Між медіа-платформами та безладом: медійна картина Києва.
Олена Голуб, Оксана Романюк "Детектор медіа"
Оригінальний матеріал можна знайти на веб-сайті ІМІ за цим посиланням.
У кризах і небезпечних ситуаціях людям потрібна локальна інформація, але її джерела різні за якістю та мотиваціями. В енергокризі, яку ми пережили цієї зими, потрібна була інформація про графіки відключень, пункти обігріву, аварії, транспорт, укриття, гарячі лінії, ціни на генератори й інші дуже практичні, але дуже необхідні повідомлення. Інститут масової інформації спробував розібратися в київському медіаландшафті і як він працював в умовах енергетичної кризи.
Російські обстріли по енергетичних об'єктах призвели не лише до перебоїв з електропостачанням, а й до проблем із централізованим опаленням. У багатоповерхових будинках фіксувались аварії внутрішніх мереж, зокрема прориви труб через промерзання систем. Окремі інциденти зачіпали й редакції медіа. Наприклад, унаслідок аварії систем опалення було підтоплено офіси Інституту масової інформації на вулиці Чикаленка, редакції Телебачення Торонто та редакції "Реальної газети", яка релокувалася до Києва з Луганщини.
Київський інформаційний простір можна поділити на кілька сегментів: комунальні медіа, незалежні міські видання, сторінки "Київ" на сайтах загальнонаціональних медіа та київські телеграм-канали, зокрема гіперлокальні та районні.
Цікаво, що київські комунальні ЗМІ так і не пройшли процедуру роздержавлення, яку передбачає Закон "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" 2015 року. Після трьох років активної реформи жодне з трьох київських комунальних видань — "Вечірній Київ", "Хрещатик" і "Українська столиця" — не було змінене. Формальним кроком стало перейменування комунального підприємства "Вечірній Київ" на "Центр публічної комунікації та інформації" в 2018 році, але це було скоріше імітацією змін. Хоча Київська міська рада формально вийшла з ролі засновника друкованих медіа, нові ЗМІ залишилися під контролем через засноване нею комунальне підприємство. Наразі Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація є засновниками або співзасновниками кількох медіа, які фінансуються з міського бюджету, серед яких — інтернет-видання "Вечірній Київ", телеканал "Київ 24", газета "Хрещатик" та "Українська столиця". Незважаючи на різні формати та аудиторні охоплення, ці медіа об’єднує спільна залежність від свого засновника.
Одне з найстаріших київських медіа Вечірній Київ видається з 1906 року. Після набрання чинності Закону "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" друкована версія газети припинила вихід з 1 січня 2019 року. На підставі рішення Київради від 29 листопада 2018 року КП "Вечірній Київ" було перейменовано на КП Київської міської ради "Центр публічної комунікації та інформації", яке сьогодні є юридичною особою - видавцем і провадить діяльність за адресою на вул. Богдана Хмельницького. Саме під брендом "Вечірній Київ" функціонує онлайн-ресурс vechirniy.kyiv.ua.
Незважаючи на статус міського медіа, локальні київські проблеми, такі як комунальні труднощі, перебої з водою та ремонти в районах, займають в ньому значно менше уваги, ніж варто було б. Натомість редакція щоденно висвітлює інформацію від Генерального штабу про втрати противника, новини з інших міст України (таких як Харків чи Полтавщина), спортивні події, культурні заходи та загальнонаціональні новини. Наприклад, вранці 9 березня 2026 року, коли в кількох районах Києва спостерігалися перебої з водопостачанням, на сайті видання не було жодної відповідної інформації.
Типовими є новини про діяльність комунальних служб, ініціативи соціального захисту, а також міжнародні зв'язки столичної влади — зустрічі з дипломатами і закордонними парламентарями, а також загальне висвітлення роботи КМДА та мера Києва Віталія Кличка.
Скриншот ІМІ з видання "Вечірній Київ"
Така тематична структура стрічки викликає питання щодо редакційних пріоритетів видання. Чи виконує "Вечірній Київ" функцію міського медіа, тобто сервісного джерела інформації для киян про те, що відбувається в їхньому місті? Чи фактично є майданчиком для ретрансляції загальнонаціонального новинного потоку з додаванням матеріалів про діяльність міської влади? Відсутність оперативного висвітлення комунальних збоїв - тих самих, про усунення яких влада має звітувати через це саме видання, - є яскравою ілюстрацією цієї суперечності.
