Гра Путіна та мовчання Трампа: які плани має Росія стосовно України влітку.
Переговори між Україною та Росією в Стамбулі та подальші заяви Путіна не показують, що Москва готова закінчувати війну. При цьому Трамп все ще не збирається вводити проти неї нові санкції, як погрожував це зробити раніше. В яку гру грає Путін, що він планує на фронті і чому на це ніяк не реагує США - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.
Основное:
Незважаючи на яскраві обіцянки команди Дональда Трампа про швидке завершення конфлікту, його закінчення поки що не видно на горизонті. Ініціатива Білого дому та згода України на 30-денне припинення вогню на фронті були відкинуті Путіним — хоч і не в прямій формі, але все ж таки безсумнівно.
У той же спосіб Кремль завуальовано відхилив і так званий мирний план США, де йшлося про юридичне визнання окупованого Криму російським та інші "пряники" для Москви.
Путін теж зробив свій хід, ініціювавши прямі переговори з Україною у Стамбулі. Щоправда, вони завершились майже безрезультатно, за виключенням можливості проведення масштабного обміну. І незважаючи на те, що українська та російська делегації домовились про підготовку наступної зустрічі, Москва одночасно готується до чергової наступальної кампанії на фронті.
Усі ці обставини та дані разом узяті не спонукали адміністрацію Трампа до радикальних дій щодо Росії. Більше того, ряд недавніх матеріалів у західних ЗМІ та висловлювання самого Трампа викликають питання, чи не вирішив він в цілому дистанціюватися від переговорного процесу, на якому сам наполягав.
Незважаючи на явну готовність до переговорів, поведінка, риторика та дії Путіна вказують на більш складну стратегію. Перший варіант – Кремль насправді не має наміру завершувати конфлікт, оскільки лише в його тривалій інтерпретації Путін бачить гарантію збереження своєї влади. Пропонуючи переговори, він лише прагне створити видимість конструктивного підходу для Трампа, щоб уникнути відкритої конфронтації з ним.
При цьому розрахунок Москви може полягати в тому, що у Білого дому з часом пропаде інтерес до російсько-української війни через відсутність зрушень у мирному процесі і той поступово переключиться на інші питання. Проти цієї версії грає те, що за такого розвитку подій Путін повністю ігнорує власну здатність продовжувати бойові дії та внутрішні ризики - економічні, соціальні, мобілізаційні, які зростають із затягуванням війни.
Переговори в Стамбулі не привели до укладення угоди про припинення вогню (фото: GettyImages)
Другий варіант розвитку подій передбачає, що Путін, під впливом Заходу, погодиться на тимчасове перемир'я. Проте він скористується цією можливістю для підготовки до нового наступу та зменшення тиску санкцій. Основна небезпека цього сценарію полягає в тому, що Захід може помилково вважати це початком процесу деескалації і, відповідно, зменшити підтримку України. Водночас, Україна також може використати цей час на свою користь. Захід, у свою чергу, може пришвидшити надання оборонної допомоги, і у випадку, якщо Росія порушить мир, відповісти ще більш рішуче.
Третій сценарій допускає, що Путін готовий закінчувати війну. Проте наразі він цілеспрямовано висуває заздалегідь максималістські умови, щоби сторгуватись на щось менше, що теж буде його задовольняти. Варто згадати, що у Стамбулі Мединський вимагав від України для припинення вогню вивід наших військ з тих територій, які Росія взагалі не контролює.
Це також є типовою тактикою Кремля в дипломатії: спершу висунути максимальні вимоги, а потім "зробити крок назустріч", отримуючи вигоду від зроблених поступок. Однак на сьогоднішній день немає жодних свідчень, які б підтверджували реальну готовність Путіна до компромісу, якщо не брати до уваги його слова. Навпаки, він оголосив про наміри створити буферну зону на кордонах з Україною.
Таким чином, найбільш імовірним виглядає четвертий варіант: Путін поки що готовий завершити війну лише за умови виконання своїх максималістських вимог, які, власне, і озвучує на даний момент. Розуміючи, що Україна не погодиться на ці умови, він прагне максимально наблизити їх до реальності, продовжуючи наступальну кампанію влітку. Це, в свою чергу, має на меті ще більше виснажити українські збройні сили та цивільне населення, роблячи їх більш схильними до прийняття вимог Москви. Нещодавні переговори в Стамбулі можна розглядати як маскування для Західних країн та як спосіб виграти час.
З цієї ж логіки Кремль не погоджується на припинення вогню до узгодження якихось пунктів угоди про перемир'я, щоби підкріплювати дипломатичний тиск військовим.
Схоже, Путін поки переконаний, що справи у його армії на фронті йдуть добре, а у війні на виснаження він цілком може перестояти Україну. За інформацією РБК-Україна, у 2025 році росіяни планують набрати на контрактну службу приблизно 343 тисячі осіб. Це поповнення, навіть з огляду на поточні втрати окупаційної армії, дозволять їй підтримувати нинішню інтенсивність бойових дій щонайменше до кінця року. У росіян є серйозні проблеми з бронетехнікою, але вони змогли повсюдно заміняти її на мотоцикли, квадроцикли та баги.
