"Імовірно, що Збройним Силам України знадобиться відступити з Курська". Інтерв'ю з колишнім директором ЦРУ Девідом Петреусом.

"Ваша боротьба відбувається у смартфоні. Це нагадує справжнє пекло."

Україна демонструє здатність виконувати вражаючі бойові операції, зазначає в інтерв'ю LIGA.net генерал Девід Петреус, який обіймав посаду командувача Міжнародними об'єднаними збройними силами в Іраку та Афганістані, а також був директором ЦРУ у 2011-2012 роках.

Проте війна розгортається в умовах, що не сприяють Україні. Росія демонструє більшу стійкість, з чисельністю своїх військових сил, яка принаймні вчетверо перевищує українську. Крім того, економіка Росії в 10-12 разів потужніша за українську. Не варто забувати і про підтримку, яку отримує Путін від Ірану, Китаю та Північної Кореї.

Результат ще не вирішений. І значною мірою подальший перебіг подій буде визначатися рівнем підтримки, яку міжнародні партнери надаватимуть обом сторонам конфлікту.

Які рішення мають найбільший вплив на хід війни та яку роль відіграє Курська операція? Інтерв'ю LIGA.net з Девідом Петреусом у рамках Ялтинської європейської стратегії (YES).

У серпні українські військові здійснили перетин кордону з Росією та розпочали Курську операцію прямо на ворожій території. Які емоції це викликало у вас?

Курська операція виявилася несподіванкою, причому найбільше вона вразила саме росіян. Це стало знаковою подією, адже багато експертів вважали, що в сучасних умовах такі раптові повороти на фронті вже неможливі.

У часи безпілотних апаратів та постійного спостереження українському командуванню вдалося фактично зосередити підрозділи чотирьох або навіть більше бригад поблизу кордону. Ідеться не лише про піхоту, танки чи бронемашини, але й про підрозділи підтримки, логістичні сили, артилерію, технічний персонал, а також інженерів радіоелектронної боротьби. Для здійснення Курської операції необхідно було все це перевезти через кордон.

Досягти такого рівня раптовості, якого досягла Україна - це дивовижний результат.

Операція виявила низьку ефективність російських сил безпеки та їхню нездатність забезпечити належний захист.

Вона акцентувала на вмінні України здійснювати складні комбіновані дії, де різноманітні елементи функціонують з різними ступенями координації та синхронізації.

Заволодіти тисячею квадратних кілометрів території - це надзвичайно важливий крок. Взяти в полон сотні російських солдатів, а згодом, імовірно, ще тисячі - це також значимо. Це створило можливість для обміну на таку ж кількість українських військових, які перебувають у полоні.

Процес триває більше місяця.

Це знову стало несподіваним поворотом подій. Росія не здатна організувати ефективний контрнаступ, який би дозволив їй витіснити українські війська з її території.

Отже, ця операція має велике значення. Вона все ще триває. Якщо Росія зможе мобілізувати достатню кількість ресурсів, є ймовірність, що ЗСУ буде змушено здійснити організований відступ.

В армійському середовищі існує поняття "еволюція обставин". Саме цим займаються українські військові та їхнє керівництво — вони аналізують ситуацію, щоб визначити, чи зможуть використати нові можливості.

Деякі аналітики вірно відзначили, що ресурси, які Росія застосувала для контрнаступу в Курській області, могли б бути використані на українському фронті. Це питання викликає певні суперечки. Проте, лише з часом можна буде оцінити, наскільки ефективною і значущою була ця військова операція.

Вона справила глибокий психологічний вплив. Довела, що українці здатні на несподівані дії на фронті, виконувати вражаючі операції та утримувати позиції на території Росії. Проте, варто підкреслити: операція ще не завершена. Російські сили досягають певних успіхів у Донецькій та Луганській областях. Хоча це відбувається з величезними втратами, ці успіхи все ж мають місце.

Чому росіяни, незважаючи на початок Курської операції, не зменшили активність в окупації українських територій, а навпаки, зосередили свої зусилля на цьому, замість того, щоб зосередитися на звільненні власних земель?

Ця теза також викликає суперечки. На мою думку, багато чого визначиться впродовж наступних тижнів цього місяця. Я вважаю, що наразі ще не час для остаточних висновків.

Ваші промови на YES викликали враження, що ви абсолютно впевнені у перемозі України.