Телеканал "Київ 24" (КП КМР "ТК "Київ") є комунальним підприємством, заснованим Київською міською радою. Канал позиціюється як міський інформаційний ресурс і транслює переважно новини про діяльність міської влади, зокрема оперативні зведення про роботу комунальної інфраструктури, рішення міського голови та заходи для підтримки киян в умовах воєнного стану.
На відміну від "Вечірнього Києва", "Київ 24" швидко відреагував на комунальні проблеми 9 березня. О 9:43 на їхньому сайті з'явилася інформація про зниження тиску у водопостачальних системах у кількох районах, зокрема Солом'янському, Святошинському, Голосіївському та Подільському, що стало наслідком аварійного відключення електрики від ДТЕК. Це свідчить про те, що редакція уважно стежить за важливими міськими подіями. Проте в цілому тематичний спектр публікацій "Київ 24" виходить далеко за межі локальних новин. Значну частину контенту займають матеріали, що висвітлюють розвиток війни на різних фронтах, зведення Генерального штабу, міжнародну дипломатію, коментарі іноземних медіа та спортивні новини. Судячи з їхньої стрічки, це видання позиціює себе більше як загальнонаціональне, а не виключно міське медіа.
Частка новин, що безпосередньо стосуються київських питань, таких як транспорт, стан доріг, комунальна інфраструктура, події в районах і рішення Київради, в загальному потоці інформації помітно менша, ніж матеріали загальноукраїнського чи міжнародного характеру. Такий вибір редакції ставить під сумнів відповідність видання його заявленому статусу як міського комунального медіа. Адже якщо більшість публікацій, що виходять під маркою "Київ 24", могли б без змін з'явитися на будь-якому національному ресурсі, виникає питання, яку саме унікальну роль виконує це видання для мешканців столиці та чи є виправданим фінансування цієї діяльності з міського бюджету.
Газета "Хрещатик" (веб-сайт khreshchatyk.kyiv.ua) є комунальним виданням, яке належить Київській міській раді, і виходить у друкованому та електронному форматах. Це видання вважається найстарішим серед комунальних газет Київради. За словами редакції, його мета полягає в "безперервному та всебічному інформуванні мешканців столиці про події в Києві та діяльність органів державної й місцевої влади". Газета орієнтована також на керівників міських установ і комунальних підприємств і доступна за передплатою.
На практиці, видання "Хрещатик" стало спеціалізованим простором для спростувань. Основну частину контенту на його веб-сайті складають матеріали двох категорій:
Частота публікацій у новинах на диво низька. У березні 2026 року за перші вісім днів було опубліковано лише дві статті, а весь лютий пройшов із менш ніж десятком матеріалів. Видання, яке фінансується з міського бюджету, фактично не виконує функцій повноцінного медіа: воно не висвітлює актуальні події в місті, не публікує репортажі та аналітичні матеріали. Наприклад, 9 березня не було жодної реакції на проблеми з водопостачанням. За своїм редакційним підходом "Хрещатик" більше нагадує корпоративний інформаційний ресурс, який працює за графіком, що визначається не актуальністю новин, а зручністю для самої редакції або її засновника.
Всі зазначені медіа мають спільну редакційну концепцію: вони відображають погляди та діяльність засновника – Київської міської ради та КМДА – без належної критичної оцінки. Закон "Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ", прийнятий у 2015 році, мав на меті сприяти редакційній незалежності таких медіа, проте на практиці більшість київських комунальних видань залишаються під інституційним впливом.
На відміну від комунальних видань, незалежні медіа в Києві представлені кількома важливими гравцями. Усі ці ресурси характеризуються відсутністю залежності від Київської міської ради, що суттєво відрізняє їх від комунальних ЗМІ та надає можливість виконувати функцію, яку ті фактично не можуть виконати — незалежного контролю за діяльністю міського управління в інтересах громади.
