"Колеги зазначали: вас знищать протягом трьох днів". "Мойсей" повернувся з Швеції, щоб приєднатися до Збройних Сил України.
Головному сержантові стрілецького батальйону 110 ОМБр "Мойсей" виповнилося 51 рік. У перший день російського вторгнення він вирішив залишити Швецію та повернутися, щоб захищати Україну у лавах Збройних сил. Про процес евакуації цивільних із зони окупації, бої під Бахмутом і Лиманом, а також про міцні зв’язки в родині бригади - читайте у матеріалі РБК-Україна далі.
На самому початку великого наступу чоловік перебував у Стокгольмі. Те, що він тоді пережив, зводилося до глибокого нерозуміння того, як могло статися таке вторгнення з боку росіян.
"Колеги по роботі мені казали: вам труба, вам кришка. У росіян ракети, у росіян ядерка, а у вас (України - ред.) нічого немає. Вас знищать за три дні", - згадує їхні слова "Мойсей".
Йому, безумовно, було надзвичайно важко сприймати цю новину. Проте чоловік миттєво вирішив повернутися в Україну, щоб встигнути допомогти їй у боротьбі за захист. Керівництво компанії відразу ж виплатило йому всю зарплату, а колеги зібралися і вклалися фінансово, сказавши: "Ці кошти тобі точно знадобляться".
Зі Стокгольма він полетів до Варшави, а звідти добирався автобусом у бік Києва. Проїжджаючи Житомир, чоловік потрапив під свій перший обстріл. Саме тоді він уперше відчув, що таке війна.
"Коли ми прибули до Києва, я був вражений. Чому я, одесит, опинився в столиці? Справа в тому, що якщо б вороги захопили Київ, далі вже не було б сенсу боротися. Це ж саме серце нашої країни. Спустившись у метро, я побачив страх у очах людей. У вагонах були собаки, коти, сльози, і дитячий плач. Я усвідомлював, що потрібно щось робити", - розповідає він.
У військовому комісаріаті спочатку не дуже поспішали приймати його до лав армії. Але чоловік настільки наполегливо просився служити, що його рішучість не могла залишити байдужими. Після оцінки його серйозних намірів, у комісаріаті пообіцяли зв’язатися з ним через кілька днів. І, справді, незабаром це сталося, і "Мойсей" нарешті потрапив до 401-го стрілецького батальйону.
Фото: В перші дні вторгнення росіян в Україну "Мойсей" вирішив доєднатися до лав ЗСУ, зараз служить у стрілецькому батальйоні 110 ОМБр (надане РБК-Україна)
Оскільки чоловік не зміг з перших днів взяти до рук зброю і стати на захист рідної землі, він вирішив зробити все можливе у своїй ситуації. Об’єднавшись із друзями, він став допомагати цивільним у процесі евакуації.
"Ми купили машини, ці "четвірки", червоні, звичайні "Жигулі". І цими чотирма машинами вивозили людей. У Чернігів заскакували під обстрілами, вивозили людей до "Богданів", а вони вже вивозили там далі на Київ. А потім волонтери попросили нас з'їздити за Кривий Ріг, у Високопілля, у Херсонську область. Росіяни дуже швидко просунулися, а в нас ще не було настільки все готово, щоб дати їм відсіч на кожному напрямку", - розповідає чоловік.
Одного разу, заїхавши в потрібне село, чоловіки поквапилися швидше забрати жінок і дітей, адже була інформація, що росіяни скоро окупують населений пункт. Однак встигнути вибратися до приходу загарбників їм не вдалося. З вікон будинків вони побачили ворожу техніку, БТР і БМП.
За його словами, загарбники відразу ж вирушили до великого дому, де проживав місцевий фермер, і вивели його разом із дружиною на вулицю. Група росіян, що складалася з 7-8 бурятів, почала жахливий акт насильства над його дружиною просто на очах у фермера. Це видовище було нестерпним. Проте "Мойсей" і його товариші не могли втрутитися – вони були без зброї та змушені були ховатися в іншому будинку, чекаючи на закінчення жахливої сцени.
