Кількість кліщів зросла не без причини: які основні ризики та як захистити себе?
Ці істоти оперативно активізуються з приходом тепла.
З приходом весняного тепла в Україні спостерігається значний сплеск активності іксодових кліщів. Однак, насправді в цьому немає нічого аномального, адже ці паразити активні протягом усього року і починають прокидатися, коли температура повітря перевищує +5 градусів.
В коментарі для "Телеграфу" акарологиня Олександра Шевченко, кандидат біологічних наук і наукова співробітниця відділу акарології Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, зазначила, що на території України зустрічаються два види кліщів.
Як повідомляв "Телеграф", на минулому тижні на Київщині та Рівненщині почали помічати велику кількість кліщів. Ними були всіяні всі галявини поблизу річок.
"У наших умовах кровосисні кліщі активні протягом усього року, за винятком періодів, коли сніговий покрив або температура повітря нижче нуля заважають їм полювати. Взимку ця активність може бути непередбачуваною, тому навіть під час новорічних свят можна натрапити на кліщів у лісі, а в березні не варто нехтувати обережністю на ожеледиці. Польовий сезон для збору кліщів в природі зазвичай розпочинається, коли температура стабільно перевищує +5 градусів. Однак огляд тварин рекомендується проводити протягом усього року", -- зазначила Шевченко.
За словами експертки з акарології, головна загроза, яку представляють ці організми, полягає в тому, що під час кожного живлення кліщ може інфікуватися від свого господаря різними збудниками хвороб і передати їх наступним жертвам. Окремим аспектом є трансоваріальна передача збудників, тобто передача від самки до її яєць.
"У кожного виду кліщів є свої преференції щодо хазяїнів -- хтось має широкий спектр, хтось, зокрема, як іксод пташиний, трапляється переважно на птахах. Тож ми маємо, по-перше -- різноманіття збудників, по-друге -- різноманіття видів іксодид на певній території, по-третє -- різноманіття видів хазяїнів, які можуть бути переносниками інфекцій без ознак хвороби. Поки що найбільше доступної інформації про збудників хвороб людини я бачила щодо боррелій (хвороба Лайма), енцефаліту, геморагічної лихоманки абощо", -- пояснила Шевченко.
За словами експертки, відвадити кліщів можна за допомогою репелентів (натуральних або синтетичних речовин (спреї, мазі та ін.), що призначені для відлякування комарів, мошок, кліщів та інших комах). Також важливо мати головний убір, прикрити шию, надягти одяг з довгими рукавами та штани.
"Захиститися... Що ж, ви, напевно, не гірше за мене знаєте, як важливо правильно одягатися: носити шкарпетки поверх штанів, прикривати тіло одягом і оглядати себе після прогулянок у лісі. Є різноманітні репеленти, але жоден з них не може забезпечити 100% захист. Тож варто ретельно перевіряти як себе, так і інших, і вкрай бажано мати під рукою репелент під час відпочинку на природі. У випадку тварин ситуація трохи складніша, оскільки це залежить від умов їх утримання та обробок від паразитів. У таких питаннях краще звертатися до ветеринарів, адже собаки під час прогулянок мають більше контакту з кущами та іншими потенційно небезпечними місцями, ніж їхні господарі," – поділилася думками Шевченко.
Акарологиня зазначила, що в Україні найпоширенішими є два види цих членистоногих. Відчути їхній укус практично неможливо.
В Україні найбільш поширеними видами іксодових кліщів є Ixodes ricinus, відомий як собачий кліщ, та Dermacentor reticulatus, або луговий кліщ. Саме їх найчастіше можна виявити на одязі або шкірі людини. Хоча існує багато інших кровосисних паразитів, ми зосередимося на іксодових, які живляться кров'ю в періоди між линьками та в зрілому віці, що необхідно для їхнього виживання, а також для початку процесу розмноження та формування яєць. Важливо зазначити, що стадія, яка виходить із яйця — шестинога личинка — є дуже маленькою і швидко харчується, тому її укус часто залишається непоміченим. Наступні стадії, зокрема німфи, також не так легко помітити, як дорослих самців або самок, — пояснила Шевченко.
Раніше "Телеграф" повідомляв, що кліщі зацікавлені в речах, які є практично у кожного. Це було підтверджено дослідженнями вчених.
