Де в світі ще не існує доступу до Інтернету і хто перешкоджає підключенню до мережі?
Інтернет став звичною складовою повсякденності для мільярдів людей, але для приблизно третини світового населення це все ще недоступна розкіш. В деяких регіонах мережа відсутня через фізичні або економічні причини, а в інших доступ до неї обмежується на рівні державних рішень.
За даними Міжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), у 2023 році близько 2,6 млрд жителів Землі не мали доступу до інтернету. Статистика We Are Social станом на січень 2024 року показує, що найбільша кількість людей без мережі зосереджена в Азії та Африці.
В Індії налічується найбільша кількість офлайн-користувачів – понад 684 мільйони осіб, що складає приблизно 47,6% від загальної кількості населення. У Китаї ж без доступу до інтернету залишаються 336 мільйонів людей, що відповідає 23,6% від населення країни.
Особливо високі частки людей без доступу до інтернету фіксуються в Ефіопії та Уганді, де поза мережею перебувають відповідно 80,6% та 73% мешканців. У Демократичній Республіці Конго без інтернету живуть близько 70% населення.
У Південному Судані, згідно з даними World Population Review, у 2023 році лише 7% населення мали доступ до інтернету, проте до 2024 року цей показник зріс до 12,1%. Ситуація в Сомалі та Бурунді виявилася ще більш складною: там близько 90% людей у 2023 році не мали можливості підключитися до мережі. У Бурунді, яка вважається однією з найбідніших країн світу, в 2024 році ситуація залишилася практично незмінною, тоді як у Сомалі число інтернет-користувачів майже потроїлося.
Багато людей, які не мають доступу до інтернету в Азії та Африці, проживають у сільських районах. Тим часом, Незважаючи на велику частку населення без онлайн-доступу, Нігерія та Індонезія входять до числа десяти країн з найбільшим середнім часом, витраченим у соціальних мережах серед тих, хто все ж підключений до мережі.
Використання інтернету поступово зростає в таких державах, як Того, Руанда, Таджикистан, Танзанія, Туркменістан, на Коморських островах і в Нігері, але для більшості мешканців цих країн мережа досі залишається недоступною через бідність, відсутність інфраструктури чи високу вартість підключення.
Якщо в бідних країнах Африки люди часто не можуть дозволити собі інтернет або просто не мають технічної можливості підключення, то в низці відносно заможних держав доступ до мережі обмежують штучно -- на рівні влади.
Найяскравіший приклад — Північна Корея. У цій країні інтернет фактично перебуває під суворим контролем: державні органи ретельно регулюють доступ до глобальної мережі, а звичайним громадянам для виходу в онлайн потрібно отримати спеціальний дозвіл.
У Пакистані, що займає сьоме місце у світі за кількістю користувачів Інтернету (111 мільйонів осіб), уряд часто вдається до несподіваних відключень мережі. Цими заходами держава намагається придушити протести та громадянські безлади, блокуючи мобільний зв’язок і доступ до Інтернету під час напружених політичних ситуацій.
В Кубі доступ до інтернету забезпечується за допомогою підводного кабелю ALBA-1, що з'єднує острів з Венесуелою. Вимкнення мережі і обмеження доступу пояснюються як внутрішніми рішеннями уряду, так і санкціями США, які ускладнюють прокладання нового підводного кабелю між Флоридою та Кубою.
У В'єтнамі, який входить до лідерів за кількістю людей онлайн, свобода інтернету також під питанням. Законодавство забороняє публікацію будь-якого контенту, що, на думку влади, шкодить національній безпеці чи "суперечить уряду". Під це поняття можна підвести надзвичайно широкий спектр матеріалів, що створює постійну загрозу цензури.
У Китаї 76,4% населення активно користуються інтернетом, проте онлайн-середовище в цій країні суттєво відрізняється від того, з яким знайомі люди в інших регіонах світу. Влада блокує багато веб-ресурсів: недоступні такі платформи, як Reddit, певні статті з Вікіпедії, сервіси Google та інші сайти, які Комуністична партія вважає "духовним забрудненням" або загрозою для свого режиму.
Серед країн, що підпадають під це визначення, є й Білорусь. Хоча формально інтернет існує, його використання підлягає певним обмеженням: для легальної діяльності вебсайт повинен бути зареєстрований у державних структурах, в іншому випадку існує ризик його блокування.
