наскільки мені відомо, активно використовуються Збройними силами України і фактично фінансуються Польщею — контракт був укладений з нашого боку. Тому важливо пам’ятати, що ми надаємо підтримку — можливо, не у вигляді важкого озброєння, але через ті критично важливі ресурси, що є життєво необхідними для України.
Отже, військова допомога продовжується. Ми вже доставили, я гадаю, 46-й пакет вартістю близько 200 мільйонів євро. Наразі ми готуємо ще один пакет, 47-й, більш-менш такої ж вартості.
- Протягом війни Україна, очевидно, стала одним зі світових лідерів у виробництві певних видів озброєння. Мабуть, найбільше це стосується дронів різних типів. У цьому контексті, як може розвиватися військова співпраця між нашими двома країнами в майбутньому, після закінчення війни? Наприклад, чи готова Польща інвестувати у створення деяких спільних підприємств у сфері військового виробництва?
Процес виробництва вже стартував, і співпраця в цій сфері активно розвивається, хоча її деталі залишаються під завісою таємниці. Я не маю наміру розкривати конкретні аспекти, але відомо, що українці та поляки активно співпрацюють. Існує безліч польських виробників, чия продукція доступна та успішно використовується Збройними силами України — вона активно застосовується в повітряному просторі країни, сприяючи розвідці та захисту від агресії з боку російських військ.
Ми перебуваємо на етапі розширення виробничих можливостей. Одним із важливих досягнень польського головування в ЄС стало прискорення ухвалення ініціативи Rearm Europe та програми SAVE, які частково спрямовані на створення умов для зближення оборонно-промислового комплексу України з європейським. Цей процес вимагає змін з української, європейської та польської сторін, і я впевнений, що незабаром ми станемо свідками результатів цієї тіснішої співпраці.
Яким чином нині оцінюється загроза російської агресії щодо країн НАТО, зокрема Польщі, в контексті найближчих кількох років? Які заходи ви вживаєте для підготовки до можливих викликів?
Коротке послання для Кремля: навіть не думайте про це! НАТО — це надійний, сильний, розумний і вкрай відданий альянс. Жоден сантиметр нашої території не буде підданий військовому вторгненню. Ми також активно протистоїмо невійськовим, так званим гібридним атакам, як це можна спостерігати на сході Польщі, де ми постійно стикаємося з тиском, створеним ворожими діями з боку Білорусі та Росії.
Безсумнівно, ми спостерігаємо за різноманітними активними учасниками на світовій арені. Не можна сказати, що ми пророкуємо оптимістичне майбутнє, але ми готові до викликів. Як відомо, ми займаємо провідні позиції за часткою ВВП, що інвестується у військове виробництво, закупівлі та розвиток оборонного сектору в Польщі. Варто підкреслити, що Польща не лише витрачає 4,7%, майже 5%, але й є одним із лідерів у інвестиціях у нові технології, що свідчить про наше прагнення не просто оновлювати старе озброєння, а й суттєво модернізувати армію. Єдиним справжнім союзником Польщі залишаються її Збройні сили.
По-друге, Польща активно підтримує оборону території НАТО, а також наших найближчих і віддалених союзників та країн-учасниць альянсу. Тому немає сенсу вдаватися до спекуляцій. Можемо з упевненістю стверджувати, що військове майбутнє Європи та розвиток європейської оборонної політики значною мірою залежать від підсумків цієї війни.
Ослаблена та переможена Росія означає, що ймовірність виникнення ще одного конфлікту, який може призвести до остаточної ліквідації Росії, значною мірою залежить від підсумків цієї війни. Я схиляюся до думки, що результатом стане поразка Росії, а не її посилення. Можливо, це і є відповідь на ваше запитання.
Сполучені Штати ухвалили рішення про виведення своїх військових сил з Ясьонки, розташованої неподалік Жешува, що викликало велику кількість дискусій у засобах масової інформації щодо можливого зменшення військової присутності США в регіоні, зокрема в Східній Європі. У зв'язку з цим у мене виникають два запитання. По-перше, чи може цей крок вплинути на логістику постачань до України, адже Жешув-Ясьонка виконує важливу роль у цій системі? І по-друге, у більш загальному контексті, чи викликають у вас такі новини певні побоювання?
- Ви вжили слово "виведення", дозвольте мені вас виправити. Це просто переміщення американських військ всередині Польщі. Ясьонка - не єдиний американський об'єкт у Польщі, яким керують американці. У Польщі існує забагато таких місць, більших чи менших, де розміщені американські війська, і наші американські партнери дуже потребують і бажають, щоб вони залишалися в Польщі.
