"У минулому році, коли я відправився оновити свої дані в ТЦК, мені вручили повістку", — поділився актор Олександр Яцентюк.
Актор з України Олександр Яцентюк поділився своїми думками в інтерв'ю для УНІАН, в якому обговорив свою діяльність в умовах війни, втрату батька та свої майбутні плани.
24 квітня о 19:40 на каналі 2+2 відбудеться дебют містичного детективу "Злі духи".
Олександр Яцентюк виконав роль столичного детектива Маркіяна Сича, який після отримання поранення на фронті прибуває до санаторію в спокійне карпатське село Ясени для відновлення. Але замість бажаного відпочинку він потрапляє у вир таємничих смертей, стародавніх таємниць і забутих обрядів. Розкривати складні інтриги йому допомагає місцевий дільничний Басюк, роль якого зіграв Олександр Ярема.
В унікальному інтерв'ю для УНІАН актор поділився подробицями процесу зйомок, розкрив свої глибокі почуття щодо покійного батька та поділився своїми амбіціями на майбутнє.
Олександре, які враження залишилися у вас від зйомок у серіалі "Злі духи"?
Напевно, поїздкою в Карпати, бо це незвично для серіалів. А ще співпрацею в кадрі з чудовим Олександром Яремою. Щасливий був знову зустрітися з ним на майданчику. Пам'ятаю, на пробах іншого проєкту режисер попросив спровокувати колегу, в кінці сцени піти не за текстом, а імпровізувати. Олександр ні на секунду не розгубився, не вилетів з персонажа, а продовжував грати. Мені здається, що в Яреми мало б бути прізвище Глиба. Бо він є дуже крутим, багатогранним актором. Ще на пробах "Злих духів" розумів, що у нас складається колоритний дует, за яким буде цікаво спостерігати глядачеві.
Цей матеріал видався мені досить цікавим, незвичним, трохи містичним. Хоча я сам, як і слідчий Маркіян, не вірю в містику. Але вірю в те, що все ж існують певні сили, які мають вплив на перебіг подій, допомагають мені.
Що ви маєте на увазі під цим?
Вірю, що мені допомагає сила, пов'язана з моїм покійним батьком, який загинув, коли мені було 9 років. Він трагічно загинув, розбившись на мотоциклі в 31 рік. Мені його дуже не вистачало, і між нами досі є певний зв'язок. Я точно знаю, що він оберігає мене, допомагає у скрутних моментах. Варто мені подумати про нього, і ситуація покращується. Це така дуже особиста тема для мене.
Які труднощі виникли під час зйомок?
Я не скажу, що мені було десь дуже важко. Так, було спекотно, доводилося підійматися на скалу крутими схилами. Але водночас це було дуже кумедно, бо Саша Ярема влучно коментував цей процес, і всі просто вибухали від сміху.
Особисто я не відчував якихось фізичних навантажень, оскільки більш-менш слідкую за своєю формою, намагаюсь бути зі спортом на "ти", періодично займаюсь з тренером, якщо потрібно підігнати форму для проєкту чи відпрацювати трюки з каскадерами. У "Злих духах" спеціальної підготовки не знадобилося. Єдине, пропрацював моменти, пов'язані з травмою руки мого героя. Він же приїхав на реабілітацію після поранення, рука в нього нерухома, постійно перебуває в пов'язці. Перед зйомками я спеціально ходив з нею, щоб вжитися в персонажа, відчувати його фізику.
Ваш персонаж - військовослужбовець. Чи замислювалися ви над тим, що і вас можуть призвати на службу?
Постійно про це думаю і спокійно до цього ставлюся. Насправді є почуття провини, яке не покидає мене з початку повномасштабного вторгнення. Я ж нічим не відрізняюся від інших чоловіків, які служать. Я також розумію: якщо я не там, то маю робити тут, в тилу, максимально від мене залежне, щоб бути корисним. Нам усім потрібно багато працювати, щоб допомагати, донатити, привертати увагу світу до війни, в тому числі завдяки кінематографу.
На даний момент у мене немає діючої броні, проте я отримав відтермінування. Влітку минулого року, коли я відвідав ТЦК для оновлення своїх даних, мені вручили повістку. Я пройшов військово-лікарську комісію і мав бути мобілізованим. Однак, оскільки через кілька днів відбулася прем'єра вистави, в якій я грав одну з основних ролей, мені надали відтермінування. Термін цього відтермінування вже минув, і тепер я, як і всі інші, можу отримати нову повістку. Якщо так станеться, я піду захищати країну і не планую ховатися чи їхати кудись.
Ви ретельно підходите до вибору проєктів, у яких берете участь. Які основні принципи керують вашим вибором?
Якщо чесно, я багато в чому відмовляюся. Перш за все, через якість написання самої теми та підходу до продукту. Мій час на кар'єру обмежений, адже я прийшов у цю справу пізно, тому хочу залучитися до дійсно цікавих проєктів. Не маю бажання зациклюватися на похмурих персонажах, а скоріше прагну рухатися в бік комедії. Між іншим, цю ідею можна було б розвинути в продовженні "Злих духів", адже фінал серіалу настільки інтригуючий, що можна створити захопливу історію далі.
