"Найважливіше - не обманювати дитину". Психологиня про підготовку до школи 2 вересня 2024 року

Зображення для ілюстрації: сторінка на Facebook Ihor Terekhov

Найперше - фізична готовність до школи

Як зрозуміти, коли дитина насправді готова йти до школи?

Ольга Голубицька: Існує комплексна діагностика готовності до школи. До початку війни та пандемії, її регулярно проводили в дитячих садочках, щоб батьки могли зрозуміти, чи готова їхня дитина до школи, чи варто ще почекати, і які аспекти потрібно розвивати. Ця діагностика включає два сеанси тривалістю приблизно по 45 хвилин, під час яких оцінюються п'ять різних сфер. Це всебічна процедура. Однак зараз, після пандемії, діти стикаються з додатковими викликами. Особливо важко молодшим школярам, якщо навчання відбувається онлайн, адже їм важко довго зосереджувати увагу. Якщо говорити про готовність до школи, перше, на що варто звернути увагу, це фізична готовність дитини. Наприклад, існує показник, де перевіряються вага, зріст дитини, а також так званий "філіппінський тест". У цьому тесті дитина має дотягнутися до вуха, наприклад, правою рукою через голову торкнутися лівого вуха. Якщо дитина віком 6,5 років не може виконати цей тест, це може свідчити про те, що її тіло ще не готове до сприйняття великих обсягів інформації. Дорослим цей тест здається легким, і важко уявити, що дитина не зможе його виконати, проте таких дітей є чимало.

Найбільшу травму дітям завдає невідповідність їхніх дій очікуванням дорослих.

Підхід до готовності дитини до школи у різних батьків може сильно відрізнятися. Деякі вважають, що дитина піде в школу, коли буде до цього готова. Інші бачать у дитині інвестиційний проєкт, зосереджуючи увагу на ранніх гуртках і активній підготовці, тому запис до школи для них не обговорюється. Є також батьки, які через свою зайнятість повинні знайти місце для дитини після закінчення садочка. Як ви, психологи, працюєте з такими різними підходами?

Ольга Голубицька: Я навіть вела бесіди з батьками-інвесторами та знаходила підхід до них. Використовувала їхню мову, пояснюючи, що інвестиція в банк, який завтра може закритися, не є розумною. Якщо говорити їхньою мовою, можна знайти спільну мову, щоб вони принаймні вислухали або зменшили кількість гуртків для дітей. У випадку, якщо дитина ще не готова до школи, важливо домовлятися з дитячими садочками, спілкуватися з завідувачами та психологами, щоб дитину залишали в садочку до семи років. Проте, через брак бомбосховищ, кількість місць обмежена, і можуть виникати маніпуляції щодо віку дітей. Якщо ж дитину все-таки віддали до школи, важливо полегшувати її психологічний стан і не навантажувати своїми очікуваннями. За 14 років роботи з дітьми я зрозуміла, що найбільше їх травмує невідповідність очікуванням дорослих.

"Не збираюся йти в те пекло, куди ви мене штовхаєте"

А якщо дитина всім своїм виглядом показує, що в ніяку школу я не хочу. Як тут визначити - це вона трохи вередує, і треба вмовити, мотивувати, спокійно пояснити, чи це у дитини органічна реакція, і треба просто ще на рік цей ранець відкласти?

Ольга Голубицька: Тут є певна пастка. Дитина, яка не відвідувала школу, не може точно знати, чого вона не хоче. Якщо вона відмовляється йти до школи, це може означати, що вона десь щось побачила або ж батьки настільки тиснули на неї протягом трьох місяців, що дитина каже: "Я не піду в те місце, куди ви мене змушуєте". В цьому випадку є спеціальний тест на мотивацію - методика Гінсбурга, відома як "Перевірка мотивацій до школи". Психолог демонструє дитині зображення й запитує, яка дитина на малюнку мислить правильно. Наприклад, один хлопчик каже, що він йде до школи, бо так наказала мама. Інший каже, що він хоче вчитися, а третій хлопчик говорить, що йде до школи, бо там багато дітей і можна гратися. Далі йде перелік різних типів мотивацій, і ми слухаємо, що скаже дитина. Відповідно до її відповіді, можна визначити подальший напрямок дій.

Найважливіше – не обманюйте дитину

Безпековий аспект. Як правильно його сформулювати, щоб дитина була в курсі, де знаходиться бомбосховище? І взагалі, як відпустити її від себе, якщо ти звик контролювати її безпеку?