Отже, насправді це не було виведенням військ, а скоріше своєрідною ротацією, переміщенням сил між різними пунктами в Польщі.
Рішення саміту НАТО минулого року полягало в тому, щоб замінити провідну, двосторонню роль США у наданні логістичної підтримки Україні -- і передати цю функцію самому НАТО. І зараз ми бачимо, як інші держави-члени беруть на себе відповідальність, включаючи поляків, німців та інших, канадців, беруть на себе вирішальну роль в командуванні та захисту аеропорту Ясьонка, і цей хаб добре захищений. Це територія НАТО, це не якась відокремлена база, відокремлена територія Польщі. Це територія НАТО, це місія НАТО, відповідальність НАТО за захист цього логістичного центру, який працює повноцінно, без затримок, без проблем.
- У мене є кілька запитань щодо шляху України до Європейського Союзу. Перше: чи вважаєте ви, що політичну перешкоду, тобто одну країну, яка завжди проти всього, можна буде усунути або обійти найближчим часом, щоб переговори продовжилися за планом, щоб були відкриті переговорні кластери тощо?
Суть цих бар'єрів, які сьогодні переважно виникають з боку Угорщини, хоча в минулому вони також були з інших держав-членів Європейського Союзу, полягає у специфіці функціонування ЄС. Деякі важливі, часто суперечливі рішення можуть ухвалюватися майже напередодні їх реалізації. Це характерно для Європейського Союзу. Процес ухвалення рішень не базується на тиску на держави-члени, а скоріше на компромісах, обговореннях і переговорах. Це потребує значних зусиль з боку дипломатів, які мають знайти шляхи або створити "сходи для спуску" для країн, що спочатку рішуче відкидають певні пропозиції, але згодом не під тиском, а в результаті переконання змінюють свою позицію, як це було, наприклад, у випадку запровадження санкцій.
Це історія про 16-й пакет санкцій, який був затверджений у січні практично в останні хвилини. Для його ухвалення знадобилося чимало зусиль, зокрема активна робота польських дипломатів, які намагалися переконати інші країни-члени приєднатися до цього рішення. Ми все ще зберігаємо оптимізм щодо того, що перший кластер переговорів, зокрема "Основи", буде відкрито до завершення нашого головування, тобто до кінця червня.
Усі держави-члени, які навіть зараз відкидають цю можливість, повинні усвідомлювати, що це лише відкриття кластера, а не самі переговори. Якщо хтось зараз це відкидає, наша відповідь: продемонструйте нам свої дипломатичні навички пізніше. Це лише технічне рішення - відкрити переговори, відкрити кластери. Тоді ви зможете, якщо ви такий вправний дипломат і переговірник, довести це.
- Проте на більш пізньому етапі.
- Так. Моє послання тим, хто блокує процес вступу України: не послаблюйте Європу, Європейський союз своєю впертістю. Ось як це працює в Європейському союзі, і саме цього ми намагаємося досягти під час нашого головування. І знову ж таки, я сподіваюся, що в останню хвилину відбудеться якась зміна позицій, і історія продовжиться успішно. Бо насправді європейська інтеграція, розширення ЄС - це історія успіху. Ми, Польща, є найяскравішим прикладом цієї історії успіху.
Чи думаєте ви, що на українському шляху до Європейського Союзу виникнення різноманітних торговельних чи економічних суперечностей між Україною та Польщею є неминучим? Я говорю про ті конфлікти, які вже призводили до протестів та блокування кордонів. Зовсім нещодавно польський суд ухвалив рішення, яке заборонило ще одну спробу організації такої блокади.
Прошу вас не забувати, що ми вже проходили через подібні випробування. Зокрема, Польща має свій досвід. Два десятиліття тому деякі країни-члени висловлювали побоювання, що польські аграрії виявляться загрозою для їхнього сільського господарства.
Двадцять років потому польське сільське господарство стало частиною Європейського Союзу, з усіма його стандартами, квотами та перевагами членства. Аналогічно, це буде шлях українського агросектору. Проте українське сільське господарство має свої особливості. Україна є житницею світу, що постачає продукцію не лише для Європи. Але вона не стане житницею Європейського Союзу, адже в нас вже є власний хліб.
Проте, наскільки мені відомо, мета або прагнення українського агросектору полягає в іншому, а не в створенні жорсткої конкуренції в межах ЄС. Тому це дійсно захоплююча історія про те, як емоції можуть негативно вплинути на процес, але, з огляду на наш досвід у Європейському Союзі, це знову стане прикладом успіху. Україні необхідно трансформувати своє сільське господарство, адаптувати стандарти та бізнес-практики відповідно до вимог Євросоюзу.
