Генерал Ілля Павленко стверджує, що до початку війни з Україною Росія мала потенціал для захоплення європейських країн.
Генерал-майор Ілля Павленко в розмові з РБК-Україна поділився подробицями діяльності ФСБ, ГРУ та Служби зовнішньої розвідки Росії, як на території України, так і за її межами. Він також розкрив, які реальні плани мала Москва щодо ведення війни у 2022 році.
Основні моменти з інтерв'ю:
Генерал-майор Ілля Павленко раніше обіймав посади у керівництві контррозвідки Служби безпеки України, а згодом став заступником начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України. На цих посадах він займався дослідженням, аналізом та розробкою заходів протидії діяльності російських спецслужб.
У бесіді з РБК-Україна він ділиться своїми думками щодо ядерного шантажу з боку Кремля, а також аналізує дії російських спецслужб. Він також розкриває, як Москва підготувала основу для анексії Криму та захоплення Донецької і Луганської областей у 2014 році, а також обговорює стратегічні плани вторгнення в Україну, які були намічені на 2022 рік.
Нещодавно журналісти New York Times, посилаючись на інформацію від американських розвідок, повідомили, що у 2022 році існував значний ризик ядерної ескалації внаслідок нашого контрнаступу на півдні. Згідно з перехопленнями спецслужб США, генерал Суровікін нібито пропонував російському керівництву розглянути можливість використання ядерної зброї, якщо фронт на Півдні почне розвалюватися. Ймовірність такого розвитку подій тоді зросла з 5-10% до 50%. Протягом великої війни Росія часто використовувала "ядерну риторику". Чи це лише блеф і шантаж, чи насправді росіяни були готові застосувати ядерну зброю у певний момент?
- Для них це дуже потужний інструмент у досягненні їхніх імперських амбіцій і цілей. Якщо ми подивимося на історичну ретроспективу, то володіння ядерною зброєю Сполученими Штатами зіграло з ними дуже злий жарт. США та їхні європейські партнери вважали, що вони перебувають під захистом цієї ядерної "парасольки". І це призвело до того, що після Другої світової війни вони дуже розслабилися. Вони проводили скорочення армій і оборонної промисловості. Відтак США та європейці вважали, що у разі необхідності вони зможуть нанести стримуючий удар і все.
У той час, коли Захід спостерігав, Радянський Союз активно збільшував свої запаси звичайного озброєння. Таким чином, перед початком великої війни Росія мала можливість, за бажання, захопити Європу, і неодноразово. Проте, у Москві усвідомлювали, що використання ядерної зброї та розв'язання ядерного конфлікту призведе до катастрофічних наслідків. Це стало причиною існування певних правил і механізмів стримування в стосунках між Радянським Союзом і Західними країнами.
Завдяки присутності ядерної зброї, Радянський Союз зміг розробити своєрідну "протиотруту" та реалізувати свої інтереси через конфлікти, які не викликали б відповіді з боку Західних країн. Вони брали під контроль території, багаті на нафту та золото, дестабілізуючи ситуацію в даних регіонах, як це було, наприклад, у Сирії. Отже, це не є простим блефом — вони вміло використовують наявність ядерного арсеналу. Сьогодні ця зброя слугує їм інструментом для залякування та стримування.
- Як саме вони його використовують?
Російські та колишні радянські спецслужби продовжують поширювати інформацію про свої роздуми щодо можливого використання ядерної зброї через канали, які гарантовано донесуть ці відомості до західних урядів.
Наприклад, вони викрили в себе якогось агента, завербованого західними спецслужбами. Якщо це для них цікавий персонаж, вони його не арештовують, а проведуть через нього "вкиди" якихось потрібних росіянам документів чи даних, який цей агент може донести до своїх кураторів.
Так і з'являються такі матеріали, які були на столі у Байдена про те, що росіяни нібито готували і хотіли спершу нанести ядерний удар десь у Чорному морі або вдарити по якомусь військовому об'єкту, щоби викликати паніку в Україні і дестабілізувати ситуацію в Європі.
Як просування цього "вкиду" могло відбуватись далі? Наприклад, агенту прийшло завдання уточнити - де, коли та як може відбутись цей удар. Росіяни побачили, що агент почав це вивідувати. І тоді вони для посилення ефекту вносять зміни у свою ядерну доктрину, якими зменшили поріг застосування цієї ядерної зброї. Виходить, що західні розвідки фактично отримали підтвердження інформації від свого джерела на офіційному рівні.
