Голосування за 12414 повинно стати знаковим моментом для всіх представників політичної сфери.
Як депутати Львова підтримали законопроект щодо ліквідації САП і НАБУ ZAXID.NET
Привіт, друзі! Раді вітати вас на каналі Львів 24. Я – Андрій Дрозда, і сьогодні ми проведемо важливу дискусію. Обговоримо нову політичну ситуацію, в якій опинилися всі після резонансного голосування в парламенті. Розглянемо, як голосували депутати від Львова, їхні реакції, а також відгуки людей, особливо молоді, на вулицях Львова, Києва та інших міст. І, звісно, поговоримо про наслідки цього всього.
Але перш ніж перейдемо до цієї теми, звісно, не можемо не згадати абсолютно трагічну подію і новину, з якою ми всі сьогодні прокинулися - довідавшись, що у дорожньо-транспортній пригоді, в аварії на дорозі, загинув народний депутат Ярослав Рущишин. Відомий львівський, і не лише у Львові відомий, підприємець, громадський діяч, мислитель - дуже активний і знаковий чоловік як для міста Львова, так і для всієї країни. Я не буду переповідати деталі самої ДТП. Сталося це неподалік Рогатина, на Івано-Франківщині. Ярослав Рущишин був на мотоциклі, на якому часто подорожував. Абсолютно трагічна новина.
Для тих, хто не знайомий, варто зазначити, що Ярослав Рущишин був одним із засновників мистецького об'єднання "Дзиґа" та багато інших важливих культурних і соціальних ініціатив у Львові. Він не лише ініціював, а й фінансував численні проекти, включаючи музичні фестивалі, художні виставки та різноманітні акції – все те, що надає Львову його унікальність, а Україні – її національну ідентичність. Багато поколінь зростали, відвідуючи ці літературні події та музичні концерти, які Ярослав Рущишин реалізовував разом із Маркіяном Іващишиним та іншими однодумцями.
Також відомо, що в молодості як Рущишин, так і Маркіян Іващишин були провідними фігурами Студентського братства та учасниками першої студентської Революції на граніті, що відбулася ще до здобуття незалежності України. З часом Рущишин активно долучався до багатьох інших значущих політичних подій, таких як Помаранчева революція, Євромайдан, а також Революція Гідності. Безумовно, це є великою втратою для Львова та всієї України. Соціальні мережі переповнені спогадами, відзначеннями і вдячністю Ярославу Рущишину.
Я хотів би лише додати, що кілька днів тому, коли в парламенті голосували за скандальний законопроєкт №12414, Ярослав Рущишин був одним із тих небагатьох народних депутатів, які блокували трибуну, які не дозволили статися непоправному - для нашої країни, для нашої правоохоронної системи, системи відносин у державі. І ось, на жаль, коли запустився процес суспільної реакції і з'явилася можливість якось виправити ситуацію - ми буквально за ці кілька днів побачили, що втратили одного з найяскравіших представників парламенту, який справді відстоював народні інтереси - інтереси громади Львова, інтереси наших громадян.
Переходимо до того, що сталося в парламенті цього тижня. Наш президент разом із ручною більшістю в парламенті на повному ходу врізався у стовп - і повністю втратив зв'язок із реальністю, вирішивши скасувати незалежність антикорупційних органів - НАБУ і САП. Мене особисто ця подія вразила. І, судячи з реакції людей на вулицях і в соцмережах, з тих протестів, які з'явилися як відповідь на те, що сталося - не лише мене.
Відомо, що дії президента та його команди були викликані розслідуваннями і підозрами, які виникли внаслідок роботи антикорупційного Національного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Ці розслідування стосуються ексміністра Олексія Чернишова, а також близького соратника Зеленського, Тімура Міндіча, та інших осіб, які мають тісні зв'язки з президентом і його Офісом. Таким чином, це ті ж самі "друзі", але в новій формі. В Офісі президента вирішили, що для захисту цих "друзів" необхідно "переконати" парламент підтримати абсолютно скандальний законопроєкт, до якого в останній момент були внесені зміни, які передбачають ручне управління антикорупційними органами через Генерального прокурора, що, в свою чергу, підпорядкований президенту, адже відомо, хто його призначає.
