Етнолог Володимир Щибря стверджує, що вишиванки не містять сакральних символів — це міф, який не має наукового підтвердження.

У розмові з РБК-Україна Володимир Щибря, директор Центру фольклору та етнографії навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та вчений секретар Вишгородського історико-культурного заповідника, поділився своїми думками щодо правильного найменування українського національного вбрання. Він також пояснив, чому символіка не є визначальною та розкрив особливості українських вишитих сорочок.

Що таке вишиванка і яка її символіка? Яким чином вона виникає? Чи можливо "зчитати" її як певний текст?

- У цьому місці нема жодної науки. Можливо, в давні дохристиянські епохи ці символи мали певне значення, але з роками їх сенс поступово згас. Це лише одна з версій.

На кінець XIX-початок XX століття етнографи не фіксують ніяких знань, ніяких трактувань про значення символів. Різні трактування типу родюче поле, жіноче начало тощо - це все вигадки, які не мають жодного елементарного підтвердження. У XIX-XX столітті вишиванка - це декор і не більше.

Існує різниця між народним одягом та традиційною вишитою сорочкою, а також терміном "вишиванка". Важливо чітко усвідомлювати, про що йдеться та яку інформацію ми передаємо. Якщо мова йде про стародавню традиційну вишивку, то вона має свої специфічні канони та характерні ознаки.

А коли ми говоримо про вишиванку, не про сорочку вишиту, то це вже сучасна річ, яка може бути яка завгодно, і можна вишити там що завгодно.

Які принципи лежали в основі створення вишиванок?

- Давня - це вишита сорочка. Жіночі сорочки були довгими, наприклад, в більшості регіонів України. Вони мали свою чітку структуру. Крій традиційний, який був характерний для тієї чи іншої місцевості. Орнаменти, які були характерні, кольорова гама, композиція, розміщення цих орнаментів, знову ж таки залежно від регіонів.

На початку XX століття ця традиція ще мала свої ознаки. Проте вже до середини XX століття виникає новий тренд – вишиванка. Це своєрідне відтворення стародавньої сорочки, хоч і є її імітацією.

- Розкажіть, як вишиті сорочки відрізняються в різних регіонах України.

Звичайно, кожен регіон має свої унікальні риси. Це можна помітити у відмінностях вишивки та кольорових палітрах. Наприклад, для Полтавщини характерна вишивка, виконана переважно білими нитками, хоча не тільки вона використовується. Поділля вирізняється чорною вишивкою, Полісся – червоною, а в Карпатах поширена поліхромна вишивка, де в одному виробі можна зустріти безліч кольорів.

Звісно, форма рукава може бути уставковою або безуставковою, а також важливим є спосіб його кріплення до основи сорочки – чи то пришивання до ниви, чи до підткання, що визначає, чи є це додільною сорочкою. Усі ці деталі свідчать про регіональну приналежність конкретної сорочки.

- А яка різниця між жіночими, чоловічими або дитячими вишиванками була?

Чоловічі та жіночі сорочки мали значні відмінності. Чоловічі, як правило, були схожі на туніки, їх кроїли інакше, ніж традиційні жіночі моделі. Що стосується орнаментів, то на жіночих сорочках акцентували увагу на плечах та лівій стороні, тоді як у чоловічих акценти робилися на комірі, манжетах та нижній частині виробу.

Сорочка, фартух та крайка з тепер уже зниклого села Хоромне, що колись знаходилося в Чорнобильському районі Київської області (фото: instagram.com/volodymyr_shchybria)

Чому, на вашу думку, ми продовжуємо надавати важливість цим знакам, хоча насправді вони не мають жодного значення?

Навколо цієї теми існує безліч міфів. Сенсаційні новини та скандали завжди привертають більше уваги, ніж банальні факти. Саме тому наш традиційний культурний контекст пронизаний такими міфами, які зберігаються з року в рік.

Яким чином вишиті сорочки брали участь у різноманітних церемоніях?

- У більшості регіонів України на весілля повинні були бути нові сорочки. Тобто зіткані та вишиті якраз для весільного обряду. Часто їх зберігали протягом всього життя і потім ховали людей в тих же сорочках. Тобто їх носили, але дуже бережливо, щоб не знищити, а зберегти.

Під час своїх експедицій Україною не раз чув від дівчат, які виходили заміж, що вони говорили: "Шлюбна сорочка готова, отже, зберігаю її на своє друге "весілля". Але це "друге весілля" насправді символізує вже похорон.

Чи дійсно існувало повір'я, що дівчата, які не були заміжніми, могли одягати сорочки з зображенням троянд?

- Усі давні орнаменти були геометричними. До середини 19 століття квіточок не вишивали з ниток. Потім з'являється "брокарівська" вишивка. Вона витісняє давню геометричну в багатьох районах.

Те, що ви стверджуєте, дійсно розповсюджується в інтернеті, але це всього лише вигадка когось.

Дві поліські сорочки "риззю" та "заволоканнєм" мають спільного власника і походять з Володимирецького району Рівненської області, регіону Полісся (фото: instagram.com/volodymyr_shchybria).

- Як змінився наш національний одяг на таке більш масове виробництво? Особливо мене цікавить, як на це вплинула радянська політика.

Раніше виготовлення тканини вимагало значних зусиль. Наприклад, процес створення полотна тривав майже цілий рік. Спочатку потрібно було посіяти коноплі або льон навесні, а справжній продукт з’являвся лише на наступну весну. Поки рослини виростали, їх необхідно було зрізати, виривати, вимочувати у воді, подрібнювати, терти, вибивати, чесати, прясти та ткати. Лише після всіх цих етапів можна було переходити до пошиття одягу.

