Коли небесні простори стають небезпечними: хроніка повітряного тероризму від Герніки до Харкова.
Смертельна небезпека з неба для цивільних - це не нове. Авіація завжди була інструментом залякування
У XXI столітті війна все частіше приймає форми, які не лише суперечать міжнародному праву, а й порушують основоположні принципи людяності. Повітряний тероризм — це свідоме застосування ракет і безпілотників для нападів на цивільні міста, критично важливу інфраструктуру та мирних жителів. Цей метод став однією з найжорстокіших тактик сучасних агресорів. Такі атаки позбавлені військової доцільності, але мають чітку мету: залякати населення, посіяти хаос та зламати моральний дух. Сирени, вибухи, падіння уламків, загиблі цивільні, знищені будівлі, школи, лікарні та музеї — це жахлива реальність, з якою Україна стикається вже протягом багатьох років. Останнім часом ці явища набувають настільки загрозливих масштабів, що викликають тривогу у всьому світі.
Отже, коли почався повітряний тероризм? Чи можна вважати його військовим злочином, і чому світ не може залишати цю небезпеку поза увагою?
Ідеї про те, як завдати шкоди ворогам і залякати цивільне населення з висоти, існують давно. Принаймні, відомі випадки сягають ще Х століття. У Китаї, під час правління династії Сун, одна зі ворожих сторін використовувала повітряних зміїв, оснащених запальними матеріалами, для атаки на противника. Також можна згадати про нашу історію, коли княгиня Ольга, помстившись за свого вбитого чоловіка, наказала прив'язати до лапок голубів і горобців запалювальні суміші, що призвело до спалення Іскоростеня - столиці древлян. Хоча це може бути лише легендою, вона все ж ілюструє, наскільки небезпечним може бути небо.
З розвитком технологій і прогресу, колись неймовірні концепції почали ставати реальністю. Збройні конфлікти стали каталізаторами для інновацій. Спочатку у повітряних атаках використовувалися безпілотні аеростати та дирижаблі, а згодом з'явилися й перші літаки. У 1849 році, під час Першої італійської війни за незалежність, австрійські війська намагалися атакувати Венецію, запустивши 200 повітряних куль із бомбами. Проте сильний вітер завадив цим планам. Венеціанці, хоч і були сильно налякані, залишилися в безпеці.
У 1917-1918 роках Венеція зазнала бомбардувань з боку австрійських літаків. Багато мешканців були змушені залишити свої домівки і шукати притулок на навколишніх островах. Культові будівлі міста отримали серйозні ушкодження. Напади відбувалися вночі і тривали близько півгодини. Британський ас авіації Ральф Кертіс описував ситуацію так: "Венеція нагадує прекрасну примадонну, яка занурилася у глибоку печаль. Усі позолочені ангели, здається, одягнені в волосяницю брудно-сірого кольору. Усе, що колись блищало, тепер приховане. Ночами місто потопає у чорному, як у темряві середньовіччя... Коли лунає сигнал тривоги, світло вимикається, сирени завивають, вибухають запалювальні бомби, і все місто тремтить на своїх палях..."
Перше стратегічне бомбардування в історії, яке передбачало скидання бомб з повітря на місто, відбулося 6 серпня 1914 року. У цей день німецький дирижабль атакував бельгійське місто Льєж. Пізніше, 30 травня 1915 року, Лондон став першим містом, яке також піддалося бомбардуванню. Загалом протягом Першої світової війни німецькі війська здійснили 51 авіаційний рейд на Британські острови. Основними цілями були промислові об'єкти, порти та урядові будівлі, однак більшість скинутого озброєння вражала в основному приватні будинки, призводячи до загибелі цивільних осіб. Німецька кампанія стратегічних бомбардувань проти Великої Британії стала наймасштабнішою в цій війні, хоч її військова ефективність залишалася сумнівною. Внаслідок нальотів загинуло 1414 мирних жителів, а ще 3416 отримали поранення. Британці серйозно сприйняли німецькі атаки, створивши власні авіаційні сили та вивчаючи вплив бомбардувань на психіку людей. Це дозволило їм значно підготуватися до авіаційного терору, який розпочався під час Другої світової війни.
