Єврокомісар Кубілюс заявив, що лише потужна система оборони здатна зупинити Путіна від агресії проти Європи.

Досліджуючи підготовку Європи до можливих проявів російської агресії, можливість Євросоюзу взяти на себе роль США у наданні військової допомоги Україні та шанси на мирні переговори, зверніть увагу на інтерв'ю з європейським комісаром з оборони Андрюсом Кубілюсом, яке було опубліковано на РБК-Україна.

Вступ Дональда Трампа на політичну арену та його виступи щодо глобальної безпеки викликали значний резонанс у Європі ще наприкінці зими. Європейці несподівано зрозуміли, що не можуть сліпо покладатися на Сполучені Штати як у питаннях своєї безпеки, так і в аспектах підтримки військових дій України.

Європа дійсно активізувалася: презентували план з переозброєння континенту на суму 800 мільярдів євро.

Втім, як і заведено в Євросоюзі, швидкість цих змін може видаватись недостатньою, деякі країни, особливо ті, що не відчувають на собі безпосередньої російської загрози, під різними приводами намагалися уникнути обов'язкового зростання витрат на оборону або добитися пом'якшення цих умов.

Цього тижня ці питання стали предметом активних дискусій на двох значних міжнародних форумах – саміті НАТО, що проходив у Гаазі, та саміті Європейського Союзу в Брюсселі (Європейській раді). Напередодні останнього з цих заходів, РБК-Україна провела інтерв'ю з Андрюсом Кубілюсом, який нещодавно був призначений комісаром з питань оборони та космосу в структурі Єврокомісії.

"Тільки сильні оборонні можливості можуть стримати плани Путіна щодо нападу на нас", - підкреслив єврокомісар. За його словами, Європа справді "прокинулась" і планомірно готується до того, щоб максимально гарантувати безпеку континенту власними зусиллями - без постійного озирання на Штати. А допомога Україні у відбитті російської агресії - один з важливих компонентів такої підготовки. Далі - дивіться відеоверсію нашої розмови або читайте її текстовий виклад.

Яким чином ви бачите ризики, пов'язані з агресивними діями Росії щодо однієї або кількох країн Європейського Союзу? Які кроки вживає Європа для підготовки до цієї ситуації? Але чи є швидкість та інтенсивність цих заходів достатніми, щоб забезпечити Європі можливість протистояти потенційним загрозам у найближчій перспективі?

Оцінка загроз є завданням розвідувальних агентств, а не політиків. Саме тому я завжди приділяю значну увагу цим службам, як і багато в Європі. Безперечно, розвідувальні організації таких країн, як Німеччина, Данія та інших, вказують на те, що Путін може спробувати перевірити Статтю 5 (щодо колективної оборони держав-членів НАТО) протягом найближчих трьох-п'яти років. Ми сприймаємо ці попередження як серйозні сигнали і повинні уважно оцінювати цю загрозу.

Це по-перше - ми дуже серйозно сприймаємо таку можливість. По-друге, це для нас мотивація чітко розуміти, що саме ми маємо робити. Тож до моменту можливої путінської агресії, нам потрібно зміцнити наші оборонні можливості. Оскільки тільки сильні оборонні можливості можуть стримати плани Путіна щодо нападу на нас. Ось що ми і робимо. І протягом останніх кількох місяців ЄС досягнув значного прогресу у рішеннях та їх реалізації.

У рамках фінансової стратегії ми розробили унікальну ініціативу під назвою "Переозброєння Європи", яка передбачає виділення 800 мільярдів євро для використання країнами-членами до 2030 року. Сьогодні, маючи достатні виробничі потужності та ресурси, ми оперативно ухвалили важливі рішення, спрямовані на усунення всіх можливих бюрократичних бар'єрів у сфері оборонної промисловості та розширення виробничих можливостей.

Ми також шукаємо шляхи посилення співпраці з Україною. Це одне з пріоритетних завдань. Тож багато речей дійсно просуваються вперед.

- Тож чи справедливо стверджувати, що Європа справді "прокинулася", як про це говорили наприкінці лютого - на початку березня, після знаменитої Мюнхенської конференції?