Чотири автомобілі вмістили по чотири дитини та чотири жінки, і їхній маршрут був спрямований до Кривого Рогу. Єдина дорога, що вела з села, вже була заблокована загарбниками. Вони збудували саморобний блокпост і підвели до нього техніку. "Мойсей" разом зі своїми друзями вирішили ризикнути і спробувати проїхати прямо через цю перешкоду.
На щастя, в той момент загарбники були вже в нетверезому стані і настільки розгублені, що коли повз них проїжджали автомобілі з чоловіками, їм не вистачило сил навіть щось промовити. Завдяки цьому вдалося евакуювати більше 30 осіб з захопленого села.
Зображення: Бійці батальйону ліквідують противника на найбільш напружених ділянках фронту (facebook.com/110separatebrigade)
"Ми приїхали до Кривого Рогу. Я збігав і купив хліба, цілий піддон, гарячий ще був. Так діти і жінки той піддон хліба з'їли хвилин за 20. Ну, дивлячись на це, звичайно, що можна сказати. Було одне бажання тільки - знищувати їх (росіян - ред.), і знищувати, і знищувати, і знищувати. Тут мотивації навіть ніякої не треба, достатньо було побачити це все на власні очі", - згадує захисник.
"Мойсей" з радістю ділиться своїми емоціями з приводу того, що опинився у 401 батальйоні. Завдяки своїй відданій та результативній службі йому вдалося стати головним сержантом. Згодом батальйон був інтегрований до 110 окремої механізованої бригади, і в даний час він функціонує як повноцінний 2-й стрілецький батальйон у складі цієї бригади.
"Пам'ятаю ті перші виходи на Бахмуті. Це словами не розповісти. Це така свого роду сім'я, така "мужицька, міцна сім'я". Може дивно вам буде це чути, може ніхто цього не говорив ніколи, але вона настільки рідна, ця сім'я, ось таке ядро збите", - ділиться враженнями військовий.
За його словами, деякі товариші вже досягли зрілості, і в багатьох з них сформувався чіткий характер, проте війна об'єднує всіх. Це особливо стало очевидним під час боїв у Бахмуті, Тернах та Покровську.
Крім того, "Мойсей" висловив вдячність своєму керівництву та командирам за їхні зусилля в сфері військової діяльності.
"Вони не живуть, як звичайні люди. Вони живуть на командних пунктах цілодобово, місяцями. Вони миються раз на 10 днів, а буває ,що й раз на два тижні. Кожну обстановку, кожне пересування - вони все знають. Тому нам навіть буде соромно, дивлячись на них, не працювати. Ми з них і беремо приклад, тому в нас такий міцний сержантський, офіцерський склад. Ну, найкращі", - розповідає військовий.
Бойових виходів було багато, й офіцери йшли у бій разом із побратимами, перебуваючи в окопах поруч. За словами "Мойсея", кожен командир роти, кожен командир взводу побував у бою.
Зображення: Офіцери брали участь у боях пліч-о-пліч з іншими захисниками на передовій (facebook.com/110separatebrigade)
"Навіть штабні та служба МПЗ виходила на "нуль". Тому що людина поки там не побуває, як казав наш комбат, і він справді правду каже, якщо ти раз був на "нулі", ти вже герой. А якщо ти був там два рази, то ти вже воїн. Тому що вдруге туди піти, звичайно, складніше, ніж ти перший раз", - додає він.
Варто зазначити, що над своїм позивним "Мойсей" він розмірковував досить довго, але зрештою за добу зміг знайти "спільний знаменник". Він зауважив, що більшість людей навряд чи зрозуміє глибокий сенс та алюзію на поему Івана Франка "Мойсей". Основна ідея цього твору полягає в відмові від рабства, любові до свого народу та прагненні жити вільним життям.
401 батальйон спочатку брав участь у боях у районі Андріївки, яка розташована на південь від Бахмута. Бої були важкими, проте командир роти тоді прийняв досить нестандартне рішення, чим ошелешив ворога.
Щоб не йти посадкою і не потрапити на підриви мін, він вибіг із посадки і в штурм пішов по відкритій дорозі. Підрозділи ворога цього просто не очікували. За словами "Мойсея", це було найбільше просування батальйону на той момент у глибину росіян. Якби підтримка суміжних підрозділів була би більш ефективнішою, то Андріївку вдалося б звільнити саме в той самий момент.
