"Різдвяні мелодії на Майзлях": святкові пісні в атмосфері храмового благозвуччя
Різдвяний фестиваль в Івано-Франківську, заснований у 2010-му, уже за кілька років було внесено до переліку нематеріальної культурної спадщини
У 2010 році в Івано-Франківську, при василіянському монастирі Царя Христа Української греко-католицької церкви (УГКЦ), вперше відбувся Різдвяний фестиваль "Коляда на Майзлях". З того часу цей захід не лише залишив свій слід в історії міста, але й став популярним за межами України. Організатори фестивалю підкреслюють, що важко знайти країну, з якої б не привозили коляди та щедрівки на це святкове дійство під час новорічних свят. Протягом усіх років фестивалю в Івано-Франківську виступили понад 500 колективів, які виконували різдвяні пісні. Хоча кілька творів можуть повторюватися, їх виконання завжди залишається неповторним.
У 2022-му Міжнародний різдвяний фестиваль "Коляда на Майзлях" увійшов до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Укрінформ пропонує дізнатись більше про історію фестивалю, його організаторів та учасників.
УСІ БАЧАТЬ СЕБЕ НА МАЙЗЛІ
Початок виявився надзвичайно легким!
Так описує появу фестивалю "Коляда на Майзлях" його співорганізатор, кандидат мистецтвознавства та заслужений діяч мистецтв України Ігор Дем'янець.
Він ділиться інформацією про те, що у Львові щорічно відбувається різдвяний фестиваль. Колективи з Івано-Франківська часто брали участь у цьому заході. Проте одного разу поїздку довелося скасувати, оскільки організатори повідомили, що програма вже була затверджена без їхньої участі. Це спонукало його замислитися над можливістю проведення подібного фестивалю в рідному Франківську.
Ідею фестивалю підтримав ігумен василіянських монастирів, ієромонах Володимир Палчинський, який також запропонував місце проведення - храм Царя Христа УГКЦ. У той час храм тільки почали відновлювати, і молоді голоси тут лунали досить часто.
Ідея виникла в нас – у моїй особі та молодіжному хорі "Осанна". Нас завжди приваблювала атмосфера спільного виконання коляд у храмі, де акустика має особливі властивості: купол створює унікальне звучання, а звук зливаються в центрі, викликаючи неймовірні емоції під час співу. Тоді отець Володимир активно намагався втілити безліч ідей самостійно. Він завжди прагнув залучити молодь до життя парафії, дотримуючись принципу "Дайте місце молоді в церкві". Завдяки його підтримці ми організовували багато свят, виступів і втілювали добрі справи. Тож фестиваль не став для нас несподіванкою, а отець Володимир і далі намагається залишатися поряд з нами, - зазначає керівниця хору "Осанна", художня керівниця народного дому "Княгинин" в Івано-Франківську, ініціаторка і співорганізаторка фестивалю Любов Терлецька.
Перш за все, постало питання, звідки дістати спеціалізовані станки для розміщення хорових колективів у храмі Царя Христа. Спочатку це обладнання брали в оренду, але згодом вирішили придбати власне, усвідомлюючи, що захід набирає популярності. Усі технічні аспекти, пов'язані зі звуковим супроводом, освітленням, сценічним оформленням та виступами артистів, взяли на себе священнослужителі УГКЦ. Завдяки їхнім зусиллям фестиваль продовжував звучати навіть під час блекаутів.
- Духовенство і миряни стараються творити це дійство разом, а його організувати непросто. Священники з нами стали сподвижниками фестивального руху. Багато з них вже самотужки створюють хорові колективи при інших храмах і делегують їх до нас на фестиваль, - додає Любов Терлецька.
Ігор Дем'янець підкреслює, що вибір назви для фестивалю був результатом тривалих роздумів.
