Катерина Бабкіна: Відсутність російського контенту

"Дивно, що в Україні у 2025 році взагалі можливо легально дивитися російських блогерів і слухати російську музику", - Катерина Бабкіна, спеціально для DW.

Коли в Україні заблокували вКонтактє* (далі ВК. - Ред.), я не відчула жодного дискомфорту. В мене не було там профілю, тим більше я не слухала там "безкоштовної" музики і не складала плей-лісти, не контактувала з людьми, ніякий мій бізнес не спирався на сторінку чи рекламу у ВК, а фан-сторінка Катерини Бабкіної жила там своїм життям (іноді я з жахом думаю, що вона все ще там є, але надіюся, ні). У 2016 український офіс ВК зголосилися підтримати наш з Марком Лівіним проєкт BookChallengeUA, який був присвячений популяризації читання і тривав рік, і я, пригадую, крутила носом, але Марк та головний редактор медіа, яке хостило наші з Марком колонки про книжки, сказали, щоби я не вимахувалася: нас цікавить максимальне охоплення, а максимальне охоплення - це ВК. Я була трошки здивована, що тоді в Україні було більше користувачів ВК, ніж, наприклад, Facebook.

Ще більше я була здивована, як за рік по тому люди масово обурювалися, власне, блокуванням ВК, називали це цензурою та ставили vpn, щоби далі користуватися сервісом. Особисто в мене питання було одне - якого так довго? Війна з росією розпочалася в 2014-му, а ВК, де масово поширювалися ворожі наративи і загалом нічого корисного не було, ми заблокували лише в 2017-му. Я наче й визнаю, що будь-які життєві інтереси вагомі та цінні, навіть якщо вони обмежені сторінкою у ВК і спілкуванням там з колишніми однокласниками, але з іншого боку мені не налазить на голову, як у світі, де легкодоступна і відкрита будь-яка (реально ж, будь-яка, от просто майже про все і вся!) інформація, можна витрачати час на скачування VPN для ВК.

Крім того, є один абсолютно незаперечний, але простий факт, доступний для розуміння людям з будь-яким культурним та інтелектуальним бекграундом: трафік і перегляди - це гроші, контент - це гроші, лайки, поширення і кліки - це гроші. В даному випадку - це були гроші, які йшли в росію, тобто на те, щоби вбивати українців на сході України і тримати окупованим Крим. Тут, здається, нема про що дискутувати. Але я мало зустрічала розмов саме в цьому контексті.

Не змогла знайти доказів, чи я права, але здається, що вже через рік-два після заборони ВКонтакте ніхто не прагнув його повернення. Принаймні, я не натрапляла на коментарі про те, що життя без ВК стало гіршим або що щось робити стало так само незручно, як це було в цій соціальній мережі.

Ознайомтеся також з: Оксана Забужко: Мій затишний ламповий рашизм.

Не можу стверджувати, чи існує технічне рішення для блокування російського контенту в Україні на міжнародних платформах, але вважаю, що це цілком можливо. Коли я подорожую, часто помічаю на YouTube чи Instagram повідомлення типу "цей контент/ця музика недоступні в вашій країні". Мобільні оператори в різних країнах автоматично обмежують доступ до певного контенту, і це може бути як порнографія, так і сайти з серіалами, або навіть окремі анімаційні фільми, що намагаються відкрито говорити про гендерну різноманітність. Отже, блокування російського контенту в Україні — цілком реальний сценарій. Це підводить мене до теми, яку я хочу обговорити: підлітки, які слухають російську музику та дивляться російських блогерів, а також дорослі, які їх виправдовують, мовляв, це ж лише підлітки, які намагаються протестувати, і їх неможливо змусити до чогось. Дочекайтеся, коли ваша донька стане підлітком, і ви зрозумієте. Згадаймо, як ми у підлітковому віці слухали "Руки Вверх", Земфіру чи "Арію", і в результаті виросли абсолютно нормальними людьми.

