Гевко: Ми можемо лише визнати масові вбивства минулого та вшанувати пам'ять жертв | Еспресо

Постійний інтерес до подій на Волині в часи Другої світової війни частково зумовлений деякими наївними уявленнями українців про свою ідентичність, яка сприймається виключно через призму жертв, що протягом століть зазнавали поневолення та страждань від різних імперій, які домінували над нашою землею.

І що дещо незвично, ми одночасно вшановуємо як козаків і гетьманів, так і повстанців УПА, а також дивізійників з СС "Галичина". Кожна з цих груп була важливою військовою силою у свій час і здатною на відсіч. Цей двоїстий підхід в історичній самоідентифікації створює певний хаос.

Не можу зрозуміти, чому так важко прийняти той факт, що наш народ у різні етапи історії мав могутні військові формування і значну військову міць. В умовах великих конфліктів і політичних криз реалізація гуманних принципів ведення боротьби виявлялася не завжди можливою. Жодна країна не змогла цього досягти, тож чому ми повинні вважати, що українцям це під силу?

Міф про нашу особливість і відмінність від решти народів світу, жоден з яких не є безгрішним -- шкідливий і шкідливий, у першу чергу, для нас. Бо заважає нам зрозуміти та оцінити себе.

Кожна європейська нація перевоювала з сусідами кілька разів і масакрували один одного не гірше, аніж поляки з українцями. Чи заважає їм це бути разом в ЄС і НАТО? Жоднісіньким чином. Українці не завжди були постраждалою стороною, оце факт. І поточна війна з Росією нам це доводить, що ми не просто мовчазна жертва.

Ознайомтеся також з темою: Волинська трагедія: геноцид чи рух проти колоніалізму?

Так, поляки та росіяни активно нападали на нас з метою окупації родючих земель, які стали радше прокляттям для українців, аніж справді ресурсом. Так, українці періодично влаштовували повстання і намагались витиснути ворогів зі своєї землі і цей відпір аж ніяк не мав форми футбольного матчу із правилами феїр-плей. Великі насилля -- це завжди масакра. Завжди. Нереально контролювати зіткнення націй так, щоб не вчиняти воєнних злочинів проти цивільних. Бо несеться.

У 44-му році німецькі війська примушували французів ховатися в церквах, де їх спалювали разом із жінками та дітьми. Однак лише через 11 років, у 55-му, ці ж країни стали військовими та політичними союзниками в рамках НАТО. Залишаючи питання минулого історикам, важливо підходити до фактів без емоцій, а не з докорами на кшталт "гляньте, що ви зробили!!".

Треба прийняти факт, що Польща наш політичний союзник і прагнути масштабувати цей союз до військового. І цей факт безперечний з огляду на об'єм фінансової, військової та політичної допомоги, яку нам Польща надала за три роки від 22-го. Ніякі розсипання зерна і блокування кордонів та інші "волинські" претензії не зрівняються калібром із цією допомогою. Очікувати від них одностайності -- інфантильно. Писати про будь-яке політичне питання "поляки" - інфантильно, бо поляки поділені за різними політичними групами та інтересами. Це нормально. Так само як і українці. Є багато поляків, які мають помірковане або взагалі нейтральне відношення до подій на Волині під час Другої світової війни. Як і українців.

Для Польщі Росія є значно потужнішим і небезпечнішим супротивником, який завдав їм значно більше шкоди, ніж українці. Цей аспект працює на нашу користь.

Минуле не підлягає змінам. Вести рахунки з історією немає сенсу — всі, хто загинув, залишилися в минулому, разом із своїми катами. Сучасні поляки та українці не несуть провини за трагедії, що сталися на Волині, під час пацифікацій або Коліївщини. Це трагедії, які ми можемо лише визнати та вшанувати пам'ять жертв.

Оцінювати історію в чорно-білому форматі є досить складним завданням, адже це величезна мережа переплетених народів, розділених різними імперіями та інтересами. З такого ракурсу можна закидати мешканцям Тернопільської області, що їхні предки, козаки, нападали на Польщу, захоплюючи галичан, яких потім продавали туркам. Однак, з історичної точки зору, захоплення галичан симпатією до козаків та Запорізької Січі виглядає дещо іронічно. Проте вважати, що історія може бути зведена до простих розподілів "хто за кого" є абсолютно безглуздо.

Читайте також: Виступи польських політиків з приводу Волинської трагедії свідчать про те, що деякі з них не бажають бачити Україну у незалежному майбутньому, – зазначає історик В'ятрович.

Замість того щоб нарешті визнати, що ми теж здатні бути потужною нацією і іноді вживаємо силу не зовсім коректно, ми знову повертаємось до звичних аргументів на кшталт: "А ви подивіться, що вони робили!". Ми усвідомлюємо, що вони вчинили, але як це допомагає вирішити проблему наших власних дій? Не можна безкінечно ігнорувати те, що сталося. Це типовий підхід, притаманний лише росіянам.

Нещодавно натрапив на ще один пост на цю тему, де як приклад наводять аргумент: "подивіться, які жахливі погроми євреїв у Львові влаштували поляки, адже євреї воювали за Львів на боці українців". І що з того? Це дійсно допомогло євреям здобути повагу і вдячність від галичан? За те, що разом сиділи в "лавковому гетто" за часів польського панування? Ні, це не так. Євреї в Галичині — це не ті, кого тут особливо чекають, їх сприймають як недбаліх гостей. Синагоги збереглися, але ставлення до єврейської громади часто залишається суперечливим. Історія великих єврейських спільнот минулого мало відображена у сучасному житті Галичини. Сарказм.

Варто зазначити, що євреї, протягом багатьох століть, стали безсумнівними жертвами численних жорстоких погромів. І раптом, Міжнародний кримінальний суд видає ордер на арешт Беньяміна Нетаньягу за неправильне використання силових методів. У той час, поки Ізраїль проводить нову операцію, схожу на "Волинь", у Секторі Газа, ми маємо можливість спостерігати за розвитком подій та їх обставинами. Історія націй є дуже динамічною і складною темою.