До речі, ініціатором цих змін став відомий проросійський депутат Бужанський. Його успіхи в парламенті викликали обурення у багатьох. Це було справді неприємно спостерігати. Щоб зробити ситуацію ще більш "переконливою" для громадськості, українські силовики, зокрема Служба безпеки України, провели спеціальну акцію, направлену на "викриття" російських агентів і інших правопорушників серед працівників згаданих антикорупційних органів. Проте Бужанського, звісно, ніхто не підозрює або не затримує.
Я не стану вдаватися до подробиць обшуків, рейдів та "спеціальних операцій" СБУ проти НАБУ і САП. Ясно одне: навіть якщо в цьому були певні підстави, все це було використано для дискредитації цих організацій і для забезпечення голосування в Верховній Раді, яке було потрібно. І незважаючи на швидку реакцію суспільства, наш президент підписав цей ганебний законопроект №12414, хоча на той момент вулиці вже заполонили люди, тисячі протестуючих в Києві, Львові та інших містах.
На наступний день протести набули ще більш масового характеру, що стало свідченням катастрофічного падіння довіри до влади. Такі акції були абсолютно неможливі під час війни — очевидно, що саме на це сподівалася команда президента. Проте вони жорстко, навіть жорстоко, помилилися. До суспільного обурення додалися дзвінки з Брюсселя, Парижа, Берліна, Лондона та заяви з Вашингтона, які сигналізували про те, що Україна обрала невірний шлях. Президенту Зеленському чітко дали зрозуміти, що без незалежних НАБУ та САП перспективи України в Європейському Союзі та в інших цивілізованих спільнотах будуть поховані. Це також стосується і фінансування українського бюджету від міжнародних донорів, що є абсолютно критично важливим для країни в умовах війни. Здавалося б, кожен досвідчений політик мав би передбачити можливість такого розвитку подій. Але Зеленський, Єрмак та вся команда Банкової цього не врахували, що знову свідчить про їхній вкрай низький професіоналізм або повну відірваність від дійсності — що, безумовно, ймовірно.
Бажання захистити своїх "членів сім'ї" – зокрема, справжніх кумів та давніх друзів президента – виявилося сильнішим за усвідомлення реальних загроз і ризиків, які виникають у цій ситуації. Спостерігаючи за зміною президентів, можна помітити, що з часом вони знову і знову потрапляють у ті ж самі пастки. Цього разу жадоба корупційних вигод явно переважила навіть загрозу втрати країни в умовах війни, що шокувало українське суспільство. Проте, наші громадяни, а також європейці, які зверталися до Зеленського, зрештою змогли вивести президента з цього стану. Він вже підтвердив, що почув усі зауваження – так можна охарактеризувати його відповідь. У результаті, Зеленський ініціював терміновий законопроєкт у парламенті, який має повернути все на свої місця, до помилок минулого. 31 липня депутати зберуться на позачергове засідання, повертаючись із місячних відпусток, які їм надали раптово, щоб знову провести голосування. Проте цього разу воно має дійсно відповідати інтересам українського народу та держави.
Я, наприклад, звернув увагу на те, як поводилися львівські нардепи. Частина - абсолютно гідна. Ми вже згадували про Ярослава Рущишина. Були й інші, хто блокував трибуну, хто голосував проти. Але були й ті, хто повелися абсолютно ганебно - зокрема, депутати від "Слуги народу" та інших фракцій. Після кількох днів ганебного мовчання ми побачили, що народні депутати поступово, коли вже з'явилася відмашка з Банкової - або явні ознаки того, що ситуація фатальна і треба розвертати - почали визнавати, що вони помилилися. Вони кажуть, що відбулася "політична помилка".
Погляньмо на кілька таких дописів у соцмережах. От, львівський депутат від "Слуг народу" Ростислав Тістик написав. Є допис Жана Беленюка - у них усіх подібні формулювання. "Помилився" - написав Беленюк. Він Львів не представляє, але це показова риторика. Павло Бакунець представляє Львівщину, Яворівський район - у нього теж схожий допис про те, що ситуацію треба розвертати, він буде підтримувати сесію, яка має посилити антикорупційні органи. Ростислав Тістик пише: "У політиці бувають помилкові рішення. Сила демократії в тому, що суспільство має голос, політики мають його чути. Очікую на президентський законопроєкт".
