Готувати повинні лише чоловіки: яка неповторна страва прославила Закарпаття?
Закарпаття - унікальний край з яскравими традиціями, самобутньою мовою та кухнею. Одним з прикладів, який навіть сниться туристам після поїздки у Карпати, є бограч, про який ми писали раніше.
Прийшла черга розповісти про ще один символ Закарпаття - банош. Він є невіддільною частиною кулінарної спадщини Карпатської України.
Банош (інколи його називають бануш) -- це традиційна гуцульська страва з кукурудзяного борошна, приготовлена на сметані або вершках, із додаванням бринзи, шкварок та інших продуктів.
Банош виріс із традиційної культури гуцулів -- високогірних пастухів, що мешкали в Карпатських горах, включно з територіями сучасних Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. Ця страва була поживною, енергетично насиченою та простою в приготуванні в умовах полонинних пасовищ.
Основний інгредієнт з'явився на Гуцульщині внаслідок поширення кукурудзяного зерна з Балкан і Молдови в середині XVIII століття. Раніше місцеві мешканці готували їжу з ячменю або пшениці, проте кукурудзяне борошно швидко стало основою для ситних каш завдяки своїй доступності та тривалому терміну зберігання. Сметана та бринза впроваджувалися в раціон завдяки традиціям вівчарства, які активно розвивалися серед гуцульських спільнот.
У традиційній гуцульській кухні банош готують у чавунному казані на відкритому вогні. Кукурудзяне борошно повільно варять у сметані або вершках, поки суміш не набуде густої та ніжної консистенції. Для приготування страви використовується лише дерев’яна ложка, а іноді її потрібно перемішувати лише в одному напрямку, щоб досягти однорідності та кремоподібної текстури.
Банош традиційно готували пастухи під час випасання овець і корів у гірських районах. Часто саме чоловіки брали на себе відповідальність за приготування страв з інгредієнтів, отриманих від овець, таких як бринза та сметана.
Більшість лінгвістичних джерел свідчать, що термін походить з румунської мови, де слово "balmuș" позначає страву, виготовлену з кукурудзяного борошна, яка за приготуванням і текстурою нагадує банош. Ця румунська назва, в свою чергу, бере свої корені з турецького "bulamaç", що є загальним словом для густих каш або пюре, які часто готують з борошна або крупи для легкого споживання.
Крім лінгвістичних інтерпретацій, в карпатській народній традиції існують цікаві легенди щодо походження назви страви. Одна з таких оповідей стверджує, що назва виникла від імені чоловіка на ім’я Банош, якому дружина постійно повторювала: "Харчуйся, Баноше, харчуйся!". Хоча ці історії не мають наукового підтвердження, вони займають важливе місце в місцевому фольклорі.
Упродовж XIX-XX століть банош перетворився не лише на звичайну страву в гірських селах, а й на кулінарний символ Закарпаття. Цю страву почали подавати не лише на святкові заходи, а й у сучасних ресторанах, де вона офіційно представлена як яскравий приклад традиційної гуцульської кухні.
Цікаво, що в Закарпатській області влаштовуються гастрономічні фестивалі, присвячені баношу. Наприклад, у селі Костилівка на Рахівщині відбувався фестиваль "Берлибаський бануш", де місцеві майстри готували страву у великих казанах та ділилися досвідом із гостями.
Колись страва бідняків, до якої входили лише кукурудзяне борошно та сметана, сьогодні банош можна знайти у меню як сімейних господарств, так і в гастрономічних закладів. Його популярність серед туристів і локальне визнання сприяють тому, що він не лише зберігає свою автентичність, але й стає частиною гастрономічної ідентичності Закарпаття.
Банош -- це приклад того, як проста традиційна страва може стати символом регіону та частиною культурної пам'яті. Його історія пов'язана з гуцульськими пастушими традиціями, адаптацією нових продуктів до місцевих умов і збереженням майстерності приготування протягом століть. Сьогодні банош не лише нагадує про минуле, але й активно живе в сучасній кулінарній практиці Закарпаття.
Раніше ми згадували, що в Закарпатті сережки отримали назву, що асоціюється з хворобою. Проте це не єдине цікаве слово, яке вживають у Карпатах.