Очевидно, що політичні та військові лідери не можуть залишити це без уваги. В результаті, було запроваджено обмеження на проведення атак, зменшення військової допомоги та інші заходи. Якщо пам’ятаєте, після початку Харківської операції у 2022 році ми стикнулися з тим, що постачання озброєння було призупинено. Це стало першим тривалим перериванням у постачанні військової техніки. Можливо, якби цього не сталося, розвиток війни міг би бути зовсім іншим. Ми не можемо знати напевно, але, враховуючи реакцію Білого дому, можна припустити, що їм була донесена дезінформація про можливість використання ядерної зброї, що могло спричинити їхній страх і призупинення допомоги. Отже, не тільки Росія, а й США також впливають на інтенсивність цього конфлікту.
Виходячи з історичного досвіду роботи КДБ та ГРУ, можна стверджувати, що подібні масштабні операції щодо країн соціалістичного табору були звичним явищем. Учасники таких акцій часто навіть не підозрювали про їх справжню мету. Наприклад, людей, які прагнули виїхати з Радянського Союзу, умовно до США, могли намагатися переконати через агентів КДБ, які працювали в паспортних службах. Вони не безпосередньо повідомляли: "Ви ж їдете в США? Ми маємо добрі стосунки з цією країною!" А коли ці люди прибували до Америки, їх запитували про те, що їм говорили перед виїздом. Вони відповідали: "У Союзі до США ставляться дуже добре". Ця інформація потім потрапляла на політичний рівень і могла впливати на відносини між країнами.
Як Росія продовжує реалізовувати свій вплив на інші країни? Розглянемо інцидент зі збиттям літака Азербайджанських авіаліній. Ми спостерігали, як відносини між Азербайджаном та Росією почали погіршуватися. Президент Алієв вимагав вибачень від Москви і почав закривати російські культурні центри на території країни. Проте ситуація з часом стабілізувалася. Російські страхові компанії, слідуючи вказівкам з верхів, почали виплачувати компенсації жертвам без очікування завершення розслідування. Найцікавіше, що Ільхам Алієв активно встановлює пам'ятники на честь свого батька Гейдара Алієва в столиці різних країн. Кремль, знаючи про це, вирішив встановити аналогічний пам'ятник навпроти посольства Азербайджану в Москві. Це свідчить про те, що Росія використовує такі методи як інструменти дипломатії впливу.
- У Росії є кілька спецслужб. Як ця агентурна робота між ними поділена? Колись ми знали, що це у них було географічно - ГРУ за одні регіони, ФСБ - за інші регіони, СЗР - за ще інші.
З юридичної точки зору, ситуація залишилася незмінною. Існує законодавче підґрунтя, яке регулює повноваження різних спецслужб. Для ФСБ основний акцент зроблений на забезпеченні безпеки, протидії тероризму, а також на контролі за населенням Росії, щоб запобігти можливим спробам скинути режим Путіна. У той же час, ГРУ відповідає за забезпечення та збір інформації, необхідної для планування військових операцій, а також для завдання ударів по визначеним цілям від імені генерального штабу РФ.
Служба зовнішньої розвідки забезпечує керівництво інформацією для прийняття вже глобальних політичних рішень. Тобто вони повинні працювати з політиками, з лідерами іноземних країн, з журналістами, з політологами. Крім того, вони дістають інформацію щодо якихось закордонних інновацій, які можна скопіювати в себе, продумують канали щодо виводу грошей, схеми з імпорту тощо.
Зрозуміло, що коли виникає важливе завдання, наприклад, війна з Україною, усі три спецслужби отримують вказівку зосередитися на діяльності проти України в глобальному масштабі, незважаючи на те, що їхні специфічні завдання також залишаються в силі.
- Яким чином вони здійснюють свою діяльність за межами країни?
У минулому Берн вважали "шпигунською столицею", потім цю роль перейняла Женева, а згодом - Відень. Це означає, що в різні епохи в ці міста з'їжджалися агенти з усього світу, щоб обговорювати події, що мали значний вплив на глобальну ситуацію. Наприклад, такі місця, як скупчення офісів міжнародних організацій чи важливі переговорні майданчики, ставали центрами дипломатичної активності. Нещодавно Ер-Ріяд почав виконувати подібну роль шпигунського хабу. Звичайно, в цьому місті працюватимуть розвідники, які забезпечуватимуть безпеку та підтримуватимуть переговори для прибулих делегацій.
