Інноваційні рішення стали рятівним колом для України, і тепер настав момент для промислового зростання: генерал Девід Грандж говорить про оборонні питання, Збройні сили України та авіацію | УНН

Генерал Девід Л. Грандж, голова наглядової ради української "Авіакомпанії Константа" з 2024 року, ділиться думками про трансформацію ЗСУ, уроки війни та майбутнє української авіації.

Українська "Авіакомпанія Константа" з 2024 року підсилює свою команду, призначивши на посаду голови наглядової ради Девіда Л. Гранджа, який є генерал-майором армії США у відставці і має значний військовий досвід. Протягом тридцяти років служби генерал Грандж брав участь у різних військових операціях, зокрема у 101-й повітрянодесантній дивізії у В'єтнамі, командуючи ескадроном елітного підрозділу "Дельта" під час вторгнення до Гренади. Він також керував оперативною групою під час війни в Перській затоці, очолював полк рейнджерів та 1-шу піхотну дивізію "Велика червона" до свого виходу на пенсію в 2000 році.

В Україні Девід Грандж здобув популярність як засновник Фонду Osprey Global Solutions Ukraine, який пропонує безкоштовне навчання відповідно до стандартів НАТО для українських рятувальників та військовослужбовців, які займаються розмінуванням, знешкодженням вибухонебезпечних предметів та наданням екстреної медичної допомоги. Генерал Гранж є експертом у сфері кризового управління і, окрім інших зобов'язань у зонах конфліктів, активно брав участь в евакуації людей з Афганістану в період з 2021 по 2023 роки.

На посаді голови наглядової ради "Авіакомпанії Константа" Девід Грандж залучений до міжнародної діяльності та перспектив компанії в контексті майбутньої відбудови України.

В інтерв'ю для УНН генерал-майор ділиться думками про еволюцію Збройних Сил України, готовність до довгострокових загроз, необхідні кроки для зміцнення оборони, виклики безпеки, включаючи розмінування та майбутнє української авіації.

Генерале Грандж, спостерігаючи за українськими військовими з 1995 року, як би ви охарактеризували їхню трансформацію від сил радянського зразка до сьогоднішньої загартованої боями армії? Які були ключові поворотні моменти цих змін?

Моя перша подорож до України відбулася в 1995 році, коли я брав участь у навчаннях "Партнерство заради миру", які проходили на полігоні неподалік Львова. Там я мав можливість взаємодіяти з українськими повітрянодесантними та механізованими бронетанковими підрозділами. На той момент я виконував обов'язки помічника командира 3-ї піхотної дивізії армії США, що базувалася в Німеччині.

Що одразу впала мені в око під час навчань - це те, що вони базувалися на радянській моделі. До падіння стіни (падіння Берлінської стіни як символ завершення епохи СРСР і краху радянської військової моделі - ред.) здавалося, що радянські військові набагато могутніші, ніж виявилося під час тренувань. Попри сильний моральний дух та фізичну стійкість особового складу, з яким було варто працювати, були очевидні системні недоліки: неналежне обслуговування техніки, недостатній вишкіл та слабке командування. Потреба у впровадженні західних стандартів була нагальною. Не все, що робить Захід, є правильним, але підхід був точно кращий за радянський. Я бачив це в інших східноєвропейських країнах, на Близькому Сході, у Південно-Східній Азії. У 2014 році були хороші програми обміну між Україною та Сполученими Штатами й іншими силами НАТО, такими як Велика Британія та Бельгія, які досить сильно допомогли обом сторонам.

Коли в лютому 2022 року розпочалася війна і російські війська вторглися в Україну, українська армія опинилася в умовах виживання, як і численні цивільні, які підтримували свою країну — рятувальники, фермери та інші, що взяли до рук зброю. Їхня відвага і рішучість стали вирішальними, адже вони зуміли зупинити російський наступ, в основному завдяки використанню протитанкової техніки. Українці вміло скористалися вразливими місцями супротивника, зокрема, його слабкою логістикою, обслуговуванням, управлінською структурою та нездатністю адаптуватися до нових викликів.

Слава Богу, вторгнення було зупинено, українська армія дуже швидко перегрупувалася, збудувала все, що могла негайно в умовах кризи, і відтіснила росіян у багатьох місцях. Крим уже був тимчасово окупований, як і деякі області, але українцям вдалося відвойовувати багато території.

