Коли відзначають коляди, щедрівки та посівання в Україні за новим календарем: дати та специфіка святкувань.

Зимові свята в Україні насичені стародавніми звичаями, що визначають, хто, коли і яким чином повинен виконувати колядки, щедрівки та обряди засівання.

В Україні на різдвяно-новорічні свята здавна існували традиції колядування, щедрування та засівання. Вони відрізняються певними обрядами, про які кожен українець має пам'ятати. Коли колядують, щедрують та засівають за новим календарем - читайте далі в ексклюзиві ТСН.ua.

"Сію-сію-посіваю, з Новим Роком вас вітаю!" Українські зимові свята багаті на давні традиції. З давніх-давен народ відзначав їх піснями, танцями та гуляннями в чудернацькому вбранні. До наших днів збереглися колядки, щедрівки та посівалки - святкові пісні, які здебільшого виконують діти.

З вересня 2023 року Православна церква України адаптувалася до новоюліанського календаря. Це призвело до зміни дат проведення коляди, щедрування та обряду посівання.

Сьогодні колядування стало невід'ємною частиною святкування Різдва, яке за новим стилем відзначається 25 грудня. Тому багато чудових колядок присвячені народженню Ісуса Христа. Колядувати дозволяється не лише в сам день свята, а й у Святвечір, 24 грудня. Ці традиційні пісні можуть виконувати діти різного віку та статі.

У традиційних колядках прийнято висловлювати побажання доброго здоров'я та благополуччя господарям, вихваляти їхній спосіб життя та просити про частування. Зазвичай, чим більш витончено і тривало звучить мелодія, тим щедріші дарунки отримують ті, хто колядує.

"Традиція колядування сягає своїм корінням в дохристиянські епохи і має язичницькі витоки. У давнину наші предки святкували особливу подію, присвячену народженню сина богині краси та любові, яку звали Коляда. За легендами, він з'явився на світ у найтемнішу ніч року, в день зимового сонцестояння, що за старим календарем припадало на 6 січня", - повідомляє ТСН.ua.

Сьогодні багато людей цікавляться, чи дозволено дівчатам і дорослим колядувати. Відповідь - так, це цілком можливо! Хоча в історії зазвичай хлопці переважали в цьому святковому ритуалі, церква не забороняла жінкам долучатися до колядування. Участь можуть брати всі, хто має бажання. Наприклад, на Гуцульщині існувала традиція запрошувати до колядницького гурту музикантів, особливо скрипалів.

Після завершення коляди необхідно неодмінно вимовити фразу "Христос народився", на що господарі відповідають: "Славімо його!".

Для віруючих Різдво є винятковим святом, яке відзначає народження Ісуса Христа, Спасителя людства. Він прийшов у цей світ, щоб викупити гріхи всіх людей. Його матір'ю стала Діва Марія, яка, згідно з Євангелієм, завагітніла через Святого Духа.

Вона, разом із своїм чоловіком Йосипом, проживала в Назареті. Проте, коли термін її вагітності наближався до завершення, їм знадобилося вирушити до Вифлеєму для проходження перепису населення.

Через перепис населення в місті було дуже багато людей, а тому Йосип з Марією не змогли знайти собі кімнату, щоб переночувати. Тимчасовий прихисток вони знайшли в невеликій печері, де пастухи часто ховалися від негоди. Там сталося диво -- Діва Марія народила сина, якому судилося стати Сином Божим.

Ангел негайно сповістив пастухів про радісну новину, і вони стали першими, хто прийшов вшанувати Ісуса Христа. Під небом Вифлеєма засяяла яскрава зірка, що вказувала шлях до Спасителя. Після пастухів, слідуючи за світлом зірки, до печери завітали волхви, мудреці, які принесли малюкові Ісусу цінні дари: миро, ладан та золото.

Для українців Різдво завжди було родинним святом, а тому більшість обрядів цього періоду проводилися виключно у дуже вузькому сімейному колі. Насамперед вся родина збиралася разом за одним столом.