Зараз географічний спектр цих дій став значно ширшим, адже численні європейські держави активно підтримують Україну. В результаті ми спостерігаємо активність російських агентів у таких країнах, як Румунія, Чехія, Німеччина та Польща. Вони можуть встановлювати датчики на потяги, що транспортують озброєння, або ж займатися вербуванням. Це свідчить про те, що їх діяльність охоплює більшу територію.
Яким чином сьогодні російські спецслужби функціонують в інформаційному середовищі?
Для ефективного функціонування будь-якої спецслужби необхідно створити певну спільноту людей, які поділяють спільні цінності. Найуспішніша радянська розвідувальна група часів Другої світової війни - "Кембриджська п'ятірка" - змогла досягти таких результатів завдяки існуванню певних соціальних шарів на Заході, які вірили, що в Радянському Союзі реалізуються позитивні ініціативи для звичайних громадян, і що комунізм є майбутнім для світової спільноти. Всі ці особи діяли на добровільних засадах, підтримуючи радянську справу. Російські спецслужби усвідомлюють це і тому прагнуть створити середовище, в якому їхня діяльність буде максимально комфортною.
По-друге, ще з часів Союзу їхні спецслужбісти вивчали, що у їхніх противників з озброєнням, ставили послам техніку для прослуховування в кабінетах тощо. Тобто інформацію про стан справ у їхніх ворогів вони отримували. Однак це не убезпечило Радянський союз від розвалу. Захід їх переграв. Тому вони вирішили, що їм мало знати інформацію - треба у якийсь спосіб більше впливати на розвиток політичної ситуації в тій чи іншій країні, яка входить до сфери їхніх інтересів.
Для досягнення своїх цілей вони взаємодіють з політиками, підкупають деяких із них, надають іншим певні привілеї, створюють культурні центри, організовують виставки Третьяковської галереї за межами країни, просуваючи російське мистецтво. Крім того, активно займаються пропагандою, щоб донести свої меседжі до широкої аудиторії через медіа, такі як Russia Today, а також шляхом створення ботоферм і фінансування блогерів.
Вони поширюють серед громадськості певний наратив, що вигідний Росії. Цей наратив може знайти відгук у населення. Після цього політики та лідери іноземних держав реагують на нього, враховуючи настрої та думки своїх громадян. Це особливо помітно в США, де населення, на відміну від українців, значно більше споживає телевізійний контент. Схожа ситуація спостерігається і у Великобританії.
Прикладом діяльності російської пропаганди можна вважати передвиборчу кампанію колишнього канцлера Шольца. Він спирався на результати соціологічних досліджень, які свідчили про те, що більшість німецького населення виступає проти збільшення військової підтримки. Шольц активно використовував ці настрої у своїй кампанії.
Як функціонує російська пропаганда та інформаційні операції в українському суспільстві під час війни? Одним з найяскравіших прикладів є спроби підірвати довіру до територіальних центрів комплектування та процесу мобілізації. Безумовно, ми також внесли свій внесок у цю ситуацію, оскільки мали випадки неналежних дій з боку представників ТЦК. Однак Росія вміло використала ці моменти у своїх інтересах. Чи є ще інші приклади, де російська інформаційна кампанія ефективно діяла проти нас?
Ви маєте рацію — ми дійсно припустилися помилок стосовно ТЦК, і нам слід було б раніше визначити конкретні норми. Проте, я не раз мав справу з представниками ТЦК, і кожного разу це було вкрай ввічливо та коректно.
Є перелік Центру протидії дезінформації, де вони періодично приводили приклади російських дезінформаційних кампаній. Під ударом був наш президент - що вони тільки про нього не вигадували, були "вкиди" проти Головнокомандувача, проти керівника ОП. Були приклади, коли запускалась інформація про нібито нецільове використання чи "розпил" бюджетних грошей.
Усе, що призводить до деморалізації, підриває довіру громадян до уряду та Збройних Сил країни. Це постійно використовується і зафіксовано у їхніх методичних рекомендаціях. Крім того, інформаційно-психологічні операції (ІПСО) не обмежуються лише вигаданими новинами; інколи їхні творці беруть за основу реальні події, але або приховують частину правди, або додають елементи дезінформації. Цими питаннями займаються різні російські спецслужби. Вони організовують інформаційні спецоперації та дезінформацію на державному рівні, що свідчить про їхній системний підхід у цій сфері.
