Піклувалися про тварин, навчали молодь, подорожували, виховували нащадків... Пам'ятаємо мирних громадян України, яких забрала війна з Росією у 2024 році.

Російська агресія триває, наносячи фатальні удари по спокійним населеним пунктам України, забираючи життя мирних громадян. За інформацією ООН, з моменту початку повномасштабного вторгнення до 30 листопада 2024 року загинуло 12 340 мирних жителів, а 27 836 осіб отримали поранення.

Російські військові використовують всі можливі засоби для обстрілів. Вони націлюються на житлові райони, торгові комплекси, спортивні арени, поштові служби, ринки та навіть парки. Балістичні ракети, дрони, що несуть вибухівку, атакують без жодних обмежень. Останнім часом противник безперервно запускає дрони, аналогічні іранським, на мирні населені пункти.

OBOZ.UA вирішив вшанувати пам'ять тих, кого забрала Росія цього року. Хоча ми не зможемо висвітлити історії всіх загиблих, їхній спомин завжди житиме в душах наших людей.

Напередодні Нового року ракета обірвала життя професора з Могилянки.

2 січня 2024 року Київ зазнав ракетного обстрілу з боку російських військ. Одна з ракет влучила у двір багатоповерхівки в Солом'янському районі міста. На жаль, внаслідок цього трагічного інциденту загинула 84-річна викладачка Києво-Могилянської академії Людмила Василівна Шевцова, оскільки основний удар припав на її квартиру.

Протягом багатьох років Людмила Василівна працювала в Інституті гідробіології, де успішно захистила кандидатську, а згодом і докторську дисертацію. Після цього вона очолила кафедру екології, природокористування та моніторингу довкілля в Інституті екології міста. З 2014 року Людмила Василівна обіймає посаду професора на кафедрі екології Києво-Могилянської академії.

"Протягом свого життя бабуся відвідала практично всі куточки світу, побувала в безлічі країн. Вона з раннього віку прищепила нам пристрасть до подорожей, читання та самовдосконалення. Наприкінці грудня я успішно захистила свою дисертацію та здобула ступінь доктора філософії в галузі архітектури. Я відразу ж поспішила до бабусі, щоб поділитися цією новиною. Її радість була безмежною. Вона встигла ознайомитися з моєю роботою та подивитися мій онлайн-виступ під час захисту", - ділиться враженнями онука Дарина в інтерв'ю для OBOZ.UA.

Людмила Василівна, незважаючи на свій вік, успішно освоїла комп’ютер. Кожного ранку вона розпочинала з фізичних вправ, а потім вирушала на прогулянку в парк, де за допомогою спеціального браслета підраховувала свої кроки.

Вона шалено цінувала свою професію, обожнювала своїх учнів і не могла уявити своє існування без них.

Став наставником Ольги Сумської.

Вранці 23 січня Україна знову стала мішенню для обстрілів з боку російських військ. Внаслідок атак загинув 71-річний спортсмен Михайло Донський, який був віцечемпіоном світу, дворазовим чемпіоном Європи та чемпіоном України з бодібілдингу. Він прийшов на тренування до спортивного комплексу "Локомотив" у Києві, коли трапилася трагедія.

Ракета влучила прямо в спортивний центр. Михайло Санич, як його називали друзі та учні, провів близько тижня в комі, але, на жаль, так і не зміг повернутися до свідомості.

Багато років свого життя Донський віддав спорту. Свій перший тренувальний зал у столиці він відкрив у 1987 році. Це був звичайний підвал у багатоповерхівці на вул. Коцюбинського.

Серед його клієнтів була й українська актриса Ольга Сумська, яка мешкала в цьому ж будинку. Він дуже пишався цим, і на дверях його зали довго висіла вирізка з газети, пожовкла від сонця, з інтерв'ю актриси, де вона розповідала, як тренувалася в Михайла Донського.

У цьому місці також проходили тренування відомі дресирувальники родини Шевченків.

Його зал закрився років шість тому, тому він тренувався в різних спорткомплексах, а останнім часом приходив до "Локомотиву".