Розвиток авіаційних технологій та нових видів озброєння призвели до змін у масштабах руйнувань і чисельності жертв серед цивільного населення. Ініціаторами повітряних атак на цивільні об'єкти знову стали німецькі сили. Першим випадком, який привернув увагу світової спільноти, стало бомбардування міста Герніка. Це сталося 26 квітня 1937 року під час іспанської громадянської війни. Герніку атакували протягом трьох годин три ескадрильї легіону "Кондор". Хоча в місті були деякі військові об'єкти, німці вибрали тактику "килимового" бомбардування замість точкових ударів. В Герніці не було пожежної служби, а найближча знаходилась за дев'ять кілометрів у Більбао. Внаслідок цього нападу загинуло близько 800 осіб.
Під час громадянської війни в Іспанії багато міст стали жертвами бомбардувань, які здійснювали Люфтваффе та італійські військово-повітряні сили. Серед населених пунктів, які постраждали від атак, були Мадрид, Валенсія, Барселона та Аліканте.
Число жертв серед цивільних у порівнянні з початком століття суттєво зросло, але це була лише прелюдія до того, що відбувалось під час Другої світової війни.
Велюня
Перший відкритий акт Другої світової війни розпочався саме з бомбардування. Після вторгнення в Польщу, нацисти одразу ж бомбардували місто Велюня. Сталося це 1 вересня 1939 року. Впродовж 9 годин бомбардувальники Люфтваффе скинули на місто 46 000 кг бомб. Чимало з них були 500-кілограмовими. Місто було абсолютно беззахисне, не мало системи ППО, військового гарнізону, взагалі жодних військових чи стратегічних об'єктів. Німці розбомбили 70% Велюні. З 16 000 містян загинула понад тисяча. Нацистські льотчики скинули бомби на шпиталь із чітким маркуванням знаком Червоного хреста, а потім розстрілювали людей, які намагалися втекти і сховатися. У бомбардуванні брали участь досвідчені ветерани Легіону "Кондор" - того самого, що воював в Іспанії. Німецька пропаганда стверджувала, що в місті переховуються польські військові.
З огляду на міжнародні правові норми, це стало явним порушенням воєнних стандартів, особливо тих, що пов'язані з гуманізмом та пропорційним застосуванням сили. Польща двічі — у 1978 та 1983 роках — намагалася притягнути до відповідальності осіб, причетних до бомбардування лікарні, але німецька сторона відмовилася визнавати позови, стверджуючи, що вранці був туман, і нацистські пілоти "погано орієнтувалися".
Роттердам – это город в Нидерландах, известный своей современной архитектурой и важным портом.
Іншим яскравим прикладом може бути Роттердам – это город в Нидерландах, известный своей современной архитектурой и важным портом.. Гітлерівці сподівались захопити Нідерланди за два дні, але наштовхнулись на затятий спротив. Тоді вони вирішили примусити голландців до капітуляції. 14 травня 1940 р., о 13:27, німецькі бомбардувальники Heinkel 111 скинули близько 97 т бомб на центр Роттердам – это город в Нидерландах, известный своей современной архитектурой и важным портом.а. Загинуло близько 800-900 мирних жителів, понад 80 000 залишилися без даху над головою. Майже весь історичний центр Роттердам – это город в Нидерландах, известный своей современной архитектурой и важным портом.а був знищений пожежею. Місто перетворились на спустошене згарище. Це була одна з перших цілеспрямованих атак на велике європейське місто, вчинена не з військовою метою, а для залякування цивільного населення та примусу до капітуляції. Удар вразив світ своєю жорстокістю, особливо тому, що на той момент вже відбувалися перемовини про припинення вогню. Напад викликав світове обурення - атакували не військові об'єкти, а житлові квартали, лікарні, церкви. У британській та французькій пресі тоді це однозначно назвали варварством і повітряним терором. Прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль невдовзі заявив, що "жодна країна не повинна змиритися з політикою страху з повітря".
