Енергетичний кризис на горизонті: чому Україні доводиться сплачувати за чужі невдачі | Коментарі Україна
Олексій Кучеренко про енергетику, тарифи, опалювальний сезон
По-перше, я не помічаю, що в Інтернеті активність дискусій про підвищення цін на газ та електрику стала більш інтенсивною, ніж зазвичай. Є певні особи, яких можна назвати експертами або блогерами, що отримують прибуток, піднімаючи цю тему на поверхню. Поки що рано стверджувати, що це питання серйозно розглядається на рівні уряду.
Коли все чомусь зводиться до ДТЕК, мені взагалі стає трошки смішно. Будь-яка державна або недержавна енергетична компанія, генерація, оператори розподілу чи передачі, сонячні, вітрові, та хто завгодно - будь-яка компанія хоче дорожче продавати свою продукцію і хоче більший тариф. Причому це ж не тільки в енергетиці. І комунальні компанії, і вода, і тепло, і управителі, ліфтовики, обслуговуючі компанії. На будь-якому ринку виробники хочуть дорожче продавати свої товари або послуги.
Тому зводити це до бажання ДТЕК геть неправильно. Тим більше, що, мабуть, в першу чергу "Енергоатом" та й всі інші компанії завжди виступали за підвищення тарифів. Тут ключове значення має зовсім інше. Як держава та державні інституції, які регулюють цей так званий ринок, проводять тарифну цінову політику, наскільки вони контролюють цей процес та наскільки вони впевнені, що цей ринок на сьогодні є конкурентоспроможним. Наскільки прозоре та справедливе ціноутворення.
У цьому контексті варто звернути увагу на уряд України та законодавців, які сформували цей ринок через свої законодавчі ініціативи, але наразі демонструють недостатній контроль і не усвідомлюють реальних процесів, що відбуваються. Також виникають питання до Національної комісії з регулювання енергетики, яка має суттєвий вплив на ситуацію в цій галузі, та до Міністерства економіки, яке протягом п'яти років ігнорувало очевидні проблеми (включаючи попереднього міністра економіки, який тепер займає крісло прем'єра). Питання виникають до всіх без винятку: до міністра Галущенка, інших міністрів, а також до всіх членів уряду.
Основним аспектом, який справді важливий, є рівень прозорості, обґрунтованості та справедливості ціноутворення. На мою думку, ціноутворення на всіх енергетичних ринках, включаючи комунальні послуги, є непрозорим, неконкурентоспроможним і несправедливим.
Чому? Читайте уважно звіти тимчасової слідчої комісії, яку я очолюю за дорученням Верховної Ради. Там ми, по суті, все це відобразили в попередньому звіті, прийнятому Верховною Радою. Тепер я буду наполягати, щоб новий уряд і нова прем'єрка ознайомилися нарешті з усіма цими звітами і спробували зрозуміти, про що йдеться мова. Якщо зрозуміють - буде діалог, якщо ні - буде погано.
Це дійсно надзвичайна інформація, яку "ДІКСІ ГРУП" нещодавно оприлюднила, я сам був неприємно вражений. Це три найпотужніші регіони, міста-мільйонники, які по суті і є центром цих боргів.
(За підсумками травня 2025 року, загальна заборгованість теплопостачальників за природний газ та підприємств водопостачання за електроенергію та її розподіл становить 124,2 млрд грн. Такі дані оприлюднено на порталі Energy Map.
Найвищі боргові зобов'язання мають Харківщина — 31,5 млрд грн (25,4% від загальної суми боргу), столиця України — місто Київ зі своїми 19,7 млрд грн (15,9%), а також Дніпропетровська область, яка зафіксувала 19,1 млрд грн (15,3%). Цей аналіз ґрунтується на відкритих даних, зібраних у період з 1 лютого по 1 червня 2025 року; інформація за попередні роки наразі недоступна.
Цей матеріал був підготовлений завдяки підтримці американського народу, що надійшла через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках ініціативи "Прозорість енергетичного сектору", реалізованої громадською організацією "ДІКСІ ГРУП". -- Прим. ред.
