Гітлер і його ДНК: які таємниці розкрив аналіз генетичного матеріалу?
Документальний фільм "ДНК Гітлера: Портрет диктатора" ("Hitler's DNA: Blueprint of a Dictator") став доступним глядачам на британському телеканалі Channel4 більше восьми десятиліть після загибелі нацистського лідера Німеччини. Ця перша серія досліджує фізіологічні характеристики Гітлера. Використовуючи результати аналізу його ДНК, творці фільму намагаються знайти пояснення для поведінки диктатора. Проте з наукової точки зору цей підхід викликає чимало дискусій.
Секвенування ДНК Адіольфа Гітлера виявило, що він страждав на рідкісний синдром Кальмана. Це генетичне захворювання характеризується зниженим виробництвом статевих гормонів у людському організмі. Внаслідок цього статеве дозрівання може не відбутися або відбуватися з великим запізненням; рівень тестостерону у чоловіків залишається низьким, у них спостерігається погіршене відчуття запаху, а яєчка не опускаються в мошонку (крипторхізм). Чоловіки, які мають синдром Кальмана, піддаються більшому ризику розвитку мікропенісу, а також інших аномалій статевих органів.
Ознайомтеся також: Жінки-дегустаторки Адольфа Гітлера. Яка була їхня функція?
Британські військові вже в 1939 році, в рік початку Другої світової війни, згадували про фізичні недоліки Гітлера в іронічній пісні під назвою "Hitler Has Only Got One Ball" ("У Гітлера лише одне яєчко").
Висновки з ДНК-аналізу загалом підтверджують інформацію, що містилася в медичній картці Гітлера у в'язниці "Ландсберг", куди його помістили 1924 року після невдалої спроби путчу в Німеччині. Тоді тюремний лікар діагностував Гітлеру крипторхізм правого яєчка.
Також відомо, що особистий лікар диктатора Теодор Морелль (Theodor Morell) з 1944 року постійно робив ін'єкції тестостерону Гітлеру. Це також може слугувати підтвердженням теорії про те, що він страждав на синдром Кальмана.
Згідно з твердженнями авторів документального фільму, результати аналізу ДНК вказують на те, що у Гітлера, з великою ймовірністю, могла бути присутня розлад дефіциту уваги і гіперактивності (РДУГ), а також певні аутистичні поведінкові характеристики, ознаки шизофренії і схильність до антисоціальної поведінки.
І дійсно існують джерела і задокументовані спостереження, які свідчать про те, що в Гітлера міг бути психічний розлад або що він був "ментально нестабільним". Ірансько-американський психіатр Насір Гаемі, професор медичного факультету Університету Тафтса та доцент Гарвардської медичної школи в Бостоні, дослідив "ментальну нестабільність" різних історичних лідерів - від Авраама Лінкольна до Вінстона Черчилля. Гітлер у його книжці "Пешокласна шаленість" ("A First-Rate Madness") був єдиним негативним прикладом.
Читайте також: Секретні заводи в тунелях: хто і де виробляв таємну зброю Гітлера?
На думку Гаемі, висновки з аналізу ДНК Гітлера є "науково обґрунтованими". Він переконаний, що нацистський диктатор страждав на так зване біполярне (або, як його ще називають, маніакально-депресивне) захворювання. "Маніакальні елементи підвищують креативність та здатність справлятися з навантаженнями, натомість депресивні симптоми посилюють емпатичність та реалізм - все це риси лідерів. Ці лідерські якості можна використати для будь-якого політичного напрямку - чи то автократизму та тиранії, як у випадку Гітлера, чи то демократії, як у випадку Черчилля", - каже Гаемі в розмові з DW. Він не був залучений до підготовки британського документального фільму.
За інформацією Гаємі, "психічна неврівноваженість" Гітлера з 1937 року посилилася внаслідок щоденних внутрішньовенних ін'єкцій амфетамінів, які використовувалися для терапії його депресій. Це твердження знаходить підтвердження в історичних джерелах.
Якщо в Гітлера дійсно був синдром Кальмана, то це, на думку психіатра, могло б пояснити, "чому його лібідо, на відміну від більшості людей з маніакальною схильністю, не було високим, коли в нього водночас спостерігалося багато інших маніакальних елементів". Серед них, за словами Гаемі, говірливість, висока фізична енергійність, низька потреба у сні, а також завищена самооцінка. Утім, усе це - лише вказівки, а не докази.
Безумовно, такі оцінки та нові медичні дані можуть сприяти глибшому розумінню психології Гітлера. Проте, пояснити поведінку людини виключно через генетичний аналіз і полігенною шкалою ризику (PRS), яка використовується для визначення ймовірності виникнення певних захворювань, неможливо.
