Гідна пенсія чи популістські обіцянки? Чому обмеження заробітних плат для державних службовців матиме негативний вплив на добробут українського населення.
Автор Андрій Длігач д.е.н., професор КНУ імені Тараса Шевченка, футуролог, глобальний амбасадор Singularity University, голова Ради Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України, керівник проєкту "Голос Громадянського суспільства", співзасновник Центру економічного відновлення, голова Центру соціальних змін і поведінкової економіки
Оновлення пенсій до справедливого рівня прожиткового мінімуму є невід'ємною вимогою соціальної справедливості. Ніхто з громадян, які присвятили багато років своєї праці, а також жодна людина в Україні, не повинна страждати від бідності.
Однак шлях до значних пенсій не передбачає зниження зарплат державних службовців. Насправді, пропозиція, висунута у Верховній Раді, є ще одним прикладом популістичного підходу, який лише посилить існуючі економічні та соціальні труднощі.
Обмеження зарплат погіршить ефективність державних інституцій, підштовхне економіку до тінізації і, як наслідок, збільшить прірву між рівнем пенсій і бажаним добробутом.
Держава, що бажає досягти успіху, має залучати на ринок найкращих фахівців. Лише кваліфіковані керівники можуть сприяти економічному зростанню. Задовольнятися середніми результатами через "низькі пенсії в країні" — це свідомий крок до бідності в майбутньому.
Звичний аргумент "неправильно отримувати великі зарплати, коли пенсії залишаються низькими" має глибоке коріння в патерналістських уявленнях нашого суспільства: "Я віддав 40 років праці, і тепер держава повинна забезпечити мені комфорт".
Проте, хто саме несе відповідальність? Це не просто абстрактний державний службовець, а обрана нами парламентська інституція, яка визначає розмір мінімальної пенсії. Чи не варто спершу заглибитися в причини низьких пенсій, а не шукати легкі, але помилкові рішення?
У свідомості багатьох панує міф: "Я сплачував ЄСВ у Пенсійний фонд". Але наш Пенсійний фонд -- це солідарна система, де ваші внески моментально оплачували пенсії тодішніх пенсіонерів. Вашу пенсію зараз оплачують ті, хто працює нині (а під час широкомасштабної агресії фактично пенсії українців оплачують ще й платники податків наших союзників).
Збільшення пенсій означає, що нинішні працівники мають сплачувати більше податків і ЄСВ. Враховуючи, що ПФУ вже дотується з інших податків і з допомоги міжнародних партнерів, простір для маневру відсутній. Підняття податків уповільнює економічне відновлення, витісняє інвесторів і бізнес з України та призводить до скорочення надходжень до бюджету та ПФУ і в короткій, і в далекій перспективі.
Цифри говорять самі за себе. Співвідношення -- 10,7 мільйона платників ЄСВ на 10,4 мільйона пенсіонерів плюс майже 3 мільйони осіб з інвалідністю. Це 0,83 платника на одного отримувача соціальних виплат. У Європі цей показник вищий за два (навіть 2,6, якщо казати про пенсійні виплати). Тобто в нас ситуація втричі гірша за європейську.
Варто зазначити, що більше 35% доходів (а з урахуванням підвищення військового збору вже 38%) залишаються в "тіні" через надмірно високі податкові ставки на працю, що суттєво зменшує базу для внесків.
Демографічні тенденції також не дають підстав для оптимізму: до 2035 року частка осіб старше 65 років в співвідношенні з населенням віком 15-64 роки зросте з 26 до 33%.
Висновок очевидний і суворий: на даному етапі немає фінансової можливості підвищити пенсії без негативних наслідків для економіки. Наша солідарна система рухається в напрямку, коли нинішні 40-річні можуть залишитися без державної пенсії через 20 років.
Низькі пенсії -- це результат рішень, ухвалених у минулому обраною нами ж владою. Обиралася вона через нестачу критичного мислення та економічної грамотності суспільства. І от ми вже у замкненому колі патерналізму та занепаду (див. рис. 1).
Фактично, ми вже 34 роки рухаємося через пустелю до сучасності, але разом із нами залишилися "єгиптяни", які постійно нагадують про минулі часи, коли в Єгипті було добре, і морозиво було смачним. Вони підштовхують нас до вимог підвищення соціальних стандартів і скорочення зарплат державних службовців. "Єгиптяни" — це не лише "комсомольці", "силовики", "ОПЗЖ+УПЦ(МП)", а також невігласи, популісти та різноманітні професійні критики, які можуть приховуватися під привабливими масками лібертаріанства.
