Герої війни чи "командири-м'ясники": чому в Україні почали критикувати високопоставлених військових і хто насправді правий у цій ситуації.

Чому відбувається судове переслідування військових командирів, наскільки це етично в умовах війни та що можна сказати про подібні випадки в історії, досліджувало ТСН.ua.

Не є секретом, що українські суди часто розглядають справи солдатів та молодших офіцерів. Зазвичай рядових військових судять за самовільне залишення частини (СЗЧ) та дезертирство, тоді як командирів, окрім СЗЧ, можуть притягнути до відповідальності за недбалість у виконанні службових обов'язків. Яскравим прикладом є справа капітана Миколи С., якого засудили через те, що з його підрозділу втекло 29 військовослужбовців.

Не так давно українське суспільство потрясла резонансна новина - вперше в історії України судитимуть високопосадовців військового командування за їх рішення, прийняті на фронті. Зокрема, йдеться про екскомандира 125-ї бригади ТрО генерал-лейтенанта Артура Горбенка, колишнього командувача оперативно-тактичного угруповання "Харків" бригадного генерала Юрія Галушкіна, а також про колишнього командира 415-го батальйону 23-ї окремої механізованої бригади полковника Іллю Лапіна. Їх підозрюють у невдачах оборони на Харківщині, що дало змогу противнику розпочати контрнаступ у травні 2024 року.

Громадська думка виявилася розділеною: опозиція заявляє про можливі політичні репресії, тоді як частина українців вважає, що військові мають мати "імунітет" у період війни та не підлягати кримінальному покаранню за свої дії на фронті. Водночас інші висловлюють стурбованість, що такий "імунітет" може призвести до безвідповідальності некомпетентних командирів, які "знищують" свої підрозділи і відправляють своїх бійців на загибель.

Варто зазначити, що "справа Галушкіна та інших" не є першою подібною справою. Тож чому військових командирів судять, і наскільки це є обґрунтованим у воєнний час? Про це та інші випадки детально розбиралося на ТСН.ua.

Як ми вже зазначали, думки відомих українців у цьому питанні розділилися. Журналістка ТСН Юлія Кирієнко-Мерінова охарактеризувала судовий процес над Галушкіними та іншими військовими офіцерами як "спробу принизити армію та продемонструвати офіцерам, що їхня роль у системі незначна".

Кірієнко висловлює думку, що армія розділяється на дві групи: прихильників Сирського та Залужного. Вона вважає, що це є "репресією проти командирів, які не належать до команди Сирського", а також "спробою відвернути увагу від невдач самого головнокомандувача".

Блогер Карл Волох висловив припущення, що офіцерів "можливо, захопили в заручники задля тиску на Залужного" у контексті можливих майбутніх виборів.

Натомість екснардеп Ігор Луценко, якого м'яко кажучи важко запідозрити у симпатіях до влади, не поспішає виправдовувати Галушкіна.

Луценко розповів, що командир батальйону ОУН Микола Коханівський із позивним "Буревій", який загинув під Вовчанськом 10 червня, перед своєю загибеллю напередодні російського наступу "скаржився на вкрай погане управління, знімав відео про те, як не відбувалася підготовка до наступу росіян, як відсутні належні лінії укріплення.

"(Коханівський - Ред.) зазначав, що офіцери вимагають від своїх підлеглих хабарі. Навіть за можливість використовувати свої ФПВ вони вимагали гроші", - повідомляє Луценко.

Екснародний депутат зазначає, що під час своїх бойових дій на Харківщині він і його підрозділ не мали жодної комунікації ні з командуванням, ні з 125 бригадою.

"Давайте розберемося: чи можуть командири бути притягнуті до відповідальності чи ні. Якщо виявиться, що вони недоторканні, і якщо ми будемо використовувати вузьке юридичне визначення 'бойового імунітету', щоб виправдати повну безкарність для вищих військових чинів, то нас чекає масове СЗЧ і додаткові втрати. Це може призвести до повторення провалу в Харкові, а також до всього того, з чим ми зіткнулися на початку повномасштабної агресії", - зазначає колишній нардеп.

Детальніше про справу Галушкіна ми писали у цих двох статтях:

Багато людей цікавляться: якщо Галушкіна затримали, то чому його безпосередній начальник, екскомандувач Об'єднаних сил ЗСУ генерал Юрій Содоль, залишається на свободі? За інформацією народної депутатки Безуглої, він залишив військову службу через ВЛК. В організації Deep State також виникають питання, чому Содоль не є частиною цього розслідування.

У вересні Апеляційний суд постановив, що Державне бюро розслідувань повинно ініціювати кримінальне провадження стосовно генерала Содоля.

Ми вже обговорювали суперечки, пов'язані з генералом Содолем, у цьому матеріалі:

Зазначимо, що з початку нового року, а можливо, навіть раніше, генерал Содоль вийшов з публічного простору. Складається враження, що він обрав тактику очікування, поки буря навколо його особи втихомириться.

Від лютого 2024 року, коли РФ окупувала Авдіївку і почала масований наступ на Покровському напрямку, окупувавши десятки населених пунктів, ЗМІ, різні відомі військові чи журналісти постійно "били в набат" про плачевну ситуацію в тій чи іншій бригаді.

У квітні Роман Погорілий, засновник проєкту DeepState, висловив звинувачення на адресу командування 115 бригади, стверджуючи, що вони провалили оборону поблизу Очеретиного. Це призвело до того, що російські війська змогли закріпитися та продовжити свій наступ у напрямку Покровська. У свою чергу, представники бригади заперечили ці звинувачення, назвавши їх неправдивими.