- Так, я б сказав, що Європа "прокинулася". Перш за все, безумовно, Путін є причиною того, що Європа прокинулася ще у 2022 році. З того часу багато чого було зроблено, із санкціями, політикою тощо. Тепер, після виборів у Сполучених Штатах і після американських сигналів у різних форматах, іноді не дуже дипломатичних, ми зрозуміли, що захист Європи є відповідальністю самої Європи. Вони триматимуть ядерну парасольку, американську ядерну парасольку для нас, але в усьому іншому ми повинні рухатися вперед і брати на себе всю відповідальність.

Це стало імпульсом, який, якщо поглянути назад, справді значно потряс нас і змусив прокинутися.

Отже, коли ж Європа зможе здобути стратегічну автономію в обороні, щоб зменшити свою залежність від Сполучених Штатів, за винятком ядерних аспектів?

Вважаю, що не настане момент, коли ми зможемо сказати: "О, ми досягли цієї мети, і тепер все". Скоріше за все, це буде поступовий процес, пов'язаний із розширенням наших можливостей.

Було б корисно мати чітко сформульований план, який визначав би, які саме можливості потрібно оновити, а також узгодити з США терміни і вартість цих змін. Безсумнівно, цей процес займе більше ніж один рік. Деякі можливості можуть вимагати термінової заміни. Це питання мають вирішити наші військові спеціалісти. Але, понад усе, важливо усвідомлювати, що такі зміни відбудуться. Можливо, через десять років вплив США зменшиться.

По-перше, важливо зазначити, що Росія залишається агресором і навіть проявляє ще більшу агресивність. Ми повинні серйозно замислитися над питанням: як ми можемо об'єднати найважливіші ресурси демократичної Європи, щоб бути справді готовими до її захисту. Це підводить нас до необхідності термінової інтеграції України та її залучення до нових європейських структур, які ми маємо створити для підвищення нашої обороноздатності, особливо в умовах, коли США почнуть зменшувати свою присутність.

Засідання Європейської ради, що відбулося 26 червня (джерело: consilium.europa.eu)

Яким чином ви, у ролі комісара, ведете переговори з окремими державами-членами? Як ми спостерігали перед самітом НАТО, деякі з них намагалися уникнути зобов’язання підвищити витрати на оборону до 5%.

Ну, переконання залишаються єдиним можливим варіантом. Інші засоби не під рукою. І, знову ж, це відповідальність НАТО. Проте, цілком очевидно, що ми повинні враховувати, як такі рішення можуть відображатися на нашому власному розвитку. Це є справжнім пріоритетом для нас, і ми вживаємо всіх необхідних заходів.

У найближчій та середній перспективі, чи зможе Європа повністю компенсувати відсутність підтримки з боку Сполучених Штатів, якщо вони вирішать зупинити допомогу Україні?

Отже, перш ніж щось інше, американці підкреслюють, що не планують раптово припиняти свою допомогу. Це, по-перше. Тому я завжди наголошую на необхідності не лише скаржитися на можливу зраду з боку Сполучених Штатів, а й розробити чіткий план, який визначить, скільки ресурсів нам слід інвестувати в ті можливості, які ми наразі отримуємо від США, і узгодити цей план з американською стороною.

Наразі у нас є свого роду план на десятиліття, що визначає наші подальші кроки. Декілька аспектів можна спростити, тоді як інші потребують детальнішої розробки. Однак важливо підходити до цього з розумом і практичністю. Слід зменшити емоційний складник і зосередитися на конкретних цілеспрямованих діях. Я впевнений, що ми здатні досягти цього.

Яка ваша загальна думка щодо нинішнього стану російсько-українського конфлікту? Чи вважаєте ви можливим досягнення хоча б тимчасового припинення вогню в найближчому майбутньому, не кажучи вже про повноцінну мирну угоду, протягом наступних кількох місяців або навіть цього року?

- Я згоден з тією формулою, яка була підтримана на самому початку Сполученими Штатами, Європою та Україною, що мир повинен бути досягнутий шляхом реалізації "миру через силу". І силу української сторони. Досі все було трохи інакше. Американська адміністрація намагалася підштовхнути Росію перейти до реальних переговорів. Але я думаю, що цього не станеться так легко, як хтось, можливо, очікував. Тому що зрозуміло, що Путін наразі не хоче миру. Він вважає, що перемагає, і саме тому настання миру, на даний момент, мені важко передбачити.