По-перше, ми одразу вирішили, що фестиваль буде присвячений Різдву, оскільки основна мета полягала в тому, щоб відродити колядки та щедрівки, які майже зникли після радянських часів. Хоча в селах їх ще виконували, ми знали лише невелику частину того, що співали люди. Моя пропозиція полягала в тому, щоб назвати фестиваль "Майзлі". Чому саме так? Цей район (де розміщується церква Царя Христа) колись носив ім'я Горького, і багато хто в Івано-Франківську довгий час так його ідентифікував. Я ж виступив за відновлення історичної назви. В часи австрійського правління тут був ремісничий район, відомий як Майзлі. Слово "майзлі" в перекладі з німецької означає долото — теслярський інструмент. Спершу мені заперечували, що назва фестивалю могла б бути більш величною, наприклад "Велика коляда" або "Разом колядуємо"... Але врешті-решт ми вирішили залишити нашу назву, і вже за 3-4 роки вона стала популярною. Згодом почали отримувати дзвінки з різних місць, і всі хотіли відвідати Майзлі! Це було чудово, - усміхається Дем'янець.
ФЕСТИВАЛЬ ПРОДОВЖУВАВСЯ, НАВІТЬ У НАЙВАЖЧІ МОМЕНТИ.
Перший фестиваль "Коляда на Майзлях" був настільки масовим, що у храмі ледь усі поміщались. Колядувати не відмовляли нікому.
Згадую: на вулиці мороз -30, у храмі велелюдно, місць катастрофічно не вистачає, але ніхто не відходить, а потім усіх запрошують на вулицю, де частують вином, звучить музика оркестру, і тисячі людей співають колядки. Це справді чудово! - ділиться своїми спогадами мистецтвознавець.
Згідно з висловлюваннями Любові Терлецької, перший фестиваль тривав три тижні і включав два гала-концерти. Хоча все було нелегко, враження залишилися просто неймовірними.
- Ми зрозуміли, що три тижні постійно жити у храмі і приймати гостей - це важко і для організаторів, і для монастиря. Тоді фестиваль скоротили до двох тижнів, а пізніше - до п'яти днів. У найскладніші періоди нашої історії фестиваль тривав три дні, але не зупинявся. Коляда завше потрібна. Ще наші предки вірили: якщо ми перестанемо колядувати, то світ зникне і зло торжествуватиме. Цього не можна допустити. Тому колядувати треба, так само, як і писати писанки та ходити до храму, - упевнена Терлецька.
Пізніше організатори фестивалю планують встановити столи, за якими гості зможуть насолоджуватися солодощами, а також збільшити кількість місць для сидіння. На початкових етапах проведення фестивалів це вимагало значних зусиль і фінансових вкладень, щоб забезпечити комфорт всіх відвідувачів, організувати для них екскурсії та не залишити нікого без уваги. Іноді учасники місцевих колективів запрошували гостей переночувати у своїх домівках.
Простір у храмі Царя Христа значно розширився, коли обласне телебачення "Галичина" почало транслювати "Коляду на Майзлях". Завдяки телевізійній версії фестиваль зміг зберегти своє існування навіть у часи коронавірусу.
Щороку фестиваль "Коляди на Майзлях" пропонує нову тему, проте жоден концерт за весь час не проходив без прем'єрних виступів. Спочатку до участі запрошували колективи з різних областей, які ставали справжнім відкриттям для місцевих мешканців, а згодом до фестивалю почали приєднуватись і виконавці з-за кордону. У 2019 році захід здобув міжнародний статус.
Здається, зірки справді зійшлися, адже під час проведення Х Різдвяного фестивалю "Коляда на Майзлях" до нас завітали Блаженнійший Святослав Шевчук (глава УГКЦ) та тодішній міністр культури України Євген Нищук, які оголосили про новий статус заходу. Але ще до цього до нас приїжджали колективи з різних країн, зокрема з Македонії, Канади, Німеччини та Іспанії. Не можу навіть згадати, які країни залишилися осторонь! Польща була представлена п’ятьма колективами на одному з фестивалів, і це було надзвичайно захоплююче. Серед учасників також були Литва, Латвія, Естонія, Словенія... – ділиться своїми спогадами Ігор Дем'янець.