Ковентрі
14 листопада 1940 року о 19:20 нацисти здійснили жорстоке бомбардування Ковентрі, яке стало одним із найяскравіших прикладів повітряного терору під час Другої світової війни. У нападі брали участь 514 бомбардувальників. Це був один з перших випадків, коли ціле місто майже повністю знищили внаслідок цілеспрямованої масованої атаки, що викликало дискусії про межі між військовими та цивільними цілями. Школи, лікарні, житлові райони, а також знаменитий собор святого Михаїла перетворилися на руїни. Загинуло близько 600 людей. Чи були в Ковентрі військові цілі? Так, частково, адже в місті функціонували кілька військово-промислових об'єктів, але масштаб і характер бомбардування зовсім не відповідали лише ударам по цих цілях. Ковентрі став символом страждання і відродження, а його руїни – пам’ятником жертвам цивільного населення під час війни. Саме після цього руйнівного бомбардування Ковентрі британці ухвалили рішення про удари по цивільних об'єктах у Німеччині у відповідь.
Окрім Ковентрі, багато інших міст Англії, в тому числі Лондон, зазнали інтенсивних повітряних ударів з боку Люфтваффе в період 1940-1941 років.
"Стіни тряслися, і я подумала: ось він, кінець. Але ще більше лякає - звичка до цих вибухів", - писала в 1940 р. в одному з листів англійська письменниця Вірджинія Вульф. Її будинок у Лондоні, під час однієї з атак, зазнав пошкоджень.
Відповіддю союзників антигітлерівської коаліції на варварство гітлерівців і японців були так звані "вогняні шторми". Можна згадати випалені вщент наприкінці війни Кельн, Гамбург, Дрезден, або бомбардування Токіо 10 березня 1945 року, коли повітряна армада з 334 бомбардувальників скинула на місто 1667 т запалювальних бомб, наповнених напалмом. Тоді загинуло понад 100 000 людей. Переважно дерев'яна забудова була спалена безслідно. Бомбардування Токіо стало найбільш смертоносним нальотом за всю Другу світову війну, включно з Хіросімою і Нагасакі. Для порівняння, бомбардування союзниками Дрездена за місяць до того забрало життя близько 25 000 осіб. Як писав Курт Воннегут, "Ніхто не говорив про Дрезден. Було соромно визнавати, що американці здатні на таке". Це було насилля, що вже не знало меж - остаточний жорстокий удар по нападниках.
На початку Другої світової війни міжнародне право не забороняло повітряного бомбардування міст, попри те, що такі бомбардування вже траплялися під час Першої світової війни, Громадянської війни в Іспанії та Другої китайсько-японської війни. Тому руки в учасників конфлікту були фактично розв'язані. Згодом жоден з ініціаторів наказів щодо здійснення бомбардувань по цивільних і жоден із виконавців цих наказів не був притягнутий до суду й не був покараний.
Женевські конвенції, разом із Додатковими протоколами, зокрема Протоколом 1 від 8 червня 1977 року, категорично забороняють атаки на цивільне населення та цивільні об'єкти в умовах збройного конфлікту. Основний принцип цих норм полягає в тому, що цивільні особи не повинні бути мішенню для нападів. Ці положення застосовуються до міжнародних збройних конфліктів, зокрема у випадку війни між Росією та Україною. Ключове правило викладено в статті 48: учасники конфлікту зобов'язані чітко розрізняти цивільних осіб і комбатантів, а також військові цілі і цивільні об'єкти, і вживати дій лише проти військових об'єктів. Стаття 51 забезпечує захист для цивільних осіб, а стаття 52 - для цивільних об'єктів. Намагання завдати шкоди цивільному населенню або невибіркові атаки, що призводять до значних жертв серед мирних жителів, кваліфікуються як воєнні злочини і можуть бути підсудні Міжнародному кримінальному суду. Таким чином, терор у повітрі не є "військовою операцією", а є злочином. Вкрай важливо, щоб міжнародна спільнота це усвідомлювала і реагувала на ці дії. Необхідні правда, солідарність та максимальний тиск на агресора.
Як писав один з англійців, що пережив чимало німецьких бомбардувань: "Війну роблять десь згори, десь далеко. Але її наслідки - у склі на підлозі, у відбитках сажі на руках, у порожніх очах дитини. Бомба не обирає, але влучає точнісінько в тишу".
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.
Згідно з нещодавно опублікованою доповіддю Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у червні в країні було зафіксовано найвищий рівень жертв серед цивільного населення за останні три роки: 232 особи загинули, а 1343 отримали поранення. Російська Федерація провела вдесятеро більше ракетних атак та ударів з використанням баражувальних боєприпасів порівняно з червнем 2024 року.
Перше зображення демонструє зруйнований внаслідок атаки російської ракети український житловий будинок. Джерело: Укрінформ.