І от, з одного боку, я категорично проти накалювання сліпої ненависті і суспільного дозволу на неї, навіть схвалення. Просто тому, що сліпа концентрована ненависть, якщо ви прямо зараз зі зброєю в руках не маєте змоги вбивати тих, кого ненавидите, переспрямовується у кращому разі на вас самих, а в гіршому - на ваших близьких, дітей, чоловіка/дружину, сусідів. Іншими словами, ваша ненависть, загалом цілком справедлива, нищить абсолютно несправедливо не тих, кого ви ненавидите, а вас і інших українців.

Це дійсно так, чи не так? Я вважаю, що питання емоційної гігієни потрібно піднімати знову і знову в суспільстві. Це нагадує ситуацію з алкоголем: може здаватися, що вживаючи його, ви розслабляєтеся, і життя стає трохи легшим. Але насправді алкоголь є депресантом, який завдає шкоди організму і скорочує тривалість життя. Так само й з тією щирою, але безнадійною ненавистю до людей, які, до речі, дійсно її заслуговують. Вона може створювати враження, що ви знімаєте напругу, але насправді це руйнує вас і ваших близьких. Замість полегшення, ви лише ускладнюєте своє життя.

Проте з іншого боку, я повністю підтримую всі свідомі конструктивні дії та акції, які можуть хоч трохи зменшити силу, значущість і видимість ворога. Коли ми були підлітками, ми слухали різні гурти, зокрема Земфіру та інші російські виконавці. Я сама захоплювалася Агатою Крісті. Але, по-перше, тоді росіяни не чинили проти нас насильство. Звісно, вони робили це багато років тому, але в той момент їх агресія спрямовувалася на чеченців і грузинів. Це може звучати цинічно, але тоді не було так жорстко підтримувати це фінансово. А по-друге, тоді це не набувало такої очевидної і швидкої монетизації.

Ознайомтеся також: Олег Коцарев: Кримінальний інстинкт - складнощі, пов'язані з російським серіалом "Слово пацана".

Кожен підліток, на мою думку, здатен усвідомити, що перегляди, кліки та взаємодія з контентом перетворюються на гроші. І, взаємодіючи з російським контентом, він чи вона роблять свій внесок, навіть якщо маленький, у фінансування наступної ракети, яка може влучити прямо в їхній двір. Це дивно, але я рідко зустрічала обговорення цієї теми.

Отже, підлітки виявляють протест, тестують межі — як батьківські, так і власні, досліджують цей світ, переживають сепарацію, руйнують зв’язки і шукають своє справжнє «я». Проте, перш за все, для них важлива приналежність до спільноти, бажання бути серед своїх, слідкувати за модою, популярністю і трендами. Не буде відкриттям, якщо зазначу, що ці основи маніпуляції досить прості. Механізми, що сприяють популярності серед підлітків, формуванню моди і трендів, відомі, як примітивні механізми. Російський культурний контекст активно ними користується. Це навіть не коштує великих зусиль — потрібно лише багаторазово повторювати одні й ті ж ідеї з різних джерел. Дивно, що ми досі не змогли реалізувати подібне у своїй культурі.

Особливо дивно, що в Україні у 2025 році буде можливість легально переглядати російських блогерів та слухати російську музику. Яка мета цього? Що ми, діти, підлітки, дорослі, втратимо без таких розваг? Це називається цензурою? Згадаймо, як колись багато людей обурювалися через заборону куріння в літаках, адже раніше це було нормою, і всі курили без проблем. Але насправді, чи було це нормально? Є статистика, яка показує, скільки життів вдалося врятувати завдяки такій забороні.

Читайте також: Як російські спецслужби формують терористів серед українських підлітків.

На мою думку, ситуація з російським контентом виглядає подібно. Якщо його не буде, це принесе більше користі для всіх, адже в ньому немає нічого важливого чи корисного. Це раціональний та ефективний підхід: ми просто обираємо те, що вигідніше для нашого майбутнього. Підлітки швидко забудуть про російських блогерів та виконавців після декількох місяців активних протестів, адже світ пропонує безліч альтернатив; а переваги від такого вибору будуть безцінними.

*Авторську орфографію збережено.

"Авторська колонка" відображає індивідуальну точку зору автора. Ця думка може не співпадати з позицією української редакції або з загальною позицією Deutsche Welle.