Копичинці і їхні сім міжнародні міста-партнери.
Громади з різних куточків України з'їжджаються в невеличке містечко, щоб отримати знання про міжнародні партнерства та методи залучення фінансування від донорів.
Копичинецька громада, розташована в Тернопільській області, славиться своїм неофіційним титулом "ковбасної столиці" України. Тут функціонує близько десяти великих і малих виробництв, що спеціалізуються на виготовленні м'ясних продуктів. Крім того, представники громад з усіх куточків України відвідують Копичинці, аби вивчити досвід міжнародних співпраць та залучення фінансування від донорських організацій.
Кореспондентка Укрінформу побувала у громаді й дізналася, як на футбольному матчі вдалося знайти місто-побратима, звідки взялася скульптура "Мустанг" та як перетворили покинуті будинки на домівки для ВПО.
"МИ СТВОРИЛИ ПОТУЖНУ КОМАНДУ ПРОЄКТНИХ МЕНЕДЖЕРІВ"
Щоб глибше ознайомитися з місцевою громадою, вирушаю до Копичинців. Це маленьке, але затишне містечко має давню історію і знаходиться неподалік міжнародної траси М-19. Ще в 1564 році йому було надано Магдебурзьке право, що свідчить про його важливість в минулому. Старовинні архітектурні пам'ятки, що прикрашають вулиці, контрастують із радянськими спорудами, створюючи унікальну атмосферу.
Перш ніж вирушити до міської ради, я дізнаюся про її очільника, 32-річного Богдана Келічавого. Він став наймолодшим мером в історії Копичинців. Після навчання в Естонії та Франції, а також досвіду роботи в Канаді, Богдан повернувся в Україну, щоб долучитися до міжнародної програми USAID DOBRE. Завдяки своїм зусиллям і підтримці, він отримав майже 50% голосів на виборах і тепер очолює свою рідну громаду.
У моєму житті завжди перепліталися два світи — прагнення освоїти міжнародні відносини та бажання реалізувати свої знання в Україні. Сьогодні я маю можливість поєднати ці два шляхи. Розвиток міжнародного напрямку став головною стратегією нашої громади. Ми сформували потужну команду проєктних менеджерів, до якої входять співробітники міської ради та фахівці, які переїхали до Копичинець під час повномасштабної агресії. Значну частину міжнародної роботи виконує моя дружина, яка виросла в Канаді і тепер працює тут як незалежна консультантка. Для залучення висококваліфікованих фахівців ми розміщуємо вакансії на різних платформах для пошуку роботи та в соціальних мережах, не обмежуючи себе тільки нашою громадою. Деякі з наших співробітників професійно зростали разом з нами, інші переїхали до Копичинець з Тернополя та інших регіонів. Наприклад, головний лікар нашої лікарні родом з Волновахи, а в громаді працюють проєктні менеджерки з Донецька та Запоріжжя. Для всіх працівників міської ради ми організовуємо курси англійської мови двічі на тиждень. Завдяки нашій сильній команді минулого року нам вдалося залучити міжнародну допомогу, яка майже дорівнює бюджету нашої громади, та налагодити довірливі стосунки з партнерами, які підтримують нас, - ділиться своїм досвідом Богдан Келічавий.
Наприклад, завдяки фінансуванню від міжнародних організацій, яке становить близько 400 тисяч доларів, було проведено ремонт Будинку дитячої та юнацької творчості, а також організовано позашкільні програми для дітей. У рамках співпраці з Румунією, громада отримала понад 50 тисяч євро для модернізації системи освітлення міста. Крім того, Європейський інвестиційний банк виділив близько 10 мільйонів гривень на реконструкцію адміністративної будівлі міської ради.
Візитка з м'яса вразила мера бельгійського міста.
У Копичинцях намагаються всіляко креативити, щоб заявити про себе. Ще до повномасштабного вторгнення міський голова виготовив свої візитки з... в'яленого м'яса. Запитую в пана Богдана, чи виправдала себе ця ідея.
"Вони справді досягли значних успіхів. До початку повномасштабного вторгнення це була наша особлива перевага. Завдяки цій візитці бельгійське місто Брюгге стало нашим партнером. Це велике і процвітаюче місто, яке суттєво відрізняється від нашого за масштабами. Але саме те, що міський менеджер спробував нашу візитку і високо оцінив смак м'яса, стало поштовхом для нашої співпраці", - з усмішкою ділиться мер.
Копичинці на даний момент мають сім міст-побратимів з різних країн, таких як Італія, Швеція, Туреччина, Бельгія, Норвегія та Велика Британія. У найближчому майбутньому вони прагнуть встановити партнерські відносини з Німеччиною та Нідерландами.