Найбільш концептуально орієнтованими є:
"Хмарочос" - це київський міський журнал, який був заснований у 2008 році. Видання спеціалізується на питаннях містобудування, архітектури, екології, мобільності та планування міського середовища. Як громадська організація, "Хмарочос" фінансується за рахунок читацьких внесків та грантів, що забезпечує його редакційну незалежність і можливість критично аналізувати рішення Київської міської державної адміністрації щодо розвитку столиці. Журнал публікує аналітичні статті, присвячені відновленню міста після обстрілів, викликам відбудови та взаємодії між мешканцями та владою. У таких матеріалах зазвичай представлено різноманітні точки зору, включаючи коментарі представників влади та свідчення громадян. Наприклад, у випуску "Хмарочоса" від 9 березня 2026 року висвітлюються питання, такі як рішення суду щодо забудови заказника "Протасів Яр", проблеми з консервацією пошкоджених будівель у Києві, а також спроби житлового комплексу "Комфорт Таун" відключитися від Дарницької ТЕЦ. Ці теми тісно пов’язані з інфраструктурою міста, правами його мешканців і якістю управління міським простором.
Поряд з київськими сюжетами видання публікує матеріали про урбаністику та архітектуру в інших містах і країнах. І це не видається заповненням стрічки, а контекстом для осмислення міських процесів. Такий підхід відповідає моделі тематичного міського медіа, орієнтованого на громаду як на суб'єкт, а не лише як аудиторію. "Хмарочос" системно висвітлює конфлікти між інтересами забудовників і містян, рішення Київради щодо міського простору та проблеми, які комунальні видання або замовчують, або подають лише з позиції офіційних коментарів КМДА.
Твоє місто Київ: окремо варто згадати київську редакцію "Твого міста" - проєкт львівського медіахабу "Твоє місто", який зосереджується на темах життєдіяльності міста, міської економіки та суспільних дискусій. Новини про київські події здебільшого мають надзвичайний або інфраструктурний характер. Стрічка рясніє темами, безпосередньо дотичними до повсякденного життя містян. Наприклад, транспортні зміни, загроза вирубування зелених насаджень тощо. Видання регулярно публікує матеріали з поясненням рішень КМДА та коментарями міської влади, однак на відміну від комунальних медіа в ньому присутній і критичний погляд.
Серед восьми платформ, що були проаналізовані, чітко виділяються два лідери - "Суспільне Київ" та LB.ua, які поєднують швидкість, регулярність та оригінальні статті. На середньому рівні знаходяться NV і ТСН - вони оперативні, але не мають чіткого міського акценту, оскільки загальнонаціональні новини переважають у їх стрічках. Розділи "Київ" на веб-сайтах УНІАН може бути перефразовано як "Українське Національне Інформаційне Агентство". і Korrespondent виконують роль агрегаторів з нечіткою структурою. "Обозреватель" вирізняється як найбільш помітний майданчик для просування Кличка серед усіх проаналізованих ресурсів. Novyny.live значно відстає від інших за частотою оновлень і якістю контенту, фактично не виконуючи свою функцію оперативного міського медіа.
Київський підрозділ Суспільного мовника відзначається своєю всебічністю та збалансованістю, що робить його найкращим серед усіх розглянутих платформ. Новини оновлюються кілька разів на день і охоплюють різноманітні теми: від наслідків військових атак та роботи метрополітену до акцій громадянського суспільства і стану здоров'я населення. Головною перевагою, яка відрізняє його від більшості конкурентів, є наявність кількох штатних журналістів на місцях, а також значна кількість оригінальних репортажів і аналітичних статей, а не лише перепостів офіційних новин. Наприклад, двоє кореспондентів Суспільного висвітлювали позачергове засідання Київради, одна журналістка відвідала акцію в центрі столиці на підтримку полонених, в той час як інші колеги займалися новинами про проблеми з водопостачанням і зміни в транспортному русі. Таким чином, редакція активно працює над кількома самостійними тематичними напрямками. Суспільне не боїться публікувати критичні матеріали про міську владу, дотримуючись при цьому професійних стандартів і етичних норм. Київський підрозділ фактично виконує роль регіональної редакції з власними редакційними пріоритетами, а не лише агрегує новини з столиці.