Але росіяни перегрупувалися, і лінії стали дуже статичними. Багато українських генералів зауважують, що це схоже на Першу світову війну - статичну оборону з гібридними військовими інноваціями. Проблема з моделлю траншейної війни полягає в тому, що це просто перемелювання солдатів і цивільного населення, і ці жертви зростають щодня.

Інновації врятували Україну в той час. Українці впроваджували інновації швидше, ніж росіяни. Росіяни покладаються в основному на масу, хай то буде тисячі солдатів у наступі, сотні одиниць бронетехніки, ракет та дронів. Інновації, які розвинула Україна, - це окрім дронів, про які всі говорять, ще й тактика. Тактика протидії радіоелектронній боротьбі, тактика роботи з соціальними медіа, тактика партизанської війни за лініями фронту й атаки вглиб російських ліній.

За допомогою атак ракетами та дронами проти російських цілей - логістичних об'єктів та аеродромів зі стратегічними бомбардувальниками - українці відібрали у росіян контроль над Чорним морем, не маючи флоту і використовуючи засоби нетрадиційної війни. Я думаю, українці потопили близько третини Чорноморського флоту російського військово-морського флоту.

Однак наразі ми опинилися в безвихідній ситуації, де кожна зі сторін має у своєму розпорядженні дрони, засоби радіоелектронної боротьби та активно використовує соціальні мережі. На всій лінії фронту триває гібридний конфлікт.

Набуті українськими військовими знання та досвід, які були передані країнам НАТО, зокрема й Сполученим Штатам, є унікальними. США прагнуть впровадити уроки, отримані від українських військових під час цього конфлікту, що поєднує традиційні бойові стратегії з нетиповими методами протистояння.

Ви згадали уроки, які українська армія здобула в процесі своєї боротьби, і ці знання можуть бути корисними не лише для України, а й для США та інших країн. Як би ви коротко сформулювали ці уроки?

Безсумнівно, мова йде про застосування безпілотних літальних апаратів. Кожна війна в історії, як правило, має свій визначальний елемент, що виникає внаслідок еволюції технологій і військової стратегії. У Першій світовій війні таким елементом стали танки, а під час Другої – тактика блицкригу. Вертольоти також суттєво вплинули на перебіг багатьох конфліктів.

Дрон - це дискримінатор цієї війни, проте також змінила її радіоелектронна боротьба, маскування на полі бою, укриття від артилерії, повітряного нападу та ракетного удару. Здатність використовувати інновації в повітрі, на морі та на суші є вирішальною, географія має значення. Як ефективно використовувати місцевість? Як сховати великі формування? Як підтримувати комунікації при наявних засобах радіоелектронної боротьби?

Всі обговорюють дрони, проте існує безліч тактик і процедур, які з часом можуть еволюціонувати у військову доктрину – тобто у стратегію ведення бойових дій. Наступним важливим питанням є те, як адаптувати ці нововведення до різних видів військових конфліктів?

Виклик, з яким зіштовхуються Сполучені Штати, полягає в широкому спектрі військових операцій — від звільнення заручників і боротьби з тероризмом до можливих масштабних конфліктів із такими державами, як Росія чи Китай. США доводиться адаптувати інновації, отримані з досвіду України, та впроваджувати їх у діяльність своїх збройних сил. Американські військові розгорнуті у понад 100 країнах по всьому світу, і умови їхньої роботи суттєво відрізняються в залежності від місця.

Збройні сили США не є надто великими за чисельністю. В армії налічується менше мільйона військовослужбовців, готових до ведення бойових дій, і значна частина з них займається іншими завданнями. Хоча ми маємо технологічні переваги, не завжди можемо дати відповіді на всі виклики, тому розраховуємо на підтримку союзників, таких як Україна.

Які саме інноваційні підходи та тактичні висновки з українського досвіду повинні взяти на озброєння військові з інших країн? Які з новацій, на вашу думку, є найбільш революційними?

Варто розглянути це питання з різних військових аспектів, таких як атака, оборона, маневри, повітряна підтримка, непрямий вогонь, мінна справа та медичне забезпечення. Саме в галузі медичного забезпечення я набув найбільшого досвіду. З перших місяців вторгнення в Україні в 2022 році ми активно працюємо, зосереджуючись на медичних потребах - постачаємо хірургічне обладнання, навчаємо медиків надавати травматологічну допомогу, а також займаємося розмінуванням територій.

Тактика, техніка та процедури, які збройні сили США застосовують для медичної підтримки поранених та їхньої евакуації, не працюватимуть належним чином у цьому типі війни. "Золота година" - час, необхідний для евакуації пораненого бійця з передової до наступного рівня медичної допомоги - не гарантує виживання без повного контролю над повітряним простором. Сполучені Штати зазвичай мають повітряну перевагу, що забезпечує свободу дій командирів та політичного керівництва.