Ця фраза виглядає абсолютно стандартною. Що насправді означає "я очікую"? Як вирішить президент, так і буде, вважає цей депутат. Подібних коментарів чимало, але я хочу звернути увагу саме на львів’ян. Всі ті, хто підтримав спірний законопроєкт, зараз демонструють однакову реакцію: або мовчать та чекають, або тихо обурюються, що Банкова втягнула їх у неприємну ситуацію, або ж публічно намагаються виправдатися, сподіваючись на прощення від суспільства. Проте, особливо в покаянні вони не виглядають. Кажуть, що не почули, не помітили, як сприймає ситуацію народ, хоча жоден із них не мав наміру радитися з людьми перед голосуванням.
Цікавою є реакція іншого львівського депутата - Романа Лозинського - на всі ці вибачення і визнання помилок. Лозинський - ветеран Сил оборони, воював на Херсонщині, представляє фракцію "Голосу" і нині працює в парламенті. Він написав: "Бачу "вибачення" і прозріння колег, які голосували за ліквідацію НАБУ і САП. Викликає огиду і повагу водночас".
У мене поваги не викликає - у Лозинського, можливо, так. "Повагу - бо публічно визнають помилку одиниці", - пише Лозинський. Але це, насправді, спроба самозбереження. У декого ще є ілюзія, що в такий спосіб вони збережуться в політиці. Це не про совість. Бути першими тут - значить мати совість, вважає Лозинський. А я вважаю - це звичайне перевзування в повітрі. Можна сказати - пристосуванці? Саме так, Романе. Бо вітер знову повіяв в інший бік. Але навіть так - це краще, ніж сцикливе мовчання більшості. Або ще гірше - спроби виправдатися і знайти цукерку у величезній купі багна. Огидно - бо для визнання помилки знадобилося три дні і повний розворот президента. Аргументів у залі було недостатньо, констатує Лозинський, хоча були і дебати, і блокування трибуни. Але цього замало. Заклики міжнародних партнерів, від яких залежить виживання країни і вступ до ЄС - теж недостатні. Перші за час повномасштабної війни політичні мітинги - теж недостатні. Голосування за №12414 має стати клеймом для кожного - бо ця "помилка" могла коштувати життів і самого існування країни. Тут я повністю згоден. Таке не пробачається. Українці мають пам'ятати про це голосування, коли б не відбулися вибори. Разом із тим, я не можу закликати колег складати мандати - у мирний час це було б єдиним шляхом.
Справді, в даний час звучать заклики до депутатів скласти свої повноваження, і я повністю підтримую це рішення. Проте є важливий аргумент, який висловлює Лозинський: втрата кожного мажоритарного депутата ще більше послаблює парламент. Відповідно до нашої Конституції, ми маємо парламентсько-президентську республіку, і роль парламенту є ключовою. Зараз переобрати мажоритарників неможливо. У випадку зі списочниками, після них в списку йдуть інші кандидати, які автоматично проходять. Але ситуація з мажоритарниками є складною. Без дієвого парламенту державність під загрозою. Саме це усвідомлюють колеги, які зараз діють так, адже розуміють, що їм нічого не загрожує. Вони визнають: так, ми помилилися, 31-го переголосуємо - і все це буде забуто.
Я закликаю львів'ян, передусім: зверніть увагу на своїх народних обранців. Якщо нас дивляться люди з інших регіонів - будь ласка, подивіться, хто представляє ваш округ, ваш регіон. Як ці депутати голосували за цей жахливий, катастрофічний законопроєкт. Запам'ятайте їхні імена. У цих людей не має бути політичного майбутнього.
Ось таким видався цей тиждень. На жаль, в умовах війни ми втрачаємо найцінніших — як наших захисників, так і Ярослава Рущишина, який трагічно пішов з життя. Натомість, найгірші з тих, хто залишився, продовжують мати вплив і можуть завдавати шкоди нашій країні, перебуваючи в парламенті. Таке обговорення ми маємо сьогодні. Діліться своїми думками в коментарях. До наступної зустрічі в ефірі та на YouTube-каналі "Львів 24".
