Дмитро Лиховій: Збройні Сили України — наш ключовий переговорник, вони формують наше майбутнє. А переговори є другорядними — Блоги | OBOZ.UA
Висловлю свою думку особисто, не займаючи позицію речника чи експерта.
Останнім часом помічаю масове явище - і в стрічках соцмереж, і в новинах та ефірах. Це непозбувне очікування (прагнення, сподівання - як завгодно) мирних переговорів.
Кажуть, що з приходом Трампа все зміниться. Він же обіцяв, що війна нарешті завершиться, і, здається, все йде до цього. Скільки можна терпіти? Навіть плани вже намалювали. Ось-ось, ще трохи, зима ж не за горами, до 20 січня. Лінія фронту заморозиться, ракети й дрони зупиняться, і з'явиться можливість повернутися додому. Чоловіки повернуться, і ми знову зможемо жити в мирі, хоч без особливих запевнень у завтрашньому дні.
Що можна сказати... Звичайно, я усвідомлюю, що втома досягає критичних меж (хоча порівняти стан цивільних у тилу та солдатів на передовій неможливо). Бажання сподіватися на краще неймовірно сильне. І, врешті-решт, зараз такий особливий період — Миколая, адвент, Різдво, Новий рік, коли людям так хочеться вірити в дива. Але...
Пригадайте, ми вже переживали подібні моменти після лютого 2022 року, і не раз. Дві-три тижні. Довгоочікуваний переможний контрнаступ, який має все вирішити. Концерт "Антитіл" у Ялті та навіть кава в Криму. Вітаємо з 2023 (2024) роком Перемоги. Віримо в ЗСУ. Коли ж це станеться?
Після невдач наставали важкі розчарування, психологічні ями і спустошення. А через кілька тижнів після новорічних свят, як уже давно встановили славнозвісні британські вчені, журба і хандра навіть по миру найглибші щороку, не кажучи вже про воєнний період (а йдеться насамперед про цивілів).
Отже, давайте не повторювати старих помилок, адже ми вже дорослі. Не варто самих себе заплутувати. І не слід вводити в оману інших, включаючи політиків та, особливо, журналістів. Інакше знову почуємо: "знову обдурили".
Переговори, заморозка, плани келлогів-вальців - це все вторинно. Головна тема і точки докладання зусиль зовсім інші. Власне, вони незмінні з 24.02.22.
Вірити лише в один варіант розвитку подій і сподіватися на те, що хтось інший вирішить всі питання за нас – це не найкращий підхід.
Навіть очікувати, що після цієї важкої зими настане розв'язка - байдуже, прийнятна чи жахлива - теж неправильно. Бо варіант, коли все приблизно так само триватиме і далі, з поступовими змінами в бік ускладнення, як нмд, дуже можливий.
Врешті-решт, подумайте про те, що відбувалося рік тому, і уявіть, як ви уявляли собі світ через рік.
Збройні Сили України, Сили оборони - ось наш головний переговорник. Саме вони визначають наше майбутнє. Тільки завдяки їм згинуть вороги. Лише завдяки їм Українська держава досі існує й існуватиме надалі. Якщо ви їх підтримуватимете не пустою вірою, а справою.
Запам'ятовуйте, вшановуйте, підтримуйте, сприяйте, обіймайте, беріть участь.
Вітаємо з Днем Збройних Сил України!