Як це працює? Команда людей розробляють певні наративи, які треба поширити, наприклад, всередині країни. Вони відправляють їх усім кому треба, зокрема і провідним ЗМІ, на підконтрольні телеграм-канали тощо. Але ці наративи зроблені у такий спосіб, що там викладена загальна думка, контекст, але далі сама редакція вже придумує, якими формулюваннями та словами це зробити. На закордонну аудиторію це працює так само.
Якою мірою їхня агентурна діяльність була розгорнута в Україні?
Протягом трьох років правління Януковича представники їхньої сторони займали позиції в українських спецслужбах, Збройних Силах та Міністерстві закордонних справ. Це були або їхні агенти, або особи з російськими паспортами. В підсумку, навіть з усіма цими зусиллями їм не вдалося здійснити захоплення України.
Чи не був Янукович, коли здобував владу, також частиною їхньої системи? Які причини його дозволили росіянам так суттєво проникнути в наші інституції?
- Я не вважаю, що, коли Янукович вступив на посаду президента, він був їхнім агентом. У нього були свої інтереси - особисте збагачення, у нього не було якихось принципів, і цим росіяни скористалися. Вони йому просто якимись порадами, проханнями доводили, що варто призначити, наприклад, таку людину на посаду в СБУ, мовляв, бо його знає російський керівник ФСБ. Спочатку росіяни його просували на посаду одного із заступників, а потім - вже на посаду керівника спецслужби. І це в них працює на різних рівнях.
Ось інший варіант тексту: Інший випадок: підприємець має офіс у Європі. До нього звертаються російські громадяни з проханням взяти на роботу молоду жінку на посаду секретаря чи асистента. Він погоджується, оскільки це прохання надійшло від шанованого російського дипломата. Дівчина працює у нього протягом року, живе в Європі, а через певний час з'являється у США. Згодом виявляється, що вона була частиною таємної російської мережі та працювала на службу зовнішньої розвідки РФ.
Так працювало і в Україні. Росіяни використовували усі точки та канали, щоби влаштовувати тут свої кадри - десь корупція, десь прохання, десь шантаж. А потім уже зсередини цих органів вони починали проводити потрібні їм рішення: починали працювати проти Європи та США, звільняли проактивних людей, розформовували відділи, які працювали по Росії тощо.
- Як Росія працювала до окупації в Криму та на території Донецької та Луганської областей для того, щоби пророщувати там проросійські настрої?
У минулому я мав досвід роботи в Севастополі, тому можу поділитися своїми спостереженнями. Подібні тактики росіяни застосовували також у Донецькій та Луганській областях, але з акцентом на індустріальний сектор: керівництво більшості великих підприємств у тих регіонах складалося з російських спеціалістів.
У Криму їхня діяльність відбувалася наступним чином. Головною метою було створити у місцевих жителів чітке уявлення про велич, силу та економічну самостійність Росії, а також підкреслити переваги життя Криму в складі Російської Федерації.
Отже, по-перше, у цьому регіоні сформувалися унікальні обставини, можливо, через те, що наші політики не діяли належним чином і вчасно. Далі виникли так звані "Харківські угоди", які сприяли продовженню присутності Чорноморського флоту Росії в Криму. Внаслідок цього там залишалися російські військові. І комусь із росіян прийшла в голову думка: чому б не продемонструвати, що життя російських військовослужбовців у Криму набагато кращі, ніж у українців? Тож їм суттєво підвищили зарплати. В результаті наш офіцер отримував 3-4 тисячі гривень, полковник - близько 6 тисяч, тоді як російський капітан 3 рангу отримував 60 тисяч гривень, а капітан 1 рангу - до 90 тисяч гривень. За ці гроші тоді можна було купити автомобіль Ладу.
Місцеве населення про це знало. І коли нашим військовослужбовцям та співробітникам спецслужб запропонували переходити, то ця грошова мотивація теж спрацювала. Зрозуміло, що потім усі ці надбавки зрізали і зарплати уже стали не настільки високими. Крім того, росіяни масово завозили туди на проживання військових пенсіонерів, щоби проводити таку політику асиміляцію.
Іншим чинником був вплив через культуру. Росіяни дуже любили проводити у Криму якісь заходи, особливо День чорноморського флоту, і вони туди привозили всю еліту своєї естради. Туди приїжджали російські кортежі по 120 "Волг". Люди дивились на це все і теж формували своє уявлення про те, як по-багатому живеться у Росії.