Декілька обізнаних джерел з сил оборони підтверджують, що Москва вже встановила свої ключові цілі на літньо-осінній період і наразі не має намірів зменшувати інтенсивність бойових дій.
За даними джерел РБК-Україна, протягом літньо-осінньої наступальної кампанії противник планує зосередити основні зусилля на виконанні двох стратегічних завдань. Перше - це захоплення всієї території Луганської та Донецької областей в їхніх адмінмежах. Друге завдання - формування так званої буферної зони глибиною в 15-20 кілометрів насамперед у Сумській та Харківській областях.
"У разі успіхів на цих напрямках далі ворог планує наступальні дії з метою захоплення нових територій у Запорізькій та Херсонській областях", - уточнив один із співрозмовників видання.
Ці оцінки підтверджують прогнози американського Інституту вивчення війни. Аналітик з питань Росії в ISW, Анжеліка Еванс, вважає, що влітку наступальні дії РФ будуть зосереджені на напрямках Покровська, Костянтинівки та Новопавлівки. Вона зазначила, що за останні п'ять місяців російські війська перемістили кілька підрозділів із зон Великої Новосілки та Оріхова до регіону Покровськ-Костянтинівка. Це може свідчити про намір зміцнити ці напрямки перед можливим новим етапом активних бойових дій.
"Російські війська просуваються у напрямку Покровська і вже понад рік створюють умови для його оточення. Улітку 2025 року вони можуть знову активізувати ці зусилля. Також нещодавно росіяни здійснили кілька атак у південній частині Бєлгородської області, що може свідчити про спробу розширити плацдарм у північній частині Харківської області. Але варто зазначити, що на харківському напрямку противник не досяг значних успіхів майже протягом року. І хоча посилення активності там можливе, малоймовірно, що цей напрям буде для них пріоритетним цього літа", - розповіла РБК-Україна Еванс.
У той же час джерела видання у Силах оборони припускають, що під час кампанії влітку та восени Путін не зможе істотно укріпити свої позиції на фронті. Експерти вважають, що можливість Росії досягти адміністративних меж Донецької, Запорізької та Херсонської областей, або ж повністю захопити одну з них до кінця літа чи навіть року, є малоймовірною.
Такої ж думки притримуються і в ISW. За словами Еванс, від початку 2022 року російська армія не демонструвала спроможності проводити швидкі механізовані маневри, необхідні для стрімкого захоплення великих територій. При цьому лише захоплення всієї Донецької області за поточними темпами - це багаторічна кампанія.
Сучасна стратегія досягнення перемоги президента Росії Володимира Путіна, що ґрунтується на повільному та виснажливому просуванні піхотних підрозділів, здається, задовольняє російське військове командування. Незважаючи на суттєві втрати, рух триває на 1-2 кілометри щодня. В найближчій перспективі навряд чи варто очікувати істотних змін у тактичних підходах чи можливостях, які дозволили б Росії реалізувати глибокі прориви або швидко захоплювати великі території, зазначають експерти Інституту вивчення війни.
У літній кампанії Росія планує акцентувати увагу на захопленні територій в Донецькій області (фото: GettyImages).
За інформацією Еванса, протягом наступних тижнів або місяців російські сили можуть спробувати просунутись у Дніпропетровську область. Відстань до адмінмежі цієї області від найближчих позицій ворога, які розташовані поблизу Новопавлівки та Великої Новосілки, складає близько трьох кілометрів. Попри те, що противник вже декілька місяців знаходиться на цих позиціях, йому не вдається здійснити прорив.
"Вони можуть перетнути східні рубежі Дніпропетровської області впродовж найближчих тижнів або місяців, однак за умови збереження оборонних і дронових спроможностей ЗСУ, просування там, найімовірніше, буде таким же повільним і виснажливим, як і на Донеччині. Водночас російські посадовці, ймовірно, намагатимуться перебільшити значення цих територіальних здобутків і, можливо, навіть використають обмежене просування в Дніпропетровській області як аргумент на користь додаткових територіальних поступок з боку України під час майбутніх переговорів", - припускає аналітик ISW.
Малоймовірно, що стратегічні наміри Росії залишаються незрозумілими для американських спецслужб чи адміністрації Білого дому. Незважаючи на це, Трамп не вживає тих контрзаходів, про які він сам заявляв, і на які сподівалися Європа та Україна. У Вашингтоні існує ряд механізмів, які можуть збільшити витрати для Росії в цій війні.
Це також включає в себе посилення енергетичних обмежень, зокрема, посилення санкцій проти тіньового флоту Росії, обмеження продажу її нафти через посередницькі структури, а також введення високих мит на імпорт нафти та газу з Москви. Цю ініціативу активно підтримує двопартійна група сенаторів під керівництвом Ліндсі Грема.
