Навіть якщо Зеленський та Путін все ж зустрінуться, не варто сподіватися на значні зміни, зазначає WP.

Для того щоб зрозуміти справжні наміри Путіна, необхідно зосередитися на його жорстоких вчинках, а не піддаватися впливу його маніпулятивних висловлювань.

Протягом останніх двох тижнів відбулася низка дипломатичних заходів, спрямованих на припинення війни РФ проти України: 6 серпня спецпредставник президента США Стів Віткофф відвідав Москву, де зустрівся з російським диктатором Владіміром Путіним. У п'ятницю, 15 серпня, Путін відправився на Аляску на саміт з американським президентом Дональдом Трампом. Президент України Володимир Зеленський та європейські лідери в понеділок, 18 серпня, відвідали Білий дім, де зустрілися з Трампом.

Враховуючи всі ці зустрічі, що супроводжувалися захоплюючим висвітленням у медіа, яке акцентувало увагу на "атмосфері" (червона доріжка, чорні костюми), було досить легко уявити, що мир вже майже на горизонті. Здається, саме так вважає і Трамп: він повідомив європейським лідерам, зокрема з Британії, Франції, Німеччини та Італії, що "я переконаний, що мирна угода цілком реальна і може бути досягнута в найближчому майбутньому... Я вважаю, що сьогодні ми зможемо знайти спільну мову практично з усіх питань".

Оглядач Макс Бут у своєму недавньому матеріалі для WP висловлює сумніви щодо ситуації: багато активності, але обмаль реальних результатів. Замість цього спостерігається своєрідне "змагання", в якому Путін прагне переконати Трампа в тому, що Зеленський винен у можливому провалі переговорів, тоді як український лідер та європейські керівники намагаються донести до президента США, що справжнім винуватцем є саме Путін (і це дійсно так).

Всі ці маневри розпочалися з плутанини й досі залишаються в ній. Віткофф вийшов із зустрічі 6 серпня, припустивши, що Путін готовий піти на значні поступки. Це, своєю чергою, спонукало Трампа оголосити про "досягнення великого прогресу". Президент США відмовився від погрози санкціями проти Росії (хоча і зберіг мита проти Індії) та поспішив організувати саміт з Путіним. Однак, поглянувши на все уважніше, стало очевидно: будь-які "поступки", на які був готовий піти Путін -- мінімальні.

2 червня, коли представники Російської Федерації та України зібралися в Стамбулі, російська сторона озвучила довгий перелік вимог, які могли б перетворити Україну на фактичну колонію Росії. РФ висунула пропозицію про припинення бойових дій лише після виведення українських військ з чотирьох частково окупованих областей: Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької. Крім того, росіяни вимагали зупинити всі постачання західної зброї до України та обмежити чисельність українських Збройних сил. Ці вимоги є частиною амбітних цілей, яких Путін прагнув досягти з самого початку конфлікту.

То що ж було тією великою поступкою, яка спричинила останню хвилю переговорів?

Здається, що Путін повідомив Віткоффу про те, що українцям не варто залишати Херсонську та Запорізьку області, але водночас вони повинні "поступитися" Донецькою і Луганською областями, тобто Донбасом. Протягом останніх 11 років українці створили в Донецькій області потужну систему оборони, яка успішно стримувала російські атаки. Не змігши повністю захопити Донецьку область на полі бою, Путін вирішив вимагати від України передачі територій під час мирних переговорів. Яка це дивна пропозиція! Важливо зазначити, що немає жодних ознак того, що Путін відмовився від своїх інших вимог, які направлені на ослаблення обороноздатності України.

Однак на Алясці Трамп обрав сторону Путіна: американський лідер відмовився від свого заклику до термінового припинення вогню, що був прийнятий Зеленським, але відкинутий Путіним. Він висловив підтримку ідеї передачі Донецької області Україні "заради миру". У відповідь Путін запропонував "гарантії" того, що більше не здійснюватиме агресії проти України, мовляв, українці можуть покластися на обіцянки диктатора, який не раз порушував свої зобов'язання про припинення вогню.

Європейські керівники в понеділок терміново відвідали Білий дім, сподіваючись відмовити Трампа від цинічних маневрів Путіна. Вони підкреслювали важливість дотримання Трампом його первісної вимоги про оголошення припинення вогню та закликали США надати Україні гарантії безпеки в рамках будь-якого потенційного мирного рішення.

Наразі Трамп, здається, готовий висунути певні пропозиції щодо гарантій безпеки, що є певним кроком вперед, але його висловлювання настільки неясні, що позбавляються будь-якого змісту. Після зустрічі з європейськими політичними діячами Трамп повідомив про обговорення можливих гарантій безпеки для України, які будуть реалізовані різними європейськими державами у співпраці зі США.

"Координація" з США не відверне потенційний новий російський напад. Це могли б зробити лише письмові гарантії безпеки для України з боку США, ратифіковані Конгресом і забезпечені американськими військами на місці. Як запасний варіант, США могли б пообіцяти прийти на допомогу європейським миротворцям в Україні, якщо ті зазнають нападу з боку Росії. Але немає жодних ознак того, що Трамп готовий піти на такий крок. Також немає жодних ознак того, що Путін готовий прийняти надійні гарантії безпеки для України. У понеділок Міністерство закордонних справ РФ опублікувало заяву, в якій назвало неприйнятною присутність будь-яких військ країн НАТО на території України.

Отже, що було здобуто в результаті всіх цих зустрічей за останні два тижні? Досить небагато.

"По закінченні зустрічей я зв'язався з президентом Путіним і розпочав підготовку до майбутньої зустрічі з президентом Зеленським, місце проведення якої ще не було визначено", -- зазначив Трамп у своєму пості на Truth Social.

Слід акцентувати увагу на тому, що Трамп не згадав: немає ніяких вказівок на те, що Путін дійсно дав згоду на першу зустріч із Зеленським з 2019 року. Російський президент уникає контактів з українським лідером, оскільки вважає його нелегітимним.

Навіть у випадку, якщо Зеленський і Путін все ж зустрінуться, не варто сподіватися на значний прогрес. Цього року російські та українські делегації вже мали дві зустрічі. Друга з них, що відбулася 2 червня, тривала лише годину і завершилася виключно новим обміном ув'язненими.

Як зазначає Бут, для того щоб зрозуміти справжні наміри Путіна, варто ігнорувати його оманливі висловлювання і звернути увагу на його жорстокі дії. Напередодні візиту Зеленського до Білого дому російські обстріли забрали життя 14 людей в Україні, серед яких були двоє дітей у Харкові. А всього через кілька годин після від'їзду Зеленського з Білого дому російські війська здійснили найбільшу за останні місяці ракетну та дронову атаку на Україну. Відсуваючи, принаймні на даний момент, загрозу нових санкцій з боку США, "дипломатичний наступ" Путіна лише створює паузу для його армії, щоб продовжити свою агресивну кампанію. Таким чином, останні спроби мирних переговорів не зупиняють насильство, а, навпаки, сприяють його продовженню, підсумовує експерт.