Харківська область та її обласний центр заслуговують на окрему дискусію. Я не маю наміру критикувати харків'ян, але варто зазначити, що місто вже давно обрало тактику "шантажу", починаючи ще з часів Добкіна і покійного Кернеса. Тоді вони неодноразово шантажували центральну владу, намагаючись уникнути сплати за газ та електроенергію для своїх водоканалів. Це їхня стратегія. На жаль, у нинішніх умовах, коли Харків і область переживають складні часи під час війни, складається враження, що існує певна політична угода з центральною владою: ми не сплачуємо за енергоносії, але забезпечуємо відносну стабільність у регіоні. Я щиро поважаю харків'ян, але не можу вважати таку політику доцільною.
При цьому вся Україна все ж повинна за це розплачуватися. Дніпропетровська область має певні схожості, хоча варто уникати порівнянь. Дніпро та Кривий Ріг - це два найбільших міста, які суттєво сприяють утворенню боргів, особливо Дніпро, яке є містом з населенням понад мільйон. Їхня ситуація суттєво відрізняється від Харкова, тому порівняння тут недоречні. Чому ж там накопичилися такі величезні борги - це питання, яке має розглянути окремо уряд.
Що стосується Києва, це просто абсурд. Протягом останніх 11 років, починаючи з епохи Черновецького і продовжуючи Кличком, місто обирало стратегію нарощування боргів. Коли я дізнався, що борг Києва за газ становить 19,7 мільярдів гривень, я був вражений — це більше, ніж у більшості областей країни!
Всі регіони, за винятком Харківської області, Києва та Дніпропетровщини, сумарно мають 35 мільярдів. Київ володіє більшою частиною цієї суми — 19,7 мільярдів, а Дніпро — 19,1 мільярдів. Це абсурд і виклик. Вважаю, що необхідна політична оцінка ситуації, а також розслідування правоохоронних органів, які повинні вивчити можливі змови та угоди між КМДА та колишнім керівництвом Нафтогазу щодо реструктуризації боргових зобов'язань. Незалежно від обставин, за ці борги в кінцевому підсумку розплачуються всі українці. КМДА не має жодних підстав для виправдання своїх дій. Мене вкрай непокоїть все, що відбувається в житлово-комунальному секторі під управлінням КМДА, особливо в питаннях теплопостачання, водопостачання та житлової політики.
Щодо електроенергії, слід зазначити, що ситуація з боргами водоканалів є дещо відмінною. НКРЕКП навмисно обмежує тарифи, що робить цю проблему штучно створеною. Проте, борги водоканалів за електрику, які досягають 12 мільярдів гривень, негативно впливають на стабільність енергетичного ринку. Це також є відповідальністю держави.
Що таке енергетичний шок, яких реформ ще не вистачає і які з них є найбільш необхідними? Давайте розглянемо ключові аспекти.
Є питання, пов'язані з безпекою: як убезпечити себе від потенційних ракетних ударів. Жодні реформи не здатні вирішити цю проблему. Яка ж тут зв'язок між реформами та захистом об'єктів, які насправді неможливо повністю захистити на землі, окрім потужних систем протиповітряної оборони, таких як комплекси Patriot тощо? Проте навіть вони не можуть забезпечити повний захист усієї України. Отже, наслідки ракетних атак залишаються цілком ймовірними, і, на жаль, підготуватися до них досить складно. Тому питання захисту заслуговує на окрему дискусію.
Безумовно, забезпечення безпеки на об'єктах газовидобутку, а також у сферах газопостачання та електропостачання є необхідним. Ніхто з цим не сперечається. Проте повністю уберегтися від ракетних атак неможливо, максимум, що можна зробити, це захиститися від дронів. Більше того, варто називати речі своїми іменами: ми стикаємось із шахрайством і безвідповідальністю з боку керівників тодішнього Міністерства інфраструктури, зокрема Кубракова, та Агентства відновлення на чолі з Найємом, які не забезпечили створення укриттів для захисту енергетичних об'єктів. Вони витратили величезні суми (понад 20 мільярдів), але укриття так і не були зведені, і правоохоронні органи мають вже давно розібратися у цій ситуації. Мене дивує, чому Найєм подорожує до Риму, замість того щоб відповідати на запитання слідства або понести покарання, адже його дії завдали величезної шкоди як державному бюджету, так і енергетичній безпеці України.
Але головний ризик цієї зими, як на мене, це газ. У нас величезні проблеми з газом, з балансом та ресурсом на зиму.
