Європа на зміну Маску: чи зможе Україна знайти нові рішення для заміни Starlink?
Україна змушена розглянути європейські альтернативи Starlink через можливі ризики його відключення, пов'язані з нестабільними стосунками зі Сполученими Штатами. Які саме європейські рішення можуть стати заміною Starlink, а також як Європейський Союз працює над розвитком власної космічної інфраструктури - дізнайтеся в статті журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Основное:
Зв'язки між Україною та Сполученими Штатами продовжують бути дуже напруженими. Кожного моменту українське керівництво може зіткнутися з новими звинуваченнями з-за океану, такими як, наприклад, що саме Володимир Зеленський відповідальний за початок конфлікту з Росією.
Тож за підтримки Європи Україна намагається досягнути максимальної автономності від такого непередбачуваного партнера. Однак є сфери, в яких Україна, разом із усією Європою, критично залежні від США. Зокрема йдеться про супутниковий зв'язок та розвіддані.
Вперше відомості про те, що команда Трампа може обмежити доступ України до систем зв'язку Starlink, з'явилися наприкінці лютого. Це сталося в контексті вимоги Києва узгодити умови США щодо угоди про видобуток корисних копалин. Наступні події продемонстрували, наскільки далеко Трамп готовий йти в таких питаннях. Після відомої суперечки в Овальному кабінеті військова допомога та розвіддані для України були тимчасово призупинені на кілька днів.
Хоча їх незабаром і відновили, очевидний висновок з цієї ситуації - на США більше не можна покладатися з повною впевненістю. Адже вже були прецеденти, коли деякі термінали зазнавали блокади під час проведення бойових дій, зокрема в районі Кримського узбережжя.
Цю проблему можна розглядати з різних аспектів. По-перше, це стосується політичного тиску та впливу на ділову репутацію американців. Після інформації про можливе вимкнення Starlink, кілька європейських політиків висловили занепокоєння щодо дій Ілона Маска, який є власником Starlink та близьким соратником президента США. Польща, що забезпечила фінансування більше ніж половини терміналів для України, виявила особливу активність у цьому питанні.
Незважаючи на те, що компанія нещодавно офіційно оголосила про те, що Starlink продовжить надавати свої послуги в Україні, стверджуючи, що "будь-які суперечки на цю тему є повністю безпідставними", остаточна впевненість у цьому відсутня. Тому активно триває пошук можливих альтернатив.
"Що стосується України, ми наразі готові надавати підтримку цій країні через GovSatCom і будемо продовжувати наші переговори з Україною з цього питання", - зазначив Тома Реньє, речник Єврокомісії, відповідальний за технологічний суверенітет, наукові дослідження, космічні програми та оборону, в інтерв'ю РБК-Україна.
Чиновник говорить про програму супутникового зв'язку, що реалізується урядом Європейського Союзу. Проте, через певні технічні нюанси, функціонування цієї системи може бути обмеженим. Для розширення її впровадження існує перспектива залучення європейських приватних компаній, що спеціалізуються на супутникових комунікаційних послугах.
Насамперед, варто відзначити Eutelsat, яка пропонує свою платформу OneWeb. Ця компанія вже протягом приблизно року забезпечує українців високошвидкісним супутниковим інтернетом, співпрацюючи з німецьким дистриб'ютором, при цьому фінансування надається урядом Німеччини. Проте, попри всі зусилля, вона не в змозі задовольнити всі запити.
"Якщо б ми спробували взяти на себе всю потужність зв'язку для України та її громадян, це було б неможливо. Будемо відверті", - підкреслила генеральна директорка Eutelsat Єва Бернеке у коментарі для Politico. Проте вона вважає, що компанія здатна надати підтримку в деяких критично важливих для України сферах.
Військовий України використовує Starlink (фото: Getty Images)
Завдяки активній співпраці з міжнародними партнерами та донорами, Україна отримала більше 50 тисяч терміналів Starlink, як повідомив міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров на початку квітня. За інформацією The Wall Street Journal, компанія Eutelsat зможе постачити лише 5 тисяч терміналів протягом кількох тижнів, а ще 5 тисяч протягом року, якщо отримає дозвіл від Євросоюзу.
На сьогодні в Україні працює приблизно тисяча терміналів OneWeb. Вони мають більші габарити та є значно дорожчими у порівнянні з терміналами Starlink, чия стартова ціна складає від 3200 доларів, тоді як термінали Starlink доступні за ціною менше ніж 400 доларів.