"Кожне місто-побратим і кожне партнерство - це окрема історія. Наприклад, з мером з Італії я познайомився на благодійному футбольному матчі між збірними мерів України та Італії. Він був нападником, а я стояв на захисті, і так зав'язалося знайомство, а згодом - співпраця", - каже Богдан Келічавий.
Він переконаний, що встановлюючи зв'язки з містами за кордоном, громади відображають всю Україну та сприяють формуванню її іміджу.
"Саме тому важливо уникати позиції просителя гуманітарної допомоги. Це не є нашим пріоритетом. Якщо нам доставляють допомогу, ми, звісно, висловлюємо вдячність за підтримку. Однак нашою основною метою є встановлення партнерства. Наприклад, ми можемо зазначити, що в нашій громаді працюють фахівці з проєктного менеджменту, і запропонувати свою допомогу в написанні заявок або реалізації спільних проєктів", - підкреслює керівник ТГ.
У Копичинцях вже побували мери міст-побратимів Каварцере (Італія) та Ліскерд (Велика Британія). Найближчим часом сюди приїдуть гості з бельгійського міста Брюгге. Також у планах - візит делегації зі Швеції.
СКУЛЬПТУРА "МУСТАНГ" ВІД ДРУЗІВ ЗІ США
Прогулюючи центральними вулицями міста, ви неодмінно звернете увагу на вражаючу скульптуру коня "Мустанг", автором якої є американський скульптор Джим Долан. Цю витончену композицію було відкрито в лютому поточного року.
За його словами, спочатку мешканці громади реагували на цей подарунок неоднозначно. Проте зараз це стало символічним місцем у Копичинцях, біля якого люди фотографуються або використовують як орієнтир.
ВПО – ЦЕ СИЛЬНИЙ ЛЮДСЬКИЙ РЕСУРС І ЗМІЦНЕННЯ ГРОМАДИ.
Виходжу з міської ради і пряму в Гуманітарний штаб, що знаходиться в будівлі місцевої школи. Цей центр був заснований після початку повномасштабної агресії для надання підтримки переселенцям та військовим. На стінах висять українські прапори з підписами героїв, а в рамках розміщені подяки. На полицях можна побачити різноманітні речі, призначені для захисників.
"Сьогодні наша основна увага зосереджена на підтримці мешканців нашої громади, які служать у Збройних Силах України. Переважна частина волонтерів, які працюють у нашій команді, є внутрішньо переміщеними особами. Ми активно залучаємо їх до різноманітних ініціатив в громаді, оскільки це сприяє їх соціалізації", - ділиться інформацією керівник Гуманітарного штабу Арсен Келічавий.
У штабі я познайомився з подружжям Тетяною та Олександром. Вони перебралися з Харкова в березні 2022 року разом із двома своїми синами.
"Протягом тижня ми залишалися в підвалі разом із дітьми, але коли почалися інтенсивні обстріли, вирішили евакуювати дітей. Шлях до Копичинців зайняв у нас чотири дні. Тут ми почуваємося значно краще і відносно в безпеці, а також знайшли нових друзів. Працюємо віддалено на харківську компанію, а паралельно займаємося волонтерством у місцевому штабі", - ділиться Тетяна.
У Гуманітарному штабі також облаштували громадську пральню за кошти міжнародних партнерів та коворкінг, де жителі громади можуть проводити різні заходи, а також працювати чи навчатися під час відключень світла завдяки наявності генератора.
ПОКИНУТІ БУДИНКИ СТАЛИ ДОМІВКАМИ ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
З моменту початку повномасштабної агресії в Копичинецькій громаді оселилися більше ніж 1500 осіб. Наразі тут проживає приблизно 850 людей.
У Копичинцях реалізується безліч проєктів, спрямованих на підтримку внутрішньо переміщених осіб, завдяки міжнародним організаціям. Співпраця з цими організаціями стала можливою завдяки благодійному фонду "Посмішка ЮА", який частково переніс свою діяльність до Копичинців із Запоріжжя.
"Спершу ми активно працювали над покращенням умов у колективних центрах, де жили близько 200 переселенців. Їх облаштували у приміщенні дитсадка і будівлі, що належить церкві. Щоб зробити життя людей комфортнішим, ми оперативно ремонтували санвузли, опалення, облаштували бомбосховище. Кошти на це, близько 100 тисяч доларів, нам надав благодійний фонд CORE", - розказує Арсен Келічавий.
Згодом у Копичинцях вирішили допомогти переселенцям переїхати з колективних центрів в окреме житло, щоб покращити умови їх життя та допомогти інтегруватися у громаді. Місцевий благодійний фонд "Навколо", який створили місцеві жителі та переселенці, започаткував проєкт "Будинки для ВПО". Цю ідею також підтримав CORE й виділив 110 тисяч доларів на його реалізацію.