Усі ті заяви, що «ми швидко заповнюємо запаси», є лише маніпуляціями. Цих темпів недостатньо, щоб забезпечити необхідний обсяг газу, навіть якщо ми зможемо накопичити 13 мільярдів кубометрів. Минулої зими, хоча ми і мали 13 мільярдів, вона була надзвичайно теплою, але це все ж призвело до вичерпання всіх запасів. Тому я вбачаю серйозні ризики в ситуації з газом.
Це результат абсолютно безвідповідального та неефективного управління Нафтогазом з боку уряду, а також нездатності всіх його керівників: Коболєва, Вітренка та Чернишова – які виявилися некомпетентними у своїх ролях і фактично провалили всі ініціативи в компанії. Проте вони не понесли жодної відповідальності за свої дії. Навпаки, досі їх можна побачити на екранах, де вони хваляться своїми досягненнями. Це яскраво ілюструє, як держава неправильно підходить до питання відповідальності топ-менеджерів державних підприємств, які довели їх до фінансового краху.
У першу чергу, я би наполегливо радив новому міністру Світлані Гринчук і новому керівнику уряду, бо і пані Свириденко нікуди від цього не дінеться, сконцентруватися над балансом газу, зробити реальний аудит запасів газу і того, що там відбувається. Адже це може бути величезна проблема для економіки України. Не тільки для населення чи комунальних служб, а, в першу чергу, для економіки. Якщо не буде вистачати газу, то населення чіпати ніхто не буде, розумієте? А обмежувати будуть серйозні підприємства, які бюджет створюють, - тут я бачу велику проблему.
Я закликаю уряд та всіх його представників, починаючи з нової прем'єрки, уважно ознайомитися зі звітом тимчасової слідчої комісії. У цьому документі ми детально висвітлили всі проблеми у сфері енергетики та формування цін на енергоресурси, зокрема неефективність і незаконність цінового регулювання для населення. Також ми торкнулися питань монополізації ринків і незрозумілої поведінки учасників, особливо на енергетичному ринку, а також проблем, пов'язаних з діяльністю НАК "Нафтогаз України" та маніпуляціями, які накопичилися під час роботи попереднього керівництва (до Корецького я не маю жодних претензій, сподіваюсь, він виправить ситуацію). Наша робота триває, і в звіті містяться серйозні матеріали, які потрібно врахувати. Нехай вони прочитають, адже інакше нас чекають великі неприємності. Це необхідно терміново виправити.
Ви цілком праві, ставлячи це питання. Мене також дивує, що під час перебування Кудрицького на посаді була розроблена така незвичайна схема, яка базувалася на тарифах "Укренерго" (підкреслюю, що це не ринкові ціни).
Отже, ця сума буде включена в тариф "Укренерго", і всі ми відчуємо це у своїх рахунках (включаючи побутових, непобутових споживачів і бюджетні установи). Враховуючи, що їхній бізнес має таку високу рентабельність, я починаю ставити питання: чому ми повинні фінансувати проєкти Кудрицького та Фіали, які окупляться лише за 3-3,5 роки? Що це за ситуація? Тому я наполягатиму на тому, щоб нове керівництво, уряд, "Укренерго", наглядова рада "Укренерго" та Національна комісія надали звіт про те, які рішення були ухвалені.
Я не бажаю стати тим, хто платить за бізнес на ринку з низькою конкуренцією, неефективним або просто слабким. Саме через це я з недовірою ставлюся до всіх тих героїчних ідей, які вони пропонують у Римі.
Це питання заслуговує на серйозну увагу. Воно дійсно складне і має велику вагу. Чесно кажучи, я не помічаю достатньої аналітики щодо боргових зобов'язань населення, але вважаю, що ці борги, безумовно, зростають. На мою думку, необхідно провести глибокий аналіз і, можливо, реструктуризацію або навіть диференціацію боргів. Є різниця між тими, хто мав можливість, але не сплачував, і тими, хто взагалі не може платити, наприклад, через статус переселенця або відсутність роботи. А ще є ті, хто живе за кордоном і накопичує борги тут. Для одних може знадобитися реструктуризація, для інших – ні, з деяких доведеться жорстко стягувати, а з інших, можливо, знімуть борги. Але це все стосується вкрай вразливих груп споживачів, адже списання боргів – це те, що хтось має компенсувати. З одного боку, не раджу нікому брати борги, а з іншого – категорично стверджую, що поточна тарифна і цінова політика (що, відповідно, відображається в платіжках і боргах) є абсолютно неадекватною і непрозорою. Ми вже торкалися цієї теми раніше.