Як я обираю свої ролі? Мені в цьому плані трохи щастить, адже наразі є кілька цікавих проектів у копродукції з Польщею та Великобританією. Також працюю над захоплюючим українським зомбі-фільмом. Мене приваблюють жанрові, складні кінопроекти з багатогранними персонажами, втілення яких вимагає довготривалої підготовки, пошуків та експериментів. Такі роботи одразу видно, адже в них вкладено багато зусиль. Коли я переглядаю свої виступи, помічаю моменти, які можна було б виконати інакше.
Ви критично ставитесь до своїх ролей?
Досить критично, бо це допомагає рухатись вперед, виправляти помилки, розвиватися. Самолюбування шкодить професії.
Ви створили короткометражний фільм і маєте намір продовжувати свій розвиток у ролі режисера?
Разом із дружиною ми працюємо над сценарієм для серіалу, який я мрію втілити в життя. Наразі ж я більше зосереджений на акторській діяльності. Мене цікавить перспектива перебування по той бік камери, адже це допоможе створити якісну взаємодію між актором і режисером. Я прагну знайти спільну мову, щоб у нас був діалог, в якому я зможу максимально реалізувати свій потенціал. Для мене ця комунікація є надзвичайно важливою.
Іноді під час репетицій стає очевидно, що я не хочу брати участь у цьому проекті, адже не можу зрозуміти, чого від мене очікують, або ж вимоги такі, що я не готовий їх виконати. Тому я намагаюся знаходити людей та проєкти, які мені близькі.
Чи дозволяє ваш бізнес з укладання плитки, розпочатий до початку великої війни, виділяти час на подібні пошуки?
Не можу сказати, що він забезпечує мене. На жаль, в умовах повномасштабного вторгнення з’явилося чимало нових труднощів: не вистачає робочих рук, а ті, що є, зазвичай з західних регіонів, не прагнуть залишати свої домівки. До того ж, я недостатньо залучений у цю сферу. А без цього бізнес не може успішно функціонувати. Наразі моє джерело доходу – акторство, на яке я зосереджений і продовжую вдосконалюватися. Адже найкраща інвестиція – це вклад у власний розвиток. Тепер я покращую свої знання польської та англійської мов, оскільки прагну спробувати свої сили на європейському ринку, а згодом планую рухатися далі на захід.
Ви згадували, що розпочали свою кар'єру в акторстві у 28 років. Коли ж саме ви усвідомили, що це покликання — те, чим ви хочете займатися?
З дитинства мене тягло до сценічного мистецтва, і я завжди радував свого діда своїми виступами. У родині жартували, що в мене є всі шанси стати артистом. Проте вже в юності мені довелося почати працювати, адже мамі було важко самостійно виховувати мене і сестру. Тому мрії про сцену відійшли на другий план. Лише в 28 років я наважився знову відкрити свій творчий потенціал. Один добрий знайомий порадив мені взяти участь у знаменитому талант-шоу. "У тебе стільки енергії, її треба спрямувати в потрібне русло", - сказала мені тоді ця людина. На кастингу потрібно було співати і танцювати, і я дуже зрадів можливості спробувати свої сили в цьому проєкті. Щоб максимально підготуватися, я найняв режисера для постановки свого номера і активно займався вокалом. Пам'ятаю, кастинг проходив у Львові, в популярному ресторані. Хоча я не потрапив до проєкту, саме з цього відбору розпочалась моя акторська кар'єра, і я вирішив піти вчитися. Мабуть, так і мало статися, щоб я знайшов своє покликання і почав рухатися вперед. Я вдячний долі за те, що все склалося саме так.
Чи обрав ваш син свою професію?
З 2004 року він проживає та здобуває освіту в Іспанії, і цього року завершить навчання в університеті, готуючись до захисту своєї дипломної роботи в галузі IT. Саша ніколи не прагнув стати актором, і я повністю підтримую його рішення. Я вважаю, що важливо не нав'язувати свої мрії, а орієнтуватись на бажання та інтереси дитини, враховуючи її природні схильності.
Під час війни я мав можливість відвідати фестиваль в Іспанії, де презентував свій фільм. Після показу відбулося обговорення, а також зустріч з представниками преси, для чого мені знадобився перекладач. Хоч я і володію мовою, адже прожив там 5 років і працював, з часом я забув деякі слова. Тому я звернувся до Саші за допомогою з перекладом. Це була його перша виступ на великій сцені, і людей було дуже багато. Я трохи переживав, що він може знервуватися, але він виступив абсолютно впевнено, чітко і спокійно, без жодних емоцій. Я горджуся своїм сином.
Яке у вас ставлення до популярності?
Ніяк. Я усвідомлюю, що це невід'ємна складова моєї професії — бути на виду, спілкуватися з людьми, отримувати відгуки та конструктивну критику, щоб зростати. Розумію, що продюсери часто вибирають акторів, зважаючи на кількість підписників у соціальних мережах. Але для мене популярність не є головною метою. Набагато важливіше, коли глядачі діляться в коментарях, як моя творчість вплинула на виховання їхніх дітей, покращила стосунки з близькими, надала нові сенси або мотивацію для певних дій — це справжня цінність для мене.
Я спокійно їжджу в метро, ходжу в магазини чи деінде. Коли люди, пізнають, підходять, мені це приємно.
