Фінансування зброярів: чому фінансові установи обережно ставляться до ризиків і які сподівання оборонно-промисловий комплекс покладає на державу.
Зображення: сторінка Генерального штабу Збройних Сил України у Facebook.
Вже четвертий рік українські банки стикаються з новим викликом – співпрацею з оборонним сектором. Більшість підприємств оборонно-промислового комплексу складається з молодих, інноваційних компаній, які мають великий потенціал, але водночас є досить ризикованими з точки зору чинних норм для кредитних комітетів фінансових установ.
Mind аналізував, які труднощі існують у фінансуванні оборонно-промислового комплексу, а також які очікування має бізнес від державних структур.
Європа трансформує правила для середніх і малих підприємств оборонної промисловості. Внаслідок війни в Україні та можливих ризиків ескалації конфлікту на континенті, країни Єврозони значно спростили умови кредитування для компаній, що постачають армії озброєнням.
Упродовж останніх десятиліть, внаслідок впровадження принципів сталого розвитку, відомих як ESG (екологічні, соціальні та управлінські аспекти), компанії в оборонному секторі виявилися непривабливими для фінансових установ. Найбільші світові фінансові групи уникали інвестицій в оборонну та тютюнову промисловість, вважаючи їх шкідливими для суспільства. Ці рішення не були зумовлені законодавчими нормами, а виникли в результаті внутрішньої політики самих банків. Наприклад, BNP Paribas має "строгі критерії виключення з фінансування оборонних підприємств, що включають захист прав людини, а також норми, спрямовані на зменшення ризиків корупції та відмивання грошей".
Існує кілька причин, чому ситуація склалася саме так.
По-перше, це високі репутаційні та інші ризики співпраці з деструктивними режимами чи потрапляння в політичні скандали (згадаймо українські "Кольчуги"). По-друге, технологічна небезпечність самого виробництва. Не кажучи вже про те, що в зоні конфліктів усі оборонні виробництва є першими цілями для ураження ворожими силами. По-третє, такі виробництва вкрай складно страхувати через високі тарифи й обмежене коло страховиків, які взагалі готові брати на себе ризики військової промисловості. По-четверте, обсяги замовлення залежать від наявності збройних конфліктів. Як тільки конфлікт зупиняється - замовлення зменшуються.
До того ж співпраця з виробниками зброї може призвести до додаткових перевірок із боку міжнародних структур з контролю за фінансуванням тероризму, таких, як FATF чи Moneyval тощо.
У Балтійських країнах оборонні підприємства мають можливість звертатися зі скаргами до Центрального банку у випадку, якщо якийсь банк відмовить їм у наданні кредиту. Це особливо важливо, оскільки регіон наразі активно готується до потенційного конфлікту з Росією.
В Україні налічується понад 800 ліцензованих виробників озброєння, з яких приблизно 75% становлять малі та середні підприємства. У зв'язку з браком фінансування, більшість з них активно прагнуть отримати підтримку від Європейського Союзу.
Виконавчий директор Української Асоціації венчурного та приватного капіталу (UVCA) Дмитро Кузьменко розповідає про постійні контакти з урядами Чехії, Польщі, Литви, Німеччини, Франції тощо стосовно отримання фінансування українськими оборонними підприємствами.
Внаслідок обмежень, пов’язаних із оборонною промисловістю, фактично неможливо укладати прямі контракти з українськими виробниками. Щоб це стало можливим, необхідно принаймні бути учасником спільного підприємства з європейськими партнерами (joint ventures). У такому випадку з'являється шанс отримати грантові кошти з європейських фондів, таких як European Defense Fund, програма DIANA, NATO Innovation Fund тощо. Якщо ж ви формально продовжуєте працювати в Україні, доступ до цього фінансування залишається обмеженим. Наприклад, з цьогорічної програми European Defense Fund, що має бюджет у 1,09 млрд євро, українські команди можуть розраховувати лише на 60 тис. євро на один стартап. Проте, ймовірно, наступного року ця сума зросте, - зазначає Дмитро Кузьменко.
Колишній голова НБУ Кирило Шевченко підкреслює, що багато українських банків не мають готовності співпрацювати з приватними оборонними підрядниками через наявність ризиків.
"Навіть якщо бізнес доброчесний - сам факт участі в оборонному контракті вже є тригером для підвищення ризикованості співпраці з таким клієнтом", - каже Кирило Шевченко.
Фінансова звітність оборонних підприємств, тип продукції, обсяги виробництва, заставні активи та репутація відіграють важливу роль у процесі кредитування. "Банк повинен гарантувати виконання кредитних зобов'язань. Норми регуляції для банків у секторі оборони є ідентичними тим, що застосовуються до компаній з інших галузей економіки", - зазначає Руслан Земляний, керівник практики з інвестицій та розвитку бізнесу в компанії Crowe Mikhailenko, яка надає консультаційні послуги окремим підприємствам оборонної сфери.