Розділ "Київ" на LB.ua є одним із небагатьох національних медіа, де контент київської тематики регулярно оновлюється статтями, підписаними конкретними журналістами. Зокрема, стрічка новин на 9 березня висвітлює такі питання, як неможливість Київради затвердити план стійкості через брак кворуму, викриття каналу нелегального збуту зброї, схеми з фальшивими науковцями для уникнення мобілізації, зниження тиску води в чотирьох районах та обмеження в русі транспорту. Кожен матеріал має підпис авторів - Наталки Лотоцької, Тані Матяш, Іванни Капустянської, що виділяє LB.ua серед інших медіа з безіменними публікаціями. Тональність видання залишається незалежною: тут публікуються як звіти КМДА, так і критичні матеріали про діяльність Київради та репортажі з протестів, зокрема, про захист Протасового Яру. Оперативна новина про зниження тиску води в столиці 9 березня була подана з поясненням причин. У цілому, LB.ua займає одну з провідних позицій серед проаналізованих платформ.
Київська секція NV вирізняється чіткою структурою та швидкою реакцією на важливі події в столиці. Наприклад, новина про відключення електроенергії на об'єктах водоканалу та зниження тиску на правому березі була опублікована вже вранці 9 березня. Рубрика не обмежується лише надзвичайними ситуаціями, а охоплює й актуальні міські питання, зокрема реконструкцію мосту Патона, яка представлена з точки зору НАНУ ("ще є шанс врятувати"). Видання також самостійно висвітлює події, зокрема публікує детальний репортаж з Маршу жінок, що свідчить про активну присутність журналістів на місцях подій. Тон стосовно КМДА залишається переважно нейтральним, а Кличко згадується як джерело інформації, а не як центральна постать. У контексті аналізованих платформ NV займає позицію між лідерами (Суспільне, LB.ua) та агрегаторами: з одного боку, видання має власні матеріали та редакційний підхід, а з іншого – київська рубрика залишається частиною загального сайту, а не окремим редакційним проектом.
Сторінка Novyny.live, присвячена Києву, має чітку організацію: основний матеріал дня, бічна колонка з актуальними заголовками, тематичний розподіл публікацій та окремий розділ "Топ-5 новин". Стрічка новин від 9 березня охоплює різноманітні теми – від плану стійкості Київради та проблем з водопостачанням до цін на паливо на автозаправних станціях і стану мосту Патона. Оновлення відбуваються регулярно, з кількома новими матеріалами щодня. Проте найбільш примітним елементом є блок з хештегом #ВіталійКличко, де зібрані новини про мера. Такий блок є особливістю серед аналізованих джерел і вказує на певну редакційну заангажованість. Кличко тут постає як окремий об'єкт уваги, що потребує постійного моніторингу, причому з явним критичним ухилом.
УНІАН може бути перефразовано як "Українське Національне Інформаційне Агентство".
Київський розділ УНІАН може бути перефразовано як "Українське Національне Інформаційне Агентство". існує без виразної редакційної концепції, серед найсвіжіших матеріалів домінують погодні зведення. Погода фактично відіграє роль наповнювача, який маскує низьку частоту редакційних публікацій. На цьому тлі виділяються лише поодинокі матеріали, повідомлення КМДА про мокрі плями в метро чи про стан мосту Патона. Саме видання є одним з найбільших агрегаторів новин в Україні, стрічка рясніє гороскопами, місячними календарями, рецептами та порадами про розсаду поруч із новинами - тобто рубрикація розмита і не утворює самостійного міського порядку денного. УНІАН може бути перефразовано як "Українське Національне Інформаційне Агентство". активно публікує офіційні повідомлення від КМДА та Кличка і практично не генерує власних критичних матеріалів про міську владу. Рубрика "Київ" на сайті фактично є набором тегів, а не самостійним редакційним продуктом.
Скриншот ІМІ із сайту УНІАН може бути перефразовано як "Українське Національне Інформаційне Агентство".
Кореспондент демонструє чітко виражений таблоїдний стиль при висвітленні новин з Києва. Поряд із повідомленнями про зміни в маршрутах тролейбусів та кримінальні події, з'являються новини про обстріли Харкова та Одеси, контррозвідку ЗСУ, а також терористичні акти в США. Київський контент в основному складається з інформації про надзвичайні ситуації, кримінал і зміни у транспортній системі, без жодного натяку на аналітичні матеріали, репортажі чи розслідування. Рубрика оновлюється досить регулярно, але це більше результат ретрансляції, ніж власної редакційної роботи. У стрічці не видно критики на адресу КМДА або Віталія Кличка, але це не через лояльність, а через відсутність системного інтересу до міської політики загалом.
