Хто ж насправді є творцем Гелловіну і чи має це свято українське підґрунтя: бесіда з фахівцем з фольклору.

Що насправді символізує Гелловін, як церква видозмінила язичницьке свято, коли гарбузи стали головним атрибутом і чи вирізьблювали їх в давнину українці, а також як США створило культ Гелловіну у всьому світі, - в інтерв'ю РБК-Україна.

Основное:

Напередодні 1 листопада в країнах західного світу святкують Гелловін, відомий також як Вечір усіх святих. Це свято здобуло популярність і в Україні, хоча й не є традиційним для нашої культури. У цей день магазини та ресторани активно прикрашають свої приміщення гарбузами, "скелетами" та іншими містичними атрибутами. Діти переодягаються в різноманітних потойбічних персонажів та ходять по домівках, просячи солодощі, а дорослі організовують костюмовані вечірки.

"Сумно, що зараз сприйняття Гелловіну обмежують до костюмів і гарбузів. Насправді це свято із глибоким смислом і багате на традиції, але з 30-х років ХХ століття воно сильно "затерлося". Фактично різдвяний цикл у західних культурах розпочинався саме з Гелловіну", - каже фольклористка та антропологиня Дар'я Анцибор.

РБК-Україна провела бесіду з Дар'єю, щоб дізнатися про витоки Гелловіну, його давні значення та вплив Сполучених Штатів на розповсюдження цього свята.

- Звідки походить Гелловін і якими були його первинні смисли?

- Починалося все з кельтського свята Савин, що переформатувалось у Гелловін, яке ми сприймаємо вже в інших сучасних контекстах. Насправді зараз дуже мало, що перетинається у цих святах - основні архаїчні смисли вже "затерті".

Багато людей вважають, що між нами і кельтами немає жодного зв'язку, проте варто врахувати, що їхні шляхи доходили до українських земель. Кельтські поселення виявлені в Закарпатті та вздовж нижньої течії Дністра, а окремі поховання навіть зафіксовані на Сумщині. За оцінками, ці події відносяться до III-I століть до нашої ери.

Термін "Савин" вперше з'являється в історичних джерелах IX століття, і вже тоді його пов'язували з Британськими островами. Таким чином, існує значний розрив як у часі, так і в географії. Цікаво, що це свято часто називають "Самайном" через невірне фонетичне сприйняття слова Samhain, але насправді правильна вимова - "Савин".

У кельтів Савин був одним з головних календарних свят. Воно стосувалося закінчення збору врожаю і повернення з полонин домашнього скота. Символізувало остаточне завершення літа і перехід до зими - це початок темного періоду, коли переважає "нелюдський простір".

Кельти вірили, що у цей час межа між світами тоншає, і душі померлих можуть з'являтися тут. Це перегукується із нашими віруваннями на Різдво, коли вважається, що предки навідуються до нас і ми готуємо їм спеціальний обід.

Фольклористка та антропологиня Дар'я Анцибор (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Які основні елементи характеризували кельтське свято?

Кельти використовували ритуальні вогнища та маскування для захисту від надприродних сил в цей час. Вони запалювали вогнища, термін "bonfire" (від англійського слова bone - кістка і fire - вогонь) має своє коріння в цій практиці, підкидаючи в полум'я кістки тварин. Цим вони намагалися задобрити духів своїх покійних предків і водночас ворожили на майбутнє.

З одного боку вогнища допомагали відлякувати "чужі сутності" з потойбіччя, а з іншого - навпаки вказувати шлях своїм померлим предкам. Такі протилежності - це нормальне явище у традиційній культурі.

Маска давала можливість злиття з потойбічними істотами, а також слугувала символічним обманом, адже "нечисть" могла сприйняти це за "своє" і пройти повз. Крім того, маскування відкривало шлях до заборонених дій, які в звичайному житті люди зазвичай не наважувалися б вчинити.

Ця карнавальна традиція пройшла через тисячоліття і досі живе в наших обрядах, зокрема, коли українці вбираються на Різдво чи Маланку. В час святкувань особа, що носить маску, отримує можливість виявляти певну ритуальну антиповедінку. Адже в цей унікальний період веселі витівки сприяють формуванню нового світу з карнавального безладу.