Звичайно, це також, можливо, питання трансформації європейської сільськогосподарської системи, щоб мати змогу адаптуватися до цього, але все зводиться до конкуренції, не до внутрішньої конкуренції, а радше до конкурентоспроможності як гравця на світовому ринку.
Це справді один із ключових аспектів нашого керівництва: ми не змагаємося один з одним, а діємо як єдиний блок у конкуренції з іншими учасниками ринку.
Ви підняли питання про блокаду, яка насправді ілюструє, як правова система та прийняття обґрунтованих рішень здатні вирішувати складні ситуації.
І рішення, звичайно, полягало в тому, щоб зняти цю блокаду. Це право народу демонструвати свої політичні, економічні та соціальні інтереси. І, звичайно, польський уряд захищає інтереси нашого бізнесу, нашого сільськогосподарського сектору, це очевидно. Але знову ж таки, це робиться як частина системи, а не проти неї.
Чи можливі зміни в соціальній підтримці українських біженців у Польщі після виборів? Наприклад, Кароль Навроцький висловив думку, що соціальні виплати повинні першочергово надаватись громадянам Польщі, а Рафал Тшасковський запропонував обмежити соціальні виплати для українців, які не працюють. Багато інших кандидатів також висловлювали подібні погляди.
Просимо вас оцінювати наші дії, а не лише заяви та прогнози на майбутнє. Система соціальних виплат у Польщі постійно змінюється. Ми активно обговорюємо, як діяти з програмою "800+", яка стала відомою як підтримка для сімей з дітьми. Це обговорення проходить у нас самих, і зміни будуть відповідати нашим власним інтересам.
Громадяни України, які стали біженцями, входять до цієї системи і підлягатимуть змінам, що стосуються всіх учасників програми.
Є кілька незначних змін, і я можу навести конкретний приклад того, як ситуація змінилася за останні два роки в сфері соціальних виплат. Зокрема, мова йде про невеликі суми, наприклад, 40 злотих на місяць для сімей, які прийняли біженців. Важливо було лише зміцнити цю систему, зробити її більш прозорою та відповідною стандартам. Це не такі вже й великі вимоги – для отримання цієї виплати людям потрібно лише забезпечити, щоб їхні діти відвідували школу. Саме навколо цього питання зараз ведеться активна дискусія.
І знову ж таки, вона продовжуватиметься, дискусія продовжуватиметься, система змінюватиметься, але вона змінюватиметься відповідно до загальних вимог. Йдеться радше про зміну загальної структури, а не про окремі соціальні групи в Польщі, тому що, звичайно, варто зазначити, що ми приймаємо понад мільйон українських біженців, які є нашими мешканцями, нашими гостями, нашими друзями, нашими колегами, частиною нашого бізнес-середовища. Вони сплачують податки, і вони зазнають усіх необхідних змін.
- Яким ви бачите майбутнє всіх цих біженців після війни, після закінчення бойових дій? Чи хотіли б ви, щоб ці люди повернулися додому, чи залишилися в Польщі та залишилися частиною вашої економіки?
- Я підтримую позицію українського уряду, що не ми повинні змушувати людей обирати свій спосіб життя: чи вони хочуть залишитися, чи вони хочуть повернутися, якщо їм є куди повернутися. Це дуже важливо. В Україні вже існує феномен внутрішньо переміщених осіб. Це 7 чи 8 мільйонів людей. Це величезна частина українського суспільства, яка переїхала зі Сходу на Захід, з Півдня на Північ. Різні міграції, внутрішні міграції, очевидно, через безпекову ситуацію та жорстокі напади Росії на мирних жителів.
Ми не маємо права вирішувати, чи людям слід залишатися на місці або виїжджати. Це їхнє особисте рішення. Ми можемо лише провести певні соціологічні опитування, але, знову ж таки, для цих людей немає жодних загроз чи несправедливостей, які могли б їх торкнутися.
Як ви вважаєте, чому за останні три з невеликим роки ставлення до українців та українських біженців у Польщі стало гіршим? Хто, на вашу думку, несе відповідальність за це: самі українці чи, можливо, окремі польські політики, які використовують ситуацію з українцями для своїх власних цілей?
Не хочу створювати враження, ніби намагаюся ухилитися від теми, але вважаю, що дипломатичні відносини повинні базуватися не на громадській думці, а на реальних національних інтересах Польщі. Варто зазначити, що громадські настрої змінюються, і завдання лідерів полягає в тому, щоб продемонструвати людям як переваги, так і виклики, з якими стикаються українці в Польщі. Враховуючи нинішній позитивний етап у відносинах між Україною та Польщею, я сподіваюся, що будь-які напруження або зміни у суспільній думці з часом адаптуються до цього конструктивного періоду в наших дипломатичних зв’язках.