Те, як проявляється психічний розлад, завжди залежить від складної взаємодії генетики, оточення, біографії та індивідуального досвіду конкретної людини. За допомогою генетичного аналізу не можна встановити психічний діагноз, для цього необхідно аналізувати симптоми, а також розмовляти з самою людиною та тими, хто її оточує.
"Перехід від біології до психології є величезним", - зазначає британський психолог Саймон Барон-Коен, який брав участь у створенні нового документального фільму про Гітлера. Таким чином, генетики та психологи, залучені до проекту, визнають, що не слід робити висновків про поведінку людини, спираючись лише на ризики захворювань, виявлені через аналіз ДНК. Проте, автори фільму продовжують спекулювати на можливих психічних діагнозах Гітлера.
Для канадсько-британської генетики та археологині Турі Кінг, новий британський документальний фільм може суттєво вплинути на її наукову репутацію. В даний час вона є директоркою Еволюційного центру імені Мілнера в Університеті Бата у Великій Британії. Кінг здобула популярність завдяки аналізу ДНК решток Річарда ІІІ, короля Англії, що правив у XV столітті.
Дослідження ДНК Гітлера є ще одним досягненням її роботи. Однак спочатку вона планувала подати результати свого аналізу на рецензування до професійного медичного видання, щоб інші вчені могли оцінити її відкриття, відповідно до норм наукової практики. Проте, продюсери документального фільму не захотіли чекати на завершення цього академічного процесу і вмовили Кінг взяти участь у зйомках фільму, заснованого на її дослідженнях.
Та щонайменше одну чутку, що час від часу виринала в публічному просторі, аналіз ДНК Гітлера спростував: у нацистського диктатора не було єврейського коріння.
Ще у 2022 році російський міністр закордонних справ Сергій Лавров заявляв, що дід Гітлера начебто був євреєм. ДНК-аналіз надає чіткі генетичні докази його австрійсько-німецького походження.
У документальному фільмі йдеться про зразок ДНК, який був отриманий з дивану, на якому Гітлер вчинив самогубство 30 квітня 1945 року. На цьому дивані залишилися сліди крові нацистського лідера. Як стверджують творці фільму, американський пресофіцер полковник Розвелл П. Розенгрен забрав частину оббивки дивану з "бункера фюрера" як сувенір. Ця версія здається цілком ймовірною, оскільки є чимало фотографій, на яких зображено як Гітлер, так і диван, а також знімків, де радянські та американські солдати обрізають шматки оббивки з цього дивану.
Проте спосіб, яким було підтверджено, що зразок ДНК належить Гітлеру, викликає певні сумніви. Як зазначається у документальному фільмі, автентичність ДНК була перевірена шляхом порівняння з ДНК членів родини Гітлера. Проте залишається незрозумілим, хто саме ці родичі, а також чи надали вони дозвіл на таке порівняння.
Проблематичним виглядає і зіставлення аутизму чи РДУГ із Гітлером як втіленням зла, з цим погоджуються і ті дослідники, що брали участь у виробництві документального фільму. Саймон Барон-Коен застерігає у фільмі: "Існує великий ризик стигматизації". Адже подібне зіставлення загрожує тим, що людей із психічними захворюваннями, можливо, асоціюватимуть із масовим убивцею.
Інша небезпека - це навпаки, загроза применшення вини Гітлера як "шаленого". Адже хтось може пояснювати його людиноненависницьку поведінку генетичними особливостями. Ірансько-американський психіатр Гаемі каже, що це "постійне побоювання деяких німецьких науковців та активістів". На його думку, інформація та твердження щодо стану здоров'я Гітлера "не впливають на його моральну відповідальність за його злочини". І з моральної, і з правовою точки зору Гітлер несе відповідальність за свої дії, зазначає Гаемі в розмові з DW.
Іронія історії полягає в тому, що за власними нацистськими законами Гітлер сам би мав вважатися "хворим на спадкову хворобу" та "невартим життя" та стати жертвою програм евтанації нацистського режиму - умертвлення людей усупереч їхній волі.
Відповідно до ідеології, що отримала назву "расове вчення" нацистів, саме кров стає вирішальним фактором у формуванні людської долі. У своїй книзі "Майн Кампф" Гітлер стверджує: "Схильність до прийняття як позитивних, так і негативних рішень є рисою характеру, що визначається через кров".
Згідно з цією концепцією, чистота крові надає індивідам можливість приймати "правильні" рішення і зміцнює національну єдність. У протилежність цьому, змішання рас, відповідно до Гітлера, веде до "нелогічної" поведінки та сприяє занепаду цивілізацій.
Тобто саме туди, куди Гітлер привів велику частину світу за 12 років свого насильницького правління.