Окрім того, Росії можна завдати ще більшої шкоди, повністю відключивши її фінансові установи від системи SWIFT та застосувавши вторинні санкції до компаній з третіх країн, які сприяють обходу наявних обмежень. Варто зазначити, що вже введені санкції незначно вплинули на такі сектори, як "Росатом", "Газпромбанк", російська IT-індустрія, а також на золото-алмазну і космічну галузі.
Проте непослідовність дій і суперечливі заяви Трампа, навпаки, зменшують тривогу Кремля щодо можливості використання США цих інструментів. У цьому контексті можна висунути кілька версій та пояснень його поведінки. Одна з них полягає в спрощеному підході до вирішення конфліктів, де все зводиться до категорій "угод" та "торгів", при цьому ігноруються традиційні дипломатичні методи. Інша версія свідчить про те, що Трамп не бажає створювати надмірний тиск на Росію, щоб не змусити її ще більше зблизитися з Китаєм, якого США вважають серйознішою загрозою.
Існує також інша точка зору, яку в бесіді з РБК-Україна висловив політичний експерт Аббас Галлямов. Він раніше жив у Росії і в середині 2000-х років працював спічрайтером для Путіна. За його словами, російський лідер не бажає конфліктувати з Трампом, оскільки його стривожує можливість нових санкцій або збільшення постачання американської зброї Україні. На думку Галлямова, Москва могла просто вирішити "придбати" лояльність нової адміністрації США.
Посланець Трампа Віткофф міг їздити до Путіна для узгодження спільних бізнес-проектів США та РФ (фото: GettyImages)
"Згідно з витоком з апарату Кремля, за підсумками зустрічей і розмов Кирила Дмитрієва та Стіва Віткоффа вже узгоджено і знаходиться на високій стадії готовності щонайменше три великих американсько-російських проекти. До них залучене досить широке коло осіб, вони беруть участь у підготовці й опрацюванні деталей цих проектів", - розповідає Галлямов.
Перша концепція стосується торгівлі російським газом в Європі. Як зазначає Галлямов, основна ідея полягає в тому, що США купуватимуть газ на російських біржах за місцевими цінами, транспортуватимуть його через російські трубопроводи до Європи та продаватимуть його вже за європейськими тарифами.
"Проте у такому випадку газ буде вважатися американським, оскільки він був придбаний у США. Весь прибуток від цього йде до американських компаній. Як стверджують джерела, оператором цього проекту буде компанія Chevron. Щодо другого проекту, він пов'язаний із трьома нафтопереробними заводами в Німеччині, частки в яких належать "Роснефти". Кажуть, що їхні пакети акцій планують передати тій же Chevron за дуже вигідною ціною", - зазначив співрозмовник.
Третій проект стосується ініціативи "Восток Ойл", яка була започаткована компанією "Роснефть" для видобутку нафти та газового конденсату на півострові Таймир у Красноярському краї. Як зазначив Галлямов, ця співпраця передбачає постачання обладнання для видобутку нафти від компаній Chevron, Halliburton та кількох інших менших американських фірм. У свою чергу, Росія планує розраховуватися з ними за допомогою сирої нафти, яка, в свою чергу, вже постачатиметься на міжнародні ринки як американська. За словами співрозмовника, умови обміну, які визначають, скільки нафти буде надано за певне обладнання, будуть надзвичайно вигідними для американських компаній.
Згідно з Галлямовим, існує значно більше проектів, що обговорюються між Росією та США. До них належать видобуток рідкоземельних металів, титану та золота, а також спільна діяльність у сфері атомної енергетики.
"Велика кількість осіб, які працюють в державних структурах і компаніях, таких як "Газпром", "Роснефть", "Росатом" та "Полюс золота", займається підготовкою різноманітних пропозицій. Ротенберг і Токарєв з "Транснафти" також активно формують свої ініціативи. Цей процес проходить через уряд, а в кінцевому підсумку зводиться до заступника голови адміністрації президента з економічних питань Максима Орєшкіна. Після цього підготовлені матеріали передаються Дмитрієву, а далі - до американських партнерів. Остання зустріч Віткоффа з Путіним була присвячена саме цій взаємодії", - зазначає Галлямов.
Ця співпраця не обов'язково означає корупцію в буквальному сенсі, уточнює співрозмовник. Однак у разі реалізації цих проектів гроші будуть надходити американським компаніям. А це означає додатковий приток податків до казни США і створення робочих місць - усе те, що Трамп обіцяв своїм виборцям.
Натомість же Росія сподівається на більшу поступливість Трампа у плані введення санкцій або банально виторговує відстрочку щодо завершенням бойових дій, допускає Галлямов. Адже навряд чи Білий дім захоче вступати в ще більшу контрофронтацію зі своїм потенційним партнером, коли на карту поставлені такі суттєві вигоди. Зірвати цей сценарій може лише частина республіканського оточення Трампа, яка все ще вороже налаштована до Росії і не готова до "business as usual", Європа та сама Україна.