У цей же день в Харкові ракета вдарила по житловому будинку. Подружжя - 58-річний Валерій Конченков і 56-річна Юлія Брейніна - спали, коли їхній під'їзд було знищено. Оскільки їхня квартира знаходилася на першому поверсі, рятувальники змогли знайти їхні тіла лише наступного дня.

Разом із подружжям загинули й їхні улюблені чотирилапі друзі.

Зникли у полум'яній річці.

У Києві від ран, отриманих під час російського обстрілу 7 лютого, не приходячи до тями, померла 39-річна Анастасія Носова. Разом із нею загинули шестеро її собак.

Того ранку російська ракета вразила територію поблизу багатоповерхівки, де проживала сім'я Насті. Дівчинка опинилася під завалами важких елементів будівлі. Її батьки також отримали серйозні ушкодження. Згодом, її батько, знаний фотограф Юрій Носов, помер у лікарні від отриманих травм.

Настя все життя дбала про тварин, у їхньому будинку завжди жили собаки. Настя дресирувала собак для виставок. А ще вона любила кінний спорт, у неї навіть був свій кінь, який жив у Київській області.

9 лютого в Харкові внаслідок атаки російських дронів загинула родина Путятіних: батьки Григорій і Ольга, а також їхні діти - семирічний Олексій, трирічний Мишко і десятимісячний Павлик.

Сім'я перебувала вдома, коли три російських дрони вдарили по нафтобазі в Немишлянському районі Харкова. Внаслідок вибуху були зруйновані резервуари з бензином та дизельним паливом, які запалилися. Вогонь поширився, і палаюча річка потекла вулицями приватного сектора.

Люди поспішно залишали свої домівки, перестрибуючи через паркани в гонитві за порятунком. На жаль, одна родина не змогла втекти від цієї жахливої ситуації і загинула в полум'ї, яке охопило їхній будинок.

14 лютого в результаті російського обстрілу лікарні в Селидовому, що в Донецькій області, загинула 35-річна Наталія Степаненко разом зі своїм 9-річним сином Ярославом Каменєвим.

Сім'я планувала виїзд з міста, проте Ярослав захворів, і мамі довелося залишитися в лікарні поруч із сином.

Обстріл Києва 8 липня

8 липня Росія провела черговий масований обстріл Києва. Загалом того дня в Києві загинуло 34 особи. Одна з ракет вибухнула на території лікарні "Охматдит", пізніше ракета ще прилетіла в приватну клініку "Адоніс". Уламки ракети зруйнували під'їзд 5-поверхового будинку на вулиці Сальського на Сирці у столиці. Під завалами загинули 13 людей, із них п'ятеро - діти.

Серед загиблих - 40-річна Зоряна Симанюк та її діти - 11-річний Максим та 9-річна Анастасія. Глави сім'ї тоді не було вдома, він був у від'їзді.

Батьки переїхали до Києва з Тернопільської області заради освіти та великих можливостей для дітей. Максим ходив на карате, наступного дня він мав зі своєю групою та тренером їхати в табір на Закарпаття, проте російська ракета вбила його.

Тренер Володимир Боєв поділився з OBOZ.UA, що юнак приєднався до його тренувань три роки тому, коли навчався в сусідній школі. Максим вже встиг взяти участь у клубних та національних змаганнях, де продемонстрував свої таланти і досяг значних успіхів.

Тренер і молодий атлет мріяли хоча б одного разу стати учасниками Олімпійських ігор.

У медичному закладі "Адоніс" трагічно загинули п'ятеро працівників. Серед них старша касирка Вікторія Бондаренко, у якої залишилися двоє дітей; її син і чоловік наразі перебувають на фронті. Також загинула старша медсестра Тетяна Шарова, яка разом із сім'єю переїхала до Києва з Донецька у 2014 році.

Сестра-господиня Оксана Корж незадовго до своєї трагічної загибелі стала бабусею двох онуків. Акушерка Світлана Поплавська виховує трьох дітей. Лікар УЗД Віктор Брагуца, який у 2014 році був змушений покинути Донецьк через військові дії, залишив після себе двох доньок.