При цьому банки мають враховувати всі ризики, виконуючи нормативи НБУ, у які більшість невеликих виробників озброєнь не вписуються.
"Багато з цих компаній функціонують в орендованих приміщеннях і використовують лізингове обладнання, не маючи власності, яку можна було б запропонувати банку як заставу," - зазначає Ігор Тихонов, голова правління Кредитвест Банк.
Фінансовий аналітик Анатолій Дробязко підкреслює, що в Україні традиційно існували труднощі з отриманням кредитів для розширення бізнесу. Це пов'язано з тим, що банки зазвичай надавали кредити не безпосередньо підприємствам, а їхнім власникам у статусі фізичних осіб.
"Існують запитання щодо забезпечення кредитів, які не стосуються оборонної промисловості. Наразі діє постанова НБУ, що ґрунтується на міжнародних банківських регуляціях Базель III. Встановлюючи критерії для забезпечення кредитів, ця постанова не враховує актуальні умови, що склалися через війну. Лише деякі державні підприємства відповідають чинним нормативам," - зазначає Анатолій Дробязко.
Відповідно до державного бюджету України, у 2024 році Міністерство оборони планує витратити на розвиток, придбання, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки, а також обладнання 480,3 мільярда гривень (код бюджету 2101150). На 2025 рік вже заплановано виділити на ці ж цілі 767,8 мільярда гривень (понад 18 мільярдів доларів), з урахуванням можливих коригувань.
Як уже було зазначено, банківські кредити в сектор оборони порівняно з цими витратами, є невеликими. Але певне пожвавлення останнім часом усе ж спостерігається.
Згідно з червневим звітом НБУ про фінансову стабільність за 2025 рік, "банки все більше налагоджують співпрацю з клієнтами в менш закредитованих секторах, розвиток яких отримує імпульс завдяки структурним змінам в економіці, зокрема в харчовій промисловості та машинобудуванні, включаючи оборонні підприємства. Темпи зростання кредитування в цих сферах перевищують середні показники по портфелю".
Наприклад, одним з основних банків, що надають фінансування оборонно-промисловому комплексу, є Ощадбанк. З 2022 року його портфель для підтримки цієї сфери перевищує 17 мільярдів гривень.
Обсяг граничних сум, на який може розраховувати конкретна компанія за програмою, становить: до 100 млн грн на поповнення обігових коштів (строком до 3 років) і до 500 млн грн на інвестиційні проєкти (до 5 років).
"Раніше оборонна промисловість в Україні була представлена лише державним Укроборонпромом і його підприємствами, але тепер на ринку з'явилося безліч приватних компаній. Основним чинником збільшення обсягів банківського кредитування для таких підприємств стало впровадження державних програм підтримки галузі. Наразі існує два основних механізми: портфельні гарантії, які зменшують вимоги банків до застави, та кредитування підприємств оборонно-промислового комплексу під 5% річних", - зазначає голова правління Ощадбанку Сергій Наумов.
За інформацією, на 2025 рік у державному бюджеті заплановано виділити пів мільярда гривень для компенсації відсотків, і було висловлено намір уряду збільшити цю суму. Для отримання кредиту заявник повинен мати стабільне фінансове становище та здатність своєчасно і якісно виготовляти продукцію.
У коментарі Mind влітку 2025 року заступник виконавчого директора Національної асоціації банків України (асоціація НАБУ) Дмитро Глінський зазначав, що кредитують за цією програмою декілька банків. У червні 2025 року це були Ощадбанк, Укрексімбанк, ПУМБ та МТБ Банк. Цей перелік розширюється, наприклад, до програми приєднався Банк "Кредит Дніпро".
За даними Міноборони, станом на 17 серпня за 9 місяців роботи програми пільгового кредитування 50 виробників ОПК отримали позики на суму 2,7 млрд грн. Ще 23 заявки від оборонних підприємств більш ніж на 2,5 млрд грн було погоджено до видачі, а 57 заявок перебували на різних стадіях розгляду.
Однак наявних державних програм не вистачає для ефективного задоволення потреб оборонної промисловості.
"Пільгові програми на кшталт "5-7-9%" чи окремі державні ініціативи формально доступні, але залишаються складними в реалізації через бюрократію та високі вимоги", - вважає Андрій Колодюк.
Ось як експерти в оборонному секторі коментують програму фінансування під 5%. "Кредит за цією ініціативою можуть отримати виробники дронів, комплектуючих для безпілотників, а також компанії, що займаються радіоелектронною боротьбою та окремими видами техніки. Фінансування може бути використано як для оборотних коштів, так і для інвестицій. Однак навіть у рамках цієї програми деякі виробники дронів зіткнулися з відмовами. Нещодавно дві компанії, які спеціалізуються на БпЛА та РЕБ і мають контракти з Міністерством оборони, не отримали схвалення на кредити. Вони зверталися за фінансуванням для розширення бізнесу, але банківські вимоги не дозволяють виділяти кошти для таких цілей", - зазначає Руслан Земляний.