Згодом батальйон направили на відновлення, а з часом перевели в околиці села Терни, що на Лиманському напрямку. На цій ділянці фронту командир особисто долучився до бойових дій, в результаті яких зазнав травми руки.
Мойсей згадує, що після переходу на нові позиції їхня команда витратила майже добу на риття окопу довжиною 18 метрів. Після облаштування своїх позицій батальйон чекав на команду для атаки, оскільки їхнє завдання полягало у прикритті лівого флангу. Однак ворог обрав інший напрямок. Хоча той бій не завершився повним успіхом, виконати завдання було вкрай важливо, і за третьою атакою в бій вирушили офіцери зі штабу.
Зображення: 401 батальйон деякий час був залучений до бойових дій поблизу Андріївки, розташованої на південь від Бахмута (facebook.com/110separatebrigade)
"Прохід там був надзвичайно складним через густі зарості, незважаючи на зимовий період. Хоча зелені рослинності не було, кущі вражали своїми розмірами, і пересуватися було надзвичайно важко. Проте, трохи згодом їх (росіян - ред.) все ж таки вдалося відкинути", - згадує військовий.
У цих боях багато воїнів продемонстрували свою стійкість. Один із них, незважаючи на те, що його пальці були пошкоджені внаслідок кульового поранення, рвався в бій. Окремої похвали заслуговують медики, яких "Мойсей" відзначив за їхню професійну роботу, що рятує життя бійців під час сутичок.
Служба головним сержантом батальйону насамперед полягає у вибудовуванні комунікації всередині підрозділу. І запорука успіху - ставлення до людей. Крім цього "Мойсей" займається навчанням особового складу.
Окрім навчання особового складу, у мене є безліч інших завдань, які визначає комбат. Важливо ставитися до підлеглих не лише як до військових, а передусім як до товаришів, з якими розділяєш хліб за одним столом. Коли ти сидиш із ними, їси хліб або п'єш каву, і ведеш розмову як з рівними, це допомагає їм сприймати тебе по-іншому, - пояснює військовослужбовець.
Чоловікам-військовим, багатьом із яких уже під 50 років, дуже важливо відчувати до себе повагу. І завдяки розумінню кожного бійця вдається вибудувати злагоджену команду, яка зможе виконувати бойові завдання. При цьому втома серед воїнів природно відчувається, тому їм дуже важлива взаємопідтримка.
"Мені виповнилося вже 51 рік. Як би швидко я не біг, все одно, скільки ти можеш так пробігти? Врешті-решт, втома все одно дається взнаки. Іноді цілий день проводиш за кермом, а коли виходиш з машини, відчуваєш, як сили залишили тебе," - зазначає "Мойсей".
При цьому втома помітна не так фізично, як психологічно. Багато хто з бійців не витримує, тому потрібно давати їм відпочити. І у комбата, за словами "Мойсея", щодо цього є своє розуміння. А найкращим відпочинком є поїздка додому, до рідних і близьких.
Зображення: Завдяки усвідомленню кожного військовослужбовця вдається сформувати злагоджену команду, здатну виконувати бойові завдання, відзначає захисник (facebook.com/110separatebrigade).
Протягом усієї війни Мойсей відвідав рідний дім лише один раз. Однак, його нинішня відпустка має особливе значення - він повертається додому, щоб зв'язати себе узами шлюбу.
"Протягом багатьох років я залишався наодинці. Так вже склалася моя доля. Але є одна особа (мова йде про його кохану - ред.), яку я знаю вже тривалий час, і мої почуття до неї дуже сильні. Я не п'ю, я адекватна людина. Проте, життя на самоті — це не справжнє життя. Незважаючи на війну, життя продовжується. Я спостерігаю за своїми товаришами по службі — офіцерами, сержантами, простими солдатами. У них є дружини, їм дзвонять жінки, які хвилюються за них. І я прагну, щоб у мене була дружина. Не просто цивільна, тимчасова, а саме справжня дружина", - підкреслює чоловік.
Мойсей звернувся до командира з проханням надати йому давно очікувану відпустку, і вирушив до своєї нареченої. Після одруження він планує знову повернутися на фронт, щоб продовжувати захищати Україну та підтримувати згуртованість свого батальйону, створюючи дружню атмосферу серед побратимів.