Однак це не буде ефективним, якщо ми опинимося в конфронтації з Росією або Китаєм, а також з деякими менш розвиненими країнами, зважаючи на загрозу від ракет класу "земля-повітря" або тактик, які були вивчені в Сомалі за допомогою РПГ. Медична евакуація є важливою відповідальністю для командирів і керівників держав. Ми працюємо з Україною над удосконаленням процесів евакуації, щоб рятувати поранених військових, оскільки це критично впливає на бойовий дух та є нашим обов'язком.

Після припинення вогню, які критичні військові можливості має зберегти Україна для стримування майбутньої російської агресії? Як держава повинна збалансувати демобілізацію з довгостроковою готовністю?

Якщо озирнутися на досвід Сполучених Штатів після Другої світової війни, то американці були виснажені війнами, подібно до нинішньої ситуації в Україні. Ніхто не прагнув продовження бойових дій. Проте вже через п'ять років розпочалася війна в Кореї. Ми знехтували підготовкою до майбутніх викликів - скоротили армію, припинили закупівлю нового обладнання, не розвивали технології. Північна Корея застала нас зненацька.

Схожа ситуація виникла після завершення війни у В'єтнамі. Громадськість стала виступати проти війни, і ми зіткнулися з труднощами в інформаційному просторі та пропаганді. Підтримка військових з боку американців зменшилася. Після В'єтнамської війни наша армія опинилася в складному становищі, з дуже низьким рівнем підготовки. Військова сфера залишалася в тіні обговорень. Ми не були готові до нових викликів. Ситуацію вдалося виправити за президента Рейгана.

Коли Україна досягне певних угод з Росією, не слід розслаблятися. Україні необхідно створити надійну платформу для набору та підготовки кадрів. Навіть якщо громадяни проходять військову підготовку і повертаються до мирного життя, вони повинні бути готовими до миттєвого призову. Україні варто наслідувати ізраїльський підхід у зв'язку з існуючими загрозами. Потрібні підготовлені фахівці, здатні швидко знову стати на військову службу. Коли пролунає перший постріл, часу на створення складної мобілізаційної системи вже не залишиться.

Якщо укладуть угоду про припинення вогню, її порушення здається неминучим. Ймовірно, що Путін вдасться до тактичної паузи. Однак Україна повинна бути завжди готовою до боротьби на землі, на воді та в небі, використовуючи всі доступні ресурси, допомогу від партнерів та те, що може виготовити самостійно.

Необхідно піклуватися про військовослужбовців, незалежно від їхнього подальшого життя у цивільному суспільстві. Важливо забезпечити постійну підтримку з моменту вступу на службу і до моменту звільнення, включаючи медичні установи для ветеранів, які займаються протезуванням, лікуванням посттравматичного стресового розладу, а також наданням допомоги сім'ям військових. Без такої системи підтримки у військових може зникнути моральний дух і готовність повернутися до служби, якщо виникне така потреба.

Коли Україна отримує військове обладнання, його необхідно постійно обслуговувати та проводити регулярні тренування. Перевага України полягає в оборонній позиції, яка завжди простіша за наступальні дії. Ви захищаєте власну територію - свої соняшникові та пшеничні поля, міста й села. У вас є незламна воля до захисту своєї землі.

Продовжуйте вдосконалювати технологічні можливості, зміцнювати Збройні Сили та акцентувати увагу на посиленні оборонних сил, подібно до країн Балтії, Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Ваша військова готовність повинна залишатися на високому рівні, оскільки ви перебуваєте в складному геополітичному контексті.

Які економічні та інституційні зміни є важливими для забезпечення стійкості військових спроможностей України в перспективі? Які, на вашу думку, основні труднощі стоять на шляху до формування самодостатньої оборонної промисловості?

Україні слід активно працювати над розвитком державно-приватного партнерства між бізнесом і військовими організаціями. У Сполучених Штатах ми вже реалізуємо ці ініціативи, незважаючи на численні труднощі, зокрема бюрократичні процедури, які, на жаль, не відповідають вимогам сучасності.

Розбудова потужної промислової бази має першочергове значення. Для України, яка не є членом НАТО, критично важливими стають двосторонні угоди зі Сполученими Штатами, Великою Британією та іншими партнерами.

