Командування впроваджує штучний інтелект — як відбувалися еволюційні зміни в управлінні військовими підрозділами та які можливості пропонує сучасна система Palantir.
Як ухвалювали рішення на полі бою в минулому? Розпочнемо з Наполеона, який запровадив абсолютно нову організаційну модель – корпусну систему з професійним штабом. Це був справжній механізм для збору та аналізу військових даних. Маршали керували корпусами і надсилали рапорти. Начальник штабу Бертьє збирав інформацію, формуючи загальну картину, яку доповідав Наполеону. Легка кавалерія виконувала функцію розвідки, її основним завданням було не ведення бою, а збір інформації. Фон Клаузевіц не випадково ввів термін "туман війни", що описує ту принципову невизначеність, в умовах якої командир змушений приймати рішення.
Наполеон формував у своїй свідомості цілісну картину з численних розрізнених повідомлень, і його розум став єдиним "процесором" для військових зусиль. У ході кампанії 1812 року він приймав вкрай невдалі рішення, що пояснюється його фізичним виснаженням, внаслідок чого вся структура армії почала деградувати разом із ним.
Виникнення дротового зв'язку стало справжнім проривом. Інформація почала передаватися з вражаючою швидкістю, але її кількість виявилася надмірною. Телефонні лінії на Західному фронті постійно транслювали рапорти з тисяч позицій. Штабні офіцери були завалені повідомленнями. Офіцер на передовій телефонував у батальйонний штаб. Батальйон передавав дані в полк, полк — у дивізію, дивізія — в корпус, а корпус — в армію. На кожному етапі офіцери вручну узагальнювали отримані звіти та надсилали стислі версії нагору. До моменту, коли інформація доходила до командувача армії, вона зазнавала 5-6 рівнів обробки і була вже застарілою на кілька годин.
Катастрофа на Соммі сталася через те, що командування отримувало звіти про "повний успіх", в той час як війська зазнавали великих втрат. Кожен підлеглий офіцер трохи прикрашав реальність, остерігаючись донести погані новини. Таким чином, на верху ієрархії виникала переможна дезінформація, створена малими боягузами на кожному етапі. Сьогодні Росія знову і знову потрапляє в ці ж пастки — побажаємо їй у цьому всіхляких успіхів.
Друга світова війна привнесла в військову сферу два кардинально нових винаходи. Перший з них — радар, який дозволив бачити ворога до того, як його могли помітити людські очі. Британська система Chain Home, що складалася з мережі радарних станцій, які передавали інформацію в командний центр, стала першою в історії автоматизованою системою для обробки тактичних даних. Оператори в командному центрі в реальному часі змінювали позиції фішок на карті. Черчилль, який відвідав цей центр під час Битви за Британію, назвав це одним з найсильніших вражень у своєму житті — вперше війна постала перед людьми як організована система, а не як безлад.
Другим важливим місцем є Блетчлі-парк. Розшифровка німецької шифрувальної машини Enigma надала союзникам цінну інформацію не лише про рухи ворога, а й про його стратегічні наміри. Експерти вважають, що робота криптоаналітиків скоротила тривалість війни на кілька років.
У 1950-х роках комп'ютери почали відігравати значну роль у технологічному прогресі. У США була розроблена система SAGE (Semi-Automatic Ground Environment) — перша комп'ютеризована платформа для протиповітряної оборони. Цей мейнфрейм, який займав кілька поверхів, був інтегрований з радарною мережею, що охоплювала всю Північну Америку. SAGE вперше в історії дозволив автоматично об'єднувати дані з численних датчиків, створюючи єдину картину ситуації без потреби в ручному перенесенні інформації на карту. Оператор міг спостерігати за повітряним простором континенту в реальному часі на екрані. Однак, ця система була обмежена лише повітряними цілями, тоді як наземні бойові дії все ще здійснювалися за допомогою карт, рапортів, радіозв'язку та телефонних дзвінків.
