Десять років без Євгена Сверстюка.

Моя експедиція в епоху "шістдесятників" розпочалася завдяки Євгену Сверстюку. Його благородство, інтелектуальність та водночас рішучість і чіткість поглядів надихнули мене на бажання зберегти цю історію. Саме з цього моменту і почалися мої десять років досліджень, які згодом вилилися в книгу "Бунт проти імперії".

Ця світлина була зроблена під час святкування дня народження Євгена Сверстюка в грудні 2013 року в Києві.

Тієї зими, в розпалі революційних подій, я неодноразово відвідував пана Євгена на Лівому березі. Загорнутий у прапор, який просочився димом, і з руками, чорними від бочок на Майдані, я розповідав йому про останні новини з фронту протестів.

Зараз мені весело згадувати, з якою пристрастю я намагався пояснити Євгенові Сверстюку, що саме потрібно робити. А пан Євген, як завжди, усміхався стримано "у вуса" і відповідав: "Пане Радомире, не хвилюйтеся, все обов'язково буде гаразд. Ніколи раніше Україна не була такою вільною, як зараз".

Я дуже хотів, щоб цю Сверстюкову шляхетність побачило якомога більше людей. Хоч я і свідомий того, що ніяка книжка не може передати тієї атмосфери на маленькій кухні квартири подружжя Сверстюків, коли ми всі разом пили чай з молоком і розмовляли про Василя Симоненка, Стуса чи ту саму пожежу в бібліотеці. Але я таки намагався.

"Життя формують ті запитання, які ти ставиш у моменти, коли всі зазвичай мовчать. Воно вимірюється кроками, які ти робиш, всупереч загальному напрямку. Це світло, яке ти віднаходиш у темряві, коли всі лише скаржаться на відсутність світла. Які запитання ти ставив до свого часу? Чим ти зупиняв натовп, що мчав на вітер? Як ти пробуджував тих, хто спав? Якими методами ти боровся з застійним морем байдужості і комфорту?" — говорив пан Євген.

Те наше спілкування протягом декількох років - це мені неймовірно пощастило. І дуже багато чому навчило. Безцінний досвід, за який я буду завжди вдячний.