Ольга Голубицька підкреслює важливість правдивого спілкування з дітьми. Деякі батьки можуть вигадувати або перекручувати інформацію, що лише посилює фрустрацію у дітей через ці фантазії. З молодшими школярами слід говорити короткими, конкретними реченнями, уникаючи нотацій. Краще доносити інформацію через гру, а не через повторення чи заучування. Діти швидко адаптуються до виразів обличчя батьків і можуть механічно повторювати сказане, не усвідомлюючи змісту. Надмірний тиск призводить до швидшого забування, оскільки психіка прагне захиститися. Тому розмовляйте коротко і просто, без нагнітання. Можна вказати на небезпеку, але без тиску, і запропонувати погратися або попросити дитину показати, як вона планує провести свій день.

Але подібний стрес, як-от сьогоднішні ранкові ракетні обстріли, ми всі переживаємо дуже по-різному. І не кожен дорослий може втриматись від передачі цього стресу на дитину. Як діяти в такій ситуації?

Ольга Голубицька: Це те, що я мала на увазі про правду. Потрібно підійти до дитини і сказати: "слухай, у мене сьогодні навіть око сіпається, мабуть, через жахливу ніч. Як ти там?" Іноді діти відповідають: "а я спала". Це рідкість, але таке трапляється. Важливо пояснити, що це не пов'язане з дитиною. Мама зараз буде кричати пів години, але це ніяк тебе не стосується.

Чи діє це?

Ольга Голубицька: Це працює, бо дитина тоді не бере на себе. Якщо ви не проговорюєте це дитині, а просто бігаєте, пихтите, кажете, це не до тебе, але не пояснюєте, що трапилося, то дитина починає все брати на себе. І починає проєктувати. Тому чим прозоріша мова, тим легше дітям. Найважливіше – не обманюйте дитину.

Ольга Голубицька. Зображення: facebook/olga.golubytska

80% всіх укриттів в Україні належать до сфери освіти

Розкажіть, що у нас станом на початок навчального року в школах з укриттями?

Альона Парфьонова: Ситуація поступово поліпшується, це відчутно. На початку року нам виділили 2,5 млрд гривень на укриття, а у серпні додатково виділили ще 5 мільярдів, оскільки ми постійно займаємося їх будівництвом, ремонтом та оновленням. Роботи тривають безперервно. Важливо розуміти, що після 30 років занедбаності укриттів, включно з підвалами шкіл, неможливо все відновити за один, два чи навіть три роки. На сьогодні близько 80% укриттів в Україні належать до освітньої сфери: дитячі садки, вищі навчальні заклади, професійно-технічні училища, школи. Навіть за умови виділення значних коштів, відремонтувати все за короткий час дуже складно. Питання також у тому, чому ми не почали це робити з 2014 року? Можливо, вважали, що війна далеко. Відновлення укриттів включає не тільки ремонт чи фарбування стін, але й забезпечення вентиляції, наявність двох виходів-входів, пожежної сигналізації, стаціонарних туалетів, що потребує значних коштів. Крім того, є складнощі з проведенням тендерів, адже будівельники переважно чоловіки. Незважаючи на труднощі, ми розпочали цей навчальний рік.

Як дитину правильно проінструктувати користуватися сховищем?

Альона Парфьонова: По-перше, сьогодні розпочинається перший день у школі, що знаменує початок навчального року, особливо важливого для першокласників, адже для них усе це нове. Тому буде організована екскурсія по школі, де практично покажуть, як спускатися до укриття тощо. Від батьків потрібна тісна комунікація з дітьми, щоб пояснити їм, що в школі вчителі та інші дорослі є їхніми друзями, які роблять усе можливе для їхнього блага, і що діти повинні слухатись їх, адже це питання безпеки. Так, можливі повітряні тривоги, але важливо слухати вчителя і виконувати його вказівки. Вчителі пройшли всі необхідні інструктажі і ставляться до цього дуже відповідально.

Не обманювати себе та спілкуватися з дитиною.

Як передати дитину іншому відповідальному дорослому, щоб дитина це делегування сприйняла позитивно?

Ольга Голубицька: Я зверну увагу на 2 аспекти. По-перше, треба, щоб самі батьки подивилися на вчителя і довіряли йому, а не брехали самі собі, що мені сказали, що цей вчитель хороший, але я йому не вірю. Тому що тут буде генеруватися купа тривоги, бо вже є базова недовіра, і батьки керуються чимось іншим. Якщо є недовіра, то треба прояснити, в чому вона. Самі батьки мають відповісти собі на запитання, чому саме ти не довіряєш, що саме для тебе є "темною плямою", чому ти думаєш, що вони не впораються з твоєю дитиною? А другий напрямок - це розмова з дитиною. Якщо самі батьки, наприклад, не ходили в сховище, то дитина може розуміти, що це не дуже важливо. І в неї також може виникати внутрішній конфлікт, поки вона перебудується.