Як ви думаєте, чи можуть відбутися зміни в цьому контексті після виборів? І в більш загальному розумінні: чи вплине це на Україну як державу після ваших виборчих процесів?
Я не блукаю коридорами посольства, замислюючись про вибори та їх наслідки. Моя мета – сприяти змістовним, партнерським та ефективним дипломатичним зв’язкам. Я радий повідомити, що ми активно займаємося цією дипломатією, і у нас є чудові двосторонні відносини. Ми зосереджені на вирішенні актуальних питань, а не на роздумах про те, що може статися в наступному місяці, через два місяці чи навіть рік. Важливо, що ми робимо сьогодні.
Минулої суботи прем'єр-міністр Дональд Туск підтвердив це під час свого візиту до Києва на зустріч "коаліції рішучих". А в п'ятницю міністр закордонних справ Радослав Сікорський також продемонстрував це під час свого візиту до Львова разом із очільниками МЗС Європейського Союзу. Крім того, міністр у справах ЄС Адам Шлапка в середу, під час своєї поїздки до Києва, показав, що ці відносини мають новий, значний рівень, який не був спостережений протягом багатьох років.
Незалежно від того, яким виявиться підсумок, чи залишиться все так, як є?
Я не можу передбачити, як складеться ситуація. Це невідомо нікого. Легко впасти в спекуляції щодо того, хто що висловив. Часто забувають про те, що національний інтерес повинен мати пріоритет над політичними циклами чи змінами в управлінні. Національний інтерес Польщі полягає в підтримці України, адже це також є підтримкою нашої власної безпеки, обороноздатності та економічного добробуту польських громадян. Тому важливо частіше говорити про національний інтерес, а не зосереджуватися на суперечках про висловлювання та звинувачення. Особливо сьогодні, в умовах інформаційного середовища, де легко спотворюються слова.
- Останній момент - історія та двосторонні історичні відносини. Чи вважаєте ви, що нещодавній початок ексгумаційних робіт у Галичині, в Пужниках, можна вважати певним проривом у цій сфері?
Дозвольте мені ще раз вказати на деякі нюанси. Це не був старт, а завершення першого етапу в Пужниках, який ми ініціювали впродовж останніх восьми місяців. Коли міністр Сікорський відвідав це місце і зустрівся з міністром Андрієм Сибігою, вони обговорювали питання, яке, насправді, негативно впливало на наші відносини протягом, можливо, 6-8 років. Вони погодилися з думкою міністра Сікорського, що важливо не політизувати цю справу. Замість того, щоб говорити про пам'ять чи способи її вшанування, слід зосередитися на тому, як допомогти сім'ям знайти останки своїх рідних і як організувати процес, який є основою європейської цивілізації — право на гідне поховання та наявність могили з ім'ям, простим хрестом, куди родичі можуть приходити, щоб вшанувати пам'ять своїх близьких.
Отже, з врахуванням цієї точки зору та усвідомлення її значення для обох сторін, ми можемо обговорити, яким чином реалізувати бюрократичні процедури в Польщі та Україні. Це також стосується організації експедицій, адже ми маємо справу з археологічними дослідженнями на території обох країн. Важливо також визначити, як ініціювати цей процес, що може тривати багато років.
І ми розпочали це через спільне розуміння, через ширшу стратегічну переорієнтацію цього регіону, через вторгнення. Тож, коли я говорю про фантастичний період відносин між Україною та Польщею, частиною цього також є так звана історична дискусія.
Цей адміністративний процес забезпечує можливість людям відшукати залишки своїх близьких і надати їм належний похорон. І це все. Ми маємо потужну підтримку та велике співчуття від представників усіх релігійних конфесій в Україні, які активно сприяють цьому процесу. У нас існує спеціальна комісія, що займається його організацією. Ми не ведемо торгівлі: ми надаємо вам цю можливість, а ви, в свою чергу, підтримуєте нас.
Чудовою основою для нашої співпраці завжди є одне ключове висловлювання, яке лунає на кожній зустрічі: коли ми, українці та поляки, сперечаємося, Росія отримує вигоду. Вона використовує ці конфлікти проти нас. Нещодавно наш уряд отримав інформацію про те, що підпали в Польщі фінансуються російськими спецслужбами. Європа піддається атакам з боку Росії, і це стосується Великої Британії, Німеччини, Польщі та країн Балтії. Ми всі під загрозою. Звісно, Україна також страждає від агресії, тому будь-які наші розбіжності лише грають на руку Росії. Це усвідомлення вказує на спільного ворога, і наш польсько-український союз стає ще більш необхідним.