- Я не казав, що не маю сумніву, що Україна переможе. Я не сумніваюся, що Україна й надалі демонструватиме надзвичайні якості на полі бою. У розвитку технологій, у застосуванні інноваційних безпілотних систем. Не лише в повітрі та на морі, а й на землі. Я не сумніваюся в абсолютній рішучості України, її військових, її народу продовжувати війну за незалежність, щоб забезпечити своє виживання як нації.

Але результат розв'язаної Росією війни залежатиме від низки різних факторів.

Які саме фактори маються на увазі?

- Продовження допомоги з боку США. Безперервна підтримка з боку Європейського Союзу, як у цілому, так і від окремих держав. Я впевнений, що ця підтримка буде зберігатися надалі.

Плюс - постійний розвиток технологій та їх інноваційне використання.

Ці процеси, безумовно, продовжаться. Проте вони відбуваються з участю обох сторін, які відповідають на дії одна одної. Кожного разу, коли російська сторона модифікує свою систему радіоелектронної боротьби, українцям потрібно підлаштовуватися під ці зміни.

Це пов'язано з подальшим розвитком військово-промислового комплексу України. Усе залежить від того, яким чином буде здійснюватися укомплектування українських Сил оборони. Важливо, чи зможе країна збільшити швидкість набору, підготовки, забезпечення, організації, ротації військових та формування нових підрозділів.

Це в значній мірі визначається російською стороною, зокрема їх мобілізаційними заходами, підготовкою та забезпеченням військових. Також важливими факторами є прогрес у російських технологіях та розвиток військово-промислового комплексу, який, як відомо, зазнав значного зростання.

Звичайно, важливо враховувати обставини.

В якому саме контексті ви говорите?

Ситуація складається таким чином, що Росія володіє принаймні в чотири рази більшою кількістю трудових ресурсів, ніж Україна. Економічний потенціал Росії може перевищувати український у 10-12 разів або навіть більше. Додатково, Росія отримує підтримку з боку Ірану, Китаю та Північної Кореї.

Отже, західні союзники мають не лише продовжувати, але й посилювати свою допомогу, щоб дати Україні можливість здобути перемогу у боротьбі за свою незалежність.

Які додаткові вигоди може мати Росія в умовах війни?

Це ієрархічна структура. Якщо керівництво держави ухвалює рішення щодо певного проекту чи адаптації, вони можуть дати команду на його швидке виконання. Уся система буде налаштована на підтримку цього процесу. Проте, така реалізація може виявитися менш ефективною в порівнянні з ініціативами, які виникають на місцях. Саме так, до речі, часто відбувається в Україні.

Потужність оборони росіян на Запоріжжі була дуже помітною. Кілька ліній оборони, величезні мінні поля, глибокі траншеї, підземні бункери, загородження з колючого дроту, артилерія, дрони. Я не можу уявити складнішої лінії фронту, ніж ця.

А як щодо вразливих аспектів Росії?

Українська розвідка безперервно аналізує як переваги, так і недоліки Росії. Операція в Курську продемонструвала, що вдалося виявити одне з її вразливих місць. Я переконаний, що це не останнє відкриття.

Відверто кажучи, методи, які росіяни використовують для управління своїми військовими, можна вважати майже злочинними. Їх бійці часто мають низький рівень підготовки. Буває, що вони навіть ніколи не бачать свого ротного командира, не кажучи вже про командира батальйону. Їх відправляють на небезпечні атаки без належної підтримки. Це не сприяє формуванню інноваційної культури в рамках навіть найменших підрозділів.

Які ключові рішення в цій війні ви могли б запропонувати для України та Росії?

Найважливішим кроком, безумовно, стало рішення Володимира Путіна розпочати повномасштабну агресію проти України. У відповідь Україна вибрала шлях опору. Коли президент Володимир Зеленський заявив, що йому потрібна зброя, а не просто таксі.

Відтоді різні країни ухвалили багато рішень, які вплинули на перебіг подій. Іран, Китай та Північна Корея, які підтримують Росію. Країни Євросоюзу, які вирішили зробити все можливе для підтримки України. Рішення президента Сполучених Штатів разом із Конгресом виділяти величезні суми грошей, зброю, боєприпаси і системи озброєнь.

На мою думку, реакція Західних країн стала несподіванкою для Путіна. Вважаю, що він недооцінив її масштаби. Можливо, це враження частково виникло через рішення США про виведення своїх військ з Афганістану.

