Завершення епохи "глобального житниці": Україна втрачає виробництво рідного житнього хліба.

Криза на ринку жита посилюється — ціни на житній хліб за рік зросли вдвічі. Млини, аграрні аналітики та торгові мережі розповіли УНІАН, які фактори призвели до такого підвищення цін та чи варто очікувати, що житній хліб зникне з магазинних полиць.

Український борщ увійшов до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує термінового захисту. Але що таке борщ без шматочка справжнього чорного хліба? Тому в ЮНЕСКО згадали, що український житній хліб є "важливою складовою" національної кухні, проте "захищати" його не взялися. І це велика помилка... Адже може статися, що через економічні або інші фактори справжній український житній хліб зовсім зникне з ринку, а те, що залишиться, буде виготовлено з імпортного жита.

І в той час, коли у світі спостерігається певний "житній ренесанс" — завдяки відновленню традицій споживання в Північній Європі та популярності житнього віскі в США, Україна, як завжди, втрачає свої позиції в тих сферах, де раніше була лідером.

Які нині ціни на жито та житнє борошно, чому вони так різко підвищилися, і як це позначиться на вартості хліба в найближчому майбутньому – на ці питання відповіли експерти в інтерв'ю для УНІАН.

Зернові продукти сприяють покращенню лімфообміну, зменшують рівень цукру в крові, допомагають позбутися зайвого холестерину та мають безліч переваг в порівнянні з іншими злаками, які хоч і більш калорійні, проте менш корисні для здоров'я. Однак, у цьому сезоні українці можуть зіштовхнутися з проблемами у лімфообміні та контролі цукру, оскільки ціни на житній хліб, хоч і не зовсім зникнуть, але обов'язково зростуть.

У ринковій економіці, як зазначають експерти, справжній дефіцит товарів з порожніми полицями є практично неможливим — у крайніх випадках завжди можна імпортувати необхідні товари. Однак, брак продукції завжди впливає на ціни. Це підтверджують як торгові мережі, так і спеціалізовані аналітики. Наприклад, в мережі АТБ, відповідаючи на запит УНІАН, зазначили, що найбільше підвищення цін очікується в другій половині року, коли буде зібрано новий врожай, який, за прогнозами, буде меншим, ніж у попередньому році.

Виробники очікують, що вартість хліба зросте на 20% у другій половині року. Як повідомляють постачальники, дефіцит жита може призвести до підвищення цін на житні хліби на 15%. Щоб уникнути різкого зростання цін на окремі види, постачальники планують застосувати середнє підвищення для всіх сортів хліба, яке наразі становить приблизно 5%, - зазначають у мережі "АТБ".

У інших мережах ситуація схожа. Втім, відповідно до даних моніторингу "Українського клубу аграрного бізнесу" (УКАБ), ціни на хліб, навпаки, трохи впали порівняно з минулорічними піками, але зараз, схоже, досягли "дна", відштовхнулися від нього, та знов пішли вгору.

Те, що запаси жита в "житниці Європи" вичерпуються, вже давно стало відомим фактом. Ще минулого року УНІАН повідомляв про цю ситуацію. Відтоді ціни на жито зросли вдвічі, що свідчить про нові виклики та кризові моменти в цій сфері. За інформацією УКАБ, на українському ринку ціна жита нині коливається в межах 215-225 євро за тонну (приблизно 10 500 гривень за актуальним курсом). Для порівняння, середня вартість в Європейському Союзі становить близько 195-200 євро (близько 9 500 гривень). Це означає, що в Україні ціни вже перевищують європейські, що є яскравим свідченням наявності дефіциту в умовах ринкової економіки.

"Запаси українського жита практично вичерпані. Лише кілька хлібозаводів продовжують працювати на основі імпортного житнього борошна. Протягом року ціна на жито зросла в 2,5 рази. Відповідно, подорожчало і житнє борошно. Рік тому в цей час тонна жита коштувала 6,5 тисяч гривень, а тепер вже 14 тисяч. Існують навіть пропозиції за 16 тисяч. Зараз вартість борошна коливається між 17 та 20 тисячами гривень, тоді як рік тому вона становила 9-10 тисяч. Ось так виглядає ситуація", - коментує зміни Родіон Рибчинський, директор спілки "Борошномели України".

Експерт стверджує, що вартість житнього та житньо-пшеничного хліба продовжить зростати.

"Якщо борошно виступає в ролі основної сировини, це вплине на всю структуру витрат. Прогнозується, що зростання триватиме принаймні ще рік. Є надія, що аграрії вирішать посіяти озиме жито цього року, враховуючи нинішні високі ціни, які вигідні для них. Однак урожай, який буде отримано в наступному маркетинговому році і почне надходити вже наступного місяця, знову буде мати дефіцит, - зазначає пан Рибчинський."

Дорожчає хліб зараз й через те, що ми вимушені завозити імпортне жито. При цьому директор спілки "Борошномели України" надає дещо інші дані, порівняно з аналітикою УКАБ - на його думку, закордонне жито та борошно якраз дорожче за українське. Хоча для кінцевого споживача це навряд чи багато що змінює.