У "Охматдиті" трагічно загинула Світлана Лук'янчик, нефролог за професією. Вона допомагала евакуювати хворих дітей до укриття під час повітряної тривоги, але, на жаль, не змогла врятуватися сама.

У той же день одна з ракет вдарила по верхніх етажах багатоповерхівки в Солом'янському районі. Унаслідок цього загинув 50-річний Олег Уфимцев, підполковник Служби судової охорони.

Олег разом із дружиною покинули Бердянськ на початку повномасштабного вторгнення. У цьому місті він також працював у сфері охорони судів і в перші дні допомагав з евакуацією документів. Раніше Олег служив у поліції, і багато місцевих його добре знали. Разом із Світланою вони планували орендувати нову квартиру, і чоловік вирушив оглянути варіант. Якраз коли він піднявся на останній поверх, пролунав вибух.

У Солом'янському районі трагічно загинув 28-річний житель Василькова, Київської області, на ім'я Михайло Терещенко. Під час оголошення повітряної тривоги він вирушив на вулицю, де його вразив уламок будівлі, що впав внаслідок ракетного удару. На жаль, отримані травми виявилися смертельними.

Вийшли на сходи та загинули

Рано-вранці 4 вересня російська ракета влучила в житловий старовинний будинок у Львові. Від вибуху було зруйновано верхній поверх, а також звалилися сходи в під'їзді. Вони поховали під собою сімох мешканців цього під'їзду, які саме в цей момент спускалися вниз.

Там трагічно загинула родина Ярослава Базилевича: його дружина Євгенія, а також дочки — 21-річна Ярина, 18-річна Дарина та 7-річна Емілія. Сам Ярослав дивом залишився живим. У той момент, коли його діти та дружина виходили на сходовий майданчик, він ще був удома, спілкуючись із дружиною по телефону, коли раптом пролунав вибух.

Євгенія Базилевич працювала в цифровому маркетингу, а у вільний час викладала йогу, вивчала французьку, розробляла ювелірні прикраси та виробляла парфуми. Також вона брала участь у фотосесіях, демонструвала одяг.

Дві старші дівчинки навчалися в ліцеї міжнародних відносин ім. В. Стуса. У навчальному закладі всі засмучені звісткою про їхню загибель. На сторінці навчального закладу у Facebook йдеться, що дівчатка були дуже обдаровані. Там наводиться цитата з мотиваційного листа Дарини Базилевич, середньої дочки: "У нас неймовірно дружна та гармонійна сім'я. Моя сім'я - це нескінченне джерело підтримки, яке не може зрівнятися ні з чим", - писала дівчина.

Дарина була студенткою другого курсу Українського католицького університету, де вивчала культурологію. З юного віку вона проявляла інтерес до театрального мистецтва і відзначалася своєю скромністю.

Лише за кілька годин до своєї загибелі Дарина зробила пост у Instagram, висловлюючи співчуття з приводу жахливої трагедії в Полтаві, де внаслідок російського ракетного обстрілу загинуло понад 50 осіб. На жаль, незабаром сама вона стала жертвою російської агресії, яка забрала її родину.

Старша донька Ярина - програмний менеджер та випускниця Інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки. Вона так само, як і мама, захоплювалася фотосесіями, на сторінці в соцмережах у дівчини збереглося багато гарних фотографій. Проте дівчина була дуже захоплена своєю професією. Вже у 19 років стала графічним дизайнером.

Найменша донечка Емілія користувалася особливою любов'ю серед родини.

Глава родини вийшов на вулицю, щоб закурити, і повернувся додому неушкодженим.

22 жовтня внаслідок нічної атаки російських військ на Україну дрон-камікадзе вразив приватний житловий будинок на Молодіжній вулиці в Сумах.

Внаслідок вибуху загинула майже вся родина Кушнарьових: 54-річна матір Ірина, її 14-річна донька Ганна та 62-річна сестра Анатолія, голови сім'ї. Дивом вижив сам Анатолій, який у той момент вийшов на вулицю, щоб покурити.

Ірина багато років працювала у благодійному фонді та доглядала літніх людей. Її запам'ятали дуже доброю та чуйною.