Важливим аспектом стали рішення, прийняті українським керівництвом, щодо пріоритетного використання своїх, безумовно, обмежених ресурсів. Проте ці обмеження притаманні будь-якій країні. Коли я очолював військові дії в Іраку, у нас були в наявності практично всі підрозділи, які могла надати армія США. Однак я все ще відчував брак необхідних сил. Крім того, я отримав від держави все, що тільки можна було отримати.

Американські ветерани, що вступили до лав Сил оборони України, поділилися зі мною, що ця війна кардинально відрізняється від тих конфліктів, які вони бачили раніше або могли б уявити.

Згоден. Конфлікт Росії з Україною має свою унікальність і суттєво відрізняється від попередніх війн. Хоча деякі аспекти, такі як окопи, колючий дріт, мінні поля, велика кількість артилерії та сірі зони, можуть нагадувати події Першої світової війни, проте в цілому ця війна має свої особливості.

Є елементи, які нагадують часи Холодної війни: танки та бойові машини на полі бою - загалом, досі ті самі, що були по обидві сторони до розпаду Радянського Союзу та падіння Берлінської стіни. Американські танки M1 Abrams, німецькі Leopard, британські Challenger, бойові машини Bradley. Усі вони були на полі бою. Звісно, зараз вони дещо модифіковані, але мають такий самий вигляд. Однак у вас є кардинальні відмінності.

Ви маєте рівень прозорості на полі бою, який не мав аналогів у минулому. Вперше в історії великої війни кожен солдат має смартфон, доступ до інтернету та соціальних мереж. Відео та фото, зняті на смартфони, можна швидко викладати в мережу. Відкриті джерела інформації змагаються із закритими даними.

Ви володієте найсучаснішими безпілотними технологіями. Так, ми використовували безпілотники під час військових операцій в Іраку та Афганістані, коли я мав можливість очолювати ці кампанії. Але ми не запускали їх тисячами в бій щодня, як це робить Україна сьогодні.

У вас є дрони-камікадзе або орбітальні БПЛА, які стріляють пекельним вогнем, а потім повертаються, приземляються та ще й перезаряджаються.

Ми бачимо на морі безпрецедентні операції безпілотників. Країна без військово-морського флоту може потопити одну третину могутнього російського Чорноморського флоту та змусити його вивести із західного Чорного моря, включно з портом у Севастополі, який був окупований століттями.

Це унікальні технології, і вони продовжують розвиватися. Зростатиме кількість дронів на землі: дистанційно керовані системи озброєння, дистанційно керовані роботособаки. Далі збільшуватиметься кількість фактично автономних систем, які зможуть виконувати завдання за заданим алгоритмом, навіть у разі втрати керування.

- За словами цих американських ветеранів, війна в Україні схожа на пекло. На вашу думку, вона дійсно має якісь особливо "пекельні" аспекти?

Усі конфлікти мають свої жахливі сторони. Окопи Першої світової війни стали справжнім випробуванням для солдатів, які тривалий час перебували в цих жахливих умовах. Джунглі В'єтнаму ставали справжнім кошмаром для тих, хто боровся на їхній території. Температура в 120 градусів Фаренгейта при 25-вузловому вітрі, що приносить з собою піски Іраку, також перетворювалася на справжнє пекло.

"Кожна війна різна й унікальна. Ця війна особливо пекельна, тому що будь-якої миті над вами може з'явитись щось, що спробує вас вбити. Або КАБи, які Росія пускає далеко від лінії фронту, або ракети та бомби, якими вона б'є по містах".

Це пекло - через російську культуру скоєння воєнних злочинів, а не дотримання Женевської конвенції. На полях битв завжди відбуваються помилки. Завжди є жертви серед мирного населення. Їхня кількість у цій війні свідчить про те, що Росія явно не вивчає Женевську конвенцію, а тим паче не стежить за її дотриманням.

Це справжній кошмар, адже тут холодно, вологість проникає в кістки, все навколо брудне, а умови неймовірно жорстокі.

Це справжнє пекло, оскільки кількість загиблих є вражаюче великою.

Війна завжди є відображенням жаху. Ці слова належать генералу Шерману, і він дійсно мав рацію. Важливо зрозуміти, якою мірою кожна війна приносить страждання. У випадку вашої війни цей рівень жаху є надзвичайно високим.