Святкування Різдва розпочиналося ще напередодні, 24 грудня. Це -- Святвечір. З появою першої зірки потрібно було сісти за святковий стіл, на якому обов'язково стояло 12 пісних страв: кутя, млинці, пісний борщ з галушками, голубці, тушкована капуста, гриби, риба. Страви відрізнялися залежно від регіону, але кутя завжди була важливою частиною святкування.

Існувало навіть повір'я, що якщо людина не святкує Різдво вдома, то протягом наступного року їй судилося безцільно блукати. Цей день також славився тишею і миром — сварки були під забороною. Навіть якщо між кимось вже виникли суперечки, було важливо знайти шлях до примирення.

Дідух мав особливу роль у різдвяних святкуваннях. Це був сніп, зроблений з пшениці або жита, який оздоблювали сушеними квітами. Його ретельно плели і розміщували на покуті, де зазвичай розміщувалися ікони.

Весь цикл різдвяно-новорічних свят був надзвичайно важливим для українців. Тому від Святвечора на 12 днів заборонялася будь-яка фізична праця. Можна було лише поратися біля худоби та готувати їсти. Також не дозволялося позичати чи давати в борг гроші. Існувала така логіка: як зустрінеш рік, так його і проведеш. А тому ніхто не хотів жити цілий рік з фінансовими проблемами.

Існувала цікава звичайність, що полягала в запрошенні різних нечистот на Святвечір. Наші предки вимовляли: "Як не з'явишся зараз, хай весь рік не приходиш, за морем твоя вечеря чекає".

На Різдво ми також мали традицію колядування. Селяни одягалися в різні костюми, обходили двори і виконували обрядові пісні — колядки.

Щедрий вечір українці відзначають напередодні Старого Нового року, 31 грудня. Цей день не слід порівнювати зі Святвечором. У цей вечір традиційно накривають святковий стіл, прикрашаючи його різноманітними смачними стравами. На відміну від 24 грудня, в цей день вже допускаються не лише пісні продукти.

Наші предки мали особливу традицію святкувати Щедрий вечір, обходячи оселі та виконуючи щедрівки. У цих святкових піснях неодмінно містилися побажання благополуччя та "повної чаші" для господарів.

Раніше традицію щедрувати пов'язували із циклами Місяця, які впливають на врожай. Вважалося, що щедрувальники допомагають господарям отримати гарний врожай наступного року, а тому їм давали грошей та смачну їжу.

На Київщині традиційно "водили Козу". Для цього організовувалося театральне дійство з такими персонажами: Дідом, Козою, Лікарем, Стрільцями-молодцями, Циганкою. Велися жартівливі діалоги, під які Коза "помирала". Вона не оживала, допоки господар не почастує її чимось смачним.

Цікаво, що щедрівки виконували лише молоді люди, причому частіше за все це робили дівчата. Цей обряд був супроводжений веселими перевдяганнями та розвагами. Його пов'язували з легендою про Василя і Маланку. Маланка, сестра Місяця, стала жертвою викрадення Змієм, але богатир Василь звільнив її, за що вона закохалася в нього.

Засівання стало фінальним ритуалом різдвяних свят. Цей обряд відбувався 1 січня, на Старий Новий рік (Василя). У ньому дівчатам і жінкам участь була заборонена. Лише хлопчики та чоловіки мали право займатися засіванням.

Згідно з давніми звичаями, в перший день січня потрібно було відвідати родичів або друзів рано вранці, бажано до того, як зійде сонце. Перший, хто приходив на посів, завжди отримував щедрі дарунки, часто у вигляді грошей. Він приносив із собою зерна пшениці та жита, які потім розсипав по підлозі.

Цей обряд проходив під звуки унікальної пісні "Посівалкою". Зерно ніколи не збирали до заходу сонця, адже вважали, що чим більше буде посівальників, тим щедрішим і багатшим стане прийдешній рік.