"Міська рада надала нам перелік із 300 нежилих будинків. З цього списку ми відібрали 27, які можна швидко відновити, і власники яких погодилися їх передати для реалізації проєкту. У цих будинках були встановлені системи опалення, водопостачання та водовідведення, також облаштовані санвузли, замінені дахи, а на подвір'ях викопані криниці. Косметичний ремонт не входив до переліку запланованих робіт," - поділився фінансовий менеджер проєкту Руслан Бабіч.
На сьогоднішній день ці оселі вже населені. Протягом року родини внутрішньо переміщених осіб звільнені від орендної плати, сплачуючи лише за комунальні витрати.
Руслан разом із дружиною Оленою та двома синами, Максимом і Ромчиком, у 2022 році залишили Запоріжжя та переїхали до Копичинець. Як родина, що стала вимушеними переселенцями, вони скористалися можливістю оселитися в одному з відновлених будинків, створених у рамках спеціального проєкту.
Разом із CORE організація Ukraine Relief Effort з Бозмена та волонтер-архітектор з США Майкл Бем відновили ще п'ять житлових приміщень для внутрішньо переміщених осіб.
ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС З ХАРКІВЩИНИ ПЕРЕЙШОВ У КОПИЧИНЦІ.
Громада перетворилася на безпечний притулок не тільки для людей, які змушені були залишити свої домівки, а й для бізнесів, що переїхали. Мені пощастило відвідати меблеве виробництво, яке в 2022 році перенеслося з Харківщини до Тернопільської області. У цеху панує активність: на новітньому обладнанні тут виготовляють компоненти для майбутніх меблів.
"Наше підприємство знаходилося за десять кілометрів від Харкова, неподалік від російського кордону. З першого дня повномасштабного вторгнення ми стали мішенню для обстрілів. Внаслідок цього багато нашого обладнання зазнало пошкоджень. Ми активно шукали нове місце для relocation у різних регіонах України. Врешті-решт, у Копичинцях знайшлося приміщення, яке відповідало нашим вимогам для виробництва", - ділиться своїми переживаннями власник підприємства Олександр Сідельник.
Обладнання перевезли завдяки державній програмі з релокації підприємств. Переїхали також частина фахівців із Харкова.
"На даний момент на нашому підприємстві працює 40 співробітників, серед яких 10 – це внутрішньо переміщені особи. Ми спеціалізуємося на виготовленні меблів для навчальних закладів, дитячих садків та офісних приміщень. Нам вдалося поступово відновити половину наших виробничих потужностей," – розповідає пан Олександр.
Після перемоги підприємство на Харківщині планують відновити. Однак у Копичинцях виробництво також залишиться.
НАЙБІЛЬШЕ ФЕСТИВАЛЬНЕ СЕЛО УКРАЇНИ ОБ'ЄДНАЛО СИЛИ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ЗСУ
Також мені вдалося завітати в найфестивальніше село нашої країни. Воно потрапило у Книгу рекордів України завдяки тому, що тут проводили мистецькі фестивалі, пов'язані з чотирма порами року: навесні - "А в Яблунові яблуні цвітуть", улітку - "Яблуневий Спас", восени - "Золота осінь в Яблунові", а зимою - "З колядою в Яблунів".
"Коли почалася повномасштабна війна, то, звісно, нам усім було не до фестивалів та веселощів. Село об'єдналося в допомозі ЗСУ. Сьогодні понад 40 наших жителів захищають Україну. Ми робимо все можливе, щоб їм допомагати. Налагодили виробництво буржуйок, збираємо кошти на різні потреби, у школі плетуть маскувальні сітки. Тож замість фестивалів організовували благодійні концерти для зборів коштів на ЗСУ", - розповідає староста села Андрій Балабух.
Яблунів вже поніс втрати на війні, втративши п'ятеро своїх мешканців, які стали на захист України. Щоб відзначити їхню пам'ять, у місцевому ліцеї були встановлені меморіальні дошки для кожного з героїв.
"Сьогодні ми докладаємо всіх зусиль для досягнення перемоги. І коли Україна здобуде цей тріумф, ми неодмінно відновимо наші фестивалі", - зазначає Андрій Балабух.
Копичинецька громада, розташована в Тернопільській області, включає в себе 11 сіл, з яких шість мають статус старостинських округів. Окрім цього, до громади належить місто Копичинці, де загальна кількість населення становить майже 14 тисяч осіб.
Під час виступу одного з фахівців у сфері децентралізації я зауважила цікаву думку: успіх громади не завжди вимірюється розмірами її території. Головним чинником є люди. На мою думку, ця теза якнайкраще відображає суть Копичинецької громади на Тернопільщині, де мешканці вміють знаходити можливості та ресурси для свого розвитку і покращення життя.