Нині гарбуз є одним із ключових символів Гелловіну. Цей елемент має свої корені в давніх кельтських традиціях.

- Гарбузи на Савин не вирізали - вони раніше не росли в Європі. Традиційно вирізьблювали ріпи, а згодом і яблука. Туди клали жаринку чи свічку, щоб відлякувати духів.

Є легенда про скупого Джека, який зумів обдурити самого диявола. Розлючений цією витівкою, диявол, коли Джек покинув цей світ, надіслав йому жаринку з пекла, щоб той використовував її як "ліхтар". Тепер Джек змушений блукати світом у вигляді заблукалого духа. Ця розповідь стала основою для традиції вирізблювання гарбузів, яку ми знаємо сьогодні.

Цей фрукт почали застосовувати для виготовлення "ліхтариків" саме в США, коли на континент масово переїжджали ірландці, приносячи з собою свої культурні звичаї. Однією з основних причин їхньої еміграції став Великий картопляний голод, що спіткнув Ірландію в період з 1845 по 1849 роки.

В Сполучених Штатах, особливо після Громадянської війни (1861-1865 рр.), історії про блукаючі душі набули особливого психологічного значення. Тисячі людей вважалися зниклими безвісти або загинули на полях битв, і їхні останки залишились невідомими.

У багатьох регіонах перше враження про святкування Гелловіну асоціюється з оповіданнями моторошних історій біля вогню, де мова йде про духів, які шукають шлях додому й потребують освітлення. Ця традиція набула унікальних рис, переосмислюючись у специфічному контексті, зумовленому пережитими війнами.

Тож історія з різьбленими гарбузами розвивається як своєрідна форма комеморації померлих.

Звичай виготовлення "ліхтариків" з гарбузів виник у Сполучених Штатах у XIX столітті. Раніше для цієї мети використовували ріпу (фото: Getty Images).

Як церква трансформувала язичницьке свято Савин у християнський Гелловін?

У середньовіччі, коли церква зайшла на землі, де мешкали кельти, вона почала впроваджувати християнство і натрапила на масштабні святкування Савина. Це змусило церковників задуматися про необхідність змін. В результаті, поступово виникла ідея запровадити 1 листопада як День всіх святих, відомий англійською як All Saints' Day, а згодом і 2 листопада як День всіх душ (All Souls' Day). Також 31 жовтня отримав назву All Hallows' Eve, що означає Вечір всіх святих. Ці три дні сформували цілу серію ритуалів, відому як All Hallows' Tide.

День усіх душ почали впроваджувати поступово в період пізнього Середньовіччя, поширюючи уявлення про чистилище. Таким чином, формувалася думка, що в ці особливі дні слід молитися за душі покійних, щоб вони мали можливість перейти з чистилища до раю, а не опинитися в пеклі.

Саме безхатченки та діти стали першими, хто взяв на себе роль прохачів щасливого місця в потойбічному житті. Таким чином, традиція обходити домівки з проханням про солодощі насправді має корені в церковних звичаях, а не в обряді Савина. Слово Савин поступово зникло, поступаючись місцем християнському терміну Гелловін, який з часом набув нових ритуалів і значень.

Бідняки та юні діти одягали святкові костюми і вирушали на вулиці, щоб просити соулкейки (від англійських слів soul - душа і cake - торт). Це ритуальне солодке печиво, виготовлене з родзинок, імбиру та сушеної смородини, роздавали соулерам – "задушевним співцям", які через свої молитви намагалися забезпечити легке проходження для душ предків. Відомий музикант Стінг створив популярну пісню "Soul Cake", яка насправді є сучасною інтерпретацією традиційної колядки соулерів.

У Уельсі існувала звичка, коли люди, що зображали смерть, обходили домівки, вигукуючи: "Смерть, смерть приходить до тебе". Іноді вони навіть дозволяли собі погрози, на кшталт: "Розіб'ю голову твоєї дружини, якщо не пригостиш мене чимось смачним або не віддячиш".