Після цього до розповіді долучився тодішній мер Москви Юрій Лужков, який отримав завдання звести в Криму такі об'єкти нерухомості, що в українців буквально в очах потемніло. В результаті, вони почали зводити будівлі в традиційному севастопольському стилі, прикрашаючи їх колонами та висаджуючи туї заввишки по 5-6 метрів, які, на жаль, незабаром вимерзли. Також вони розпочали роботи з відновлення церков. Пам'ятаю, одного разу до них завітав Путін, і вони кинулися асфальтувати дорогу до Херсонесу. Так поспішали, що заасфальтували всі каналізаційні люки, не позначивши їх. Тож потім їм довелося шматками знімати новий асфальт.
Звичайно, паралельно з діями спецслужб відбувалося проникнення в структури місцевої влади. Більше того, у цих органах діяло чимало проросійських партій, які отримували фінансування безпосередньо з Москви. Їхня мета полягала в тому, щоб регулярно організовувати акції з плакатами на підтримку ідеї, що Крим є частиною Росії, проводити дебати та висувати своїх кандидатів на виборах. Вони діяли в рамках так званої м'якої сили. В умовах, коли суспільство було налаштоване на підтримку таких ідей, значна частина населення спочатку справді прагнула приєднатися до Росії.
Коли вони почали операцію з окупації Криму, то вони почали масштабно звозити туди людей, строковиків на кораблях. Це відбувалось настільки швидко, що цим строковикам доводилось купувати цивільний одяг на ринку у Севастополі, щоби потім видавати себе за місцеве населення і брати участь у мітингах за приєднання до Росії.
У Донецьку та Луганську склалася подібна обстановка. Мешканці регіону вважали, що в Україні життя важке, тоді як в Росії їм обіцяли кращі умови. Вони ж спостерігали за образами життя у Москві, де росіяни живуть у достатку, але не мали уявлення про те, що відбувається за сотні кілометрів на схід від столиці — про всі ці занедбані будівлі та халупи.
І ще один фактор - робота російської пропаганди. У Криму ж на початку 2014 року розповідали, що до них потягами їдуть "бандерівці" і будуть їх вирізати. І це лише один із прикладів, бо такі "вкиди" і до цього були системні.
За ці три роки масштабного конфлікту ми стали свідками численних повідомлень про вибухи на складах боєприпасів та на підприємствах в інших країнах. Це траплялося як у Болгарії, так і в Чехії та Німеччині. Чи можемо ми припустити, що за цими подіями стоять російські спецслужби?
- Вони працюють комплексно, вивчають відповідні об'єкти, вивчають, у який спосіб можна туди занести вибухівку. Тобто не можна виключати, що вони могли використовувати людей "в темну", як це було у нас - наприклад, доручають комусь принести якийсь пакунок за гроші. Або використали компанію, яка займалась обслуговуванням відповідного об'єкта, де вчинялась диверсія.
Перед початком війни вони діяли в тому ж дусі. Наприклад, особа, яка створювала карту бази в Балаклеї, де відбувалися вибухи, втекла до анексованого Криму. За цим безперечно стояли російські спецслужби, так само як і за диверсіями, які ми спостерігали в останні роки в європейських країнах.
Існує поширена точка зору, що вторгнення Росії в Україні, яке почалося 24 лютого 2022 року, стало свідченням невдачі російських спецслужб. Вони планували, що їм лише потрібно буде швидко увійти в країну, заблокувати певні військові підрозділи та захопити контроль над стратегічно важливими об'єктами, такими як ТЕЦ і атомні електростанції, розраховуючи на те, що населення зустріне їх з відкритими обіймами. Однак ці очікування не виправдалися, і існує думка, що кошти, виділені на підготовку, були розкрадені. Як ви вважаєте, чи праві ті, хто так вважає?
Я не можу погодитися з думкою, що відповідальність слід покладати тільки на них – це не виключно їхній провал. Вони виконали свою роботу. Навіть якщо колись ходили чутки про арешт керівника 5-ї служби ФБС Бєсєди, то зараз стало відомо, що він входить до складу переговорної групи зі США. Це свідчить про те, що йому все ще довіряють.