Україна має великий потенціал для розвитку міжнародної співпраці. Сполучені Штати не можуть підтримувати свою військово-промислову інфраструктуру без стабільних джерел сировини, а Україна володіє одними з найбагатших в Європі родовищ рідкісноземельних металів і елементів. Тому надзвичайно важливо терміново укладати стратегічні угоди зі США, враховуючи збалансований підхід – приймати наявні сьогодні пропозиції та зміцнювати партнерські зв’язки. Ці ресурси є критично важливими для Сполучених Штатів і Європи у виробництві всього, починаючи від мобільних телефонів та комп’ютерів, і закінчуючи супутниками та військовим обладнанням.

Необхідно невідкладно працювати над залученням іноземних інвестицій та технологій в Україну, як під час конфлікту, так і після встановлення миру. Економічний розвиток має першочергове значення. Хоча в Україні існують бюрократичні перешкоди, подібно до США, а також виклики з корупцією, що властиво багатьом країнам, саме ці фактори відлякують потенційних партнерів. У спілкуванні з конгресменами та сенаторами регулярно порушуються питання корупції, неефективності та надмірного регулювання, що ускладнюють співпрацю приватних компаній з Україною. Ця ситуація потребує невідкладних змін.

Оскільки Україна має справу з наймасштабнішим викликом розмінування у світі, які кроки є найважливішими, і яким чином міжнародна спільнота повинна зосередити свою підтримку на цій проблемі?

Це питання викликає у мене глибокі переживання. Я безпосередньо брав участь у розмінуванні в Боснії та Герцеговині після конфлікту на Балканах. Подібні труднощі можна спостерігати в Камбоджі, багатьох країнах Близького Сходу та Африки, але саме Україна нині стикається з найсерйознішими викликами в цій області.

Проблема розмінування в Україні має кілька рівнів складності. По-перше, це стосується сільськогосподарських земель, таких як соняшникові та пшеничні поля, які зазнали серйозного мінного забруднення. Для їх очищення потрібні спеціалізовані технології та підтримка з міжнародних джерел. По-друге, існують специфічні загрози, пов’язані з мінами, саморобними вибуховими пристроями та пастками, розташованими в населених пунктах, навчальних закладах і на дитячих майданчиках. Ці небезпечні елементи були встановлені групою Вагнера, чеченськими підрозділами та іншими російськими структурами, і їх нейтралізація вимагає висококваліфікованих саперів.

Затримка у розмінуванні лише погіршує ситуацію. Коли в зруйнованих від артилерії чи ракет місцях починає відновлюватися рослинність, процес розмінування стає значно більш складним. Міни можуть переміщатися в ґрунті через погодні умови, цикли замерзання та відтавання, а також під час паводків. Тому терміново потрібно посилити зусилля щодо розмінування цих територій.

Багато міжнародних партнерів відкладають підтримку України в цьому питанні до моменту припинення вогню, але такий підхід є хибним. Розмінування має розпочатися негайно. Це завдання повинно стати першочерговим пріоритетом, на рівні з відновленням критичної інфраструктури - електропостачання, водопостачання та паливного забезпечення.

Потрібно вдосконалити освітні програми та збільшити кількість контрактів з іноземними державами та міжнародними організаціями для сприяння діяльності з розмінування. Отримання міжнародної підтримки для гуманітарного розмінування є значно легшим завданням, порівняно з військовими операціями, завдяки його гуманітарному характеру. Наша неприбуткова організація, незважаючи на свій скромний розмір, продовжує активно допомагати у розмінуванні територій.

Ви приєдналися до складу наглядової ради "Авіакомпанії Константа" у квітні 2024 року, в умовах активних бойових дій. Що стало основним мотивом для вашого вибору? Яким чином компанія наразі здійснює свою міжнародну діяльність і які кроки планує для відновлення Україні в майбутньому?

Мені знадобилося детально проаналізувати цю пропозицію. У Сполучених Штатах існують суворі регламенти, що визначають участь у іноземних наглядових радах. Я повинен був упевнитися, що не виникне жодних потенційно небезпечних ситуацій, тому провів власне розслідування, щоб підтвердити бездоганний імідж компанії та високий рівень професіоналізму її керівництва.

Крім того, я проаналізував міжнародну діяльність компанії в Африці, Центральній Азії та в деяких європейських країнах. "Авіакомпанія Константа" ефективно функціонує на міжнародній арені, експлуатуючи власний флот літаків та команди. Компанія вирізняється висококваліфікованими пілотами і забезпечує належний рівень технічного обслуговування, що є надзвичайно важливим у будь-якому регіоні світу, завдяки чому вона отримала визнання на міжнародному рівні.