Оця ритуальна антиповедінка створювала підставу для ритуальних бешкетів зі сторони рядженої людини. Було й таке, що на дах воза закидали й тому подібне. Тобто все те саме, що ми знаємо про Андріївські вечорниці, робилося і на Гелловін. Також молодь збиралася для ворожіння.

На Гелловін зосереджені всі ті звичаї, які в нашій культурі поступово розвиваються від святкування Катерини та Андрія до Різдва і Маланки.

В давні часи на Гелловін готували особливе солодке печиво з родзинками, імбирем і сушеною чорною смородиною, яким пригощали "соулерів" (фото: Getty Images).

- Як ворожили на Гелловін у давнину?

На Гелловін організовували плей-партіс, що в перекладі з англійської означає "ігрові вечірки". Ці заходи нагадували традиційні Андріївські вечорниці. Молодь збиралася, щоб поворожити, розважитися, познайомитися один з одним і провести час у веселій атмосфері.

Дуже багато обрядів крутилося довкола яблук. Це був центральний атрибут на вечірках. Яблуко - символ, пов'язаний з любовними контекстами у багатьох культурах. У деяких регіонах Шотландії і Англії свято навіть називали не Гелловін, а Apple Bobbing Night. (Ніч виловлювання яблук, Ніч кусання яблук, - Ред.).

На подібних святкуваннях молоді люди займалися очищенням яблук і ворожили на їх шкірках – кидали їх у повітря та спостерігали, які тіні вони залишають і на що нагадують. Однією з популярних розваг була гра, де яблука кидали у великі миски з водою, і учасники намагалися витягнути їх тільки зубами, не використовуючи руки. Якщо це вдавалося, вважалося, що цього року вони обов'язково вийдуть заміж.

В Ірландії існувала традиційна гра, де створювали конструкцію у формі хрестовини. На одній її стороні розміщували яблуко, а на протилежній - запалену свічку. Весь механізм обертався, і під час цього руху учасники повинні були спробувати вкусити яблуко. Зазвичай у цю гру грали парами. Цікаво, що є певні схожості з українським звичаєм кусання калити.

Ще дуже поширене було ворожіння з каштанами. Потрібно було загадати ім'я коханої людини, кинути пару каштанів у вогнище і дивитися, як ті "поводяться" - поруч чи відкотилися, горять тихо чи з іскрами, або взагалі не горять. Так передбачали майбутнє пари.

Ворожіння в ніч Гелловіна, живопис Деніела Макліза, 1833 рік (джерело: Вікіпедія)

У деяких місцях ця ніч відома як "ніч розколювання горіхів", адже в цей час розподіляли плоди. Найбільше зверталися до ворожіння з каштанами та ліщиною. Дуже популярним було використовувати шкарлупу від яйця, яка слугувала у якості човника для свічки. В Україні також ворожили, використовуючи шкарлупи волоських горіхів, а не лише яйцеві. Крім того, як у нас, так і в інших регіонах, поширеним обрядом було виливання воску або олії на поверхню води.

Парубки також відвідували вечорниці, і особливо їм подобалось ворожити на каштанах, кидаючи їх у вогонь. А після завершення вечорниць вони відправлялися займатися збитками.

У добу Вікторіанської епохи в Британії плей-парті стали надзвичайно популярними, і вже тоді почали створювати тематичні костюми. Це стало способом розваги, що дозволяло людям зустрічатися та ворожити. У той же час, у США ці традиції набули зовсім інших форм.

- Як саме США видозмінила Гелловін і чому він став таким популярним майже у всьому світі?

- Ще наприкінці ХІХ століття бешкети на Гелловін ставали великою проблемою, але з початком Великої депресії ситуація з вандалізмом стала неконтрольованою. Газети кожного 1 листопада виходили із новинами, що сталася чергова вакханалія у якомусь штаті.

У 1879 році близько двохсот підлітків у Кентуккі зупинили потяг, розмістивши на коліях опудало, яке машиніст прийняв за живу істоту. У 1900 році студенти медичного факультету Мічиганського університету вкрали обезголовлене тіло з анатомічної лабораторії та повісили його на двері входу до будівлі.