Обов'язкова присутність поліцейського офіцера в школі.

В окремих навчальних закладах почали з'являтися офіцери безпеки. Яке ваше ставлення до впровадження цієї посади та чи маємо ми достатню кількість фахівців, здатних ефективно забезпечувати безпеку в школах?

Альона Парфьонова: Це в принципі не нова практика. Ми приблизно 2016 році вже робили такі пілоти і в 5 великих містах вводили таку посаду, як шкільний офіцер поліції. Тоді це все не дуже вдалося, тому що, наприклад, у Києві на одного офіцера поліції, який був у школі, припадав 21 заклад. І звісно, що охопити хоча б раз на місяць такому офіцеру поліції заклад освіти було майже неможливо. Цього разу вирішили це зробити більш комплексно і дійсно до кожної школи прикріпити офіцера поліції. Важка справа, тому що навіть набір в Академію патрульної служби, де пів року навчають поліцейських, яких потім будуть прикріплювати до закладів освіти, скоротився. І тут питання, чи вистачить нам офіцерів поліції для закладів освіти. Але посада надзвичайно важлива, на сьогодні - це просто must have. Це має бути в кожному закладі освіти.

Психологічне сприйняття цього образу. Чи викликають поліцейські страх у дітей сьогодні?

Ольга Голубицька: Зовсім навпаки, діти сприймають дуже позитивно. У цілому, молодь має досить позитивне ставлення до Збройних сил. Коли вони усвідомлюють, що це ті, хто забезпечує їхню безпеку, вони реагують дуже схвально.

Альона Парфьонова: Я вам скажу, що і сама поліція дуже змінилась. Вони стали більш відкритими. Вони приїжджають до шкіл, проводять якісь уроки безпеки, різні активності з дітьми. Тобто довіра вже є. І в дітей вона значно більша, ніж у дорослих. Діти сприймають поліцейського як людину, яка може допомогти.

Альона Парфьонова. Знімок: facebook/alena.parfonova

"Торбинка безпеки"

Що дитині дати з собою в школу, окрім традиційного шкільного набору? Що в ньому має бути з точки зору безпеки?

Альона Парфьонова: Ми всі говоримо вже 3 роки, просто закликаємо батьків створити так звану торбинку безпеки для дитини. Це має бути водичка, повербанк, обов'язково телефон заряджений. Має бути маленька записка, де буде прізвище, ім'я, по батькові дитини, дата народження, телефон мами, тати обов'язково і когось з найближчих родичів, до кого можна звернутися. Печиво якась, якась улюблена іграшка або улюблена книжка. Ліхтарик маленький. І треба розуміти, що це має бути щось легке, що дитина буде носити з собою кожного дня до школи і зі школи.

Ольга Голубицька: Я би звернула увагу на іграшки або навіть браслетики, які можуть стати для дитини талісманами. Іграшка, безперечно, чудовий варіант, але браслет завжди під рукою, і дитина може постійно повертатися думками до батьків. Для цього зв'язку можна вигадати цілу історію. Наприклад, пояснити значення символів на браслеті: одне означає "я тебе люблю", інше — що ми відчуваємо один одного на відстані. Діти володіють образним мисленням, що робить такі історії особливо актуальними. Створити таку історію — це прекрасна ідея.

Зустріч першокласників старшокласниками - дуже хороша практика

Напруження, яке виникає при інтеграції в новий колектив. Які рекомендації можуть допомогти зробити процес адаптації більш комфортним?

Ольга Голубицька: Коли дитину приводять до школи, зазвичай, вона вже знайома з вчителем, до якого їй доведеться ходити. Психіка молодших школярів влаштована так, що думка вчителя для них важливіша за думку однокласників. Вони дуже орієнтовані на увагу з боку вчителя та його образ, тому це має велике значення. Вчитель часто стає для них важливішим, ніж батьки. Тому батьки повинні мати добрий зв'язок саме з вчителем. Після цього підтягнеться вся система взаємодії з однокласниками і далі.

Альона Парфьонова: Є дуже хороша практика, коли в перший шкільний день першокласників зустрічають старшокласники і проводять екскурсію закладом освіти. Це дуже добре спрацьовує. Тому що, по-перше, це якась відповідальність для дорослих школярів. А для маленьких - це як занурення у новий світ. І є провідники, які тут вже кілька років вчились. Це цікаво. Я в декількох школах це бачила, і це дуже хороша практика, вона спрацьовує.