Київська рубрика ТСН фіксує гострі події, наприклад новина про зникнення води в чотирьох районах вийшла о 9:10 9 березня, тобто видання відреагувало доволі оперативно. Проте тематична структура стрічки еклектична, поруч із комунальною аварією - "дівчина випала з вікна", "чоловік зупинив рух метро посередині тунелю", "обвалилася стеля в підземному переході". По суті, це міський таблоїд, де порядок денний формується навколо надзвичайних подій, кримінальних хронік і курйозів. Показово, що в правій колонці сайту поруч із київськими новинами стоять матеріали про мирні переговори, Лігу чемпіонів і розлучення українського співака. Тобто редакційні межі між "Київ" і "все інше" дуже розмиті. Системних матеріалів про міську політику, бюджет, рішення Київради чи урбаністичні конфлікти в стрічці немає. Критики КМДА чи Кличка так само не видно, але не через просування мера, а тому, що міська влада як така ТСН цікавить переважно у форматі скандалів і надзвичайних подій, а не як предмет журналістського матеріалу.
Київська рубрика "Обозревателя" є найпомітнішим прикладом неприхованого просування Кличка серед аналізованих платформ. Серед публікацій - "Кличко подякував Мерцу за допомогу Україні", "Кличко наголосив, що цієї зими Києву дуже буде потрібна допомога", "підписано меморандум між КМДА та Сенатом Берліна". Контент, який за своєю функцією ближчий до пресслужби КМДА, ніж до незалежного видання. Критичних матеріалів щодо міської влади в стрічці практично немає. "Обозреватель" також тяжіє до сенсаційних і lifestyle-матеріалів. Оновлюваність висока, але тематичний фокус розмитий, київська рубрика не формує самостійного порядку денного щодо міста і дублює офіційну риторику КМДА.
Зображення ІМІ з ресурсу Oboz.ua
Телеграм-канали займають ключове місце в інформаційному середовищі Києва, адже вони надають можливість швидше отримувати локальні новини, ніж будь-які інші розглянуті онлайн-ресурси. Завдяки телеграму мешканці столиці оперативно дізнаються про повітряні тривоги, обстріли, аварії на інфраструктурі та перекриття доріг – часто ще до того, як ці матеріали з'являться на новинних платформах, іноді за кілька десятків хвилин.
Найбільші телеграм-канали столиці, такі як "Реальний Київ", "Київ Інфо", "Труха Київ" та "Київ Оперативний", функціонують як цілодобові хроніки подій і мають значну кількість підписників. Однак їхня швидкість реакції часто супроводжується відсутністю верифікації інформації, оскільки багато повідомлень публікуються без зазначення джерел, спираючись на анонімні свідчення або дані з соціальних мереж. Яскравим прикладом є публікації "Трухи Київ", які стосуються ймовірної "примусової мобілізації".
Зображення з екрану ІМІ з каналу "Труха Київ" у Telegram.
Крім низького рівня надійності окремих джерел, подібні канали виявляють значну схильність до популярних тем та емоційного висвітлення, звертаючись до таких почуттів, як тривога, обурення чи сенсаційність. Це, безумовно, сприяє залученню аудиторії, однак водночас знижує довіру до самих каналів і цінність їхнього контенту. Інформація з таких джерел часто потребує додаткової перевірки.
Окрему категорію складають сервісні телеграм-канали, створені офіційними організаціями, такими як ДТЕК Київські електромережі та Київтеплоенерго. На відміну від новинних агрегаторів, ці канали слугують безпосередніми джерелами інформації про стан інфраструктури. Вони надають дані про графіки відключень, інформацію про аварійні ситуації та терміни їх усунення. Достовірність цієї інформації є значно вищою, оскільки вона походить від відповідальних інституцій, а не з редакційних джерел. Проте ці канали не можна назвати медіа в повному сенсі слова, оскільки їхня роль обмежується технічним інформуванням, без критичного аналізу чи врахування більш широкого контексту міста.