Щороку ситуація ставала все більш складною, а нестабільність в країні лише підсилювала напруження – чим більше зростала невдоволеність серед населення, тим сильніше це проявлялося під час святкування Гелловіну.

У 1933 році батьки були вражені, коли тисячі молодих людей влаштували безлад, перевертаючи автомобілі, обрізаючи телефонні стовпи та вчиняючи інші акти вандалізму в різних куточках країни. Цю подію почали називати "Чорним Гелловіном", подібно до того, як падіння фондового ринку чотирирічної давнини охрестили "Чорним вівторком".

Таким чином, держава вирішила активізуватися і розробила спеціальний план святкування Гелловіну для молоді. Наприклад, почали з'являтися "Будинки жахів" — місця, де всі страшні атракціони були зосереджені в одному просторі.

Школам давали поради, як все організувати. Усі діти були зайняті підготовкою костюмів. Для того, щоб свято було доступне кожному, почали продавати паперові костюми, які коштували копійки. Батьки теж активно долучались до підготовки свята.

Святкування Гелловіну в Огайо, США, 1929 рік (джерело: Getty Images)

З 1920-х в США почали масово видавали брошурки щодо правил та ідей святкування, а після 1933-го - це вже було розписано, як методичка. Створювали відповідні мультики: "Танець скелетів", окремі серії про Гелловін "Міккі Маус" та "Беті Буп" тощо. Тобто держава планомірно привчала населення до "правильного" святкування і профінансувала це.

Традиція "trick or treat", що в українській мові звучить як "солодощі або пустощі", почала формуватися в США ще в кінці 19 століття. Зараз, замість того, щоб просто пригощати "соулерів" для молитви за душі померлих, люди почали давати "пайок" певним групам, щоб ті не чіпали їхні домівки. Цікаво, що в Україні також існує звичай, коли на Андрія та Маланку хлопцям вивішували мішки з горілкою, салом та ковбасами, щоб уникнути шкоди з їхнього боку.

Отже, якщо у 30-40-ві акцент був саме на дітях і підлітках, то з часом - коли вони підросли - стало зрозуміло, що потрібен і дорослий контент. Саме в цей період виходять перші масові хорори і зароджується традиція фільмів-жахів на Гелловін.

Гелловінський бал у Чиказькій академії мистецтв, США, 1949 рік (зображення: Getty Images)

Чи існують докази, які вказують на те, коли це свято з'явилося в Україні?

Суть в тому, що значна кількість українців уже давно практикувала римо-католицькі традиції і відзначала 1 листопада. Однак це свято не відзначалося масштабними заходами. Напередодні Дня всіх святих вважалося звичним відвідувати цвинтарі та запалювати свічки. Навіть сьогодні, особливо в західних областях України, на кладовищах чітко видно, що 1 листопада є особливим днем для вшанування пам’яті предків.

У православній традиції важливу роль відіграє Дмитрова субота — поминальний день, що відзначається напередодні свята святого Дмитрія Солунського, яке цього року випадає на 25 жовтня.

У деяких куточках України досі зберігається звичай не лише відвідувати кладовища, але й організовувати поминальні вечері вдома, запрошуючи душі своїх покійних предків. На Поліссі цей період називають "осінніми дідами".

По факту у нас на "осінні діди", тобто поминання, присвячені до Дмитрової суботи, не настільки яскраво виражений акцент, як на Різдво, у період після Великодня і на Зелені свята. Хоча теж є звичай робити певну трапезу і кликати померлих.

У нас було свято вирізання гарбузів, але воно більше асоціювалося зі збитками, наприклад, під час святкування Михайлового чуда (за новим стилем це відзначається 6 вересня, - ред.). Гарбузи вирізали, щоб виставити їх на дорозі та налякати перехожих. Подібні традиції існували й на Андрія. Це робилося для розваги, жартів та легкого страху, а не для того, щоб запалити свічку та освітити шлях душі. Крім того, це було і дитячою осінньою розвагою.