"Основним постачальником є Польща. Ціна складає приблизно 16 тисяч гривень за тонну. У той же час, українське жито можна придбати за близько 14 тисяч гривень," - зазначає експерт.

Отже, якщо ми не вирощуємо продукти самостійно, то фактично підтримуємо польських фермерів, які реалізують їх за ще вищими цінами?

"Саме так", - розводить руками директор спілки "Борошномели України".

Що стало причиною такого становища? Як це можливо, що у "житниці Європи" зникає жито? Аналітики вказують на ринкову ситуацію — виявляється, для українських фермерів вирощувати жито стало економічно невигідно.

Жито є класичною сільськогосподарською культурою, яка, перш за все, вирощується в Поліссі та прилеглих північних областях України — від Житомирської до Сумської. Ці регіони характеризуються схожими кліматичними умовами та типами ґрунтів. Однак, через економічні та безпекові обставини, нині найбільші площі посівів спостерігаються на Рівненщині.

За даними ННЦ "Інститут аграрної економіки", які цитує AgroPortal, у 2021 році найбільшими виробниками жита були Чернігівщина, Житомирщина та Київщина - на них припало 28,5%, 12,2% та 12% відповідно від загального врожаю цієї культури. Але вже за підсумками 2024 року лідерами стали Рівненська та Волинська області з відповідними частками у 17,2% та 15,9%. Частка ж Чернігівщини обвалилася до 13,9%. За підрахунками "Інституту аграрної економіки", Україні у 2024 році не вистачало приблизно 50 тисяч тонн жита, щоб задовольнити внутрішні потреби.

Відсоткові показники - це позитивний аспект. Але як виглядають ці дані у абсолютних значеннях та в часі? В УКАБ для УНІАН наводять пояснення, що тенденція виробництва жита має явно негативний характер. Ми втратили понад 50% обсягів, які мали до початку "повномасштабної війни".

"За попередніми оцінками Мінагрополітики, восени під врожай 2025 року засіяно 68,1 тисяч гектарів, що лише на 3% менше посівних площ попереднього періоду. Якщо порівнювати цей показник з довоєнним показником, то він на 60% менше, - розповідає керівниця аналітичного відділу УКАБ Світлана Литвин. - У 2021 році було вирощено 593 тисяч тонн жита, з яких 344 тисяч тонн було використано на споживання, а 137 тисяч тонн - експортовано. В 2024 році виробництво становило 218 тисяч тонн, але одночасно в нас скоротився фонд споживання жита, та й експорт практично відсутній".

Проте, у цю "діжку дьогтю" пані експертка вносить також ложку "меду": за її словами, нинішній стан посівів жита є задовільним і не має суттєвих проблем. Це свідчить про те, що падіння виробництва жита починає стабілізуватися.

У порівнянні з минулим роком, площі, засіяні житом, зменшилися незначно. Тому немає вагомих підстав для припущення, що українське жито зникне з хлібопекарської індустрії. Проте, якщо в поточному сезоні спостерігався дефіцит жита та борошна з нього, то, на жаль, існують всі підстави вважати, що ця тенденція може тривати й у наступному маркетинговому році, - зазначає вона.

Попри задовільний стан посівів, що надає певний оптимізм, загальна картина не дуже радісна. З цим згодні й представники влади у регіонах, для яких ця культура була традиційною. Втім, поки що кажуть лише про підтримку "інформаційною кампанією", а не якимись більш дієвими інструментами.

"На жаль, навіть до початку війни наші хлібозаводи були змушені імпортувати житнє борошно з Білорусі. Сьогодні ми постійно слідкуємо за джерелами його постачання, і часто відзначаємо нестачу цього важливого інгредієнта. Зараз ми запускаємо інформаційну кампанію, спрямовану на те, щоб заохотити фермерів нашої області знову займатися вирощуванням жита, адже це необхідно не лише для забезпечення продовольчої безпеки, а й для збереження наших національних традицій", - зазначила у травні Ніна Добринська, заступниця директора департаменту агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської ОВА.

Лідер асоціації "Борошномели України" Родіон Рибчинський розглядає фактори, що призвели до кризи у цій індустрії.

Державна підтримка практично відсутня, і найближчим часом її не варто очікувати. Використання жита в якості корму зменшилось. Виробників не цікавить жито, оскільки ринок збуту обмежується лише переробними підприємствами. Зокрема, 90% жита йде на виробництво борошна, тоді як лише 10% потрапляє до кормових виробників і спиртозаводів. Раніше співвідношення було приблизно 50 на 50 – між кормовиробниками та борошномелами, причому основним споживачем жита були свинарі, - зазначає експерт. Він також зауважує, що основною проблемою жита є низька врожайність. Найвищі показники врожайності жита в 1,5 раза поступаються середньому рівню врожайності пшениці та ячменю. До того ж, жито не є культурою, що експортується. Хоча колись його вивозили за кордон, зараз цього вже немає. Ситуація виглядає досить просто.

За його оцінками, жито дає у кращому випадку 40 центнерів на 1 гектар площі, а ось пшениця - 60 ц/га. Причому, якщо раніше жито масово йшло з Білорусі, то тепер - з Польщі. А там зерно дорожче.