Він також зазначає, що на фестивалі отримали оплески й студенти-афроамериканці, які колись ризикнули виконати пісню "Нова радість стала".
ГОЛОСИ КОЛЕКТИВУ "ЯМАРІУПОЛЬ" можна перефразувати наступним чином: "ВИРАЗИ КОЛЕКТИВУ "ЯМАРІУПОЛЬ".
Під час масштабного військового конфлікту виникли думки про можливе призупинення "Коляди на Майзлях". Проте, незважаючи на обставини, ініціатива продовжити фестиваль все ж перемогла. Прямі ефіри з храму Царя Христа не відбувалися, і концерти транслювалися обласним телебаченням лише у записаному варіанті.
Минулого року, внаслідок коригувань у церковному календарі, фестиваль відбувся двічі: один раз для тих, хто святкував Різдво Христове за новим стилем у грудні, і ще раз для тих, хто продовжував відзначати його 7 січня.
Ми вирішили організувати фестиваль патріотичної коляди. Під час підготовки ми виявили безліч колядок, які виникли в часи війни: це були стрілецькі та повстанські пісні, а також колядки з української діаспори та підпілля. Історично, українці завжди колядували, незалежно від обставин — чи то в часи війни, голоду чи навіть в Сибіру. Так, коляда в ті часи звучала інакше — вона була менш веселою і більш патріотичною, але завжди залишалася живою, - ділиться думками Любов Терлецька.
На фестивалі вперше прозвучали мелодії колективу "ЯМаріуполь". Цей ансамбль виник у той час, коли до Івано-Франківська прибули мешканці окупованих регіонів та зон активних бойових дій. Люди знайомилися один з одним, об'єднувалися, і деякі з них відгукнулися на заклик Любові Терлецької, щоб разом виконати колядки.
У цьому ансамблі співали не тільки маріупольці, а й представники Харкова, Запоріжжя, Мелітополя та Івано-Франківська. Вони виконували повстанську коляду, яка колись звучала на Харківщині, а також щедрівку про господаря, що була відома кожному. Я намагалася познайомити їх з нашими колядками, а вони навзамін ділилися своїми, немов обмінюючись культурними скарбами, - усміхається Терлецька.
Згадую, що саме тоді вперше пролунали колядки "Під Бахмутом" та "Зірка яскрава в небі тривожному", які стали символом цього фестивалю.
Ігор Дем'янець тоді служив у ЗСУ. Він отримав відпустку, щоб виступити на фестивалі з колективом від Центру військового музичного мистецтва, який базується в Одесі.
Перед початком повномасштабної війни я працював в обласній філармонії та вирішив взяти участь у військових зборах. Раніше я не мав військового досвіду, але мені довелося стати водієм БТР. Лише за кілька днів до повернення додому розпочалося вторгнення. Я запитав у офіцера, чи зможу повернутися, на що він відповів: "Моя задача – відправляти людей на фронт, а не забирати їх звідти". Так я залишився служити і став артилеристом, - згадує мистецтвознавець.
Ігор Дем'янець провів майже рік на передовій. Зараз він є викладачем кафедри естрадно-вокального мистецтва в Університеті Короля Данила та керує чотирма хоровими колективами в Івано-Франківську, серед яких муніципальний камерний хор "Галицькі передзвони". Він також активно займається волонтерством, адже його побратими залишилися на фронті, і їм постійно необхідна допомога. Більшість учасників його хору охоче долучаються до волонтерських ініціатив свого керівника.
У часи війни фестиваль продовжує своє існування, і саме цього найбільше боїться наш ворог. Він намагається знищити нашу культуру, мову, традиції та звичаї. Тому ми особливо цінуємо це свято. Цей фестиваль є справжньою перлиною Івано-Франківської громади. Тепер ми маємо можливість насолоджуватися не лише традиційними колядками, але й їх сучасними, стилізованими варіантами. І це дійсно чудово, - підкреслює директорка Департаменту культури Івано-Франківської міської ради Надія Загурська.