Отже, у мене є чимало зауважень до Національної комісії та уряду. Як уже зазначалося, ми відобразили ці моменти у звітах тимчасової слідчої комісії.
Коли ми стикаємось із дефіцитом, експорту не відбувається. Експорт можливий лише в умовах профіциту, коли електроенергії настільки багато, що її просто немає куди подіти. Це пов'язано з особливостями електричної енергії, які відрізняють її від інших товарів або енергетичних ресурсів, таких як газ. Газ, наприклад, можна зберігати в спеціальних сховищах, а зайві обсяги накопичувати. Натомість електроенергію поки що неможливо зберігати. Як тільки з'являться ефективні рішення для зберігання, такі як нові акумулятори, ситуація може змінитися. Саме тому інтеграція в європейський ринок дозволяє нам отримувати або реалізовувати надлишки електроенергії, що є нашим порятунком.
Ситуація з імпортом сьогодні виглядає інакше, особливо для великих споживачів, таких як Криворіжсталь. Це підприємство звернулося до урядових структур, висловивши занепокоєння, що зростання цін на енергоносії може призвести до зупинки їхньої діяльності. Вони наполягають на необхідності дозволити їм імпортувати ресурси. Мені не зовсім зрозуміло, чому це питання залишається невирішеним, адже ринок відкритий, проводяться аукціони, і Криворіжсталь, як великий споживач, має можливість брати у них участь. Проте, підприємство сигналізує про серйозні проблеми. Високі ціни на електроенергію стають все більш критичними, особливо для бізнесу та бюджетних установ.
Народний депутат від партії "Голос" Максим Хлапук підкреслив, що через дії Міністерства енергетики, яке внесло суттєві зміни до статутів НЕК "Укренерго" та Оператора ГТС України без узгодження з міжнародними партнерами, існує ризик втрати доступу до €234,4 млн та $189,3 млн у період підготовки до наступного опалювального сезону. Вибірка цих фінансів вже була призупинена. -- Прим.ред.).
Це особистий погляд нардепа Хлапука та його однодумців, які можуть бути легко ідентифіковані. Вони представляють так званих лібертаріанців, які часто асоціюються з умовними прихильниками Сороса. Серед них можна виділити пана Геруса, пані Совсун, Железняка та Хлапука. Вони відкрито виступали проти міністра енергетики та Міністерства, зокрема проти Галущенка. Полем їхніх конфліктів стала компанія "Укренерго", яку вони неодноразово критикували за її дії. Я особисто не розділяю їхню критику у цьому контексті. Якщо існують підозри щодо корупційних закупівель, то нехай проводять розслідування.
А стосовно "Укренерго" у мене кардинально інша позиція і оцінка діяльності керівництва "Укренерго". Маю на увазі, попереднього керівництва (Кудрицького, Брехта і так далі). Категорично не вважаю їх ефективними управлінцями. Я вважаю, що величезні помилки і зловживання були зроблені в системі "Укренерго". Абсолютно зайві кредитні ресурси були повішені на компанію "Укренерго" і не зрозуміло куди ці гроші пішли.
Пропоную вам одну цікаву цифру. У 2020 році витрати "Укренерго" на обслуговування кредитів становили близько 400 мільйонів гривень. А вже у 2024 році ця сума зросла до майже 9 мільярдів гривень. Це означає, що фінансові ресурси та проценти за обслуговування кредитів покриваються споживачами через тарифи. Вони повинні бути враховані в тарифній політиці.
Кардинально інша точка зору в мене. Я вважаю, що саме воно -- існуюче "корпоративне управління" -- довело українські енергетичні компанії до цього (і "Нафтогаз", і "Укренерго"). І наша ТСК це відобразить обов'язково.
У нас заплановані жваві обговорення, де можуть виникнути різні думки. Проте моя позиція залишається незмінною. І, до речі, ви не випадково згадали про ситуацію з Кудрицьким. Я вже висловив свої зауваження з цього приводу.
