Ірина Кулинич: Часом найбільше випробування — це боротьба з уявними ворогами. Це стає особливо актуальним, коли намагаєшся змінити established порядок.

Після відкритих дискусій я тривалий час розмірковувала над нашим шляхом у медицині Львова. Мене вразило, як часто реформи сприймають як загрозу, а не як шанс на покращення. Також я задумалася над тим, як легко піддатися емоційній напрузі в умовах страху перед змінами.

Проте існують речі, які неможливо зупинити.

Прогрес. Відповідальність. Зрілі вибори.

Протягом кількох місяців ми обговорюємо процес інтеграції поліклінік у систему двох територіальних медичних об'єднань.

Не один раз, не за зачиненими дверима - з відкритими дискусіями, з позицією кожного колективу, з поясненнями і відповідями на всі запитання. Так, як вміємо.

І я хочу сказати чесно: це складний, але правильний шлях.

Коли реформа стикається з опором, це не обов'язково свідчить про помилку.

Це свідчення того, що виникає слушне питання: "Чи не зазнаємо ми втрат?"

Об'єднання лікарняних закладів у територіальній медичній об'єднанні принесло позитивні результати.

Сьогодні ТМО 1 і ТМО 2 - серед найкращих в Україні за якістю і ефективністю.

І їхні команди готові зміцнити базовий рівень, як це практикується в сучасних мегаполісах по всьому світу.

Це - відповідальна медицина. Не хаотична. Не емоційна.

Систематична. Відкрита. Узгоджена.

Я щиро ціную переживання інших.

Але я також знаю, що страх - не стратегія.

Я вибираю варіанти, які зроблять процес запису на обстеження зручнішим, отримання консультацій легшим, а доступ до реабілітації швидшим.

Однак медицина - це не лише про приміщення.

Це про людей та ті можливості, які ми їм надаємо.

Ми не ведемо боротьбу з ілюзіями.

Ми створюємо інфраструктуру, яка дійсно служитиме мешканцям Львова — як тепер, так і в майбутньому.