Х проти ЄС: хто насправді керує контролем?

Микола Філонов — активіст та журналіст.

Європейська комісія наклала штраф на платформу X, яку очолює Ілон Маск, через недотримання європейських норм прозорості. У відповідь адміністрація X заблокувала Єврокомісії доступ до панелі управління, що дозволяє купувати та моніторити рекламу.

У цих двох висловлюваннях виявляється сутність конфлікту між власниками соціальних мереж і державними органами. Перші прагнуть максимальної автономії у функціонуванні своїх комунікаційних платформ, тоді як другі вимагають дотримання норм щодо заборони та блокування незаконного контенту, а також забезпечення доступу до особистих даних для правоохоронних структур.

Оголошені основи прихильників безперешкодного спілкування - це захист особистої інформації та право на вільне висловлювання думок.

Мотиви прихильників контролю за соціальними медіа та відповідальністю їх власників полягають у прагненні протидіяти злочинності та негативній пропаганді.

На перший погляд, ця історія подарувала чергові аргументи противникам втручання чиновників у політику інформаційних корпорацій. Останнє слово начебто залишилося за Ілоном Маском, який показав, що може просто "відрізати" євробюрократів від адміністрування сторінки ЄК.

"Знову вільний ринок здобув перемогу над важким державним апаратом?"

Подібне твердження мало б право на існування, якби до дискусії не долучився Дональд Трамп, який розкритикував ЄК, заявивши, що "Європа рухається в поганому напрямку". Трамп взагалі часто озвучує те, що інші лише думають.

Проте, не можна не зауважити, що президент США не став на захист свободи слова в загальному сенсі, а скоріше відстоював принципи вираження думок в межах соціальної мережі, з якою його пов'язують тісні стосунки. Цілком зрозуміло, що Вашингтон завжди підтримуватиме американські комунікаційні платформи, до яких, завдяки специфічним внутрішнім нормам, мають повний доступ.

З тієї ж причини китайські комуністи підтримують "вільний розвиток" TikTok, тоді як Москва зосереджує всі комунікаційні процеси та віртуальні адміністративні послуги в додатку Max. Це робиться для того, щоб об'єднати все в єдину екосистему.

Ясно, що китайські спецслужби здійснюють онлайн-моніторинг TikTok і використовують цю платформу для впливу на громадську думку в різних куточках світу. Так само не є секретом, що російські соціальні мережі були розроблені з метою полегшення стеження за інформаційними обмінами для їхніх спецслужб, і це усвідомлюють навіть самі росіяни.

Отже, в конфлікті "Єврокомісія проти Х" переможцем виявилися не Ілон Маск, а комбінація "Маск + США". Європа знову отримала урок: впливати на соціальні платформи через неімперативне "регулювання" виявляється надзвичайно важко, незалежно від кількості ухвалених директив. Якщо в якийсь момент контролери комунікаційних каналів (не лише соціальних медіа) з якихось причин проігнорують вказівки щодо боротьби з шкідливими тенденціями в пропаганді, тоді єдиним способом вплинути на них залишиться заборона. Це, своєю чергою, суперечить основним принципам свободи слова.

Прихильники конфіденційності скажуть, що демократія не повинна допустити створення у власному середовищі "цифрового концтабору". Але, на жаль, майбутнє є не надто оптимістичним для прихильників приватності.

На сьогоднішній день жоден інструмент або технологія не можуть забезпечити абсолютну анонімність. Якщо навіть користувачі закритих комунікаційних каналів стикаються з проблемами, то можна лише уявити, які ризики існують для додатків та мереж, що використовуються мільярдами людей.

Хмарні технології і віртуальні сервіси все одно "матеріалізуються" на конкретній ІТ-інфраструктурі та у персоніфікованих провайдерів. Тому коли пересічний громадянин вдається до певних способів віртуального спілкування, його персоналізація (за потреби) є лише справою техніки.

Це дійсно неприємно? Так, це так. Проте ще гірше буде, якщо зловмисники зламавши акаунт у соціальних мережах, отримають доступ до всіх особистих сервісів користувача, включаючи його банківські картки.

Усе вищезазначене, на жаль, також стосується сфери пропаганди, що включає вплив на людську поведінку через інформаційні методи. Вірусне відео в соціальних мережах, яке зможе "зачепити" свою цільову аудиторію, може завдати шкоди не менше, а можливо, й більше, ніж справжня бойова зброя.

Демократичні уряди поки що не здатні ефективно протидіяти цим викликам, тому вдаються до штрафних санкцій, заборон, блокувань та різноманітних обмежень. Проте, спостерігається тенденція до цифрової автономізації в різних країнах. Якщо контроль над комунікаційними процесами не буде здійснюватися уповноваженими державними структурами, то ця сфера неминуче стане об'єктом уваги ворожих агентств.

На даний момент обстановка в Україні в цій сфері залишається далекою від бажаного рівня.

Основна причина полягає в тому, що законодавча база, що регулює функціонування соціальних медіа, була створена ще до початку повномасштабної війни. Технології впливу виявилися значно застарілими. Отже, вже кілька років наша країна лише реагує на виклики з різним рівнем ефективності, але не є ініціатором нових трендів.

Для того, щоб підійти до вирішення цієї проблеми, необхідно спочатку усвідомити всю її складність. Важливо також заснувати спеціалізований державний орган, який би не тільки відповідав за комунікаційні питання, але й уникав би змішування цієї функції з культурними аспектами, телемарафонами та іншими напрямками. Цей орган повинен впроваджувати інноваційні методи для забезпечення "м'якого регулювання" соціальних медіа.