За словами Руслана Земляного, Міноборони не є гарантом згідно з постановами НБУ щодо гарантування за кредитами, а іншої установи, яка може надавати банкам гарантії щодо виконання зобов'язань Міноборони та інших структур Сил оборони, не створено.
"Ми мали кілька випадків, коли компанії отримували фінансування через українські середні банки. Оборонні підприємства, які пройшли аудит та виконують контракти для Міністерства оборони, зверталися за кредитами. Проте банки зазначили, що існуючі підходи до оцінки ризиків і скорингу не дозволяють їм видавати позики. Було запропоновано рішення у вигляді споживчих кредитів з обов'язковим забезпеченням, але це не є оптимальним варіантом фінансування для бізнесу", - підкреслює Дмитро Кузьменко, описуючи цю складну ситуацію.
При цьому державні замовлення на закупівлю оборонної продукції обмежені одним роком.
"Це фактор, який найбільше заважає прогресу в цій сфері. Для успішного бізнес-планування необхідно мати горизонт планування не менше трьох років", - підкреслює Руслан Земляний.
Додаткові заробітки в умовах дефіциту кредитів оборонним підприємствам може забезпечити вихід на міжнародні ринки. Але про відкриття керованого експорту зброї з України президент Володимир Зеленський оголосив тільки у вересні нинішнього року. До кінця 2025 року механізми такого експорту ще розроблятимуться.
"Не все, що здатні виробляти наші компанії ОПК, може купляти українська держава. Частину виробленого можна експортувати. Це може позитивно виплинути на загальний фінансовий стан галузі. Звісно, усі експортні угоди мають суворо контролюватися", - погоджується Сергій Наумов.
Іншою важливою проблемою, яка викликає занепокоєння у банкірів та позичальників, є страхування від військових ризиків. Очевидно, що російська армія активно намагається націлюватися на підприємства, що займаються оборонною продукцією. Тож статус виробника в цій сфері стає серйозним "червоним прапором" для компаній, які займаються страхуванням.
"На ринку немає страхових продуктів, які б покривали ризики, пов'язані з бойовою діяльністю або виробничими процесами - ані в Україні, ані серед міжнародних страхових груп", - підкреслює Андрій Колодюк.
Позицію страховиків пояснює генеральний директор Асоціації "Страховий бізнес" (АСБ) В'ячеслав Черняхівський.
"У зв'язку зі зростанням кількості та тяжкості наслідків від атак дронів і ракет, страховики стали дуже обережно та вибірково брати на страхування воєнні ризики. Оскільки чималі страхові виплати внаслідок активізації ворожих атак вже практично з'їли 100% отриманих раніше платежів, а договори ще продовжують діяти, це може призвести до великих збитків для страховиків. Страхові компанії вимушені підвищувати ціни, при цьому збільшення уражень промислових об'єктів змушує іноземних перестраховиків знову відмовлятися від перестрахування воєнних ризиків. Страхувати воєнні заводи - небезпечніше навіть, ніж інфраструктурні об'єкти. Тому страхові компанії без підтримки держави як перестраховика, котрий візьме на себе 80 - 100% ризику за такими об'єктами, без зміни деяких специфічних нормативів резервування та платоспроможності в документах НБУ, таким страхуванням активно займатися не зможуть", - зазначив В'ячеслав Черняхівський.
"Наприклад, у випадку, якщо компанія в Рівненському регіоні застрахує своє майно на суму 50 млн грн при ставці 3%, то держава покриє дві третини вартості цієї страхової премії, але не перевищить 1 млн грн на рік", – підкреслила голова уряду в своєму коментарі.
"Необхідна участь держави. Введення державних гарантій під оборонні контракти та замовлення", - каже Тихонов. За словами Кирила Шевченка, має бути також позиція НБУ, яка б чітко сигналізувала банкам: із цими підприємствами працювати потрібно.
Сергій Наумов вважає, що одним із ключових напрямків для обговорення є створення банківських консорціумів, спрямованих на підтримку оборонно-промислового комплексу. Він підкреслює, що одному банку може бути важко зібрати достатньо фінансування для великих проектів у цій сфері, але об'єднання кількох установ здатне забезпечити необхідну суму. Наприклад, у минулому році "Ощадбанк" започаткував перший консорціум для кредитування ОПК, який залучив 2,38 млрд грн з участю одного державного та одного приватного банку.
Андрій Колодюк вважає, що потрібні інвестиційні рішення для збільшення обсягів інвестицій із $50 млн за минулий рік від приватних фондів та інвесторів до сотень мільйонів, яких потребує ОПК. Це має передбачати державні гарантії з чіткими критеріями, податкові стимули, запуск страхових механізмів і доступ до спеціалізованих програм через банки.