Загиблій Ані в листопаді мало виповнитися 15 років. Вона навчалася в 9-му класі школи №27. Останнім часом Аня захопилася кінологією, у неї був улюблений собака Юта, звичайна дворняжка. Дівчинка виховувала та дресирувала її, навіть бувала на собачих виставках.

Юта вижила тієї ночі, але була поранена, собаку відвезли до ветклініки.

Грала на гітарі та ходила до театрального гуртка

25 жовтня ввечері російський безпілотник влетів у приміщення, де перебувала 15-річна Марія Трояновська. На жаль, дівчина загинула. Її батьки знаходилися в сусідній кімнаті і змогли врятуватися.

А молодший брат Іван цього дня вирушив на шкільні канікули разом із однокласниками Маші. Тому його вдома не було. Старша сестра не змогла поїхати з класом, вона написала своєму класному керівнику, що має багато планів на канікули. І подякувала, що вони беруть Івана.

Марія навчалася в 9-му класі ліцею "Престиж". Дівчинка була напрочуд різнобічно розвиненою та творчою. Точні науки, як і гуманітарні, давалися їй легко.

У ліцеї Марія активно брала участь у театральному гуртку, а також відвідувала лабораторію анатомії та фізіології людини. Її захоплення включали східні танці і гру на бас-гітарі.

Батьки Маші придбали турнікет для надання екстреної медичної допомоги. Спочатку дівчинка освоїла його використання самостійно, а згодом почала демонструвати своїм однокласникам, як правильно надавати першу допомогу.

Повернулась із Європи до Запоріжжя

У Запоріжжі в ніч проти 7 листопада внаслідок російського удару керованими КАБами загинули десять людей. Серед них 27-річна Софія, її півторарічний син Адам та бабуся Тетяна Василівна.

Софія після початку російського вторгнення деякий час жила із сином за кордоном. Проте повернулася до рідного Запоріжжя. Тут на них чекав батько малюка, який зараз служить у ЗСУ.

За словами її знайомої, Софія мала дуже багато планів на майбутнє. Останнім часом вона займалася психологією та саморозвитком і збиралася зробити це своєю професією.

Серед жертв, що загинули в цьому будинку, виявилося молоде подружжя Череповських - Валентина і Павло, а також батько Павла, Олександр. Їхній п'ятирічний син вижив, але наразі знаходиться в критичному стані в реанімації. Йому зробили операцію, і він підключений до апарату штучного дихання. Лікарі активно борються за його життя.

В цілому в цьому помешканні загинуло десять осіб.

Підтримували бездомних і дитячі будинки.

11 листопада російська балістична ракета вдарила по житловому будинку в Кривому Розі, спричинивши руйнування цілого під'їзду.

Під завалами загинула майже вся родина: 32-річна мати Олена Кулик та її троє дітей - 10-річний Кирило, Демид, якому було 2,8 року, а також 2-місячна Уляна.

Дивом вижив лише батько дітей - 33-річний Максим Кулик. Він якраз вийшов до іншої кімнати, доки Олена годувала молодшу дочку.

"Ліну виховувала лише мама, вони жили з бабусею та дідусем-інвалідом. Олена щодня після уроків поспішала додому. Їй треба було нагодувати бабусю та дідуся, допомогти їм, бо мама працювала", - розповіла OBOZ.UA однокласниця.

Після завершення навчання в школі Олена вирішила вступити до Криворізького національного університету. Закінчивши навчальний заклад, вона отримала роботу в "Стіл Сервіс", що є дочірнім підприємством компанії "АрселорМіттал Кривий Ріг". У своїй новій ролі вона виконувала обов'язки приймальника вантажів та багажу у відділі залізничного транспорту.

В останні роки перебувала в декретній відпустці із двома молодшими дітьми. У сім'ї дуже хотіли дівчинку, і ось лише два місяці тому в них з'явилася Уляна.

Олена і її чоловік стали членами церкви євангельських християн "Благословіння", яка знаходиться в селищі Радушне Дніпропетровської області. За інформацією з церкви, сім'я Куликів приєдналася до спільноти приблизно 6-7 років тому. Вони активно залучилися до діяльності церкви, почавши роздавати обіди бездомним і надаючи підтримку дитячим притулкам.