Отже, деякі країни активно реалізують жито на міжнародному ринку, тоді як українські виробники не виявляють бажання брати участь у цьому процесі. Більш того, у світі відзначається певний "житній ренесанс" - хоча без значних коливань, але попит на жито поступово зростає як у Європі, так і в Америці, хоча причини цього різняться.

Так вже сталося, що для українських аграріїв головний аргумент щось сіяти - це не апетити українців, а попит на світових ринках, де й обсяги більші, й ціни цікавіші (принаймні, були - зараз ціни в Україні на жито вже на рівні або навіть вищі за середні європейські). То який експортний потенціал жита у цьому маркетинговому році?

На початку року аналітики компанії "АПК-інформ" оцінили експортний потенціал жита в 20 тисяч тонн, що в десять разів перевищує показники попереднього маркетингового року (з 1 липня 2023 року по 30 червня 2024 року). У порівнянні з експортом пшениці чи кукурудзи, який вимірюється мільйонами тонн, це досить скромна цифра. Таким чином, жито залишається нішевою культурою, на яку попит існує, але пропозиція все ще обмежена.

Однак, незважаючи на всі труднощі в цьому сегменті та нове зниження виробництва жита, Світлана Литвин з УКАБ наголошує, що Україна все ще залишається "переважно експортером, аніж імпортером".

"У поточному сезоні Україна все ще виступає переважно як експортер жита, а не імпортер. За підсумками 11 місяців маркетингового року 2024-2025, країна експортувала 10,7 тисяч тонн жита, тоді як імпорт склав лише 0,6 тисяч тонн. Слід підкреслити, що більшість поставок жита за кордон відбулася відразу після збору врожаю, тоді як імпорт, в основному, здійснювався в травні 2025 року, уже наприкінці сезону", - зазначає вона.

Тобто, імпорт пішов саме тоді, коли власні запаси були на межі вичерпання, а внутрішні ціни, на тлі стабільного попиту, навпаки, досягли піку. А власні запаси встигли розпродати одразу на початку сезону. І самі фермери заробили, і сусідам дали... Лише споживач проти - бо хліб дорожчає.

Родіон Рибчинський, проте, зазначає, що глобальні тенденції в значній мірі суперечать ситуації на українському ринку жита.

"У світі все не зовсім так. Споживання зростає у кількох країнах. Якщо брати те, що біля нас, то це Скандинавія. Швеція, Фінляндія - там споживання тільки зростає, бо є власна значно ширша культура споживання житніх хлібів, ніж у нас. Споживання у Польщі й Німеччині теж плюс-мінус стабільне, - розповідає експерт-борошномел. - На інших ринках споживання зростає - у першу чергу, у Канаді та США. Там - через зростання виробництва житнього віскі. Найбільше кормове споживання жита у Великій Британії, де вирощують особливі м'ясні англійські породи свиней. Загалом, це у світі стабільний ринок, який росте. А ось Україна - ринок, що падає".

Серед факторів, що призвели до "шоку" на ринку жита в попередні роки, експерт вказує на різке падіння внутрішнього попиту, викликане війною, а також на "значне скорочення населення". У зв’язку зі зменшенням кількості споживачів в Україні відбулося зниження загального споживання хліба, в тому числі і житнього.

Отже, ситуація з житом у цьому сезоні виглядає досить складною, як з боку пропозиції, так і попиту. Основною причиною "житньої кризи" є те, що фермери значно зменшили обсяги пропозиції, що перевищує зниження попиту. Додатково восени залишається активний експорт, в результаті чого борошномели навесні змушені імпортувати зерно.

Всі ці фактори впливають на вартість хліба, який традиційно сприймався як "соціальний" продукт — тобто доступний за ціною. Можливо, ці часи вже залишилися в минулому, і ми поступово наближаємося до скандинавської моделі, де попит формується не лише через ціну, але й завдяки культурі споживання та національним звичаям. Крім того, хоча й не надто активна, але все ж триває інформаційна кампанія (як з боку державних структур, так і в медіа) про втрату національної ідентичності: "житниця" без жита — це, м'яко кажучи, звучить не дуже патріотично.

Одночасно, принаймні на даний момент, ціни не демонструють значного зростання. Виглядає так, що найсерйозніші "удари" вже були пережиті минулого року, коли "житня криза" завдала найбільшої шкоди. Зростання все ж відбудеться, але, за прогнозами торгових мереж, воно не перевищить 15% до кінця року.

Звісно, з урахуванням вже вищих цін це теж досить неприємно, але, все ж, це не подвоєння цін (і на тому дякуємо). Проте дуже ймовірно, що це призведе до зміни асортименту, якості та смаку "українського" хліба, адже відтепер в ньому значну частку займатиме імпортне жито.

Усі сподівання на те, що протягом наступного року підвищені ціни та великий попит допоможуть відновити аграрну індустрію в Україні. Наразі ж багатьом українцям доведеться насолоджуватися традиційним борщем без "автентичного" та делікатесного шматочка чорного українського хліба, який нещодавно став рідкістю.