Після впровадження режиму припинення вогню компанія "Константа" матиме можливість сприяти відновленню України, здійснюючи спостереження уздовж лінії розмежування та в інших затверджених зонах. Завдяки своєму міжнародному досвіду, компанія готова оперативно розпочати свою діяльність, зокрема забезпечуючи логістичні поставки, медичну евакуацію, транспортування продуктів харчування та підтримку гуманітарних місій, спрямованих на відновлення країни, а також відновлення авіасполучення між Україною та європейськими державами.

Для цього в компанії є всі необхідні передумови: можливості, професійне керівництво та бездоганна репутація надійної організації. Вони повністю готові до роботи, і я пишаюся своєю причетністю до цієї компанії.

Авіаційна галузь України наразі переживає безпрецедентні труднощі. Які специфічні стратегії для її підтримки є актуальними в даний час, і чому ви вважаєте, що авіація є важливим елементом як для національної безпеки, так і для економічного відновлення України в майбутньому?

Я б висловив аналогічну думку щодо судноплавної галузі, як і про авіацію. Україні необхідно діяти як цілісна держава у всіх сферах: у повітрі, на землі та на воді. Кожна країна має свій повітряний простір і суходіл, але не всі можуть похвалитися доступом до морських шляхів.

Якщо буде оголошено припинення вогню, якою буде роль авіації? Україна має готуватися вже зараз. Важливо підтримувати "Константу" в її міжнародних операціях, щоб компанія була готова негайно відновити діяльність в Україні. Побудова нових літаків та проходження сертифікації потребують значного часу. Тому треба підтримувати тих, хто вже сьогодні демонструє готовність до роботи - це забезпечить належну підготовку, коли повітряний простір знову відкриється для повноцінної експлуатації.

Бюрократичні процедури, що можуть заважати ефективній роботі, потребують спрощення для розвитку авіаційного та судноплавного секторів. Якби я займав керівну посаду в Україні, я б рішуче відстоював це питання, адже настане момент, коли необхідно буде бути готовими. Держава має забезпечити безперебійні операції на суші, в морі та в повітрі, щоб підтримувати своє населення, економіку та армію.

Беручи до уваги всі можливості сектора, починаючи з виробництва і закінчуючи розвитком людських ресурсів, які дії уряд має вжити для сприяння та зростання цієї важливої галузі? Які ваші поради в цьому напрямку?

Географічне положення має велике значення. Геополітична ситуація також відіграє важливу роль. Україна займає стратегічно важливу позицію на перетині шляхів, що з'єднують всю Європу. Попри численні дискусії про НАТО, важливо усвідомлювати, що жодна з країн Альянсу не планує агресії проти Росії. НАТО було засноване для забезпечення колективної безпеки своїх членів.

Необхідно якнайшвидше укладати двосторонні угоди для посилення обороноздатності та забезпечення майбутнього України. Проте Україна також має надавати цінність своїм партнерам - вони повинні отримувати конкретні переваги від такої співпраці. Це не може бути одностороннім процесом на кшталт "дайте нам, ми заслуговуємо". Натомість має формуватися справжнє партнерство, що приносить користь обом сторонам.

Ситуація на світовій геополітичній арені є досить складною для Сполучених Штатів через їхню широку міжнародну присутність. Армія США щодня налічує підрозділи в більше ніж 100 країнах. Вашингтону необхідно одночасно зосереджуватися на Азійсько-Тихоокеанському регіоні, Європі, Україні та Близькому Сході. Україні варто усвідомлювати ці обставини та розробляти партнерські угоди, які враховують також інтереси Сполучених Штатів.

Економічні фактори займають центральне місце, особливо у контексті рідкісноземельних елементів та мінералів. Проте важливість технологічного обміну не можна недооцінювати. Україна володіє значними технологічними ресурсами та досягла високих показників інноваційного розвитку. Це означає, що країна зможе без труднощів підтримувати авіаційну галузь і морську індустрію. Інтелектуальний потенціал українського населення створює сприятливі умови для цього. Сподіваюся, що багато українців, які виїхали за межі країни, повернуться, щоб взяти участь у формуванні наступного етапу розвитку нашої держави.

Я гордий бути частиною Osprey Solutions Ukraine. Наша компанія активно підтримує незалежність України та її захист від зовнішньої агресії, і ми налаштовані робити все можливе для досягнення цієї мети.