Найдавніший предок Homo sapiens: дослідники встановили, яка істота вперше навчилася пересуватися на двох ногах.

Вчені наблизилися до розкриття таємниць походження людства, досліджуючи залишки істоти Sahelanthropus tchadensis. Останні результати аналізу кісток підтвердили, що ця істота мала анатомічні особливості, які давали їй змогу пересуватися на двох ногах вже 7 мільйонів років тому.

Цю інформацію повідомляє Daily Mail.

Дослідники оголосили про важливе відкриття: їм вдалося визначити час, коли предки сучасної людини здійснили важливий еволюційний зсув – від пересування на чотирьох кінцівках до ходьби на двох. Згідно з їхніми дослідженнями, людиноподібна істота, що існувала в Африці приблизно 7 мільйонів років тому, є найвірогіднішим кандидатом на звання найдавнішого предка Homo sapiens. Нові результати свідчать про те, що її кістки мали структуру, оптимізовану для двоногого пересування.

Скам'янілі рештки цього виду, відомого як Sahelanthropus tchadensis, уперше знайшли понад два десятиліття тому в пустельній частині Чаду, що розташована в північно-центральній Африці.

Аналіз черепа показав, що він, імовірно, розміщувався безпосередньо над хребтом, і це стало першою підказкою щодо можливого прямоходіння. Водночас детальне вивчення кінцівок підтвердило, що цей вид справді був здатний пересуватися на двох ногах, адже в кістках виявили ознаку, характерну виключно для двоногих істот.

Керівником дослідження став доцент кафедри антропології Нью-Йоркського університету Скотт Вільямс.

"Наше дослідження цих скам'янілостей свідчить про те, що Sahelanthropus міг пересуватися на двох ногах, що вказує на те, що двоногість з'явилася на ранніх етапах нашої еволюції і походила від предка, який зовні нагадував сучасних шимпанзе та бонобо," – зазначив Вільямс.

У ході нового дослідження науковці виявили у скам'янілих залишках так званий стегновий горбок — важливу анатомічну характеристику, що відіграє ключову роль у здатності до прямоходіння. Саме на цій ділянці розташована найбільша й найміцніша зв'язка в людському тілі — клубово-стегнова, яка з'єднує таз із стегновою кісткою та запобігає надмірному нахилу тулуба назад під час стояння та пересування.

Попередні дослідження також виявили "природний вигин" у скам'янілій стегновій кістці, який допомагає забезпечити правильне положення ніг у напрямку вперед.

Крім того, результати тривимірного аналізу виявили наявність сідничних м'язів, схожих на ті, що мали наші далекі предки. Ці м'язи забезпечують стійкість тазу та виконують важливу функцію під час стояння, ходьби та бігу.

Наукова група наголошує, що поєднання нових даних із попередніми знахідками дає підстави стверджувати: цей давній вид володів здатністю до прямоходіння.

"Sahelanthropus, насправді, являв собою двоногу людиноподібну істоту з мозком, що за розміром нагадував шимпанзе, і, ймовірно, значну частину свого часу проводив на деревах, шукаючи їжу та укриття. Хоча зовні він мав певну схожість із мавпами, Sahelanthropus був адаптований до двоногого способу життя та пересування по суші", -- зазначив доктор Вільямс.

Це відкриття надає підстави вважати цей вид найстарішим відомим представником еволюційної лінії людини після відокремлення від шимпанзе.

Оскільки еволюційний розподіл між людьми та мавпами відбувся приблизно 8–19 мільйонів років тому, результати дослідження вказують на те, що прямоходіння у ранніх людей розвинулося досить швидко після цього розходження.

Під час роботи команда порівняла знайдені рештки з кістками інших ранніх гомінінів, а також сучасних людиноподібних мавп. Було встановлено, що Sahelanthropus мав відносно довгу стегнову кістку порівняно з кісткою передпліччя, що є ще одним доказом пересування на двох ногах.

На думку дослідників, мавпи зазвичай мають довгі руки і короткі ноги, в той час як у людей і їхніх предків спостерігається зворотна пропорція — ноги є відносно довшими.

У статті, що з'явилася в журналі Science Advances, дослідники акцентують увагу на тому, що здатність до двоногої ходьби є "основною адаптацією", яка відрізняє гомінідів — людей і їхніх вимерлих предків — від нинішніх і давніх мавп.

"Sahelanthropus розглядається в цій статті як один з перших африканських гомінідів, що має ознаки людоподібної форми та виявляє ранні адаптації до ходьби на двох ногах," - йдеться у публікації.

На думку вчених, становлення прямоходіння було "процесом, а не подією", у межах якого двонога поведінка формувалася поступово. Це означає, що вид міг пересуватися на двох ногах по землі, але водночас зберігав здатність рухатися деревами, розгойдуючись, як мавпа.

Одночасно деякі експерти в минулому висловлювали скептицизм щодо можливості того, що Sahelanthropus є безпосереднім предком Homo sapiens. Після виявлення цього виду у 2001 році професор антропології з Мічиганського університету Мілфорд Волпофф піддав цю теорію сумніву.

У листі до журналу Nature він зазначив, що Sahelanthropus "не належить до прямої еволюційної лінії, яка веде до людини". Професор звертав увагу на сліди від шийних м'язів на черепі, вважаючи, що вони свідчать про пересування на чотирьох кінцівках із головою, розташованою горизонтально щодо хребта.

Еволюція людства є складним та заплутаним процесом, в якому Homo sapiens залишився єдиним представником серед численних видів гомінінів. Дослідження залишків таких видів, як Ardipithecus ramidus та Homo georgicus, а також нові знахідки з Китаю, зокрема "Людини-дракона" (Homo longi), свідчать про те, що шлях до сучасної людини був далеко не лінійним. Менш відомі види, такі як Homo helmei та Homo gautengensis, продовжують викликати жваві дискусії серед науковців: чи слід їх вважати окремими гілками еволюційного дерева, чи ж вони є ранніми формами вже відомих предків.