Коляда — це молитва, що звучить у формі пісні.
Цього року організатори вирішили, що фестиваль "Коляда на Майзлях" буде родинним. Узяти участь у різдвяному дійстві вже зголосилися близько 40 українських колективів, ще вісім виступатимуть з-за кордону. В онлайновому форматі на фестивалі очікують коляди зі США, Нової Зеландії, Хорватії, Швеції, Німеччини, Канади та Польщі.
Серед запрошених на "Коляду на Майзлях" - родина заслуженої артистки України Руслани Лоцман, яка планує приїхати до Івано-Франківська з дітьми та чоловіком-військовим. Нині родина багато робить для збирання патріотичних пісень.
- У часи війни родина для людей набуває особливого значення. Війна розсіяла нас по різних куточках світу, тому мета цього фестивалю полягає в об’єднанні, - ділиться Надія Загурська.
Любов Терлецька підкреслює, що організатори прагнуть залучати нові колективи до своїх виступів.
Фестиваль завжди приваблював акторів з різних театральних жанрів, включаючи драму, ляльковий театр та театр пантоміми. Цього року ми з нетерпінням чекаємо на виступи вихованців дитячої театральної школи "ЖИВБУВПЕС". Щорічно до нас приєднуються близько 50 колективів, кожен з яких виконує від 3 до 10 творів. Хоча деякі композиції повторюються, однак у виконанні різних колективів вони звучать зовсім по-іншому. Є й традиційні коляди, які користуються популярністю серед людей, тому ми завжди раді їх чути, проте намагаємося заздалегідь узгоджувати програми, щоб вони були різноманітними. Минулого року ми навіть видали збірник колядок, що звучали на фестивалі, - додає вона.
Ігор Дем'янець вирішив поділитися цікавою новиною: на фестивалі, що відбудеться цього року, планується виступ співачки Тоні Матвієнко.
На жаль, тепер не всі охочі з України зможуть приїхати. Учора, наприклад, колективи з Кривого Рогу відмовилися брати участь, оскільки сьогодні (13 листопада - ред.) у місті оголосили жалобу через загибель родини внаслідок російської ракетної атаки. Інші колективи з прифронтових міст також планують приїхати, але в меншому складі. Тому ми зосередимося на онлайн-виступах, а також на виступах наших та національних колективів. Вони дійсно неперевершені! - підкреслив Ігор Дем'янець.
За словами організаторів, цього року "Коляда на Майзлях" звучатиме з 26 до 29 грудня. Традиційно міжнародний Різдвяний фестиваль розпочнеться зі святкової літургії і завершиться гала-концертом: усі учасники дійства разом виконають кілька колядок.
- Усе, що пов'язано з нашими традиціями, це - ген і код української нації, як би це пафосно не звучало... Пам'ятаю, як ще бабця мене вчила колядувати, а тепер вже мій онук щороку колядує. У нас так роблять у кожній родині. Коляда - це співана молитва, і вона під час війни нам украй необхідна. Молимося всі за нашу перемогу, - додає Надія Загурська.
В рамках фестивалю "Коляда на Майзлях" передбачено проведення концертів для військових та їх сімей.
Довідково. У 2008 році Україна ратифікувала ст.12 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини.
Цього року Укрінформ розпочав нове дослідження нашої спільної культурної спадщини, що включає об'єкти Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Першими у цьому переліку, створеному ще у 2012 році, стали традиційні ремесла, зокрема косівська мальована кераміка, кролевецьке переборне ткацтво, опішнянська кераміка та петриківський розпис. З того часу до списку додалися численні обряди, пісні, танці, музичні інструменти, страви й напої, а також звичаї святкувань та поминань, властиві різним регіонам нашої країни. На сьогоднішній день Національний перелік містить понад 90 елементів і продовжує розширюватися. Зокрема, у 2023 році до нього було внесено 31 новий елемент, а у 2024-му вже більше десяти. Частина цих об'єктів була представлена Україною для включення до списку ЮНЕСКО.