В'єтнамська війна стала першою конфліктом, в якому Сполучені Штати масово використовували комп'ютерний аналіз даних, але цей підхід зазнав значних невдач. Міністр оборони Роберт Макнамара, колишній аналітик компанії Ford, впровадив у військове стратегічне планування корпоративні принципи, які зводилися до вимірювання всього та управління за допомогою метрик. Основним показником став "body count" — кількість вбитих ворогів. Нещодавно Україна зробила схожу помилку, однак ефективнішим підходом було б зосередитися на знищенні логістичних можливостей супротивника. Сподіваюся, що вона вже усвідомила, що цей показник не є найважливішим.
Армія США негайно почала оптимізувати спущену зверху звітність, а не реальну ефективність. Офіцери завищували втрати противника. Система збирала величезні масиви даних, комп'ютери їх обробляли -- і видавали картину війни, яку поступово вигравали. Яку США програвали. Не комп'ютер у цьому винен, він обробляв те, що йому дали. Сміття на вході -- сміття на виході.
Швидкість обробки інформації є критично важливим аспектом. У 1973 році, під час війни Судного дня, ізраїльська розвідка вже мала в своєму розпорядженні всі дані про підготовку до нападу, проте аналітики не встигли їх об'єднати у єдину картину. Кожен окремий сигнал виглядав незначним, але в сукупності вони створювали ясну ситуацію. Однак ніхто не зміг це усвідомити. Подібна ситуація сталася 11 вересня 2001 року, а також у контексті трагедії 7 жовтня 2023 року.
Війна в Перській затоці 1991 року створила цифрове поле бою першого покоління. Система JSTARS (літак із радаром) уперше дала змогу в реальному часі бачити рух наземних військ супротивника на великій площі і передавати ці дані командирам. Але інтеграції даних не було. JSTARS передавав свою картину. Розвідувальні літаки -- свою. Супутники -- свою. Наземна розвідка -- свою. Офіцери штабу вручну знімали телефонну трубку, дзвонили в різні служби, записували на папір, переносили на карту. Процес створення актуальної оперативної картини займав кілька годин і вимагав сотні людей. Генерал Шварцкопф говорив, що до моменту, коли у нього на столі опинялася зведена картина обстановки, вона вже була історією, а не реальністю.
Після 2001 року американська армія вклала десятки мільярдів у мережецентричну концепцію: кожен солдат, машина, літак, корабель під'єднані до єдиної мережі і бачать загальну тактичну картину. Система Blue Force Tracking вперше дала кожному командиру карту з реальним становищем своїх сил. До цього дружній вогонь був однією з головних причин втрат саме через нерозуміння, де знаходяться свої.
Але збір розвідувальних даних, як і раніше, був частково ручним. Відеопотік з безпілотника Predator записувався на диск, диск фізично летів на базу, аналітики дивилися запис. Безпілотниками над Афганістаном керували оператори в Неваді, відеозаписи аналізували аналітики у Флориді, результати передавали командирам у Кабулі. Часовий розрив вимірювався годинами за технологій, що давали змогу робити це в реальному часі.
Яким міг бути звичайний робочий день військового аналітика в Афганістані? Наприклад, у 2008 році стався вибух саморобного вибухового пристрою, внаслідок якого загинули двоє солдатів. Аналітик розвідки розпочинає свою діяльність. Він відкриває шість окремих баз даних, які не мають між собою зв'язку: кожна з них має свій інтерфейс і специфіку пошуку. Це база даних сигналів розвідки, база агентурних донесень, база інцидентів, база біометричних даних, база фінансових транзакцій та база авіаційних спостережень.
Він послідовно вивчає кожен випадок вручну. Результати копіює в таблицю Excel. На папері формує зв'язки, малюючи стрілки між іменами та номерами телефонів. Власноруч. Через кілька днів у нього виникає теорія щодо особи, відповідальної за установку вибухового пристрою. Щоб перевірити цю теорію, він подає запит на доступ до даних іншого відомства. Процес проходить через бюрократичні процедури. Відповідь надходить лише через тиждень. Розслідування триває кілька тижнів.
Як і майже у всіх системах людина -- найповільніша і ненадійна частина системи. І ось на поле бою прийшов ШІ. Одна з найбільш просунутих систем Palantir Gotham. Як би працював аналітик сьогодні в такій самій ситуації з підривом саморобної міни? Аналітик відкриває одну платформу, яка вже інтегрувала всі джерела даних -- у реальному часі, автоматично.