Звичайно, що доступність сорочок тканин спростила людям життя, відповідно не потрібно було власноруч створювати тканину. Також розвиток фабрик легкої промисловості в багатьох процесах не сприяв традиційному стилю.

На заміну вишитим сорочкам приходять уже такі стилізовані блузи, які тепер називаються вишиванками.

Як сьогодні відрізнити вишиванку від вишитої сорочки? Чи справді у нас вже не залишилося вишитих сорочок?

- Я взагалі слово "вишиванка" не сприймаю. Воно для мене такого забарвлення, яке знецінює вишиту сорочку. Тобто є на сьогодні, сорочки вишиті або вишиванки, якщо хочете, оздоблені традиційними орнаментами, які передають якісь географічні особливості.

Є також китайський одяг, виконаний у традиційних народних мотивах. Останнім часом з'явилось чимало майстрів, які займаються створенням сучасних вишивок, черпаючи натхнення з давніх музейних експонатів та приватних колекцій.

- А як ви загалом ставитеся до таких сучасних дизайнерських рішень вишивок на сорочках?

Я маю позитивне ставлення до цього, абсолютно. Розумієте, це питання особистих уподобань. Якщо дизайнер володіє смаком та має цікаву історію, це, безсумнівно, є великим плюсом.

Як ви думаєте, чи доцільно замовляти вишиті сорочки через Aliexpress? Чи рекомендовано українцям їх носити?

Існує безліч майстрів, які пропонують подібні послуги. Останнім часом машинна вишивка набрала популярності та стала джерелом більш оригінальних виробів, тож немає сенсу шукати такий одяг на AliExpress.

Які ваші думки щодо сучасного сприйняття вишиванки в Україні? Чи вважаєте ви, що вона сприймається більше як традиційний елемент, чи, можливо, набуває нових яскравих рис і стає символом сучасності?

Схоже, що в позитивному світлі на перший план виходять не лише естетичні аспекти, адже для багатьох людей це також символ приналежності. Йдеться не про національну ідентичність, а про більш глобальне явище, яке стосується України та української культури в загальному.

Унікальний український костюм Херсонщини (зображення: instagram.com/volodymyr_shchybria)

Яка ваша думка щодо Дня вишиванки як свята? Чи вважаєте ви його важливим, чи, можливо, вважаєте його "шароварним"?

- З одного боку ми йдемо до традиції, а з одного боку є й негативний момент. Особливо, я знаю, у державних в структурах людей просто змушують одягати вишиванки. А це звичайно не працює на те, щоб люди його любили, і тут не може бути примирення. Це має бути добровільно, по-перше.

По-друге, я вважаю, що в нашій країні формується певний стиль. Люди вже шукають щось більш захоплююче та естетично привабливе. Протягом цих років, особливо під час війни, одяг значно піднявся в оцінках громадськості та в якості, і мені здається, що ми стали на крок вперед. Якщо порівнювати з тим, що було десять років тому, зміни вражають.

Як насправді в давні часи використовували вишиті сорочки: лише під час святкових подій чи й у повсякденному житті?

- Раніше сорочки ділилися на буденні та святкові. Святкові сорочки не були в значній кількості. Буденною була та сорочка, яку одягали до роботи.

Питання з такими етнічними мотивами, які не є святковими, а підходять до носіння в будь-який день, є таким креативним. Тобто, в принципі, сьогодні, зважаючи на плин часу, ми можемо носити вишиті сорочки й у повсякденності, і на свято, але за бажанням його розмежувати цей одяг.

В чому полягає відмінність між українськими вишиванками та їхніми російськими і білоруськими аналогами? Чому ці вбрання не можна вважати ідентичними?

Важко дати однозначну відповідь на це питання. Вишитий одяг поширений на всіх континентах. Поруч із Україною багато сусідніх країн, таких як Румунія, також мають традиційні вишиті сорочки. Чи є різниця між вишивками в цих країнах та українськими? Так, безумовно, вони відрізняються.

Однак цю різницю складно відстежити та пояснити. Наприклад, такий крій, як у косоворотки, він не власне російський. Він також притаманний для України, прийшов зі Сходу. У білорусів і поляків також є такий крій.

Просто він прийшов на зміну традиційному крої вишитих сорочок, які були популярні до війни у XIX столітті.

Сорочка, що походить з Бучацького району Тернопільщини. Вишивка виконана вовняними нитками на ручному конопляному полотні (фото: instagram.com/volodymyr_shchybria).

Хоча вишиті сорочки є характерними для багатьох країн, зокрема сусідніх з Україною, в чому ж полягає їхня особлива унікальність у нашій культурі?

Не можу назвати їх унікальними, оскільки вишиті сорочки присутні у багатьох культурах по всьому світу. Проте для нас вишитий одяг набув особливого значення, ставши не лише предметом гардеробу, а й символом нашої ідентичності. Сьогодні ми часто сприймаємо його як важливий зв'язок з Україною.

Тобто це вигляд нашої приналежності до цієї землі, до цієї держави. В інших країнах таке явище не прослідковується. Якщо воно і є, то воно там поодиноке, а в нас це явище масове.

Також важливим аспектом є індивідуальність у еволюції. У нинішніх умовах вишиті сорочки зазнають постійних трансформацій, стають дедалі складнішими, з'являються нові ідеї та концепції, над якими працюють дизайнери. Таким чином, в Україні спостерігається більш активний процес масового виробництва в порівнянні з іншими країнами.

Хоча в Європі національний костюм також отримує нове дихання, баварці, з їхньою більш традиційною і консервативною культурою, зазвичай дотримуються автентичних версій. Проте для різноманітних фестивалів і святкувань виготовляються більш кітчеві варіації, які додають кольору та веселощів до цих заходів.