Ця діаграма ясно демонструє: якщо ви оберете кандидатів, які обіцяють підвищення пенсій у цей момент, ви не отримаєте жодного збільшення (немає економічних підстав для цього), але точно відчуєте погіршення життєвого рівня в майбутньому.
По-перше, це не вирішує жодної базової проблеми держуправління. Це несистемна реформа, яка не покращує інституційної спроможності, не оптимізує структур держуправління, не впроваджує індикаторів результативності і мінімально впливає на видатки бюджету, проте через погіршення якості державного управління призводить до скорочення спроможності держави в короткій перспективі.
По-друге, існує загроза втрати важливих кадрів та спеціалізованих знань. Державі варто працювати над тим, щоб підвищити привабливість державного сектору для кваліфікованих фахівців і талановитих особистостей. У той же час встановлення межі зарплат може призвести до збільшення міграції кадрів у приватний та громадський сектори. Реформи в країнах, що прагнуть до економічного розвитку та добробуту, повинні зосереджуватися на підвищенні професійних стандартів державних службовців.
По-третє, невисокі заробітні плати сприяють розвитку корупційних тенденцій. У зв'язку з цим, в період з 2004 по 2010 роки Грузія вжила заходів для зменшення корупції шляхом реалізації цілого комплексу реформ: спрощення адміністративних процедур, автоматизації процесів, підвищення зарплат для ключових службовців та очищення кадрового складу. Саме всебічний підхід дав помітні результати.
Нашою робочою групою (спільно уряд і аналітичні центри) 2022 року був розроблений план реформи державного управління. В тому числі оптимізація структур і чисельності, зміна логіки систем мотивації для державних службовців. Очікуваний ефект реформи -- підвищення привабливості й ефективності держслужби зі скороченням витрат на 15 млрд грн.
Державі необхідно створити єдину систему грейдів, а також впровадити зовнішні ринкові орієнтири для "дефіцитних" компетенцій та ролей. Організація економічного співробітництва та розвитку рекомендує забезпечити справедливість всередині державного сектору та конкурентоспроможність ззовні: впровадження прозорих грейдів, повного пакету винагород (основна заробітна плата + бонуси за досягнення результатів + нематеріальні стимули).
Необхідно впроваджувати контракти, засновані на OKR або KPI, замість загальних стель зарплат. Важливо мати чітко визначені завдання, метрики та бонуси. Для керівних позицій слід встановити частку змінної винагороди, прив'язану до досягнень, наприклад, до показників стратегічних планів або урядових програм. Це також сприяє підвищенню прозорості процесів.
Безумовно, зараз є нагальна потреба в антикорупційних реформах. Серед них варто виділити автоматизацію послуг, відкритість даних, ясні регламенти, публічний контроль та інклюзивність. Це означає створення системи доброчесності, яка є набагато ефективнішою у зменшенні корупційних ризиків, ніж просте обмеження зарплат.
Вихід із цієї ситуації можливий лише через модернізацію суспільства та стрімке економічне зростання. На рис. 2 зображене коло, яке веде до процвітання.
Обираючи тих, хто мислить категоріями економічного розвитку, ви не отримаєте підвищення пенсій зараз, але отримаєте зростання добробуту в найближчому (3-5 років) майбутньому.
Які кроки повинна вжити державна влада, щоб порушити замкнене коло бідності в Україні:
Пенсійні виплати можуть бути збільшені в найближчій перспективі завдяки впровадженню важливих реформ. Це передусім стосується детінізації трудового ринку та подальшої модернізації української пенсійної системи. Одночасно необхідно активно працювати над підвищенням економічного зростання, що забезпечить громадянам вищі заробітки, більші внески до ЄСВ і, в кінцевому результаті, підвищення пенсій.
Слід зрозуміти, що теперішні пенсії не є покаранням, а відображенням політичної незрілості суспільства. Проблема полягає не лише в "непорядних чиновниках сьогодні", а й у історично закладених недоліках економічної та політичної системи.
Вийти з цього замкненого кола можна лише шляхом громадянської просвіти, відповідального рішення влади щодо економічного розвитку (аналог "шокової терапії") і формування суспільної практики власної відповідальності: за добробут родини, за власну пенсію, за власне здоров'я й активне довголіття, за власну освіту і підвищення продуктивності.
Нам, як суспільству, необхідно зрости і перейти від мислення, що підвищення пенсій – це лише результат свідомого вибору держави. Важливо не покладатися на рішення популістичних політиків. Замість цього, ми повинні працювати над власними діями і думками. Лише так ми зможемо порвати з традиціями патерналізму і побудувати державу, яка забезпечить умови для всіх громадян, щоб вони могли самостійно досягати добробуту.