Усе, що стосується автентичного осіннього контексту з гарбузами, зводиться до "пранків", які не завжди прив'язані до конкретних дат. До того ж, гарбузи почали з'являтися у нашій культурі приблизно в XVIII столітті.

Другим важливим аспектом є те, що в Київській області, зокрема у Фастівському та Білоцерківському районах, обряд вирізання гарбузів пов'язаний із святом Маковія. У цей день там встановлюють прикрашене опудало, яке має "голову" у вигляді гарбуза. Такі фігури називають маковійчиками. Ця традиція збереглася досить добре, і існують фотографії, що датуються 1950-ми роками, а також згадки, що сягають ще давніших часів.

Фольклористка Олена Чебанюк зазначає, що це явище пов'язане з традиційними обрядовими практиками в місцевих храмах на Маковія, де проводився стародавній візантійський ритуал винесення святого Хреста Господнього, що став частиною обрядової практики Православних церков у XII-XIII століттях.

Тож те, що ми зараз сприймаємо як опудало з домінантною маскою з гарбуза, найімовірніше спершу було прикрашеним до свята хрестом. Цікаво, що контекст Маковія - збір урожаю, що перегукується із Савином.

Етнограф Микола Сумцов пробував аналізувати святкування Семена 1 вересня, яке теж супроводжувалося згадками про гарбузи. Є спогади, що в середині ХІХ століття в Києві на Житньому ринку торговці у цей день, а 1 вересня було колись Новим роком, ставили ялинку і прикрашали вирізьбленими кавунами і гарбузами. Але і тут маємо справу з декором, а не "ліхтарним" прикликанням померлих.

Дар'я Анцтбор зауважує: "Все, що ми маємо справжнє в осінній атмосфері з гарбузами, це 'пранки', які не завжди пов'язані з конкретними датами" (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

- Сучасне відтворення Гелловіну в Україні - це святкування чи комерційне шоу?

В останні роки діти активно відзначають це свято, багато хто з них одягається в костюми, ходить по сусідству, стукає у двері та просить солодощі. Це свято справді приносить радість малечі. Воно дозволяє їм через перевтілення познайомитися з темою смерті, подолати свої страхи і перетворити їх на веселощі. Молодь також активно долучається до святкування, організовуючи костюмовані вечірки та переглядаючи фільми жахів.

Яке ваше ставлення до того, що свято Гелловін з'явилося в Україні?

Я не вважаю це суперництвом для наших свят. Ми не ізольовані від світу, і наші взаємодії з іншими культурами постійно тривають. Це свято стало частиною нашого життя вже давно, і з цим потрібно змиритися. Важливо розуміти його справжнє значення, адже воно не зводиться лише до костюмів і гарбузів.

Чи існує ризик, що Гелловін замінить наші традиційні свята?

Ні, приклад Хелловіна є чудовим способом зрозуміти, як ефективно просувати та популяризувати свої свята, щоб їх прагнули відтворювати в різних куточках світу. Українці могли б скористатися цим досвідом для святкування Андрія. З одного боку, це дозволило б комерціалізувати свято, а з іншого - підвищити його популярність на всіх рівнях та навіть вивести за межі країни. У нас є всі можливості для цього.

Приклад США продемонстрував, що свято можна організувати під контролем, але водночас влада знищила його народні традиції. Зараз звичайний американець не знає, що таке плей-партіс, якими були його обряди та що означають соулкейки.

Однак цей чіткий сценарій призвів до того, що Гелловін перенісся по всьому світу і якраз став третім за популярністю в плані комерції після Різдва і Великодня.

Дослідження Гелловіна відкриває нові горизонти для розуміння нашого зимового святкового циклу. Це може спонукати нас переглянути традиції та, можливо, навіть зміцнити їх. Важливо відійти від стереотипного сприйняття Гелловіна як "сатанинського свята" і зануритися в його справжні корені. Варто звернути увагу на численні паралелі з елементами нашої культури та розмислити, як можна поширити знання про наші свята у такій же мірі, як це сталося з Гелловіном.