Кирило Буданов, генеральний лейтенант та керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони.

Швидко можна досягти тимчасового припинення вогню, але до справжнього миру - ні.

Запис цього інтерв'ю відбувся 24 лютого - у третю річницю початку повномасштабного вторгнення Росії.

39-річний Кирило Буданов очолив воєнну розвідку в 2020 році, після служби в елітному підрозділі, у складі якого здійснював зухвалі операції у тилу ворога. Неодноразово був поранений.

У листопаді 2021 року в інтерв'ю "Military Times" детально описав плани Росії напасти на Україну в січні-лютому 2022 року.

Буданов вражає своєю незвичною відкритістю для керівника військової розвідки, регулярно спілкуючись з журналістами через інтерв'ю. Ця незвична для розвідників публічність зробила його відомим і, без сумніву, сприяла тому, що він кілька років підряд займає лідируючі позиції у рейтингах довіри серед громадськості.

Які нещодавні дії ГУР він вважає найбільш вдалішими?

Чому росіяни не взяли "Київ за три дні"? Які у ворога воєнні, економічні та людські ресурси? Як справи у політичної верхівки РФ? Про це читайте і дивіться в інтерв'ю Кирила Буданова Укрінформу.

Шановний пане Кириле, вже три роки наша країна мужньо протистоїть ворогу, який перевершує нас за чисельністю, а Кремль раніше стверджував, що захопить Київ всього за три дні. Проте цього не сталося завдяки відвазі та рішучості всіх Сил оборони й українського народу. Як ви сьогодні оцінюєте стан наших військ та можливості Російської Федерації? Які їхні наміри та потенціал?

- По-перше, цілі Російської Федерації лишаються незмінними, вони від них не відмовилися і говорять про це публічно. І їхній верховний лідер каже, що цілі спеціальної воєнної операції мають бути досягнуті. Правильно сказали: "Київ за три дні" перетворилося на третю річницю повномасштабного вторгнення. Тож, вочевидь, як-то кажуть, щось "пішло не так". Як я оцінюю їхній стан тепер? Професійна армія була винищена в період десь до 2023 року, далі Росія воює мобілізованими. Хоча формально вони всі - контрактники, але підхід - той самий, тобто людину забирають, максимум два тижні - і вона на фронті. Вони воюють суто чисельністю.

Цілі залишилися незмінними, але яким чином вони планують їх реалізувати, якщо навіть з професійною армією не змогли досягти базових завдань, а Донбас досі залишається під контролем? Які надії покладає їхнє військово-політичне керівництво?

Подивіться на карту станом на 21 лютого 2022 року і порівняйте її з сьогоднішньою. Сказати, що вони не досягли ніяких результатів, було б неправильно. Вони прогресують, хоча темпи цього прогресу далекі від очікуваних. Так, на багатьох ділянках фронту їх вдалося зупинити, а в деяких випадках вони мають певні успіхи. Вони усвідомлюють, що ця війна є руйнівною як для них, так і для нас, проте в них залишається потенціал для подальшого руху вперед.

А як довго вистачить цього потенціалу, оскільки це все ж таки потребує значних витрат на особовий склад та техніку?

Ця війна є надзвичайно витратною. Кожен день конфлікту обходиться їм майже в мільярд, що становить величезні фінансові витрати. Щодо людських ресурсів, не слід себе вводити в оману: мобілізаційний потенціал Російської Федерації дозволяє їм продовжувати свої дії.

Проте швидкість і обсяг жертв — так, це те, що не може залишитися без уваги, і вони це усвідомлюють.

Якщо розглядати людський потенціал, ми помічаємо, що до справи залучаються підрозділи з Північної Кореї, а також активно проводиться вербування іноземців з країн Центральної Азії та Африки. Крім того, спостерігається нарощування збройних постачань з Північної Кореї та Ірану.

В Ірані залишилося небагато, тепер же переважна частина – це практично все з Північної Кореї.

- Але, з огляду на це, можна сказати, що це - вже третя світова війна чи прелюдія до неї?

Це питання має філософську природу і багато в чому залежить від точки зору. На мою думку, безсумнівно, що абсолютна більшість найпотужніших і найрозвиненіших країн світу задіяні в цьому процесі — це просто реальність.