Згідно з офіційними даними, система Starlink налічує приблизно 7 тисяч супутників, в той час як флот Eutelsat складається з 600 супутників. Мережа, створена Маском, може забезпечити Україні пропускну здатність даних, яка в 23-490 разів перевищує можливості Eutelsat, в залежності від конкретних сценаріїв використання.
"На відміну від Starlink, який можна просто розширювати, виводячи додаткові супутники на орбіту, ситуація з EUTelsat є іншою. Ця система має певну фіксовану кількість супутників, що обмежує її можливості," - зазначив Роман Хіміч, експерт у галузі телекомунікацій, в коментарі для РБК-Україна.
На практиці це призводить до меншої кількості користувачів та зниження швидкості передачі даних. "Starlink має мережеву ємність, яка перевищує конкурентів в рази, якщо не більше. Таким чином, будь-яка інша альтернатива призведе до значного зменшення кількості користувачів в Україні, а також до зниження швидкості передачі даних як для кожного з них окремо, так і в загальному," - підкреслив експерт.
Разом із цим, навіть не дуже вдалий варіант все ж залишається варіантом. Як зазначає Хіміч, деякі військові підрозділи — хоча не всі — вже вжили заходів щодо резервування каналів зв'язку.
"Розумні люди давно задумалися над цим питанням і вже вжили необхідних заходів, адже на полі бою Starlink не повинні бути єдиним варіантом через певні обставини. Резервні канали зв'язку хоч і не відрізняються потужністю та зручністю, проте їх можна налаштувати, і в деяких регіонах вони вже функціонують. Тому, якщо Starlink буде відключено, частина українських військових зможе швидко або миттєво перейти на ці альтернативні канали зв'язку", - зазначив у коментарі виданню Хіміч.
Водночас у регіонах, які не вжили заходів для вирішення цієї проблеми, можуть виникнути серйозні труднощі. Як зазначив експерт, після того, як з'явилися повідомлення про можливе блокування Starlink, спостерігається значне підвищення інтересу до альтернативних варіантів. Однак, вся ситуація знову ж таки натрапляє на існуючі обмеження.
У довгостроковій перспективі Європейський Союз має намір реалізувати повноцінний аналог Starlink. "Єврокомісія усвідомлює стратегічну важливість наявності суверенної, безпечної та надійної системи супутникового зв'язку для забезпечення стійкості та автономії ЄС, тому проект IRIS² розвивається дуже швидко", - повідомив Тома Реньє в інтерв'ю РБК-Україна. Це багатоорбітальне супутникове сузір'я повинно забезпечити функціонування захищеної комунікаційної інфраструктури для урядових структур і агентств ЄС. За його словами, наразі тривають активні обговорення на рівні ЄС з державами-членами та представниками промисловості.
Наприкінці минулого року Єврокомісія підписала рамкову угоду з консорціумом SpaceRISE, до складу якого входять три провідні компанії в галузі супутникового зв'язку: SES SA, Eutelsat SA та Hispasat S.A. Наразі система перебуває на стадії розробки. Перші супутники планують запустити до 2027 року, а досягнення повної операційної готовності очікується до кінця 2020-х років.
У контексті військових питань та американської розвідки в Європі можна зазначити, що йдеться лише про часткову їх заміну.
"Стратегія НАТО передбачає не спільне використання, а долучення даних з національних супутників. Ці дані для потреб альянсу об'єднані в тому плані, що їх надають США та європейські країни, а потім їх обробляє Об'єднаний космічний центр, який знаходиться на відомій базі Рамштайн", - сказав виданню незалежний експерт з питань космічної діяльності Андрій Колеснік.
За даними UCS Satellite Database, у розпорядженні США станом на 2023 рік було до 300 супутників військового та подвійного призначення. Водночас країни Європи мали до 70 таких супутників.
Спосіб, яким Європа може ліквідувати своє відставання, безпосередньо пов'язаний з її здатністю запускати нові супутники в космос. Проте, до нещодавнього часу континент стикався з суттєвими труднощами в цій сфері. У 2024 році Європейський Союз провів лише три запуски ракет-носіїв. Для порівняння, США здійснили 156 запусків, Китай - 68, а Росія - 17.