Причиною цього невдачі стало те, що Україна та Збройні Сили змогли оперативно мобілізуватися, вжити необхідні заходи в перші дні, перегрупувати свої війська та організувати оборонну кампанію на Київщині. Російська сторона мала дійсно ретельно спланований, чіткий сценарій з відволікаючими діями. Вони раніше розпочали активність на Сході, щоб створити враження, що їх основні зусилля будуть спрямовані на захоплення сухопутного коридору до Криму.
Вони змогли реалізувати деякі аспекти свого задуму. Російська мотопіхота, згідно з інформацією, отриманою від ГУР, мала завдання перерізати Житомирську трасу — їм вдалося досягти цього. Проте Збройні Сили та інші підрозділи оборони ефективно організували захист, що дозволило запобігти висадці великого десанту в Гостомелі та Василькові. План агресорів передбачав блокування Києва з кількох напрямків, створення блокпостів на ключових ділянках і вже підготовлені списки для розстрілів.
Головне управління розвідки стало ключовим фактором у зриві цього наступу. Варто нагадати, що керівник військової розвідки ще в листопаді 2021 року першим попередив про можливість вторгнення, а також детально окреслив потенційні маршрути атак ворога. Якщо згадати, в медіа досі можна знайти карту, яку генерал Буданов надав журналістам.
Коли стало зрозуміло, що вторгнення розпочнеться в ніч на 24 лютого, він вже почав організовувати військових ГУР та розробляти інструкції щодо їхніх дій. На ранок 24 лютого вони вже займали стратегічні позиції для захисту столиці, зокрема в районі Гостомеля. Після цього вони активно брали участь у боях за Ірпінь та Мощун, а також допомагали координувати оборонні зусилля.
І паралельно підрозділи ГУР брали участь у боях за Харків, адже росіяни в перші дні теж хотіли швидко оточити і захопити це місто. До речі, після вторгнення начальник ГУР ініціював розширення кількості і складу цих підрозділів і на сьогодні вони беруть участь у боях та обороні на найбільш ризикованих напрямках.
Крім того, російська сторона підготувала політичну складову цієї операції – Янукович вже перебував у Білорусі. Незадовго до цього в Києві відбулася подія, яка не привернула уваги багатьох. Суд почав розглядати питання про легітимність Януковича як президента. Судді вирушили до нарадчої кімнати, що означало, що вони могли будь-якої миті відновити засідання і оголосити, що Янукович дійсно є чинним президентом. Таким чином, росіяни, ймовірно, планували відновити владу Януковича через цю спецоперацію, намагаючись продемонструвати світові, що в Україні відбувся переворот.
Цілком очевидно, що російська сторона сподівалася, що наше керівництво залишить країну. З новин відомо, що президенту телефонували з пропозицією покинути Київ. Крім того, не слід відкидати можливість, що росіяни самі могли організувати таку акцію: звернулися до західних лідерів із проханням надати прихисток і евакуювати його, оскільки не бажали його ліквідації.
В Україну було ввезено численних диверсантів ще до початку агресії, а також завербовано осіб з кримінального середовища та створено сховища зі зброєю. Важливо зазначити, що під час анексії Росією наших територій у 2014 році електронні паспорти ще не існували. Сучасний електронний паспорт містить чіп із відкритим ключем, що містить особисті дані. На сьогоднішній день немає зафіксованих випадків підробки цих електронних паспортів, що включають зазначений чіп.
Після окупації наших земель у 2014 році, Росія отримала можливість, зокрема, контролювати місцеве населення. Вони мають можливість вилучати українські закордонні паспорти старого зразка, пропонуючи натомість російські документи. Ці паспорти можуть бути використані для шахрайських схем і підміні особистостей. Крім того, у службах міграції на захоплених територіях могли залишитися бланки старих паспортів, які також використовувалися для активізації агентурної діяльності в Європі. Відомо, що були випадки, коли російських агентів затримували з українськими паспортами. Саме за цією схемою під фальшивими українськими документами вони ввозили своїх агентів до нашої країни та переправляли зброю перед початком агресії.
Отже, це не можна вважати невдачею їхніх розвідувальних служб — все було з максимальною ретельністю сплановано до найменших деталей. Відповідно до принципів, викладених у доктрині Герасимова, стратегія полягала в тому, що для успішного виконання такої операції не потрібно залучати весь військовий потенціал. Іншими словами, для ведення бойових дій цей потенціал виявляється недостатнім. Проте для реалізації перевороту його цілком вистачає. Однак для цього була необхідна деморалізація як військового, так і політичного керівництва, чого не сталося.