Він вводить деталі інциденту — час, локацію, тип пристрою та хімічний склад вибухівки. Система автоматично проводить аналіз даних, шукаючи закономірності в широкому масиві історичної інформації: подібні пристрої, аналоги місць та часові інтервали. Лише за кілька хвилин програма генерує граф зв'язків: три попередні інциденти з аналогічним складом вибухівки, номер телефону, що з’явився у всіх чотирьох випадках, фінансові операції, які відбулися напередодні кожного вибуху, особа, чию біометричну інформацію зафіксували на блокпосту за три кілометри від місця події за добу до вибуху, та інші важливі дані.
Аналітик бачить зв'язки, які вручну було б неможливо знайти -- не тому, що даних не було, а тому, що вони лежали в різних місцях і ніхто фізично не міг переглянути всі одночасно. Розслідування, що займало тижні, займає кілька годин.
Відмінність між попередньою та сучасною системами полягає не лише в швидкості обробки даних. Це кардинально інший підхід до військового знання. Стара система зосереджувалася на ретроспективному аналізі: що сталося і хто був причетний. Натомість нова система здатна генерувати предиктивне знання: що може відбутися, де і коли. Вона аналізує активність, вивчаючи рух людей і транспортних засобів, характер комунікацій та логістичні потоки, щоб виявити аномалії, які можуть передувати атакам.
І ось тепер, у контексті війни з Іраном, штучний інтелект демонструє свої можливості. Сучасні бойові дії генерують величезний обсяг інформації. Безпілотники фіксують відео, супутники роблять фотографії, а перехоплені комунікації підлягають розшифровці. Датчики відстежують переміщення, солдати передають свої звіти, а союзники обмінюються розвідданими.
Palantir Gotham здійснює інтеграцію з різноманітними джерелами даних одночасно: відеопотоки з дронів, супутникові зображення, перехоплені комунікації, інформація про переміщення транспортних засобів, фінансові операції, дані з соціальних мереж, звіти з місць подій, медична інформація про втрати, а також логістика постачань. Ці дані надходять у різних форматах, на різних мовах і з різними рівнями надійності. Система виконує нормалізацію цих даних — перетворює їх у єдиний формат, надає оцінку надійності і взаємопов'язує їх. Але це лише початковий етап.
Другий рівень — це мережа взаємозв'язків. Система здатна самостійно з'єднувати тисячі окремих фактів.
На третьому рівні аналітичної платформи інтегровано інтерфейс, що підтримує природну мову, завдяки чому командир може задавати питання голосом. Наприклад, він може запитати: "Які постачальні маршрути противника є найбільш вразливими в наступні 48 годин?" У відповідь система надає інформацію у вигляді візуалізації, супроводжуючи її посиланнями на джерела та оцінкою достовірності.
Проте існує також четвертий рівень. Система починає пропонувати можливі дії — вона не ухвалює рішення, але формулює: "Враховуючи наявні дані, можна розглянути три варіанти. Варіант А має певний рівень ймовірності успіху, але супроводжується такими ризиками..." Вперше штучний інтелект виступає не просто як допоміжний засіб для аналітиків, а як ключовий елемент у формуванні цілей під час масштабних конфліктів. Це кардинально змінює підходи до ведення війни. Зовсім скоро системі довірять також ухвалення рішень. Вітаємо, Вартовий-птах.
P.S. (Postscript)
Додам, що Palantir використовується в Україні з 2022 року. І система допомагає українським військовим, і досвід ведення реальних бойових дій теж вчить систему. Наприклад, система скорочує час від виявлення цілі до відкриття вогню. У класичній процедурі це займає хвилини -- розвідник доповідає, дані передаються ланцюжком, артилерист отримує координати, проводиться розрахунок. Система робить це за секунди, одночасно враховуючи поточне положення гармат, наявність боєприпасів, інші пріоритетні цілі в зоні. Наприклад, якщо один телефон регулярно з'являється поруч з артилерійськими ударами, система може припустити, що це спостерігач або коригувальник.
Дослідження шаблонів переміщення російських військових, логістичних маршрутів та активності комунікацій дозволяє передбачити можливі напрямки атак за кілька годин до їх здійснення. Це може врятувати тисячі життів українських солдатів.