Ця ситуація виникла внаслідок труднощів з ракетоносіями різних типів. Вони мають різні характеристики, зокрема вантажопідйомність і можливість виводити супутники на визначену орбіту, зазначив Андрій Колеснік в інтерв'ю РБК-Україна. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Росії Європейський Союз припинив використання російських ракетоносіїв середнього класу "Союз".
"У легкому класі ракет носій 'Vega' також зазнав інцидентів, подібно до своєї модифікованої версії 'Vega C', яка неодноразово вибухала під час стартів. Внаслідок цього експлуатацію ракет легкого класу було тимчасово зупинено", - зазначив Колеснік.
Ракетоносії важкого класу "Ariane 5" вийшли з експлуатації і більше не виготовляються, тоді як їх наступники, "Ariane 6", ще не були запущені в роботу.
Запуск "Vega C" (фото: Getty Images)
Проте, ці труднощі є лише тимчасовими, зазначив Колеснік. У липні минулого року відбувся перший в цілому вдалий запуск ракети "Ariane 6". Крім того, в грудні після усунення недоліків було відновлено використання ракети "Vega C". У країнах Євросоюзу досі не існує власних ракет середнього класу, але планується заповнити цю прогалину шляхом модифікації існуючих моделей. Зокрема, це стосується більш потужної ракети "Vega E" та "Ariane 6" в менш потужній версії - A62.
Європейська космічна програма здатна вирішувати безліч завдань. Це не лише забезпечення зв'язку та задоволення військових потреб, але й спостереження за погодними умовами, навігація та багато інших аспектів. У цій галузі активно працюють як приватні, так і державні компанії з країн Європейського Союзу. Подібно до Сполучених Штатів, більшість європейських компаній є приватними, хоча вони не завжди були засновані з нуля – багато з них були приватизовані. Водночас, держави зазвичай зберігають контрольний пакет акцій у цих компаніях. Наприклад, саме так вчинили Італія та Франція.
Таким чином, ресурси можна отримувати з численних джерел. Наприклад, фінансування ініціативи IRIS² буде здійснено за рахунок коштів Європейського Союзу, бюджету Європейського космічного агентства (ESA) та шляхом залучення приватних інвестицій.
У січні цього року Андрюс Кубілюс, єврокомісар, відповідальний за оборону та космос, висловив думку про необхідність збільшення фінансування в цих сферах. Варто зазначити, що ця посада була створена в Єврокомісії лише цьогоріч, що підкреслює визнання значущості космічних програм для Європейського Союзу.
Країни Європи забезпечують лише 11% світового державного фінансування космічної галузі - 12 млрд євро, тоді як США вкладають 64% глобального обсягу - понад 65 млрд євро. Схожа ситуація і щодо приватних інвестицій. Європа вкладає 980 млн євро, що значно менше порівняно з 3,6 млрд євро, які інвестують США, демонструючи схожий розрив.
Проте процес перегляду бюджетів у Європейському Союзі відбувається надзвичайно повільно. Кубілюс зазначив, що Європейська комісія сподівається узгодити нові фінансові інвестиції в космічну сферу в рамках наступного довгострокового бюджету (2028-2034 роки), який буде обговорюватися починаючи з цього літа.
Головною ж проблемою "європейського космосу" залишається те, що ракети-носії є де-факто одноразовими, хоч окремі компоненти і можна використовувати повторно. А це збільшує вартість виведення вантажу на орбіту.
"Ілон Маск вирішив кілька завдань, які до нього ніхто не спромігся вирішити. В першу чергу він довів до комерційної експлуатації систему багаторазового запуску і повернення ракет-носіїв, що зумовило своєю чергою прийнятну вартість виводу на орбіту одного кілограма корисного навантаження", - сказав РБК-Україна експерт Роман Хіміч.
Доки це відставання триватиме, європейським підприємствам буде дуже складно змагатися з американськими, а розробка власних аналогів може обійтися в кілька разів дорожче. Отже, рішення полягає у детальному плануванні та усвідомленні того, що саме необхідно в рамках доступних фінансових ресурсів.
У найближчі кілька років Європейська космічна програма, безумовно, зазнає значного розвитку, що відкриває нові можливості для України. "Серед ключових напрямків — ракети, системи терморегуляції для космічних апаратів, а також електричні двигуни для них," — зазначив Андрій Колеснік.
Він зазначив, що саме ці напрямки залишаються конкурентоспроможними для України, незважаючи на війну. У майбутньому вони відкриють можливості для українських компаній брати участь у європейських космічних ініціативах, хоча й не в провідних ролях.