Особливу увагу варто звернути на 68-му окрему єгерську бригаду. В розслідуваннях ЗМІ вона не фігурувала. Проте саме цю бригаду непублічно військові у розмовах з ТСН.ua називають однією з "улюблениць" Сирського - нібито за безвідмовність командування, коли головком вирішує кидати ті чи інші бригади з одного місця фронту на інший.

68 бригаду наприкінці березня кинули на Авдіївський, чи б пак уже Покровський напрямок з іншої ділянки фронту.

Згідно з інформацією, отриманою від рідних зниклих безвісти, які побажали залишитися анонімними, з 24 березня по 7 липня 68-та бригада втратила 500 військових, які вважаються зниклими безвісти. Наприклад, у селі Семенівка Покровського району пропало безвісти 267 бійців цієї бригади. Деяким з них вдалося повернутися, проте лише в мертвому стані в рамках репатріації тіл.

Відомо, що в полоні знаходиться менше десяти бійців з бригади. Досі жоден з полонених не був повернутий під час обмінних процесів.

Загалом за 9 місяців бригада втратила понад 800 бійців зниклими безвісти. Звісно, ці дані є неофіційними, адже командування не розголошує кількість втрат.

Після таких втрат полковник Олексій Царюк був переведений з 68 бригади. Проте кримінальне провадження проти нього, за інформацією з наших джерел, було закрите.

"Він (комбриг Царюк - Ред.) використовував людей як гарматне м'ясо, відправляючи їх на безглузді атаки, з яких жоден не повертався. Наприклад, на одних позиціях за 3-4 дні зникало по 30 військових", - поділився на умовах конфіденційності родич одного з зниклих бійців 68-ї бригади.

У багатьох із цих військових операцій виникали ситуації, коли солдати висловлювали звинувачення на адресу своїх командирів за недбалість. Наприклад, під час захоплення Вугледару стався випадок із самогубством командира 123-ї ОБр ТРО внаслідок значних втрат і залишення позицій його підрозділом. Також, під час виходу з Авдіївки, війська опинилися в оточенні на позиції Зеніт, де їх розстріляли окупанти. Інші подібні випадки відбулися поблизу Курахового в Успенівському котлі та в інших місцях, - зазначає "Радіо Свобода".

Однак, згідно з даними джерела, правоохоронні органи досі не відкрили жодної кримінальної справи щодо ймовірної недбалості керівників, яка могла стати причиною вказаних невдач.

За інформацією журналістки ТСН Юлії Кирієнко, колишній командир 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ, полковник Віталій Золотарьов, опинився під загрозою судового переслідування. Йому закидають провину за втрату міста Курахове.

Проте Кирієнко стверджує, що Золотарьов не міг утримати місто з такою малою кількістю людей.

Він отримав звання комбригa під час активних боїв на території Курахівки.

Протягом цього періоду боїв лише одна 46-а бригада змогла відновити сили семи ворожих підрозділів. Вони залишалися в місті навіть тоді, коли залишалася лише одна єдина дорога, і забезпечували оборону, незважаючи на практично відсутність піхоти. Але як можна довго утримувати висоти, коли на кожній з них оборону тримають лише двоє бійців? Яким чином можна захистити місто з майже знищеним батальйоном? Як встояти в умовах, коли все навколо опинилося в оточенні? - зазначає Кирієнко.

Наразі не відомо, чи триває кримінальне розслідування щодо Золотарьова.

Ми детально висвітлювали проблеми, що стосуються 150-х бригад, зокрема 155-ї та 157-ї, у наступних статтях:

Однак особливу увагу варто приділити випадку полковника Дмитра Рюмшина, який обіймає посаду командира відомої 155 бригади.

Згідно з інформацією слідства, Рюмшин не вжив належних заходів для запобігання масовому самовільному залишенню своїми підлеглими. Відомо, що з навчальних полігонів у Франції, де проходила підготовку бригада, втекли 56 військових. Як повідомляло видання "Радіо Свобода", станом на листопад 2024 року більше 1700 військовослужбовців цієї ж бригади вирішили залишити свої ряди.

Також повідомлялося, що до Франції на навчання відправили тих чоловіків, яких раніше зловили у прикордонній зоні або на кордоні за спробу незаконної втечі з України, чим полегшили ухилянтам можливість втечі.

Сам Рюмшин відкидає свою відповідальність. Полковник наголошує, що для тренувань у Франції з бригади були обрані "досвідчені солдати".

"Ті, хто відправлявся в першу групу, не зустрілися з СЗЧ. Натомість, ті, хто виїжджав ближче до завершення, тільки-но призвані, вже мали цю умову," - зазначив Рюмшин у розмові з DW.

Задовго до вказаних вище історій, мабуть чи не першого з відомих військових, який хоч і немає відношення до ЗСУ, затримували розвідника полковника Романа Червінського. 24 квітня 2023 року СБУ затримала Червінського за підозрами в перевищенні службових повноважень. Понад рік він перебував за ґратаими, аж поки суд не змінив запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт.

Романа Червінського звинувачують у самовільній проваленій операції з вербування російського пілота, що призвело до обстрілу аеродрому "Канатове" в Кіровоградській області та знищення українських літаків.

Червінський характеризує справу, порушену проти нього, як політично мотивовану, вважаючи, що вона пов'язана з публікацією 2021 року, яка розкрила деталі провалу спецоперації, що стосувалася російських найманців з приватної військової компанії "Вагнер".